[[Image:1JPEG Imege]]До кінця другого року навчання діти освоюють комплекс читацьких умінь, які забезпечують їх готовність до самостійного читання книг. Перейшовши в третій клас, учні виявляють цікавість до дитячих книг і позитивне відношення до самостійного читання; вони читають зі швидкістю не менше 40-50 слів в хвилину вголос і 45-60 слів в хвилину про себе. За два попередні роки діти встигають накопити досить місткий і широкий читацький кругозір, вони знають книги про Батьківщину, про подвиги, про дітей, про про тварин і рослини, про пригоди і чаклунство. Цей кругозір впорядкований. Восьмирічний читач звик зв'язувати будь-яку книгу з автором і з темою. Діти здатні згадати, уявити, назвати героїв прочитаних творів, впізнати знайомі епізоди і ситуації на ілюстраціях і по опису відтворити з питань учителя. і правильно назвати книгу, в якій вони описані. Третьокласник готовий приступити до рішення нової учбової задачі - освоєння процесу самостійного вибору і читання книг в позаурочний час по орієнтирах, які задає учитель.<br>&nbsp;&nbsp; Принципово мета позакласного читання в третьому класі не міняється: у учнів як і раніше повинні виробитися звичка, а потім потреба самостійно і осмислено вибирати і за усіма правилами читати доступні дитячі книги.<br>Зміст навчання складає учбова діяльність дітей (індивідуальна, групова, колективна) в доступному крузі читання з фондом конкретних дитячих книг.<br>&nbsp;&nbsp; Книга – це диво, яке створила людина. Коли ми були ще малими і не вміли читати, ми розглядали малюнки в книжках до казок, оповідань, слухали цікаві твори, які нам читали бабусі та дідусі. Щодня , все життя ми маємо справу з книгою, ми пересікаємося з нею в дитячих садочках, в школі та вдома. <br>&nbsp;&nbsp; Книга завжди поруч з нами. Вона - наш друг і порадник.&nbsp; Навіть важко уявити, що дуже давно&nbsp; на землі не було книжок, тому що&nbsp; люди на той час не вміли їх робити. Але люди знаходили вихід з положення і "сторінками" найперших книг були стіни печер, вояцькі щити,&nbsp; камені. На той час&nbsp;&nbsp; не було&nbsp; ні паперу, ні олівців чи чорнил.. Писали на всьому. Пройшло трохи часу і люди почали писати на глині, яку потім сушили і випалювали на вогні. Ці книжки були важкі та незручні! <br>&nbsp;&nbsp; Згодом&nbsp; почали з'являтися&nbsp; книжки на папері з пергаменту - тонкої козячої та телячої шкіри, ще пізніше - книжки-сувої з папірусу - болотяної рослини, що росла на берегах Нілу в Давньому Єгипті.<br>&nbsp;&nbsp; Минуло дуже багато часу, поки з'явилися друковані книжки, такі, до яких ми звикли, кожного дня бачимо та користуємося ними.&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Говорять, що був дивак, який розшукував першу книгу по всіх бібліотеках світу, він цілими днями сидів в завалах книг, його одяг і взуття покривалися пилом , але він так і не зміг втановити яка книга була першою. Він так і не знайшов першу книгу. <br>&nbsp;&nbsp; І.Я. Франко про книгу сказав так: «Книги — морська глибина, хто в них пірне аж до дна, той, хоч і труду мав досить, дивнії перла виносить».<br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Народна мудрість називає книгу дивом, книга - твій друг і порадник, вона вчить, як&nbsp; на світі жить. Книги читати - усе знати, книга - міст у світ знань, хороша книга - це свято.<br>&nbsp; З книжок всі ми дізнаємося про далеке минуле, про те що в світі відбувається сьогодні, разом з собою вона веде нас в цікаву&nbsp; подорож по країні, країні Знань: вона розповідає як вирощують хліб та будують будинки, чому йде дощ і чому світить сонце. Хто з нас не любить книжок? Книжок, в яких багато цікавих та барвистих&nbsp; малюнків. Розкриєш першу-ліпшу сторінку&nbsp; і&nbsp; ти вже у&nbsp; далекій казковій країні. А в цій країні живуть веселі маленькі чоловічки,&nbsp; добрі та кумедні велетні, чи просто звичайні люди, такі як ти. Ростуть там чарівні яблука , велетенські ріпки, такі, що цілий гурт їх із землі не вирве. Хоробрі лицарі б'ються там за правду з лихим ворогом та завойовують серця принцес...<br>&nbsp;&nbsp; З давніх давен наші предки любили книги. Вони берегли книги , і щоб вона&nbsp; зберігалася довше, титульна сторінка її зазвичай була із шкіри, вони цінували книгу - прикрашали коштовним камінням, перлинами. Перша літера, як правило, писалася великою червоною літерою, прикрашалася квітами. І перш ніж стати сучасною книга&nbsp; пройшла довгий та складний шлях. <br>&nbsp;&nbsp; Найбільше в світі видання&nbsp; — це багато¬томна збірка «Акти і публікації Британського парламенту 1800 — 1900 років». Усі томи збірки важать разом 31 тонну. Для того щоб&nbsp; їх прочитати , потрібно майже 6 років.&nbsp; Видання цієї збірки складає 34 тисячі книг. Оправу цьго видання була із шкіри.&nbsp; Перлиною слов’янської поліграфії вважаються байки Крилова, надруковані 130 років тому. Книга трішки більша за звичайну марку.&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ми завдячуємо&nbsp; пись¬менники і вчені , що маємо можливість користуватися всіма тими духовними багатствами, що вони створили. А хороша книга — щирий друг і порадник людини, вона формує душу, розвиває розум. Треба запам’ятати, що своєю повагою до книги ми в першу чергу&nbsp; шануємо&nbsp; працю тих людей, що трудяться над її створенням. <br><br>