|
|
Строка 1: |
Строка 1: |
| В оповіданнях розповідається-оповідається про різні випадки з життя людей, тварин. На відміну від віршів речення в оповіданні не римуються.<br>З оповідань, які дібрано тут, ти довідаєшся про цікаві й повчальні випадки з життя своїх ровесників.<br>Читай і розмірковуй: яким бути і яким не бути.<br> <br>ЯК ЖЕ ВСЕ ЦЕ БУЛО БЕЗ МЕНЕ?<br>Яринці минуло сім років. Завтра їй іти до школи. Відкрила мама шафу, виклала всі платтячка Яринчині, приміряє, думає, яке одягти доньці на шкільне свято. Побачила Яринка серед викладеного одягу маленьку-ма-леньку сорочечку — трішечки більшу від маминої руки й трошки меншу від таткової.<br>— Це перша твоя сорочечка,— сказала мама.<br>Яринка сплеснула руками від подиву:<br>— А чи довго ж я була така маленька?<br>— Ні, не довго, з тиждень.<br>— А перед цим?<br>— Перед цим тебе не було.<br>Дівчинка дивилась на маму широко відкри¬тими очима.<br>— Як же це так — мене не було?.. А все ловкола — дерева, квіти, кіт, голуби — все це було?<br>— Це все було.<br>— Як же все це було без мене? Мати мовчала.<br>Яринка думала.<br>Василь Сухомлинський<br><br>? Що здивувало Яринку?<br>? Як ти гадаєш, про що могла думати дівчинка? Чи доводилось тобі переживати такі почуття? Коли?<br>? З якою інтонацією ти читатимеш слова мами? А Яринки? Після якого запитання дівчинки зро¬биш найдовшу паузу?<br><br>ПО ВОЛОСИНЦІ<br>Теплого весняного дня бабуся Марія повела свого онука Петрика до лісу.<br>Першокласник Петрик був ледаченьким хлопчиком. Збираючись до лісу, бабуся дала жому нести вузлик з їжею й водою. Петрикові вузлик здавався дуже важким. Бабуся понесла їжу сама, а Петрикові дала тільки пляшку<br>юдою.<br>Прийшовши до лісу, бабуся з внуком сіли відпочити. Вони побачили, як до куща прилетіла маленька пташка. В дзьобику вона принесла волосинку. Петрик підвівся й глянув на кущ. Він побачив велике волосяне гніздо.<br>Пташка швидко літала до гнізда, щоразу приносила по волосинці.<br>Петрик від подиву й хвилювання стояв, широко відкривши очі.<br>— Бабусю,— пошепки запитав він,— невже вона по волосинці носила й збудувала таке велике гніздо?<br>— Так, по волосинці,— відповіла бабуся.— Це працьовита пташка.<br>Петрик стояв задуманий. Через хвилину він сказав:<br>— Бабусю, я нестиму з лісу ваше пальто...<br>Василь Сухомлинський<br><br>? Що вразило Петрика? Чому?<br>? Як ти вважаєш, про що думав Петрик?<br>? Яка головна думка оповідання?<br>? Знайди в оповіданні зачин, основну частину та кінцівку.<br><br><br>ГОРБАТЕНЬКА ДІВЧИНКА<br>Клас розв'язував задачу. Учні схилились над зошитами. Коли це у двері хтось тихо постукав.<br>— Відчини двері й подивись, хто там стукає,— мовив учитель.<br>Чорноокий хлопчик, що сидів за першою партою, живенько відчинив двері. До класу зайшов директор школи з маленькою дівчинкою. Тридцять п'ять пар очей впилися в незнайому дівчинку.<br>Вона була горбатенька.<br>Учитель затамував подих і повернувся до :-:ласу. Він дивився у вічі пустотливих школярів і мовчки благав: хай не побачить дівчинка у ваших очах ні подиву, ні насмішки.<br>У їхніх очах була тільки цікавість. Вони ди-зплися на незнайому дівчинку й лагідно всміхалися.<br>Учитель полегшено перевів дух.<br>— Цю дівчинку звуть Оля,— сказав дирек¬тор.— Вона приїхала до нас здалеку. Хто по¬ступиться їй місцем на першій парті? Бачите, яка вона маленька?<br>Усі шість хлопчиків і дівчаток, що сиділи за передніми партами, піднесли руки:<br>— Я....<br>Учитель був тепер спокійний: клас витри¬мав іспит.<br>Василь Сухомлинський<br><br>? Прочитай, як клас зустрів незнайому дівчинку. Чому так хвилювався вчитель? Який іспит витримали діти?<br>? Поясни значення виразів: живенько відчинив, впилися в незнайому дівчинку, полегшено перевів дух.<br>? Які почуття вчителя передані у виділених реченнях?<br>? Як по-іншому можна назвати оповідання? Знайди в оповіданні зачин, основну частину і кінцівку.<br>? Підготуйся переказати оповідання.<br><br>РУДЕНЬКИЙ<br>На дитячому майданчику гралися двоє хлопчиків і дівчинка. Бабуся дала кожному по цукерці.<br>Чорнявий хлопчик похапливо тицьнув цукерку до рота.<br>Тим часом дівчинка і руденький хлопчик свої ще тільки розгортали. Враз чорнявий хлопчик вихопив у дівчинки цукерку і дременув у від'їзд. Дівчинка зойкнула, скривилась і заплакала.<br>Руденький подивився на дівчинку, тоді на свою цукерку, тоді знову на дівчинку, тицьнув цукерку і швидко пішов геть. Наче боявся, що вона поверне її.<br>Коли він проходив повз дідуся, який сидів на лавочці і все бачив, дідусь усміхнувся до нього і сказав:<br>— Ти зробив правильно. Ти хороший хлопчик.<br>Руденький спинився, почервонів. Потім итхнув:<br>— Ні, дідусю, я не зовсім хороший... Мені не хотілося віддавати... Правда!.. І чого пога¬ним бути легко, а хорошим — важко? Мені інколи хочеться бути поганим. Але... але со¬ромно.<br>Дідусь пильно глянув на нього.<br>— Ну, тоді я помилився. Пробач, ти не про¬сто хороший хлопчик. Ти справжній моло¬дець! Бо в тебе є совість. А совість, голубе мій, — це в людині головне.<br><br>? Роз'єднай слова і прочитай останнє речення. Ідідусьласкавопоплескавйогопоплечу.<br>Всеволод Нестайко<br>? Читаючи оповідання, порівняй дії чорнявого і руденького хлопчиків. Що тобі сподобалося, а що — ні? Чому?<br>? Підготуйся і прочитай розмову руденького хлопчика з дідусем. Зверни увагу на виділені речення. Які з них передають головну думку оповідання?<br>? Підготуй стислу розповідь за прочитаним.<br><br>Совість — у людині головне.<br><br>НА ВУЛИЦІ<br>Іде дівчинка в школу. Бантики чистенькі, платтячко випрасуване, черевики блищать. Поряд з нею мама, несе їй портфель. А позаду двоє хлопців ідуть, розмовляють.<br>Один каже:<br>— Дивись, яка чепурна дівчинка. Аж глянути любо. Чепуруха!<br>— І зовсім не чепуруха вона.<br>— Це чому? — здивувався перший.— Вона ж он яка чистенька.<br>— А тому, що все за неї мама робить. Навіть портфель їй до школи носить, я щодня гачу. Ліниві охайними не бувають.<br>Так чи не так?<br>Олег Буцень<br><br>? Прочитай оповідання мовчки. Що сподобалось одному хлопчикові і не сподобалося іншому?<br>? Який висновок про дівчинку зробив другий хлопчик? Чи погоджуєшся ти з ним? Доведи свою думку.<br><br>Ліниві охайними не бувають.<br><br>СІДАЙТЕ, БУДЬ ЛАСКА<br>«Гур-гур-гур!» — весело гуркотів автобус.<br>Сергійко сидів у м'якому кріслі і пильно розглядав малюнки в новенькій «Азбуці».<br>«До школи! До школи!» — виспівував мо¬тор. Аж ось і зупинка. Двері розчинилися, й до салону зайшла тітонька.<br>— Сідайте, будь ласка,— враз підхопився Сергійко.<br>— Велике тобі спасибі,— сказала тітонька й опустилася на звільнене місце.<br>На сусідній вулиці автобус знов зупинився. Зайшла старенька бабуся. В одній руці — білий вузлик, у другій — палиця.<br>— Сідайте, бабуню,— підвелася тітонька.<br>— Дякую,— сказала бабуся й, полегшено зітхнувши, сіла.<br>А Сергійкові стало так приємно, ніби це він поступився бабусі місцем.<br>Тим часом автобус поїхав далі.<br>Сергійко мав уже виходити, як до салону, міцно тримаючись за мамину руку, увійшла зовсім маленька дівчинка.<br>— Ходи сюди та сідай, моє ластів'ятко,— сказала бабуся.<br>А дівчинка ще й говорити не вміє. Блимає оченятами й мовчки усміхається.<br>— Спасибі вам, бабусю! — сказала за дівчинку її мама.<br>Сергійкові здалося, що це і йому подякували.<br>Вийшов він з автобуса. Помахав усім пасажирам рукою. А автобус: «Гур-гур-гур! На все тобі краще, Сергійку!»<br>Валентин Струтинський<br>Салон — внутрішня частина автобуса, призначена для пасажирів. Блимає — дивиться, поглядає.<br><br>? Чому Сергійкові було приємно їхати в автобусі? Чи можна сказати, що всі пасажири були ввічливими? Як це довести?<br>? Яке слово з бабусиного звертання свідчить, що вона дуже любить маленьких дітей? Розглянь малюнки. Підготуйся переказати за ними оповідання.<br> <br><br>ХОЧЕШ БУТИ ЩАСЛИВИМ, НЕ БУДЬ ЛІНИВИМ<br>Загадала бабуня, щоб Дениско перебрав дві гклянки гречаних круп на кашу: там же і насінинки бур'яну трапляються, і «колінця» зід стебел, і навіть манюні грудочки землі. А зід усього того хіба може бути каша смачна!<br>Сів Дениско за стіл, чисті крупинки відгор¬тає по ліву руку, а весь непотріб — по праву.<br>Тільки робота ця загайна і вимагає великого терпцю та уваги, а на Дениска швидко ліньки напали. От він і перебрав крупи абияк.<br>Бабуня ж була певна, що Дениско попрацю¬вав на совість, і висипала крупи в окріп.<br>Зварилася каша. Сіли всі вечеряти. Коли це Дениско як підскочить:<br>— Ой! Що ви мені підсунули! — і виплюнув на край тарілки крем'яшка.<br>Всі повернули до нього голови, а бабуня відклала набік ложку і з докором сказала:<br>— Це дякуй тому хлопчикові, що крупи пе¬ребирав. Все йому, бач, ліньки.<br>— Е, лінивому й нитку перервати важко,— підтакнув тато.<br>— Щира правда,— не втримавшись, доки¬нув і своє слово дідусь.— Лінивий сидячи спить, лежачи робить.<br>— Ледачому завше ніколи,— посміхнулася мама.— Вранці росяно, в обід душно, а вве¬чері комарі кусають.<br>— Знаю, знаю,— винувато закліпав очима Дениско.— Хочеш бути щасливим, не будь лінивим...<br>Анатолій Григорук<br> <br>Загайна — копітка. Абияк — недбало.<br> <br>? Прочитай, як Дениско виконав доручення бабусі. Як оцінили вчинок хлопчика бабуся, тато, ді¬дусь, мама? Що цікавого ти помітив у їхніх словах?<br>? Знайди слова, що підказують, з якою інтонацією слід читати слова Дениска, бабусі, тата.<br>? З чого видно, що Дениско добре зрозумів свою провину?<br>? Перечитай виділені речення. Вони є народними прислів'ями. Запам'ятай їх і вживай у власному мовленні.<br><br>АРТИСТ<br>Заліз Максимко на клена, вмостився на гілці — і ну висвистувати. І так гарно в нього виходить, що хто не йде вулицею, то похвалить:<br>— Артист!<br>Але бабуся не дає йому натішитись славою. Ось чути вже від порога:<br>— Максимку! Йди-но сюди. Нарвете з Ірин-кою вишень, та вареників наваримо!<br>— Зараз, бабусю! Тільки трохи поскрекочу, хк сорока!<br>І справді, скрекоче, куди тій сороці! А бабуся своєї:<br>— Онучку, принеси води з криниці!<br>— Добре! — відповідає Максимко.— Ось покукурікаю трішки. І кукурікає.<br>Бабуся вкотре гукає:<br>— Допоможи сестричці дровець занести до хати!<br>— Аякже допоможу. Ось лише помекекекаю. Незабаром бабуся відчинила вікно й кличе:<br>— Максиме, ходи-но вареники їсти! Максимко хутко злазить з дерева й біжить хати. Він дзвінко вицмокує язиком, немов -<br> копитами коник — цок, цок, цок.<br>За столом хлопчик сидить мовчки. Ніколи. Он у мисці скільки вареників! Гора. Та смачні ж!<br>Лише одне дивує Максимка: чому це бабуся не погладила його по голівці і не сказала, як завше: «Розумничок! Слухняний онук!»<br>Андрій Коцюбинський<br><br>? Прочитай, з якими проханнями зверталася бабу ся до Максимка. Чому лише одне з них він вико¬нав із задоволенням? Що ти міг би порадити Максимкові?<br><br><u>''Що ти знаєш і що вмієш?''</u><br><br>? Чи зрозумів ти?<br>? Які слова є спорідненими із словом оповідання? Чому Петрик сказав: «Бабусю, я нестиму з лісу ваше пальто»?<br>? Чи погоджуєшся ти із словами руденького хлоп¬чика: «І чого поганим бути легко, а хорошим — важко?»<br>? Розрізняй прочитані твори.<br>? Пригадай, які оповідання Василя Сухомлинсько-го ти прочитав. У якому з них розповідається, як клас витримав іспит на людяність? Які твори Анатолія Григорука ти читав раніше? Про що вони?<br>? Поміркуй, головну думку якого з прочитаних оповідань виражають такі рядки:<br><br>Де бажання і старання, там з'являється й терпець. З ним — уміння і везіння, бо терпець — всьому вінець.<br>Грицько Бойко | | В оповіданнях розповідається-оповідається про різні випадки з життя людей, тварин. На відміну від віршів речення в оповіданні не римуються.<br>З оповідань, які дібрано тут, ти довідаєшся про цікаві й повчальні випадки з життя своїх ровесників.<br>Читай і розмірковуй: яким бути і яким не бути.<br> <br>ЯК ЖЕ ВСЕ ЦЕ БУЛО БЕЗ МЕНЕ?<br>Яринці минуло сім років. Завтра їй іти до школи. Відкрила мама шафу, виклала всі платтячка Яринчині, приміряє, думає, яке одягти доньці на шкільне свято. Побачила Яринка серед викладеного одягу маленьку-ма-леньку сорочечку — трішечки більшу від маминої руки й трошки меншу від таткової.<br>— Це перша твоя сорочечка,— сказала мама.<br>Яринка сплеснула руками від подиву:<br>— А чи довго ж я була така маленька?<br>— Ні, не довго, з тиждень.<br>— А перед цим?<br>— Перед цим тебе не було.<br>Дівчинка дивилась на маму широко відкри¬тими очима.<br>— Як же це так — мене не було?.. А все ловкола — дерева, квіти, кіт, голуби — все це було?<br>— Це все було.<br>— Як же все це було без мене? Мати мовчала.<br>Яринка думала.<br>Василь Сухомлинський<br><br>? Що здивувало Яринку?<br>? Як ти гадаєш, про що могла думати дівчинка? Чи доводилось тобі переживати такі почуття? Коли?<br>? З якою інтонацією ти читатимеш слова мами? А Яринки? Після якого запитання дівчинки зро¬биш найдовшу паузу?<br><br>ПО ВОЛОСИНЦІ<br>Теплого весняного дня бабуся Марія повела свого онука Петрика до лісу.<br>Першокласник Петрик був ледаченьким хлопчиком. Збираючись до лісу, бабуся дала жому нести вузлик з їжею й водою. Петрикові вузлик здавався дуже важким. Бабуся понесла їжу сама, а Петрикові дала тільки пляшку<br>юдою.<br>Прийшовши до лісу, бабуся з внуком сіли відпочити. Вони побачили, як до куща прилетіла маленька пташка. В дзьобику вона принесла волосинку. Петрик підвівся й глянув на кущ. Він побачив велике волосяне гніздо.<br>Пташка швидко літала до гнізда, щоразу приносила по волосинці.<br>Петрик від подиву й хвилювання стояв, широко відкривши очі.<br>— Бабусю,— пошепки запитав він,— невже вона по волосинці носила й збудувала таке велике гніздо?<br>— Так, по волосинці,— відповіла бабуся.— Це працьовита пташка.<br>Петрик стояв задуманий. Через хвилину він сказав:<br>— Бабусю, я нестиму з лісу ваше пальто...<br>Василь Сухомлинський<br><br>? Що вразило Петрика? Чому?<br>? Як ти вважаєш, про що думав Петрик?<br>? Яка головна думка оповідання?<br>? Знайди в оповіданні зачин, основну частину та кінцівку.<br><br><br>ГОРБАТЕНЬКА ДІВЧИНКА<br>Клас розв'язував задачу. Учні схилились над зошитами. Коли це у двері хтось тихо постукав.<br>— Відчини двері й подивись, хто там стукає,— мовив учитель.<br>Чорноокий хлопчик, що сидів за першою партою, живенько відчинив двері. До класу зайшов директор школи з маленькою дівчинкою. Тридцять п'ять пар очей впилися в незнайому дівчинку.<br>Вона була горбатенька.<br>Учитель затамував подих і повернувся до :-:ласу. Він дивився у вічі пустотливих школярів і мовчки благав: хай не побачить дівчинка у ваших очах ні подиву, ні насмішки.<br>У їхніх очах була тільки цікавість. Вони ди-зплися на незнайому дівчинку й лагідно всміхалися.<br>Учитель полегшено перевів дух.<br>— Цю дівчинку звуть Оля,— сказав дирек¬тор.— Вона приїхала до нас здалеку. Хто по¬ступиться їй місцем на першій парті? Бачите, яка вона маленька?<br>Усі шість хлопчиків і дівчаток, що сиділи за передніми партами, піднесли руки:<br>— Я....<br>Учитель був тепер спокійний: клас витри¬мав іспит.<br>Василь Сухомлинський<br><br>? Прочитай, як клас зустрів незнайому дівчинку. Чому так хвилювався вчитель? Який іспит витримали діти?<br>? Поясни значення виразів: живенько відчинив, впилися в незнайому дівчинку, полегшено перевів дух.<br>? Які почуття вчителя передані у виділених реченнях?<br>? Як по-іншому можна назвати оповідання? Знайди в оповіданні зачин, основну частину і кінцівку.<br>? Підготуйся переказати оповідання.<br><br>РУДЕНЬКИЙ<br>На дитячому майданчику гралися двоє хлопчиків і дівчинка. Бабуся дала кожному по цукерці.<br>Чорнявий хлопчик похапливо тицьнув цукерку до рота.<br>Тим часом дівчинка і руденький хлопчик свої ще тільки розгортали. Враз чорнявий хлопчик вихопив у дівчинки цукерку і дременув у від'їзд. Дівчинка зойкнула, скривилась і заплакала.<br>Руденький подивився на дівчинку, тоді на свою цукерку, тоді знову на дівчинку, тицьнув цукерку і швидко пішов геть. Наче боявся, що вона поверне її.<br>Коли він проходив повз дідуся, який сидів на лавочці і все бачив, дідусь усміхнувся до нього і сказав:<br>— Ти зробив правильно. Ти хороший хлопчик.<br>Руденький спинився, почервонів. Потім итхнув:<br>— Ні, дідусю, я не зовсім хороший... Мені не хотілося віддавати... Правда!.. І чого пога¬ним бути легко, а хорошим — важко? Мені інколи хочеться бути поганим. Але... але со¬ромно.<br>Дідусь пильно глянув на нього.<br>— Ну, тоді я помилився. Пробач, ти не про¬сто хороший хлопчик. Ти справжній моло¬дець! Бо в тебе є совість. А совість, голубе мій, — це в людині головне.<br><br>? Роз'єднай слова і прочитай останнє речення. Ідідусьласкавопоплескавйогопоплечу.<br>Всеволод Нестайко<br>? Читаючи оповідання, порівняй дії чорнявого і руденького хлопчиків. Що тобі сподобалося, а що — ні? Чому?<br>? Підготуйся і прочитай розмову руденького хлопчика з дідусем. Зверни увагу на виділені речення. Які з них передають головну думку оповідання?<br>? Підготуй стислу розповідь за прочитаним.<br><br>Совість — у людині головне.<br><br>НА ВУЛИЦІ<br>Іде дівчинка в школу. Бантики чистенькі, платтячко випрасуване, черевики блищать. Поряд з нею мама, несе їй портфель. А позаду двоє хлопців ідуть, розмовляють.<br>Один каже:<br>— Дивись, яка чепурна дівчинка. Аж глянути любо. Чепуруха!<br>— І зовсім не чепуруха вона.<br>— Це чому? — здивувався перший.— Вона ж он яка чистенька.<br>— А тому, що все за неї мама робить. Навіть портфель їй до школи носить, я щодня гачу. Ліниві охайними не бувають.<br>Так чи не так?<br>Олег Буцень<br><br>? Прочитай оповідання мовчки. Що сподобалось одному хлопчикові і не сподобалося іншому?<br>? Який висновок про дівчинку зробив другий хлопчик? Чи погоджуєшся ти з ним? Доведи свою думку.<br><br>Ліниві охайними не бувають.<br><br>СІДАЙТЕ, БУДЬ ЛАСКА<br>«Гур-гур-гур!» — весело гуркотів автобус.<br>Сергійко сидів у м'якому кріслі і пильно розглядав малюнки в новенькій «Азбуці».<br>«До школи! До школи!» — виспівував мо¬тор. Аж ось і зупинка. Двері розчинилися, й до салону зайшла тітонька.<br>— Сідайте, будь ласка,— враз підхопився Сергійко.<br>— Велике тобі спасибі,— сказала тітонька й опустилася на звільнене місце.<br>На сусідній вулиці автобус знов зупинився. Зайшла старенька бабуся. В одній руці — білий вузлик, у другій — палиця.<br>— Сідайте, бабуню,— підвелася тітонька.<br>— Дякую,— сказала бабуся й, полегшено зітхнувши, сіла.<br>А Сергійкові стало так приємно, ніби це він поступився бабусі місцем.<br>Тим часом автобус поїхав далі.<br>Сергійко мав уже виходити, як до салону, міцно тримаючись за мамину руку, увійшла зовсім маленька дівчинка.<br>— Ходи сюди та сідай, моє ластів'ятко,— сказала бабуся.<br>А дівчинка ще й говорити не вміє. Блимає оченятами й мовчки усміхається.<br>— Спасибі вам, бабусю! — сказала за дівчинку її мама.<br>Сергійкові здалося, що це і йому подякували.<br>Вийшов він з автобуса. Помахав усім пасажирам рукою. А автобус: «Гур-гур-гур! На все тобі краще, Сергійку!»<br>Валентин Струтинський<br>Салон — внутрішня частина автобуса, призначена для пасажирів. Блимає — дивиться, поглядає.<br><br>? Чому Сергійкові було приємно їхати в автобусі? Чи можна сказати, що всі пасажири були ввічливими? Як це довести?<br>? Яке слово з бабусиного звертання свідчить, що вона дуже любить маленьких дітей? Розглянь малюнки. Підготуйся переказати за ними оповідання.<br> <br><br>ХОЧЕШ БУТИ ЩАСЛИВИМ, НЕ БУДЬ ЛІНИВИМ<br>Загадала бабуня, щоб Дениско перебрав дві гклянки гречаних круп на кашу: там же і насінинки бур'яну трапляються, і «колінця» зід стебел, і навіть манюні грудочки землі. А зід усього того хіба може бути каша смачна!<br>Сів Дениско за стіл, чисті крупинки відгор¬тає по ліву руку, а весь непотріб — по праву.<br>Тільки робота ця загайна і вимагає великого терпцю та уваги, а на Дениска швидко ліньки напали. От він і перебрав крупи абияк.<br>Бабуня ж була певна, що Дениско попрацю¬вав на совість, і висипала крупи в окріп.<br>Зварилася каша. Сіли всі вечеряти. Коли це Дениско як підскочить:<br>— Ой! Що ви мені підсунули! — і виплюнув на край тарілки крем'яшка.<br>Всі повернули до нього голови, а бабуня відклала набік ложку і з докором сказала:<br>— Це дякуй тому хлопчикові, що крупи пе¬ребирав. Все йому, бач, ліньки.<br>— Е, лінивому й нитку перервати важко,— підтакнув тато.<br>— Щира правда,— не втримавшись, доки¬нув і своє слово дідусь.— Лінивий сидячи спить, лежачи робить.<br>— Ледачому завше ніколи,— посміхнулася мама.— Вранці росяно, в обід душно, а вве¬чері комарі кусають.<br>— Знаю, знаю,— винувато закліпав очима Дениско.— Хочеш бути щасливим, не будь лінивим...<br>Анатолій Григорук<br> <br>Загайна — копітка. Абияк — недбало.<br> <br>? Прочитай, як Дениско виконав доручення бабусі. Як оцінили вчинок хлопчика бабуся, тато, ді¬дусь, мама? Що цікавого ти помітив у їхніх словах?<br>? Знайди слова, що підказують, з якою інтонацією слід читати слова Дениска, бабусі, тата.<br>? З чого видно, що Дениско добре зрозумів свою провину?<br>? Перечитай виділені речення. Вони є народними прислів'ями. Запам'ятай їх і вживай у власному мовленні.<br><br>АРТИСТ<br>Заліз Максимко на клена, вмостився на гілці — і ну висвистувати. І так гарно в нього виходить, що хто не йде вулицею, то похвалить:<br>— Артист!<br>Але бабуся не дає йому натішитись славою. Ось чути вже від порога:<br>— Максимку! Йди-но сюди. Нарвете з Ірин-кою вишень, та вареників наваримо!<br>— Зараз, бабусю! Тільки трохи поскрекочу, хк сорока!<br>І справді, скрекоче, куди тій сороці! А бабуся своєї:<br>— Онучку, принеси води з криниці!<br>— Добре! — відповідає Максимко.— Ось покукурікаю трішки. І кукурікає.<br>Бабуся вкотре гукає:<br>— Допоможи сестричці дровець занести до хати!<br>— Аякже допоможу. Ось лише помекекекаю. Незабаром бабуся відчинила вікно й кличе:<br>— Максиме, ходи-но вареники їсти! Максимко хутко злазить з дерева й біжить хати. Він дзвінко вицмокує язиком, немов -<br> копитами коник — цок, цок, цок.<br>За столом хлопчик сидить мовчки. Ніколи. Он у мисці скільки вареників! Гора. Та смачні ж!<br>Лише одне дивує Максимка: чому це бабуся не погладила його по голівці і не сказала, як завше: «Розумничок! Слухняний онук!»<br>Андрій Коцюбинський<br><br>? Прочитай, з якими проханнями зверталася бабу ся до Максимка. Чому лише одне з них він вико¬нав із задоволенням? Що ти міг би порадити Максимкові?<br><br><u>''Що ти знаєш і що вмієш?''</u><br><br>? Чи зрозумів ти?<br>? Які слова є спорідненими із словом оповідання? Чому Петрик сказав: «Бабусю, я нестиму з лісу ваше пальто»?<br>? Чи погоджуєшся ти із словами руденького хлоп¬чика: «І чого поганим бути легко, а хорошим — важко?»<br>? Розрізняй прочитані твори.<br>? Пригадай, які оповідання Василя Сухомлинсько-го ти прочитав. У якому з них розповідається, як клас витримав іспит на людяність? Які твори Анатолія Григорука ти читав раніше? Про що вони?<br>? Поміркуй, головну думку якого з прочитаних оповідань виражають такі рядки:<br><br>Де бажання і старання, там з'являється й терпець. З ним — уміння і везіння, бо терпець — всьому вінець.<br>Грицько Бойко |
| | | |
| + | <br> |
| | | |
| + | ''<br>'' |
| | | |
| + | ''Савченко О.Я. Читанка 2 клас<br>'' |
| | | |
| + | ''Надіслано читачами з інтернет-сайту''<br> |
| | | |
| | | |
| + | |
| + | <br> |
| + | |
| + | |
| + | |
| + | <br> |
| | | |
| [[Image:1236084776 kr.jpg]] акселеративні методи на уроці [[Image:1236084776 kr.jpg]] національні особливості | | [[Image:1236084776 kr.jpg]] акселеративні методи на уроці [[Image:1236084776 kr.jpg]] національні особливості |
Версия 14:08, 25 августа 2009
В оповіданнях розповідається-оповідається про різні випадки з життя людей, тварин. На відміну від віршів речення в оповіданні не римуються. З оповідань, які дібрано тут, ти довідаєшся про цікаві й повчальні випадки з життя своїх ровесників. Читай і розмірковуй: яким бути і яким не бути. ЯК ЖЕ ВСЕ ЦЕ БУЛО БЕЗ МЕНЕ? Яринці минуло сім років. Завтра їй іти до школи. Відкрила мама шафу, виклала всі платтячка Яринчині, приміряє, думає, яке одягти доньці на шкільне свято. Побачила Яринка серед викладеного одягу маленьку-ма-леньку сорочечку — трішечки більшу від маминої руки й трошки меншу від таткової. — Це перша твоя сорочечка,— сказала мама. Яринка сплеснула руками від подиву: — А чи довго ж я була така маленька? — Ні, не довго, з тиждень. — А перед цим? — Перед цим тебе не було. Дівчинка дивилась на маму широко відкри¬тими очима. — Як же це так — мене не було?.. А все ловкола — дерева, квіти, кіт, голуби — все це було? — Це все було. — Як же все це було без мене? Мати мовчала. Яринка думала. Василь Сухомлинський
? Що здивувало Яринку? ? Як ти гадаєш, про що могла думати дівчинка? Чи доводилось тобі переживати такі почуття? Коли? ? З якою інтонацією ти читатимеш слова мами? А Яринки? Після якого запитання дівчинки зро¬биш найдовшу паузу?
ПО ВОЛОСИНЦІ Теплого весняного дня бабуся Марія повела свого онука Петрика до лісу. Першокласник Петрик був ледаченьким хлопчиком. Збираючись до лісу, бабуся дала жому нести вузлик з їжею й водою. Петрикові вузлик здавався дуже важким. Бабуся понесла їжу сама, а Петрикові дала тільки пляшку юдою. Прийшовши до лісу, бабуся з внуком сіли відпочити. Вони побачили, як до куща прилетіла маленька пташка. В дзьобику вона принесла волосинку. Петрик підвівся й глянув на кущ. Він побачив велике волосяне гніздо. Пташка швидко літала до гнізда, щоразу приносила по волосинці. Петрик від подиву й хвилювання стояв, широко відкривши очі. — Бабусю,— пошепки запитав він,— невже вона по волосинці носила й збудувала таке велике гніздо? — Так, по волосинці,— відповіла бабуся.— Це працьовита пташка. Петрик стояв задуманий. Через хвилину він сказав: — Бабусю, я нестиму з лісу ваше пальто... Василь Сухомлинський
? Що вразило Петрика? Чому? ? Як ти вважаєш, про що думав Петрик? ? Яка головна думка оповідання? ? Знайди в оповіданні зачин, основну частину та кінцівку.
ГОРБАТЕНЬКА ДІВЧИНКА Клас розв'язував задачу. Учні схилились над зошитами. Коли це у двері хтось тихо постукав. — Відчини двері й подивись, хто там стукає,— мовив учитель. Чорноокий хлопчик, що сидів за першою партою, живенько відчинив двері. До класу зайшов директор школи з маленькою дівчинкою. Тридцять п'ять пар очей впилися в незнайому дівчинку. Вона була горбатенька. Учитель затамував подих і повернувся до :-:ласу. Він дивився у вічі пустотливих школярів і мовчки благав: хай не побачить дівчинка у ваших очах ні подиву, ні насмішки. У їхніх очах була тільки цікавість. Вони ди-зплися на незнайому дівчинку й лагідно всміхалися. Учитель полегшено перевів дух. — Цю дівчинку звуть Оля,— сказав дирек¬тор.— Вона приїхала до нас здалеку. Хто по¬ступиться їй місцем на першій парті? Бачите, яка вона маленька? Усі шість хлопчиків і дівчаток, що сиділи за передніми партами, піднесли руки: — Я.... Учитель був тепер спокійний: клас витри¬мав іспит. Василь Сухомлинський
? Прочитай, як клас зустрів незнайому дівчинку. Чому так хвилювався вчитель? Який іспит витримали діти? ? Поясни значення виразів: живенько відчинив, впилися в незнайому дівчинку, полегшено перевів дух. ? Які почуття вчителя передані у виділених реченнях? ? Як по-іншому можна назвати оповідання? Знайди в оповіданні зачин, основну частину і кінцівку. ? Підготуйся переказати оповідання.
РУДЕНЬКИЙ На дитячому майданчику гралися двоє хлопчиків і дівчинка. Бабуся дала кожному по цукерці. Чорнявий хлопчик похапливо тицьнув цукерку до рота. Тим часом дівчинка і руденький хлопчик свої ще тільки розгортали. Враз чорнявий хлопчик вихопив у дівчинки цукерку і дременув у від'їзд. Дівчинка зойкнула, скривилась і заплакала. Руденький подивився на дівчинку, тоді на свою цукерку, тоді знову на дівчинку, тицьнув цукерку і швидко пішов геть. Наче боявся, що вона поверне її. Коли він проходив повз дідуся, який сидів на лавочці і все бачив, дідусь усміхнувся до нього і сказав: — Ти зробив правильно. Ти хороший хлопчик. Руденький спинився, почервонів. Потім итхнув: — Ні, дідусю, я не зовсім хороший... Мені не хотілося віддавати... Правда!.. І чого пога¬ним бути легко, а хорошим — важко? Мені інколи хочеться бути поганим. Але... але со¬ромно. Дідусь пильно глянув на нього. — Ну, тоді я помилився. Пробач, ти не про¬сто хороший хлопчик. Ти справжній моло¬дець! Бо в тебе є совість. А совість, голубе мій, — це в людині головне.
? Роз'єднай слова і прочитай останнє речення. Ідідусьласкавопоплескавйогопоплечу. Всеволод Нестайко ? Читаючи оповідання, порівняй дії чорнявого і руденького хлопчиків. Що тобі сподобалося, а що — ні? Чому? ? Підготуйся і прочитай розмову руденького хлопчика з дідусем. Зверни увагу на виділені речення. Які з них передають головну думку оповідання? ? Підготуй стислу розповідь за прочитаним.
Совість — у людині головне.
НА ВУЛИЦІ Іде дівчинка в школу. Бантики чистенькі, платтячко випрасуване, черевики блищать. Поряд з нею мама, несе їй портфель. А позаду двоє хлопців ідуть, розмовляють. Один каже: — Дивись, яка чепурна дівчинка. Аж глянути любо. Чепуруха! — І зовсім не чепуруха вона. — Це чому? — здивувався перший.— Вона ж он яка чистенька. — А тому, що все за неї мама робить. Навіть портфель їй до школи носить, я щодня гачу. Ліниві охайними не бувають. Так чи не так? Олег Буцень
? Прочитай оповідання мовчки. Що сподобалось одному хлопчикові і не сподобалося іншому? ? Який висновок про дівчинку зробив другий хлопчик? Чи погоджуєшся ти з ним? Доведи свою думку.
Ліниві охайними не бувають.
СІДАЙТЕ, БУДЬ ЛАСКА «Гур-гур-гур!» — весело гуркотів автобус. Сергійко сидів у м'якому кріслі і пильно розглядав малюнки в новенькій «Азбуці». «До школи! До школи!» — виспівував мо¬тор. Аж ось і зупинка. Двері розчинилися, й до салону зайшла тітонька. — Сідайте, будь ласка,— враз підхопився Сергійко. — Велике тобі спасибі,— сказала тітонька й опустилася на звільнене місце. На сусідній вулиці автобус знов зупинився. Зайшла старенька бабуся. В одній руці — білий вузлик, у другій — палиця. — Сідайте, бабуню,— підвелася тітонька. — Дякую,— сказала бабуся й, полегшено зітхнувши, сіла. А Сергійкові стало так приємно, ніби це він поступився бабусі місцем. Тим часом автобус поїхав далі. Сергійко мав уже виходити, як до салону, міцно тримаючись за мамину руку, увійшла зовсім маленька дівчинка. — Ходи сюди та сідай, моє ластів'ятко,— сказала бабуся. А дівчинка ще й говорити не вміє. Блимає оченятами й мовчки усміхається. — Спасибі вам, бабусю! — сказала за дівчинку її мама. Сергійкові здалося, що це і йому подякували. Вийшов він з автобуса. Помахав усім пасажирам рукою. А автобус: «Гур-гур-гур! На все тобі краще, Сергійку!» Валентин Струтинський Салон — внутрішня частина автобуса, призначена для пасажирів. Блимає — дивиться, поглядає.
? Чому Сергійкові було приємно їхати в автобусі? Чи можна сказати, що всі пасажири були ввічливими? Як це довести? ? Яке слово з бабусиного звертання свідчить, що вона дуже любить маленьких дітей? Розглянь малюнки. Підготуйся переказати за ними оповідання.
ХОЧЕШ БУТИ ЩАСЛИВИМ, НЕ БУДЬ ЛІНИВИМ Загадала бабуня, щоб Дениско перебрав дві гклянки гречаних круп на кашу: там же і насінинки бур'яну трапляються, і «колінця» зід стебел, і навіть манюні грудочки землі. А зід усього того хіба може бути каша смачна! Сів Дениско за стіл, чисті крупинки відгор¬тає по ліву руку, а весь непотріб — по праву. Тільки робота ця загайна і вимагає великого терпцю та уваги, а на Дениска швидко ліньки напали. От він і перебрав крупи абияк. Бабуня ж була певна, що Дениско попрацю¬вав на совість, і висипала крупи в окріп. Зварилася каша. Сіли всі вечеряти. Коли це Дениско як підскочить: — Ой! Що ви мені підсунули! — і виплюнув на край тарілки крем'яшка. Всі повернули до нього голови, а бабуня відклала набік ложку і з докором сказала: — Це дякуй тому хлопчикові, що крупи пе¬ребирав. Все йому, бач, ліньки. — Е, лінивому й нитку перервати важко,— підтакнув тато. — Щира правда,— не втримавшись, доки¬нув і своє слово дідусь.— Лінивий сидячи спить, лежачи робить. — Ледачому завше ніколи,— посміхнулася мама.— Вранці росяно, в обід душно, а вве¬чері комарі кусають. — Знаю, знаю,— винувато закліпав очима Дениско.— Хочеш бути щасливим, не будь лінивим... Анатолій Григорук Загайна — копітка. Абияк — недбало. ? Прочитай, як Дениско виконав доручення бабусі. Як оцінили вчинок хлопчика бабуся, тато, ді¬дусь, мама? Що цікавого ти помітив у їхніх словах? ? Знайди слова, що підказують, з якою інтонацією слід читати слова Дениска, бабусі, тата. ? З чого видно, що Дениско добре зрозумів свою провину? ? Перечитай виділені речення. Вони є народними прислів'ями. Запам'ятай їх і вживай у власному мовленні.
АРТИСТ Заліз Максимко на клена, вмостився на гілці — і ну висвистувати. І так гарно в нього виходить, що хто не йде вулицею, то похвалить: — Артист! Але бабуся не дає йому натішитись славою. Ось чути вже від порога: — Максимку! Йди-но сюди. Нарвете з Ірин-кою вишень, та вареників наваримо! — Зараз, бабусю! Тільки трохи поскрекочу, хк сорока! І справді, скрекоче, куди тій сороці! А бабуся своєї: — Онучку, принеси води з криниці! — Добре! — відповідає Максимко.— Ось покукурікаю трішки. І кукурікає. Бабуся вкотре гукає: — Допоможи сестричці дровець занести до хати! — Аякже допоможу. Ось лише помекекекаю. Незабаром бабуся відчинила вікно й кличе: — Максиме, ходи-но вареники їсти! Максимко хутко злазить з дерева й біжить хати. Він дзвінко вицмокує язиком, немов - копитами коник — цок, цок, цок. За столом хлопчик сидить мовчки. Ніколи. Он у мисці скільки вареників! Гора. Та смачні ж! Лише одне дивує Максимка: чому це бабуся не погладила його по голівці і не сказала, як завше: «Розумничок! Слухняний онук!» Андрій Коцюбинський
? Прочитай, з якими проханнями зверталася бабу ся до Максимка. Чому лише одне з них він вико¬нав із задоволенням? Що ти міг би порадити Максимкові?
Що ти знаєш і що вмієш?
? Чи зрозумів ти? ? Які слова є спорідненими із словом оповідання? Чому Петрик сказав: «Бабусю, я нестиму з лісу ваше пальто»? ? Чи погоджуєшся ти із словами руденького хлоп¬чика: «І чого поганим бути легко, а хорошим — важко?» ? Розрізняй прочитані твори. ? Пригадай, які оповідання Василя Сухомлинсько-го ти прочитав. У якому з них розповідається, як клас витримав іспит на людяність? Які твори Анатолія Григорука ти читав раніше? Про що вони? ? Поміркуй, головну думку якого з прочитаних оповідань виражають такі рядки:
Де бажання і старання, там з'являється й терпець. З ним — уміння і везіння, бо терпець — всьому вінець. Грицько Бойко
Савченко О.Я. Читанка 2 клас
Надіслано читачами з інтернет-сайту
акселеративні методи на уроці національні особливості
виділити головне в уроці - опорний каркас нічого собі уроки
відеокліпи нова система освіти
вправи на пошук інформації підручники основні допоміжні
гумор, притчі, приколи, приказки, цитати презентація уроку
додаткові доповнення реферати
домашнє завдання речовки та вікторизми
задачі та вправи (рішення та відповіді) риторичні питання від учнів
закриті вправи (тільки для використання вчителями) рівень складності звичайний І
знайди інформацію сам рівень складності високий ІІ
ідеальні уроки рівень складності олімпійський III
ілюстрації, графіки, таблиці самоперевірка
інтерактивні технології система оцінювання
календарний план на рік скласти пазл з різних частин інформації
кейси та практикуми словник термінів
комікси статті
коментарі та обговорення тематичні свята
конспект уроку тести
методичні рекомендації шпаргалка
навчальні програми що ще не відомо, не відкрито вченими
|