|
|
Строка 1: |
Строка 1: |
| '''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]>>[[Я і Україна|Я і Україна]]>>[[Мій Київ 5 клас|Я і Україна 5 клас]]>>Я і Україна: Під козацьким прапором''' <metakeywords>Я і Україна, клас, урок, на тему, 5 клас, Під козацьким прапором</metakeywords> | | '''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]>>[[Я і Україна|Я і Україна]]>>[[Мій Київ 5 клас|Я і Україна 5 клас]]>>Я і Україна: Під козацьким прапором''' <metakeywords>Я і Україна, клас, урок, на тему, 5 клас, Під козацьким прапором</metakeywords> |
| | | |
- | ПІД КОЗАЦЬКИМ ПРАПОРОМ
| + | '''Під козацьким прапором.'''<br> |
| | | |
- | У литовсько-польську добу поміж киян з'явилися сміливці, які з ранньої весни до пізньої осені перебували в південних степах, названих "диким полем". Тут вони займалися промислами: мисливством, рибальством, бджільництвом, добуванням солі. Цих сміливих людей називали козаками-уходниками. Такі промисли були небезпечними. Вони не обходилися без збройних сутичок з татарами і турками. Тому козаки озброювалися, об'єднувалися у загони, обирали досвідчених ватажків.<br>На зиму козаки-уходники зазвичай поверталися до [[Легенда_про_створення_Києва|Києва]]. Місцеві власті забороняли козакам жити в межах міста, тому вони змушені були будувати свої прості й нехитрі житла-курені за Києвом, на вільних землях-слободах. Цей район і до нашого часу зберіг свою першоназву - Куренівка. Пізніше козацькі поселення з'явилися і біля стін Печерського монастиря. | + | У литовсько-польську добу поміж киян з'явилися сміливці, які з ранньої весни до пізньої осені перебували в південних степах, названих "диким полем". Тут вони займалися промислами: мисливством, рибальством, бджільництвом, добуванням солі. Цих сміливих людей називали козаками-уходниками. Такі промисли були небезпечними. Вони не обходилися без збройних сутичок з татарами і турками. Тому козаки озброювалися, об'єднувалися у загони, обирали досвідчених ватажків.<br>На зиму козаки-уходники зазвичай поверталися до [[Легенда про створення Києва|Києва]]. Місцеві власті забороняли козакам жити в межах міста, тому вони змушені були будувати свої прості й нехитрі житла-курені за Києвом, на вільних землях-слободах. Цей район і до нашого часу зберіг свою першоназву - Куренівка. Пізніше козацькі поселення з'явилися і біля стін Печерського монастиря. |
| | | |
| Зв'язок Києва з історією українського козацтва простежується також у назвах київських вулиць. Зокрема, центральна магістраль Подолу носить ім'я видатного політичного і державного діяча України - гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. Він після закінчення Острозької академії учителював саме в Києві, а вже потім пішов на Запорозьку Січ і назавжди пов'язав свою долю з козацтвом. Людина видатних політичних здібностей, умілий й хоробрий воїн, Сагайдачний швидко опинився на одному з перших місць у козацькій верхівці.<br>На початку 17 ст. запорозькі козаки під проводом Сагайдачного здійснили чимало успішних походів на турецькі міста. 1616 р. козаки штурмом з моря здобули добре укріплену Кафу, головний невільницький ринок Криму, й звільнили десятки тисяч бранців, більшість з яких були українцями.<br>Сагайдачний завжди піклувався про розвиток науки й культури в Україні. Він був активним борцем проти нав'язуваної українському народові уніатської церкви. В1616 році він разом з усім Військом запорозьким записався до київського братства, забезпечивши йому надійний захист та підтримку. Завдяки зусиллям гетьмана 1620 р. на Україні була офіційно відновлена заборонена поляками православна церква. Сагайдачний помер у квітні 1622 р. від ран, отриманих у Хотинській битві 1621 р. Усе своє майно він заповів на освітні, наукові й благодійні цілі, а 1500 золотих подарував Київській і Львівській братським школам. Поховали славного лицаря України в Києві на Подолі в Братському монастирі, біля школи, якою він опікувався. | | Зв'язок Києва з історією українського козацтва простежується також у назвах київських вулиць. Зокрема, центральна магістраль Подолу носить ім'я видатного політичного і державного діяча України - гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. Він після закінчення Острозької академії учителював саме в Києві, а вже потім пішов на Запорозьку Січ і назавжди пов'язав свою долю з козацтвом. Людина видатних політичних здібностей, умілий й хоробрий воїн, Сагайдачний швидко опинився на одному з перших місць у козацькій верхівці.<br>На початку 17 ст. запорозькі козаки під проводом Сагайдачного здійснили чимало успішних походів на турецькі міста. 1616 р. козаки штурмом з моря здобули добре укріплену Кафу, головний невільницький ринок Криму, й звільнили десятки тисяч бранців, більшість з яких були українцями.<br>Сагайдачний завжди піклувався про розвиток науки й культури в Україні. Він був активним борцем проти нав'язуваної українському народові уніатської церкви. В1616 році він разом з усім Військом запорозьким записався до київського братства, забезпечивши йому надійний захист та підтримку. Завдяки зусиллям гетьмана 1620 р. на Україні була офіційно відновлена заборонена поляками православна церква. Сагайдачний помер у квітні 1622 р. від ран, отриманих у Хотинській битві 1621 р. Усе своє майно він заповів на освітні, наукові й благодійні цілі, а 1500 золотих подарував Київській і Львівській братським школам. Поховали славного лицаря України в Києві на Подолі в Братському монастирі, біля школи, якою він опікувався. |
| | | |
- | Дуже часто козаки завершували своє життя в монастирях. Ось як описує Д. Яворницький завершення шляху запорожця. "Часом цей відхід у ченці справлявся урочисто, на виду у всіх і супроводжувався гомеричними веселощами та грандіозною пиятикою. Це називали "прощанням козака зі світом". У такому випадку старий запорожець, що вирушав у монастир "спасатися", одягався в найдорожчий одяг, чіпляв блискучу зброю, набивав усі свої кишені та шкіряний черес щирими золотими, наймав різних музик, накуповував цілі бочки "п'яного зілля", а до того "зілля" повні вози усілякої їжі й вирушав у якийсь монастир, найчастіше в Межигірський Спасо-Преображенський у Києві, "спасатися". Музики втинали "веселої", й товариство вирушало в путь. Тут кожен, хто спеціально чи випадково виявляв бажання проводжати прощальника до монастиря, пив, їв і танцював; а попереду всіх на чудовому бойовому коні мчав сам прощальник "сивовусий"; нерідко й він сходив з коня, пив, їв і кидався танцювати навприсядки. Усіх зустрічних він запрошував до гурту, частував напоями, пропонував наїдки.... по дорозі бешкетував, за всі збитки платив потерпілим золотими, розкидаючи їх навколо себе жменями. Так діставався він зі своїм товариством до самого монастиря; тут товариство зупиняється біля стін святої обителі, а сам прощальник вклоняється людові на всі чотири сторони, просить у всіх прощення, по-братськи обіймається з кожним, далі підходить до воріт монастиря і стукає.<br>- Хто такий?<br>- Запорожець!<br>- За якою потребою?<br>- Спасатися!<br>Тоді ворота відчинялися, і прощальника впускали в обитель, а все його веселе товариство, з музиками, горілками, пивами й медами залишалося біля стін монастиря. А в той час прощальник, сховавшись за 'монастирською стіною, знімав з себе черес із рештою червінців, скидав дорогий [[Вправа_до_теми:_«Моє_тіло._Одяг»|одяг]], одягав власяни-_ю і розпочинав важкий, але давно<br>бажаний шлях до "спасіння" | + | Дуже часто козаки завершували своє життя в монастирях. Ось як описує Д. Яворницький завершення шляху запорожця. "Часом цей відхід у ченці справлявся урочисто, на виду у всіх і супроводжувався гомеричними веселощами та грандіозною пиятикою. Це називали "прощанням козака зі світом". У такому випадку старий запорожець, що вирушав у монастир "спасатися", одягався в найдорожчий одяг, чіпляв блискучу зброю, набивав усі свої кишені та шкіряний черес щирими золотими, наймав різних музик, накуповував цілі бочки "п'яного зілля", а до того "зілля" повні вози усілякої їжі й вирушав у якийсь монастир, найчастіше в Межигірський Спасо-Преображенський у Києві, "спасатися". Музики втинали "веселої", й товариство вирушало в путь. Тут кожен, хто спеціально чи випадково виявляв бажання проводжати прощальника до монастиря, пив, їв і танцював; а попереду всіх на чудовому бойовому коні мчав сам прощальник "сивовусий"; нерідко й він сходив з коня, пив, їв і кидався танцювати навприсядки. Усіх зустрічних він запрошував до гурту, частував напоями, пропонував наїдки.... по дорозі бешкетував, за всі збитки платив потерпілим золотими, розкидаючи їх навколо себе жменями. Так діставався він зі своїм товариством до самого монастиря; тут товариство зупиняється біля стін святої обителі, а сам прощальник вклоняється людові на всі чотири сторони, просить у всіх прощення, по-братськи обіймається з кожним, далі підходить до воріт монастиря і стукає.<br>- Хто такий?<br>- Запорожець!<br>- За якою потребою?<br>- Спасатися!<br>Тоді ворота відчинялися, і прощальника впускали в обитель, а все його веселе товариство, з музиками, горілками, пивами й медами залишалося біля стін монастиря. А в той час прощальник, сховавшись за 'монастирською стіною, знімав з себе черес із рештою червінців, скидав дорогий [[Вправа до теми: «Моє тіло. Одяг»|одяг]], одягав власяни-_ю і розпочинав важкий, але давно<br>бажаний шлях до "спасіння" |
| | | |
- | 1. Про що розповідають нам назви київських вулиць?<br>2. Чому один з київських районів має назву Куренівка?<br>3. Де знаходиться вулиця Петра Конашевича-Сагайдачного? Як ти вважаєш, чо¬му його було поховано на Подолі? | + | ''1. Про що розповідають нам назви київських вулиць?<br>2. Чому один з київських районів має назву Куренівка?<br>3. Де знаходиться вулиця Петра Конашевича-Сагайдачного? Як ти вважаєш, чо¬му його було поховано на Подолі?'' |
| | | |
| Пряме відношення до історії Києва має також полум'яний патріот України Богдан Хмельницький. Саме сюди поспішав він після блискучих перемог, одержаних у 1648 році над шляхетською Польщею.<br>В історії міста назавжди закарбувалася надзвичайно хвилююча зустріч, влаштована киянами видатному провідникові Визвольної війни. 17 грудня 1648 року він на чолі 200 старшин і козаків стародавнім Волинським шляхом наблизився до міста. Назустріч Хмельницькому в супроводі тисячі вершників виїхали представники київського духовенства та єрусалимський патріарх Паїсій, котрий перебував тоді в Києві. За ними йшли майже всі мешканці міста. Паїсій відзначив гетьмана високим титулом "світлішого князя". Викладачі й студенти Києво-Могилянського колегіуму (майбутньої академії) виголошували на честь Богдана Хмельницького промови латинською та українською мовами, величали його як "рятівника й визволителя народу від польського рабства", тлумачили ім'я Богдан як Богом даний. Коли козацьке військо через Золоті ворота урочисто ввійшло до міста, у київському замку стріляли з гармат. Голосно і святково лунали дзвони на Святій Софії та в усіх київських церквах. | | Пряме відношення до історії Києва має також полум'яний патріот України Богдан Хмельницький. Саме сюди поспішав він після блискучих перемог, одержаних у 1648 році над шляхетською Польщею.<br>В історії міста назавжди закарбувалася надзвичайно хвилююча зустріч, влаштована киянами видатному провідникові Визвольної війни. 17 грудня 1648 року він на чолі 200 старшин і козаків стародавнім Волинським шляхом наблизився до міста. Назустріч Хмельницькому в супроводі тисячі вершників виїхали представники київського духовенства та єрусалимський патріарх Паїсій, котрий перебував тоді в Києві. За ними йшли майже всі мешканці міста. Паїсій відзначив гетьмана високим титулом "світлішого князя". Викладачі й студенти Києво-Могилянського колегіуму (майбутньої академії) виголошували на честь Богдана Хмельницького промови латинською та українською мовами, величали його як "рятівника й визволителя народу від польського рабства", тлумачили ім'я Богдан як Богом даний. Коли козацьке військо через Золоті ворота урочисто ввійшло до міста, у київському замку стріляли з гармат. Голосно і святково лунали дзвони на Святій Софії та в усіх київських церквах. |
Строка 19: |
Строка 19: |
| <br> | | <br> |
| | | |
- | ''Бєлкіна Е.В., Бойко В.М., Васильєв О.О., Глазунова Л.М., Іванюк О.Л., Левітас Ф.Л., Паламарчук Л.Б., Тараненко М.Г., Труханов М.Г., Трухан О.Ф., Чанцев Н.І., Мій Київ: Історія.Культура.Георгафія, [[5_клас_уроки|5 клас]]'' | + | ''Бєлкіна Е.В., Бойко В.М., Васильєв О.О., Глазунова Л.М., Іванюк О.Л., Левітас Ф.Л., Паламарчук Л.Б., Тараненко М.Г., Труханов М.Г., Трухан О.Ф., Чанцев Н.І., Мій Київ: Історія.Культура.Георгафія, [[5 клас уроки|5 клас]]'' |
| | | |
| ''Вислано читачами з інтернет-сайту <br>'' | | ''Вислано читачами з інтернет-сайту <br>'' |
Текущая версия на 17:20, 30 сентября 2012
Гіпермаркет Знань>>Я і Україна>>Я і Україна 5 клас>>Я і Україна: Під козацьким прапором
Під козацьким прапором.
У литовсько-польську добу поміж киян з'явилися сміливці, які з ранньої весни до пізньої осені перебували в південних степах, названих "диким полем". Тут вони займалися промислами: мисливством, рибальством, бджільництвом, добуванням солі. Цих сміливих людей називали козаками-уходниками. Такі промисли були небезпечними. Вони не обходилися без збройних сутичок з татарами і турками. Тому козаки озброювалися, об'єднувалися у загони, обирали досвідчених ватажків. На зиму козаки-уходники зазвичай поверталися до Києва. Місцеві власті забороняли козакам жити в межах міста, тому вони змушені були будувати свої прості й нехитрі житла-курені за Києвом, на вільних землях-слободах. Цей район і до нашого часу зберіг свою першоназву - Куренівка. Пізніше козацькі поселення з'явилися і біля стін Печерського монастиря.
Зв'язок Києва з історією українського козацтва простежується також у назвах київських вулиць. Зокрема, центральна магістраль Подолу носить ім'я видатного політичного і державного діяча України - гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. Він після закінчення Острозької академії учителював саме в Києві, а вже потім пішов на Запорозьку Січ і назавжди пов'язав свою долю з козацтвом. Людина видатних політичних здібностей, умілий й хоробрий воїн, Сагайдачний швидко опинився на одному з перших місць у козацькій верхівці. На початку 17 ст. запорозькі козаки під проводом Сагайдачного здійснили чимало успішних походів на турецькі міста. 1616 р. козаки штурмом з моря здобули добре укріплену Кафу, головний невільницький ринок Криму, й звільнили десятки тисяч бранців, більшість з яких були українцями. Сагайдачний завжди піклувався про розвиток науки й культури в Україні. Він був активним борцем проти нав'язуваної українському народові уніатської церкви. В1616 році він разом з усім Військом запорозьким записався до київського братства, забезпечивши йому надійний захист та підтримку. Завдяки зусиллям гетьмана 1620 р. на Україні була офіційно відновлена заборонена поляками православна церква. Сагайдачний помер у квітні 1622 р. від ран, отриманих у Хотинській битві 1621 р. Усе своє майно він заповів на освітні, наукові й благодійні цілі, а 1500 золотих подарував Київській і Львівській братським школам. Поховали славного лицаря України в Києві на Подолі в Братському монастирі, біля школи, якою він опікувався.
Дуже часто козаки завершували своє життя в монастирях. Ось як описує Д. Яворницький завершення шляху запорожця. "Часом цей відхід у ченці справлявся урочисто, на виду у всіх і супроводжувався гомеричними веселощами та грандіозною пиятикою. Це називали "прощанням козака зі світом". У такому випадку старий запорожець, що вирушав у монастир "спасатися", одягався в найдорожчий одяг, чіпляв блискучу зброю, набивав усі свої кишені та шкіряний черес щирими золотими, наймав різних музик, накуповував цілі бочки "п'яного зілля", а до того "зілля" повні вози усілякої їжі й вирушав у якийсь монастир, найчастіше в Межигірський Спасо-Преображенський у Києві, "спасатися". Музики втинали "веселої", й товариство вирушало в путь. Тут кожен, хто спеціально чи випадково виявляв бажання проводжати прощальника до монастиря, пив, їв і танцював; а попереду всіх на чудовому бойовому коні мчав сам прощальник "сивовусий"; нерідко й він сходив з коня, пив, їв і кидався танцювати навприсядки. Усіх зустрічних він запрошував до гурту, частував напоями, пропонував наїдки.... по дорозі бешкетував, за всі збитки платив потерпілим золотими, розкидаючи їх навколо себе жменями. Так діставався він зі своїм товариством до самого монастиря; тут товариство зупиняється біля стін святої обителі, а сам прощальник вклоняється людові на всі чотири сторони, просить у всіх прощення, по-братськи обіймається з кожним, далі підходить до воріт монастиря і стукає. - Хто такий? - Запорожець! - За якою потребою? - Спасатися! Тоді ворота відчинялися, і прощальника впускали в обитель, а все його веселе товариство, з музиками, горілками, пивами й медами залишалося біля стін монастиря. А в той час прощальник, сховавшись за 'монастирською стіною, знімав з себе черес із рештою червінців, скидав дорогий одяг, одягав власяни-_ю і розпочинав важкий, але давно бажаний шлях до "спасіння"
1. Про що розповідають нам назви київських вулиць? 2. Чому один з київських районів має назву Куренівка? 3. Де знаходиться вулиця Петра Конашевича-Сагайдачного? Як ти вважаєш, чо¬му його було поховано на Подолі?
Пряме відношення до історії Києва має також полум'яний патріот України Богдан Хмельницький. Саме сюди поспішав він після блискучих перемог, одержаних у 1648 році над шляхетською Польщею. В історії міста назавжди закарбувалася надзвичайно хвилююча зустріч, влаштована киянами видатному провідникові Визвольної війни. 17 грудня 1648 року він на чолі 200 старшин і козаків стародавнім Волинським шляхом наблизився до міста. Назустріч Хмельницькому в супроводі тисячі вершників виїхали представники київського духовенства та єрусалимський патріарх Паїсій, котрий перебував тоді в Києві. За ними йшли майже всі мешканці міста. Паїсій відзначив гетьмана високим титулом "світлішого князя". Викладачі й студенти Києво-Могилянського колегіуму (майбутньої академії) виголошували на честь Богдана Хмельницького промови латинською та українською мовами, величали його як "рятівника й визволителя народу від польського рабства", тлумачили ім'я Богдан як Богом даний. Коли козацьке військо через Золоті ворота урочисто ввійшло до міста, у київському замку стріляли з гармат. Голосно і святково лунали дзвони на Святій Софії та в усіх київських церквах.
27 грудня Київ урочисто відзначав чергові роковини від дня народження Великого гетьмана. Згодом польські шляхтичі - очевидці цих історичних подій - з величезною гіркотою і досадою зазначали, що Хмельницькому дісталося вдвічі чи навіть удесятеро більше почестей і шанувань, ніж будь-коли та будь-кому з польських воєвод. Перебування Богдана Хмельницького з козацьким військом у Києві мало величезне значення для зміцнення створюваної гетьманом Української козацької республіки. Водночас гетьман чудово усвідомлював значення Києва як справжнього національно-релігійного, культурного і політичного центру України. Тому він визнавав законне право повсталого українського народу на Київ як "место столечное". "Київ - місто моє... Я воєвода київський", - так заявляв він польським комісарам під час переговорів 1649 року, маючи серйозні наміри саме в Києві відродити столицю Української козацької держави.
Не менш яскравою особистістю в українській історії був Пилип Орлик, іменем якого нещодавно названа вулиця в Печерському районі Києва. П.Орлик був першим гетьманом, який невтомно і до кінця боровся за українську державність, перебуваючи в складних і небезпечних умовах еміграції з 1710 р. до 1742 р. Саме Орлику належить перша в світі демократична конституція, яка увійшла в історію під назвою "Пакти і Конституція прав і вольностей Запорозького Війська". Цей важливий документ, на жаль, так і не був реалізований на практиці.
Бєлкіна Е.В., Бойко В.М., Васильєв О.О., Глазунова Л.М., Іванюк О.Л., Левітас Ф.Л., Паламарчук Л.Б., Тараненко М.Г., Труханов М.Г., Трухан О.Ф., Чанцев Н.І., Мій Київ: Історія.Культура.Георгафія, 5 клас
Вислано читачами з інтернет-сайту
Я і Україна онлайн, календарно-тематичний план згідно шкільної програми, конспекти скачати, вивчай я і Україна безкоштовно
Зміст уроку
конспект уроку і опорний каркас
презентація уроку
акселеративні методи та інтерактивні технології
закриті вправи (тільки для використання вчителями)
оцінювання
Практика
задачі та вправи,самоперевірка
практикуми, лабораторні, кейси
рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
домашнє завдання
Ілюстрації
ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
реферати
фішки для допитливих
шпаргалки
гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати
Доповнення
зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
підручники основні і допоміжні
тематичні свята, девізи
статті
національні особливості
словник термінів
інше
Тільки для вчителів
ідеальні уроки
календарний план на рік
методичні рекомендації
програми
обговорення
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.
|