Версия 09:31, 20 августа 2009

      Яке можна вибрати слово, щоб ним одним описати весь світ?

Це слово — «різноманітність». У глибинах космосу сяють найдивовижніші зірки: білі карлики і червоні гіганти. Птахи — це малесенький колібрі і велетенський кондор, сірий дзвінкоголосий соловейко і пишний павич. А звірі? Яких тільки немає в природі! Звичайні для нас коти і миші, лисиці й олені, і ніби іграшкові, зшиті з клаптиків, панди, довгошиї жирафи чи чудернацькі качконоси. А який дивовижний світ рослин? Та що там! Хіба у цілому світі знайдеться двоє зовсім однакових людей? Ні, навіть близнюки мають різні характери чи здібності.
       Ви вже знаєте з уроків природознавства, що все в живій природі пов'язане між собою, і, коли випадає із цього ланцюга хоч одна ланка, страждають усі.
Але чому ми тут про все це говоримо?
       А тому, що так само відбувається і в людському суспільстві. Кожний народ — ніби дерево в лісі людства, а мова — це його цвіт. Якщо його обривати, дерево не матиме плоду, а дійшовши свого віку, засохне, не давши молодих паростків. Тоді збідніє навколишній світ.
Так само збідніє людство, коли втратиться хоч одна мова. Тому кожен народ має плекати свою мову. Адже слова — не просто звуки, вони виражають думки і почуття. А своєрідний погляд на світ є внеском кожного народу в загальнолюдську культуру.
Нині у світі розмовляють більш як п'ятьма тисячами мов!
Мова кожного народу — особлива. І українська теж.

Як казав український письменник Панас Мирний:
«Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, вона жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, розум, досвід, почування».

      А ось що говорять про українську мову іноземці.
Італійський учений У. Вердуум, який побував в Україні в 1670 — 1672 роках, українську мову називає ніжною, мелодійною і ласкавою. Французький учений і дипломат П. Шевальє зазначав, що «українська мова дуже ніжна і сповнена пестливих виразів та надзвичайно витончених зворотів». А турецький мандрівник Е. Челебі у 1657 році писав: «Українці — стародавній народ, а мова їхня багатша і всеосяжніша, ніж перська, китайська, монгольська і всілякі інші».
     І. Огієнко з-поміж тисячі праць залишив нам одну, яка адресована кожному: «Наука про рідномовні обов'язки». З неї подаємо уривок, який стосується саме школярика твого віку, тобто тебе.
—    На кожному кроці й кожної хвилини охороняй честь своєї рідної мови як свою власну, більше того — як честь своєї нації.
—    Розмовляй у родині своїй тільки рідною мовою.
—    Бережи своє ім'я й родове прізвище в повній національній формі й ніколи не змінюй їх на чужі.
—    Кожний народ доти народ, доки він володіє власною мовою, і в цьому — його культурна суверенність.

       Спробуйте в класі скласти власні правила користування  рідною мовою.
Випишіть на дошці нову для вас інформацію, отриману з підручника.
Позмагайтесь групами, хто більше знайде слів виразних і влучних на позначення якості певного предмета: хто краще опише пташку, яка заглядає у ваше вікно, влучніше схарактеризує свого друга, подругу, маму чи тата тощо.