|
|
Строка 1: |
Строка 1: |
- | ''' Загальне поняття про сполучник''' | + | ''' <metakeywords>Українська мова, клас, урок, на тему, українська мова, 7 клас, Загальне поняття про сполучник. Види сполучників</metakeywords>Загальне поняття про сполучник'''
|
| | | |
| + | <br>
|
| | | |
| + | <u>Сполучники</u> — це незмінювані, короткі слова типу: і, а, але, бо, щоб, які вживаються для вираження логіко-семантичних відношень – рівноправності, послідовності, причинно-наслідкові, умови та ін., між словами і реченнями. Це — одні з найчастіше вживаних слів. Сполучник суттєво впливає на зміст речення.<br><br>Сполучник — це службова частина мови, яка служить для поєднання однорідних членів речення або речень.<br><br>Напр.:<br>''Учітеся, читайте, і чужому научайтесь, <br>Й свого не цурайтесь, <br>Бо хто матір забуває, <br>Того Бог карає. (Т. Шевченко) ''<br><br>Сполучники і, й з’єднують однорідні (рівноправні) присудки; бо – з’єднує два речення (головне й підрядне) і виражає причинно-наслідкові відношення між ними.<br><br>Отже, сполучники служать для конструювання речень – простих і складних, і виражають при цьому певний тип логіко-семантичних зв’язків між словами і реченнями.<br><br>За значенням сполучники бувають:
|
| | | |
- | <u>Сполучники</u> — це незмінювані, короткі слова типу: і, а, але, бо, щоб, які вживаються для вираження логіко-семантичних відношень – рівноправності, послідовності, причинно-наслідкові, умови та ін., між словами і реченнями. Це — одні з найчастіше вживаних слів. Сполучник суттєво впливає на зміст речення.<br><br>Сполучник — це службова частина мови, яка служить для поєднання однорідних членів речення або речень.<br><br>Напр.:<br>''Учітеся, читайте, і чужому научайтесь, <br>Й свого не цурайтесь, <br>Бо хто матір забуває, <br>Того Бог карає. (Т. Шевченко) ''<br><br>Сполучники і, й з’єднують однорідні (рівноправні) присудки; бо – з’єднує два речення (головне й підрядне) і виражає причинно-наслідкові відношення між ними.<br><br>Отже, сполучники служать для конструювання речень – простих і складних, і виражають при цьому певний тип логіко-семантичних зв’язків між словами і реченнями.<br><br>За значенням сполучники бувають:
| + | *а) сурядні,
|
- | | + | *б) підрядні,
|
- | *а) сурядні, | + | *в) пояснювальні.
|
- | *б) підрядні, | + | |
- | *в) пояснювальні. | + | |
| * | | * |
| | | |
| + | <br>
|
| | | |
| + | '' ''<u>''Сурядні сполучники''</u> з’єднують однорідні члени речення або рівноправні частини складносурядних речень:
|
| | | |
- | '' ''<u>''Сурядні сполучники''</u> з’єднують однорідні члени речення або рівноправні частини складносурядних речень:
| + | <br>''Можна вибрать друга <br>І по духу брата, <br>Та не можна рідну <br>Матір вибирати. (В. Симоненко)''<br><br>Серед сурядних сполучників розрізняють:
|
- | | + | |
- | <br>''Можна вибрать друга <br>І по духу брата, <br>Та не можна рідну <br>Матір вибирати. (В. Симоненко)''<br><br>Серед сурядних сполучників розрізняють: | + | |
| | | |
- | *єднальні: і (й), та (в значенні “і”), також, і...і, ні...ні, як...так і, не тільки...а й; | + | *єднальні: і (й), та (в значенні “і”), також, і...і, ні...ні, як...так і, не тільки...а й;
|
- | *протиставні: а, але, та (в значенні “але”), зате, проте, однак, все ж; | + | *протиставні: а, але, та (в значенні “але”), зате, проте, однак, все ж;
|
| *розділові: або, чи, або...або, чи...чи, то...то, не то...не то, чи то...чи то. | | *розділові: або, чи, або...або, чи...чи, то...то, не то...не то, чи то...чи то. |
| | | |
- | <br>Терміни єднальні, протиставні і розділові сполучники буквально вказують на тип відношень, який виражають ці слова.<br><br><u>''Підрядні сполучники''</u> з’єднують частини складнопідрядних речень (головні та підрядні речення):<br><br>''Ярема гнувся, бо не знав, сіромаха,<br>Що виросли крила, що неба достане,<br>Коли полетить'' | + | <br>Терміни єднальні, протиставні і розділові сполучники буквально вказують на тип відношень, який виражають ці слова.<br><br><u>''Підрядні сполучники''</u> з’єднують частини складнопідрядних речень (головні та підрядні речення):<br><br>''Ярема гнувся, бо не знав, сіромаха,<br>Що виросли крила, що неба достане,<br>Коли полетить''
|
| | | |
- | ''(Т. Шевченко)''<br><br>Серед підрядних сполучників розрізняють: | + | ''(Т. Шевченко)''<br><br>Серед підрядних сполучників розрізняють:
|
| | | |
- | *<u>''порівняльні:''</u>як, що, мов, мовби, мовбито, немов, немо, наче, неначе, неначе б, неначебто, ніби, нібито, буцім, буцімто; | + | *<u>''порівняльні:''</u>як, що, мов, мовби, мовбито, немов, немо, наче, неначе, неначе б, неначебто, ніби, нібито, буцім, буцімто;
|
- | *<u>''часові:''</u> як, перед тим як, після того як, як тільки, відтоді як, з тих пір як, тимчасом як, як тільки, тільки що; | + | *<u>''часові:''</u> як, перед тим як, після того як, як тільки, відтоді як, з тих пір як, тимчасом як, як тільки, тільки що;
|
- | *<u>''причинові''</u>: бо, тому що, через те що, затим що, тим що, оскільки; | + | *<u>''причинові''</u>: бо, тому що, через те що, затим що, тим що, оскільки;
|
- | *''<u>мети:</u>'' щоб, для того щоб, задля того щоб, аби; | + | *''<u>мети:</u>'' щоб, для того щоб, задля того щоб, аби;
|
- | *<u>''умови''</u>: якщо, якби, коли б, аби, раз; | + | *<u>''умови''</u>: якщо, якби, коли б, аби, раз;
|
- | *<u>''допустові''</u>: хоч (хоча), хай (нехай), дарма що, незважаючи на те що; | + | *<u>''допустові''</u>: хоч (хоча), хай (нехай), дарма що, незважаючи на те що;
|
| *<u>''наслідковий''</u>: так що. | | *<u>''наслідковий''</u>: так що. |
| | | |
- | <br>Терміни-назви різновидів підрядних сполучників орієнтують щодо типу відношень, які виражають ці сполучники. Запам’ятайте їх.<br><br><u>''Пояснювальні сполучники''</u> приєднують уточнюючі слова або речення: Добре вродили зернові культури, а саме жито, пшениця, овес. До пояснювальних належать такі сполучники: тобто, цебто, а саме, як-от, або, чи (у значенні “тобто”).<br><br> | + | <br>Терміни-назви різновидів підрядних сполучників орієнтують щодо типу відношень, які виражають ці сполучники. Запам’ятайте їх.<br><br><u>''Пояснювальні сполучники''</u> приєднують уточнюючі слова або речення: Добре вродили зернові культури, а саме жито, пшениця, овес. До пояснювальних належать такі сполучники: тобто, цебто, а саме, як-от, або, чи (у значенні “тобто”).<br><br>
|
| | | |
- | За будовою сполучники бувають: | + | За будовою сполучники бувають:
|
| | | |
- | *<u>а) прості,</u> | + | *<u>а) прості,</u>
|
- | *<u>б) складні,</u> | + | *<u>б) складні,</u>
|
| *<u>в) складені.</u> | | *<u>в) складені.</u> |
| | | |
- | <br><u>Прості</u> (з одним коренем): і, а, та, бо, що, чи, як.<br><br><u>Складні</u> (з двома і більше коренями злитого написання): проте, зате, щоб, якби, нібито.<br><br><u>Складені</u> ( з двома і більше коренями роздільного написання): коли б, тому що, через те що, так що, незважаючи на те що, не тільки...а й.<br><br>За способом вживання сполучники поділяються на: | + | <br><u>Прості</u> (з одним коренем): і, а, та, бо, що, чи, як.<br><br><u>Складні</u> (з двома і більше коренями злитого написання): проте, зате, щоб, якби, нібито.<br><br><u>Складені</u> ( з двома і більше коренями роздільного написання): коли б, тому що, через те що, так що, незважаючи на те що, не тільки...а й.<br><br>За способом вживання сполучники поділяються на:
|
| | | |
- | *а) <u>одиничні</u>, | + | *а) <u>одиничні</u>,
|
- | *б) <u>повторювані</u>, | + | *б) <u>повторювані</u>,
|
| *в)<u>парні</u>. | | *в)<u>парні</u>. |
| | | |
| <br><u>Одиничні сполучники</u> (і, а, але, або, як, мов) вживаються тільки між двома однорідними членами речення або між двома реченнями: Сонце повернуло на захід і зникло за горою. (повернуло і зникло – однорідні присудки). Між сходами, що вели на другий поверх, стояла пальма. ( що – приєднує підрядне речення до головного).<br><br><u>Повторювані сполучники</u> ( і...і, ні...ні, або...або, чи...чи, то...то) повторюються два і більше разів при однорідних членах речення та частинах складносурядного речення: Теє слово всім давало то розраду, то пораду. (Леся Українка) Ви або жартуєте зі мною, або просто перевтома винна.<br><br><u>Парні сполучники</u> ( не тільки...а й, як...так і, хоч...але, якщо...то) вживаються між двома однорідними членами речення: Хоч поганий тин, та затишно з ним. Не тільки пригорбки, а й долини зазеленіли під сонцем. <br><br><br> | | <br><u>Одиничні сполучники</u> (і, а, але, або, як, мов) вживаються тільки між двома однорідними членами речення або між двома реченнями: Сонце повернуло на захід і зникло за горою. (повернуло і зникло – однорідні присудки). Між сходами, що вели на другий поверх, стояла пальма. ( що – приєднує підрядне речення до головного).<br><br><u>Повторювані сполучники</u> ( і...і, ні...ні, або...або, чи...чи, то...то) повторюються два і більше разів при однорідних членах речення та частинах складносурядного речення: Теє слово всім давало то розраду, то пораду. (Леся Українка) Ви або жартуєте зі мною, або просто перевтома винна.<br><br><u>Парні сполучники</u> ( не тільки...а й, як...так і, хоч...але, якщо...то) вживаються між двома однорідними членами речення: Хоч поганий тин, та затишно з ним. Не тільки пригорбки, а й долини зазеленіли під сонцем. <br><br><br> |
Версия 12:17, 11 августа 2009
Загальне поняття про сполучник
Сполучники — це незмінювані, короткі слова типу: і, а, але, бо, щоб, які вживаються для вираження логіко-семантичних відношень – рівноправності, послідовності, причинно-наслідкові, умови та ін., між словами і реченнями. Це — одні з найчастіше вживаних слів. Сполучник суттєво впливає на зміст речення.
Сполучник — це службова частина мови, яка служить для поєднання однорідних членів речення або речень.
Напр.: Учітеся, читайте, і чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь, Бо хто матір забуває, Того Бог карає. (Т. Шевченко)
Сполучники і, й з’єднують однорідні (рівноправні) присудки; бо – з’єднує два речення (головне й підрядне) і виражає причинно-наслідкові відношення між ними.
Отже, сполучники служать для конструювання речень – простих і складних, і виражають при цьому певний тип логіко-семантичних зв’язків між словами і реченнями.
За значенням сполучники бувають:
Сурядні сполучники з’єднують однорідні члени речення або рівноправні частини складносурядних речень:
Можна вибрать друга І по духу брата, Та не можна рідну Матір вибирати. (В. Симоненко)
Серед сурядних сполучників розрізняють:
- єднальні: і (й), та (в значенні “і”), також, і...і, ні...ні, як...так і, не тільки...а й;
- протиставні: а, але, та (в значенні “але”), зате, проте, однак, все ж;
- розділові: або, чи, або...або, чи...чи, то...то, не то...не то, чи то...чи то.
Терміни єднальні, протиставні і розділові сполучники буквально вказують на тип відношень, який виражають ці слова.
Підрядні сполучники з’єднують частини складнопідрядних речень (головні та підрядні речення):
Ярема гнувся, бо не знав, сіромаха, Що виросли крила, що неба достане, Коли полетить
(Т. Шевченко)
Серед підрядних сполучників розрізняють:
- порівняльні:як, що, мов, мовби, мовбито, немов, немо, наче, неначе, неначе б, неначебто, ніби, нібито, буцім, буцімто;
- часові: як, перед тим як, після того як, як тільки, відтоді як, з тих пір як, тимчасом як, як тільки, тільки що;
- причинові: бо, тому що, через те що, затим що, тим що, оскільки;
- мети: щоб, для того щоб, задля того щоб, аби;
- умови: якщо, якби, коли б, аби, раз;
- допустові: хоч (хоча), хай (нехай), дарма що, незважаючи на те що;
Терміни-назви різновидів підрядних сполучників орієнтують щодо типу відношень, які виражають ці сполучники. Запам’ятайте їх.
Пояснювальні сполучники приєднують уточнюючі слова або речення: Добре вродили зернові культури, а саме жито, пшениця, овес. До пояснювальних належать такі сполучники: тобто, цебто, а саме, як-от, або, чи (у значенні “тобто”).
За будовою сполучники бувають:
Прості (з одним коренем): і, а, та, бо, що, чи, як.
Складні (з двома і більше коренями злитого написання): проте, зате, щоб, якби, нібито.
Складені ( з двома і більше коренями роздільного написання): коли б, тому що, через те що, так що, незважаючи на те що, не тільки...а й.
За способом вживання сполучники поділяються на:
Одиничні сполучники (і, а, але, або, як, мов) вживаються тільки між двома однорідними членами речення або між двома реченнями: Сонце повернуло на захід і зникло за горою. (повернуло і зникло – однорідні присудки). Між сходами, що вели на другий поверх, стояла пальма. ( що – приєднує підрядне речення до головного).
Повторювані сполучники ( і...і, ні...ні, або...або, чи...чи, то...то) повторюються два і більше разів при однорідних членах речення та частинах складносурядного речення: Теє слово всім давало то розраду, то пораду. (Леся Українка) Ви або жартуєте зі мною, або просто перевтома винна.
Парні сполучники ( не тільки...а й, як...так і, хоч...але, якщо...то) вживаються між двома однорідними членами речення: Хоч поганий тин, та затишно з ним. Не тільки пригорбки, а й долини зазеленіли під сонцем.
|