|
|
Строка 1: |
Строка 1: |
- | '''Загальне поняття про сполучник. Види сполучників''' | + | '''<metakeywords>Українська мова, клас, урок, на тему, українська мова, 7 клас, Загальне поняття про сполучник. Види сполучників</metakeywords>Загальне поняття про сполучник. Види сполучників'''
|
| | | |
- | <br>
<u>Сполучники</u> — це незмінювані, короткі слова типу: і, а, але, бо, щоб, які вживаються для вираження логіко-семантичних відношень – рівноправності, послідовності, причинно-наслідкові, умови та ін., між словами і реченнями. Це — одні з найчастіше вживаних слів. Сполучник суттєво впливає на зміст речення.<br><br>Сполучник — це службова частина мови, яка служить для поєднання однорідних членів речення або речень.<br><br>''Напр.:<br>''Учітеся, читайте, і чужому научайтесь, <br>Й свого не цурайтесь, <br>Бо хто матір забуває, <br>Того Бог карає. (Т. Шевченко) ''''<br><br>Сполучники і, й з’єднують однорідні (рівноправні) присудки; бо – з’єднує два речення (головне й підрядне) і виражає причинно-наслідкові відношення між ними.<br><br>Отже, сполучники служать для конструювання речень – простих і складних, і виражають при цьому певний тип логіко-семантичних зв’язків між словами і реченнями.<br><br>За значенням сполучники бувають: | + | <br>
<u>Сполучники</u> — це незмінювані, короткі слова типу: і, а, але, бо, щоб, які вживаються для вираження логіко-семантичних відношень – рівноправності, послідовності, причинно-наслідкові, умови та ін., між словами і реченнями. Це — одні з найчастіше вживаних слів. Сполучник суттєво впливає на зміст речення.<br><br>Сполучник — це службова частина мови, яка служить для поєднання однорідних членів речення або речень.<br><br>''Напр.:<br>''Учітеся, читайте, і чужому научайтесь, <br>Й свого не цурайтесь, <br>Бо хто матір забуває, <br>Того Бог карає. (Т. Шевченко) ''''<br><br>'''Сполучники і, й з’єднують однорідні (рівноправні) присудки; бо – з’єднує два речення (головне й підрядне) і виражає причинно-наслідкові відношення між ними.<br><br>Отже, сполучники служать для конструювання речень – простих і складних, і виражають при цьому певний тип логіко-семантичних зв’язків між словами і реченнями.<br><br>За значенням сполучники бувають:
|
| | | |
- | *а) сурядні,
| + | *а) сурядні,
|
- | *б) підрядні,
| + | *б) підрядні,
|
| *в) пояснювальні.
<br>
<u></u> | | *в) пояснювальні.
<br>
<u></u> |
| | | |
- | <u>Сурядні сполучники</u> з’єднують однорідні члени речення або рівноправні частини складносурядних речень:
| + | <u>Сурядні сполучники</u> з’єднують однорідні члени речення або рівноправні частини складносурядних речень:
|
| | | |
- | ''''Можна вибрать друга <br>І по духу брата, <br>Та не можна рідну <br>Матір вибирати. (В. Симоненко)''''<br><br>Серед сурядних сполучників розрізняють:
| + | ''Можна вибрать друга <br>І по духу брата, <br>Та не можна рідну <br>Матір вибирати. (В. Симоненко)'' |
| | | |
- | *єднальні: і (й), та (в значенні “і”), також, і...і, ні...ні, як...так і, не тільки...а й;
| + | Серед сурядних сполучників розрізняють:
|
- | *протиставні: а, але, та (в значенні “але”), зате, проте, однак, все ж;
| + | |
| + | *єднальні: і (й), та (в значенні “і”), також, і...і, ні...ні, як...так і, не тільки...а й;
|
| + | *протиставні: а, але, та (в значенні “але”), зате, проте, однак, все ж;
|
| *розділові: або, чи, або...або, чи...чи, то...то, не то...не то, чи то...чи то. <br> | | *розділові: або, чи, або...або, чи...чи, то...то, не то...не то, чи то...чи то. <br> |
| | | |
- | Терміни єднальні, протиставні і розділові сполучники буквально вказують на тип відношень, який виражають ці слова.<br><br><u>Підрядні сполучники</u> з’єднують частини складнопідрядних речень (головні та підрядні речення):<br><br>''''Ярема гнувся, бо не знав, сіромаха,<br>Що виросли крила, що неба достане,<br>Коли полетить''
''(Т. Шевченко)''''<br><br>Серед підрядних сполучників розрізняють:
| + | Терміни єднальні, протиставні і розділові сполучники буквально вказують на тип відношень, який виражають ці слова.<br><br><u>Підрядні сполучники</u> з’єднують частини складнопідрядних речень (головні та підрядні речення):<br><br>''Ярема гнувся, бо не знав, сіромаха,<br>Що виросли крила, що неба достане,<br>Коли полетить
(Т. Шевченко)<br>''<br>Серед підрядних сполучників розрізняють:
|
| | | |
- | *<u>порівняльн</u>і: як, що, мов, мовби, мовбито, немов, немо, наче, неначе, неначе б, неначебто, ніби, нібито, буцім, буцімто;
| + | *<u>порівняльн</u>і: як, що, мов, мовби, мовбито, немов, немо, наче, неначе, неначе б, неначебто, ніби, нібито, буцім, буцімто;
|
- | *<u>часові:</u> як, перед тим як, після того як, як тільки, відтоді як, з тих пір як, тимчасом як, як тільки, тільки що;
<u></u> | + | *<u>часові:</u> як, перед тим як, після того як, як тільки, відтоді як, з тих пір як, тимчасом як, як тільки, тільки що;
<u></u>
|
- | *<u>причинові</u>: бо, тому що, через те що, затим що, тим що, оскільки;
<u></u> | + | *<u>причинові</u>: бо, тому що, через те що, затим що, тим що, оскільки;
<u></u>
|
- | *<u>мети:</u>щоб, для того щоб, задля того щоб, аби; | + | *<u>мети:</u>щоб, для того щоб, задля того щоб, аби;
|
- | *<u>умови</u>: якщо, якби, коли б, аби, раз; | + | *<u>умови</u>: якщо, якби, коли б, аби, раз;
|
- | *<u>допустові</u>: хоч (хоча), хай (нехай), дарма що, незважаючи на те що; | + | *<u>допустові</u>: хоч (хоча), хай (нехай), дарма що, незважаючи на те що;
|
| *<u>наслідковий</u>: так що. | | *<u>наслідковий</u>: так що. |
| | | |
| + | <br>
|
| | | |
| + | Терміни-назви різновидів підрядних сполучників орієнтують щодо типу відношень, які виражають ці сполучники. Запам’ятайте їх.<br><br><u>Пояснювальні сполучники</u> приєднують уточнюючі слова або речення: Добре вродили зернові культури, а саме жито, пшениця, овес. До пояснювальних належать такі сполучники: тобто, цебто, а саме, як-от, або, чи (у значенні “тобто”).<br><br>
За будовою сполучники бувають:
*<u>а) прості,</u>
*<u>б) складні,</u>
*<u>в) складені.</u>
|
| | | |
- | Терміни-назви різновидів підрядних сполучників орієнтують щодо типу відношень, які виражають ці сполучники. Запам’ятайте їх.<br><br><u>Пояснювальні сполучники</u> приєднують уточнюючі слова або речення: Добре вродили зернові культури, а саме жито, пшениця, овес. До пояснювальних належать такі сполучники: тобто, цебто, а саме, як-от, або, чи (у значенні “тобто”).<br><br>
За будовою сполучники бувають:
*<u>а) прості,</u>
*<u>б) складні,</u>
*<u>в) складені.</u>
| + | *<u>Прості</u> (з одним коренем): і, а, та, бо, що, чи, як.
|
- | | + | **<u>Складні</u> (з двома і більше коренями злитого написання): проте, зате, щоб, якби, нібито.
|
- | *<u>Прості</u> (з одним коренем): і, а, та, бо, що, чи, як. | + | |
- | **<u>Складні</u> (з двома і більше коренями злитого написання): проте, зате, щоб, якби, нібито. | + | |
| **<u>Складені</u> ( з двома і більше коренями роздільного написання): коли б, тому що, через те що, так що, незважаючи на те що, не тільки...а й. | | **<u>Складені</u> ( з двома і більше коренями роздільного написання): коли б, тому що, через те що, так що, незважаючи на те що, не тільки...а й. |
| | | |
- | <br>За способом вживання сполучники поділяються на:
*а) <u>одиничні</u>,
*б) <u>повторювані</u>,
*в)<u>парні</u>.
<br><u></u> | + | <br>За способом вживання сполучники поділяються на:
*а) <u>одиничні</u>,
*б) <u>повторювані</u>,
*в)<u>парні</u>.
<br><u></u>
|
| | | |
- | *<u>Одиничні сполучники</u> (і, а, але, або, як, мов) вживаються тільки між двома однорідними членами речення або між двома реченнями: Сонце повернуло на захід і зникло за горою. (повернуло і зникло – однорідні присудки). Між сходами, що вели на другий поверх, стояла пальма. ( що – приєднує підрядне речення до головного). | + | *<u>Одиничні сполучники</u> (і, а, але, або, як, мов) вживаються тільки між двома однорідними членами речення або між двома реченнями: Сонце повернуло на захід і зникло за горою. (повернуло і зникло – однорідні присудки). Між сходами, що вели на другий поверх, стояла пальма. ( що – приєднує підрядне речення до головного).
|
- | **<u>Повторювані сполучники</u> ( і...і, ні...ні, або...або, чи...чи, то...то) повторюються два і більше разів при однорідних членах речення та частинах складносурядного речення: Теє слово всім давало то розраду, то пораду. (Леся Українка) Ви або жартуєте зі мною, або просто перевтома винна. | + | **<u>Повторювані сполучники</u> ( і...і, ні...ні, або...або, чи...чи, то...то) повторюються два і більше разів при однорідних членах речення та частинах складносурядного речення: Теє слово всім давало то розраду, то пораду. (Леся Українка) Ви або жартуєте зі мною, або просто перевтома винна.
|
| **<u>Парні сполучники</u> ( не тільки...а й, як...так і, хоч...але, якщо...то) вживаються між двома однорідними членами речення: Хоч поганий тин, та затишно з ним. Не тільки пригорбки, а й долини зазеленіли під сонцем. | | **<u>Парні сполучники</u> ( не тільки...а й, як...так і, хоч...але, якщо...то) вживаються між двома однорідними членами речення: Хоч поганий тин, та затишно з ним. Не тільки пригорбки, а й долини зазеленіли під сонцем. |
| | | |
| <br><br> | | <br><br> |
Версия 12:44, 11 августа 2009
Загальне поняття про сполучник. Види сполучників
Сполучники — це незмінювані, короткі слова типу: і, а, але, бо, щоб, які вживаються для вираження логіко-семантичних відношень – рівноправності, послідовності, причинно-наслідкові, умови та ін., між словами і реченнями. Це — одні з найчастіше вживаних слів. Сполучник суттєво впливає на зміст речення.
Сполучник — це службова частина мови, яка служить для поєднання однорідних членів речення або речень.
Напр.: Учітеся, читайте, і чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь, Бо хто матір забуває, Того Бог карає. (Т. Шевченко) '
Сполучники і, й з’єднують однорідні (рівноправні) присудки; бо – з’єднує два речення (головне й підрядне) і виражає причинно-наслідкові відношення між ними.
Отже, сполучники служать для конструювання речень – простих і складних, і виражають при цьому певний тип логіко-семантичних зв’язків між словами і реченнями.
За значенням сполучники бувають:
Сурядні сполучники з’єднують однорідні члени речення або рівноправні частини складносурядних речень:
Можна вибрать друга І по духу брата, Та не можна рідну Матір вибирати. (В. Симоненко)
Серед сурядних сполучників розрізняють:
- єднальні: і (й), та (в значенні “і”), також, і...і, ні...ні, як...так і, не тільки...а й;
- протиставні: а, але, та (в значенні “але”), зате, проте, однак, все ж;
- розділові: або, чи, або...або, чи...чи, то...то, не то...не то, чи то...чи то.
Терміни єднальні, протиставні і розділові сполучники буквально вказують на тип відношень, який виражають ці слова.
Підрядні сполучники з’єднують частини складнопідрядних речень (головні та підрядні речення):
Ярема гнувся, бо не знав, сіромаха, Що виросли крила, що неба достане, Коли полетить
(Т. Шевченко)
Серед підрядних сполучників розрізняють:
- порівняльні: як, що, мов, мовби, мовбито, немов, немо, наче, неначе, неначе б, неначебто, ніби, нібито, буцім, буцімто;
- часові: як, перед тим як, після того як, як тільки, відтоді як, з тих пір як, тимчасом як, як тільки, тільки що;
- причинові: бо, тому що, через те що, затим що, тим що, оскільки;
- мети:щоб, для того щоб, задля того щоб, аби;
- умови: якщо, якби, коли б, аби, раз;
- допустові: хоч (хоча), хай (нехай), дарма що, незважаючи на те що;
Терміни-назви різновидів підрядних сполучників орієнтують щодо типу відношень, які виражають ці сполучники. Запам’ятайте їх.
Пояснювальні сполучники приєднують уточнюючі слова або речення: Добре вродили зернові культури, а саме жито, пшениця, овес. До пояснювальних належать такі сполучники: тобто, цебто, а саме, як-от, або, чи (у значенні “тобто”).
За будовою сполучники бувають:
*а) прості,
*б) складні,
*в) складені.
- Прості (з одним коренем): і, а, та, бо, що, чи, як.
- Складні (з двома і більше коренями злитого написання): проте, зате, щоб, якби, нібито.
- Складені ( з двома і більше коренями роздільного написання): коли б, тому що, через те що, так що, незважаючи на те що, не тільки...а й.
За способом вживання сполучники поділяються на:
*а) одиничні,
*б) повторювані,
*в)парні.
- Одиничні сполучники (і, а, але, або, як, мов) вживаються тільки між двома однорідними членами речення або між двома реченнями: Сонце повернуло на захід і зникло за горою. (повернуло і зникло – однорідні присудки). Між сходами, що вели на другий поверх, стояла пальма. ( що – приєднує підрядне речення до головного).
- Повторювані сполучники ( і...і, ні...ні, або...або, чи...чи, то...то) повторюються два і більше разів при однорідних членах речення та частинах складносурядного речення: Теє слово всім давало то розраду, то пораду. (Леся Українка) Ви або жартуєте зі мною, або просто перевтома винна.
- Парні сполучники ( не тільки...а й, як...так і, хоч...але, якщо...то) вживаються між двома однорідними членами речення: Хоч поганий тин, та затишно з ним. Не тільки пригорбки, а й долини зазеленіли під сонцем.
|