“Конокради”, “Срібний вовк”. Тут була написана і чудова повість “Олеся”.  

 

{{#ev:youtube|ODiycu8aDQc}}<br>Дивовижні і твори Купріна про тварин (“Білий пудель”, “Смарагд”, “Барбос і Кулька”, “Ю-ю” та інші). У 1905 році журнал Максима Горького опублікував повість Купріна “Поєдинок”. Автор правдиво і яскраво показав внутрішнє розкладання царської армії, цієї основи самодержавного режиму ця картина надає твору&nbsp; своєчасності&nbsp; і суспільної&nbsp; цінності.<br>Показаний в процесі свого духовного зростання герой повісті “Поєдинок” — молодий поручик Ромашов . Він наївно ділить всіх на “людей чорної і білої кості”,на початку твору, думаючи, що він належить до особї, вищої касти. По мірі того як помилкові ілюзії зникають , Ромашов роздумує про порочність армійських порядків, про несправедливо&nbsp; існуючі суспільні&nbsp; стосунки. Він відчуває самотність, пристрасно&nbsp; заперечує&nbsp; бруде та&nbsp; дике життя.<br>Слива — всі ці офіцери показані чужими шукачу правди Ромашову. В таких&nbsp; умовах свавілля і безправ'я вони втрачають і людську подобу&nbsp; і справжнє уявлення про честь. Це нарочито&nbsp; визначено в їх відношенні до підлеглих&nbsp; солдат. Показано&nbsp; цілий ряд епізодів солдатської муштри в&nbsp; повісті, уроків “словесності”, підготовки до огляду, коли офіцери особливо жорстоко поводяться з солдатами. Ромашова дуже сильно хвилює їх доля. Не самотній і в цьому він. Талановитий&nbsp; філософ і теоретик, підполковник Назанський з запалом критикує армійські порядки, він проти деспотизму і насильства, ненавидить вульгарність і неуцтво, мріє про звільнення людського “я” від пут прогнилого суспільства.&nbsp; Він прославляє життя ійого радощі, на відміну від декадентів. У його проповіді “абсолютної свободи” людського духу є і помилкові бачення анархічного індивідуалізму, є кепкування над гуманістичними спонуками борців за краще майбутнє людства (“Який інтерес змусить мене розбивати голову ради щастя людей тридцять другого століття?”).<br>На відміну від Назанського, Ромашов не може відмовитися від турботи про свого ближнього, адже він знає, що солдати придавлені і власним неуцтвом, і загальним рабством, і насильством з боку офіцерів. Сцену зустрічі Ромашова із замученим Хлебніковим, що намагався кинутися під поїзд, і їх відверта розмова Паустовський справедливо відносить до “однієї з кращих сцен в російській літературі”.&nbsp; Офіцер визнає в солдатові друга, забуваючи про кастові перешкоди між ними. Гостро поставивши питання про долю Хлебнікова, Ромашов вмирає, так і не знайшовши відповіді, яким чином треба йти до свободи. Атмосферою революційних днів дихає чудова розповідь Купріна “Гамбрінус”. Тема всепереможного мистецтва переплетена тут з темою демократизму, сміливого протесту “маленької людини” проти чорних сил свавілля і реакції. Покірливий і веселий Сашка своїм неабияким талантом скрипаля і душевністю залучає в одеський кабачок різноплемінний натовп портових фузчиков, рибаків, контрабандистів. В дні терору, що настав, Сашка кидає виклик переодягнутим сищикам і чорносотенним “мерзотникам в папасі”, відмовляючись грати на їх вимогу монархічний гімн, відкрито викриваючи їх у вбивствах і погромах. Покалічений царською охранкою, він повертається до портових друзів, щоб грати для них оглушливо-веселого “Вівчаря”.<br>Вільна творчість, сила народного духу, по думці Купріна, непереможні. Купрін брав участь в I світовій війні, потім вийшов у відставку за станом здоров'я, але коли в Гатчину, де він жив, прийшли війська Юденіча, письменник покинув Росію. Його твори емігрантського періоду відрізняє сентиментально-ідилічне прикрашання минулого Росії, того самого минулого, якому він раніше ухвалював вирок. Такий, наприклад, автобіографічний роман “Юнкера”. <br>На особливу увагу заслуговує роман “Планета”. Професора-емігранта Симонова мучить ностальгія. Він не може знайти собі місце в чужій країні. Купрін теж не міг більше жити без Батьківщини. Він повертається до Росії в 1937 році, а через рік великого письменника не стало: він помер 25 серпня 1938 року.<br>Український період творчості&nbsp; О. Купріна:<br>Ранні розповіді Купріна строкаті, різноманітні і не рівноцінні. Але якими б строкатими не здавалися ці купрінські твори, в них все ж при уважнішому погляді виявляються головна, провідна лінія, пов'язана з прагненням їх автора розкрити духовну красу людини - трудівника, людину з народу, показати непривабливу подобу “господарів життя”. Ці характерні особливості ранньої творчості Купріна знайдуть виразне втілення в його першому крупному творі – повісті “Молох”, <br>

яка була присвячена Варварі Дмитрівні Каришевій, дружині приятеля Купріна Михайла Олексійовича Каришева, інженера, що служив на Південно-західній залізниці, а пізніше перекладеного на Донбас, куди пізніше разом з сім'єю своїх приятелів переїжджав також і Купрін.<br>Перші розповіді Олександра Івановича Купріна, багато в чому ще художньо недосконалі,привертають увагу&nbsp; тематичною різноманітністю, увагою до простої людини, прославлянням його етичних достоїнств – самоповаги, винахідливості, гордості. Купрін належить до тих письменників, які уміють зацікавити читача сюжетом розповіді, уразити несподіваною розв'язкою. Яскравим прикладм неординарної творчості письменника є наступний твір: {{#ev:youtube|KzLdAjwGEyE}}  

 

  Але під годину у нього увага до маленької людини обертається сентиментальністю, а динамічність оповідання – зовнішньою цікавістю.

У київських газетах Купріним було надруковано понад сорок розповідей. Поряд з реалістичними творами, якими є “Дізнання” і “Нічліг”, психологічно тонкими розповідями, як “Негласна ревізія” і “До слави”, дивній повній великій людяності мініатюрі “Allez”, якою захоплювався Л.М. Толстий, в творчості раннього Купріна зустрічаються слабкі, мелодраматичні твори: “Дивний випадок”, “Каприз”, типові для журналів і газет тих часів.

Про “Мініатюри” Купрін пізніше говорив, що без сорому не може пригадати, стільки в цій книзі було поганих розповідей. “Вона, слава богу, не залучила уваги навіть безробітних провінційних критиків. Розійшлася вона швидко завдяки вульгарній обкладинці.” Але для читача і дослідника вона має&nbsp; дуже велику цінність.&nbsp; Прямо Купрін говорить про любов до людини не так вже часто. Але кожним своєю розповіддю він закликає до людяності.

Україна займає видне місце в творчості письменника. І це не випадково. Багато що в житті Купріна було пов'язано з нею.Ось і в м. Хмельницькому (тодішньому Проскурові( в пам'ять про письменника організовано музей присвячений його творчості:

 

{{#ev:youtube|CkTSH7OFSOw&feature}} Військова служба [[Image:T3kkad.jpeg]] молодого випускника Александровського піхотного училища протікала в Україні – в Проськурове і Волочиське. “Поєдинок” - найбільш значне з творів Купріна, в яких знайшли своє втілення враження тих років. На українському матеріалі написані розповіді з селянського життя, до яких згодом приєдналися і такі речі, як “Олеся”, “Конокради”, “Лісова глушина”, “Срібний вовк”, “На глухарів”.&nbsp; Не довелося Купріну після повернення на Батьківщину побувати на Україні, в Києві, в Одесі, в Криму, де він провів колись немало щасливих днів, де були створені найвідоміші його твори і картини  

[[Image:T3kk.jpeg]][[Image:T3kk1.jpeg]]<br>Для читачів Купрін залишається одним з кращих представників класичного реалізму, співцем людської відданості і любові, вірності і мужності, одним з найулюбленіших російських письменників. {{#ev:youtube|Lan12ltCk9w&feature}} &nbsp; Ми маємо бути вдячні Купріну за все за його глибоку людяність, за його якнайтонший талант, за любов до своєї країни, за непохитну віру в щасті свого народу і, нарешті, за здатність спалахувати від самого незначного зіткнення з поезією і вільно, що ніколи не вмирала в нім, і легко писати про це.<br><br> <br> Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам].