Версия 08:07, 25 января 2011

Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 7 клас. Повні уроки>> Всесвітня історія:

Скандинавія. Повні уроки

Тема 19. Скандинавія

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Мета: Вивчення умов формування скандинавських держав.

Завдання: Пояснити роль вікінгів у створенні держав Північної Європи, окреслити діяльність

правителів Данії, Швеції, Норвегії. Показати здобутки культури – руни, саги.

Хід уроку:

1. Перевірка домашнього завдання.

2. Розповідь нової теми.

Завоювання й поразки скандинавів

На межі VIII-IX ст. жителі Північної Європи – нормани, – стали вчиняти набіги на Західну Європу.

Спустошення, яке приносили ці напади, стали для європейців справжнім жахіттям. Норманів вони

називали вікінгами, а на Русі їх звали варягами.

Корабель вікінгів

Вікінги будували швидкохідні кораблі на 20-40 воїнів, з вітрилами та веслами. Тогочасні

європейські судна по швидкості не могли суперничати з їхніми кораблями. Запливаючи у гирла

французьких, англійських чи німецьких річок, войовничі вікінги несподівано нападали на поселення

й монастирі, не жаліючи нікого й нічого. Головне для них було здобич і слава. Тож міста, села,

церкви вони грабували, нещадно вбиваючи всіх, хто чинив опір. Успішність нападів переконувала їх

у своїй всемогутності, тож далі на європейців нападали вже не загони, а справжні армії північних

завойовників.

Ці походи сприяли утворенню держав Північної Європи. Племінні вожді – конунги, збагачувались і

ставали впливовішими. Вікінги відвоювали острів Сицилію, на якому порядкували араби, пішли

походом проти візантійців на південній частині Апеннін, і створили на цих землях Неаполітанське

королівство, а у Північній Франції – герцогство Нормандія.

Вікінги прагнули здобичі і слави

Норвезькі вікінги з кінця ІХ ст. стали жити в Ісландії – так вони називали великий крижаний

острів. Хоча землі для господарювання там були непридатні, проте можна була вирощувати худобу.

Ісландці побудували там хутори, і так жили собі без чітко визначеної державної влади, без війська

й долучившись до християнства в 1000 р. У Скандинавії поступово сформувалися три норманські королівства –

Данське, Норвезьке та Шведське. Завдяки сприятливішим природним умовам у Данії влада вождів зміцнювалася швидше. Знать вже мала

достатньо землі, щоб вивищуватися над біднішим людом. У Х ст. король Гаральд Синьозубий (950-

986) об’єднує знать і створює державу. За його ініціативи скандинави прийняли християнство.

Хрещення короля Гаральда Синьозубого Данія випереджала розвиток інших скандинавських країн. Упродовж XII-XIII ст. у суспільстві набув

ваги феодалізм. Данія стала відігравати значну політичну роль серед північноєвропейських країн, у

чому велика заслуга короля Вальдемара IV Аттердага (1340 – 1375 рр.)

Король Вальдемар IV Аттердаг

Ще наприкінці ХІ ст. норвезький конунг Гарольд Прекрасний підкорив собі більшість племен, проте

держава сформувалася пізніше, аж на початку ХІ ст. До того ж державотворчий процес загальмувався

через релігійний чинник – населення так рішуче не сприйняло введення християнства й обмеження

свої споконвічних традицій, що збунтувалося. Короля вбили. Крім того, певний час норвежцям

довелося жити в складі сильнішої Данії. Згодом королем Норвегії став Харальд Хардрад (1046-1066),

прозваний «Суворим правителем». Цей король був одружений на доньці київського князя Ярослава

Мудрого. Харальд загинув у битві, сподіваючись підкорити Англію. Згодом це вдалося його

наступникам. Шведська держава створилася під орудою короля Олафа Скьотконунга (995 – 1020 рр.). Проте для

остаточного утвердження влади над шведськими територіями йому потребувалося ще чимало часу –

спершу окремо сформувалися північні та південні землі, об’єднавшись згодом.

Данське королівство збільшується

Данські і шведські монархи витрачали чимало сил на завоювання Прибалтики й Фінляндії. Ці

території цікавили також Новгородських і німецьких правителів, бо забезпечували контроль над

Балтійським морем, тому над усіма ними постійно нависала загроза сутичок і війн.

Данія випереджала скандинавські країни у розвитку. У ХІІ ст. данці взялися за насадження

християнства серед слов’ян Балтії і Помор’я, в наступному столітті вдерлися в Північну Естонію та

на німецькі землі, але не змогли подолати впливового ворога – торговельного об’єднання

північнонімецьких міст (Ганза).

Карта скандинавських земель

Шведи завоювали частину Фінляндії й пішли походом на русичів, та після поразки в Невській битві

1240 р. не прагнули цих земель. Завдяки діяльності доньки короля Вальдемара IV Маргарити (1387 – 1412 рр.) – дружини короля

Норвегії, данським правителем став її син Олаф. У 1380 р. йому в спадок перейшла й Норвегія –

отже, країни об’єднались. Коли через сім років помер Олаф, тепер уже Маргарита очолила і Данію, і

Норвегію, а в 1397 р. у результаті Кальмарської унії приєднала ще й Швецію. Офіційно королем цієї

великої держави був онук Маргарити Ерік II, та фактично Маргарита сама керувала об’єднаними

державами. Це утворення стало претендувати на суттєвий вплив стосовно політики балтійських

держав.

Королева Маргарита об’єднала держави

Шведи не хотіли миритися з таким приєднанням і весь час виступали проти данського верховенства.

Врешті у 1523 вони стали самостійними. Скандинавські держави знову стали владарювати кожна

окремо.

Сувора культура північних людей

Серед здобутків культури північноєвропейських народів відомі насамперед саги – епічні оповіді.

Спершу їх передавалися усно поети-співці й воїни - скальди, а згодом із ХІІІ ст. саги стали

записували. Ці твори розповідали про богів та походи вікінгів. Коли скандинави стали християнами,

то й герої епосів поступово набули християнських рис. Старовинні пісні ісландці зберегли у збірнику «Едда». Одна з найвідоміших пісень розповідає про

героя Сігурда, який викрав золото у нібелунгів – підземних карликів, убивши дракона. У сагах описуються і справжні події, наприклад, відкриття скандинавами американського континенту,

завоювання Англії, давніх правителів.

Руни – писемність на камені Скандинави мали свою єдину писемність – руни. Спершу ці кутасті знаки викарбовували на камені,

металі чи вирізали на дереві. Згодом рунами стали прикрашати зброю, поховання. З часом мови

розвивалися, і руни змінилися – у кожного народу з’явилися свої. Із утвердженням християнства

латинський алфавіт став переважати давню писемність.

восьминогий літаючий кінь, і допомагають йому, серед усіх інших, два всезнаючих круки і валькірії

– небесні діви. Валькірії потрібні, щоб переносити душі загиблих воїнів на небо. Дружиною Одина,

покровителькою родини, шлюбу, гарних врожаїв вважали Фрейю. Впливовим був бог Тор, який керував

громом і блискавками. На думку скандинавів, боги не завжди справедливі. Бувають вони і добрими, і злими. Мабуть тому,

все, що люди хотіли отримати від богів, доводилося в них не просити, а вимагати. В такій

похмурості й міфи їхні відзначалися суворістю. Скажімо, скандинави вірили у існування тролів –

злих карликових чоловічків, які охороняли скарби в надрах, у страшного дракона Фавніра, у богиню

смерті Хель та інших чудовиськ.

3. Учитель повторює з класом поняття

Повторюємо поняття

Вікінги

Норманські королівства

Ганза

Руни

Скальди

Один

4. Учитель перевіряє набуті знання

Питання для самоконтролю:

1. Як на Русі називали норманів?

2. На якому острові жили норвезькі вікінги з кінця ІХ ст.?

3. Назвіть три королівства, які сформувалися в Скандинавії.

4. Хто створив Данську державу, об’єднавши знать і землі?

5. В яком у році в результаті Кальмарської унії трьома країнами став керувати один король?

6. Як називається збірник старовинних скандинавських пісень?

7. Чому руни мали кутасту форму?

5. Учитель ставить творче завдання усім учням для виконання у режимі реального часу.

Творче завдання: Прочитайте казку із «Тисячі і однієї ночі». Поясніть, в якому місті відбуваються події,

представник якої династії править.

6. Домашнє завдання:

1. Повторення пройденого матеріалу.

2. Підготуйте доповідь на тему «Значення Кальмарської унії».

Література:

1. Крижановський О.П., Хірна О.О. Історія середніх віків. - Л.: Оріяна-Нова, 2007;

2. Великі завойовники / Автор-упорядник В.Товстий. – Х.: Промінь, 2010;

3. Навколо світу. Енциклопедія. – Х.: Пегас, 2006;

4. Кардіні Ф. Середньовіччя. – Х.: Ранок, 2004;

5. Карліна О. Історія середніх віків. - К.: Генеза, 2000;

6. ukrmap.kiev.ua;

7. sc4v.narod.ru;

8. mid-ages.ru.

Скомпоновано і відредаговано С. Г. Соловйовим

Якщо ви маєте виправлення чи пропозиції щодо даного уроку, напишіть нам.

Якщо ви хочете побачити інше коригування чи побажання щодо уроків, дивіться тут - Освітній форум.