Жан де Лафонтен (1621-1695). "Зачумлені звірі"

KNOWLEDGE HYPERMARKET

-		Версия 17:30, 9 ноября 2009 (просмотреть исходный код)
User5  (Обсуждение | вклад)
← Предыдущая правка
		Версия 11:04, 10 ноября 2009 (просмотреть исходный код)
User5  (Обсуждение | вклад) 
Следующая правка →
		
Строка 1:
Строка 1:
 '''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі|Гіпермаркет Знань]]&gt;&gt;[[Зарубіжна література|Зарубіжна література]]&gt;&gt;[[Зарубіжна література 6 клас|Зарубіжна література 6 клас]]&gt;&gt; Зарубіжна література: Жан де Лафонтен (1621-1695). "Зачумлені звірі" '''    '''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі|Гіпермаркет Знань]]&gt;&gt;[[Зарубіжна література|Зарубіжна література]]&gt;&gt;[[Зарубіжна література 6 клас|Зарубіжна література 6 клас]]&gt;&gt; Зарубіжна література: Жан де Лафонтен (1621-1695). "Зачумлені звірі" '''  
  
- &nbsp;<metakeywords>Зарубіжна література, 6 клас, 17 урок,на тему, 6 клас, Жан де Лафонтен (1621-1695) "Зачумлені звірі".</metakeywords>   + &nbsp;<metakeywords>Зарубіжна література, 6 клас, 17 урок,на тему, 6 клас, Жан де Лафонтен (1621-1695) "Зачумлені звірі"</metakeywords>  
  
 &nbsp;&nbsp;&nbsp;'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Жан де ЛАФОНТЕН (1621-1695)'''<br><br>Видатний французький байкар Лафонтен, який жив майже через дві з половиною тисячі років після Езопа, назвав свої перші збірки байок «Езопові байки, розказані віршами Лафонтена». Однак його байки, здавалося, були абсолютною протилежністю Езоповим: проза поступилася віршам, стислість — розгорнутим описам і навіть елементам драматизації, повчання — підкресленій відмові від моралізаторства. Тоді звідки ця дивна назва? Не віриться, що самолюбивий француз, який з дитинства вирізнявся непокірністю, через що навіть не став придворним короля Луї XIV, вирішив просто скористатися ім'ям Езопа задля «реклами» власних творів.<br><br>А пояснення просте. Передовсім, здавна авторитет Езопа поміж байкарів був настільки великим, що будь-чия байка часто називалась «Езоповою байкою». До того ж хоча сам Лафонтен, начебто, відмовився від традиційної для байки моралі, заявивши, що «байка повинна виховувати лише тим, що знайомить читача зі світом», по суті, робив те саме, що й Езоп. Так, в одній із найвідоміших своїх байок «Зачумлені звірі» француз створив широку панораму суспільства: перелякані звірі відкрито сповідаються у своїх гріхах, аби вибрати найвинуватішого і принести його в спокутну жертву богам. Лев, тигр, ведмідь та інші хижаки зізнаються в кровопролитті, насильстві, підступності, але покараним виявився віслюк, що вкрав пучок трави з чужого поля. Чим не звірі з байок Езопа?<br><br>&nbsp;&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; '''ЗАЧУМЛЕНІ ЗВІРІ'''<br>&nbsp;<br> Небесна кара, що її за гріх&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; <br>Великий наслано на всіх,<br>Чума — нещадна, люта сила, <br>Спроможна все живе за день <br>До решти винищити, впень, <br>Нещадно звірину косила. <br>Не кожен хворий помирав, <br>Та кожен дні лихої скрути <br>Хотів як-небудь перебути.<br>Було звіроті не до справ:<br>Уже не йшли на полювання <br>Ні хитрі лиси, ні вовки,<br>І велелюбні голубки <br>Забули вже за любування.<br>Лев скликав раду і сказав:<br>«Напевно, кару Бог послав <br>Нам за чиюсь тяжку провину.<br>У кого з нас найбільший гріх, <br>Хай жертвує собою й від загину<br>Рятує всіх.<br>&nbsp;<br>Історія нас вчить: зі скрути<br>Не вийти без належної покути.<br>Покаймося ж, мов на духу, при всіх<br>У всіх своїх тяжких провинах.<br>Я маю на душі великий гріх:<br>Я стільки з'їв овець невинних!<br>Куди подітись від гріха?<br>Того ще мало:<br>Я, бувало,<br>З'їдав і пастуха.<br>Я жертвую собою, як немає<br>У вас гріхів. Та закликаю вас<br>Покаятись, як я, бо вмерти має<br>Найбільший грішник серед нас».<br>"О царю!"- каже Лис. -<br>Сумлінність ваша може <br>Всім бути за взірець. <br>Але хіба то гріх? <br>Та, може, Ви, ївши тих дурних овець, <br>їм честь велику виявляли.<br><br>А щодо пастухів — який то гріх? <br>Вони нам стільки дозоляли,<br>Що краще б їх поїсти всіх». <br>Підлесники аплодували.<br>А потім тигри та вовки <br>Себе картали залюбки. <br>Та всіх їх так атестували, <br>Що хижаки, розбійники — і ті,<br>Здавалося, були святі. <br>Та встав Осел:<br>«Пригадую, давненько<br>Ішов я лугом, травка зелененька,<br>А я голодний — біс і спокусив:<br>&nbsp;Я, грішний, жмутик і вкусив, <br>А, щиро кажучи, не мав же права». <br>«&nbsp;Ганьба! Ганьба!» — зарикала орава.<br>А Вовк довів — учений писарчук! — <br>Що цей Осел — падлюка із падлюк, <br>Паршивий і коростявий — причина <br>Всіх напастей і лих. <br>Та мало вішати таких! <br>Він їв чужу траву! <br>Проклята твар злочинна! <br>Від них завжди чекай біди. <br>І заревла громада: «Браво!»<br>Отак і в нас: є гроші — маєш право,<br>Немає — то під суд іди.<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;'''Запитання та завдання<br>'''<br>1. Яку роль у житті людини відіграє байка? Аргументуйте свою відповідь.<br>2. Чому зачумлені звірі засудили саме Осла, який вчинив найменший «злочин»? <br>3. Чи актуальна нині мораль байки: є гроші — маєш право, немає — то під суд іди? <br>4. Чому виправдали Лева? <br>5. Інсценізуйте байку, намагаючись відтворити характери звірів.<br><br>    &nbsp;&nbsp;&nbsp;'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Жан де ЛАФОНТЕН (1621-1695)'''<br><br>Видатний французький байкар Лафонтен, який жив майже через дві з половиною тисячі років після Езопа, назвав свої перші збірки байок «Езопові байки, розказані віршами Лафонтена». Однак його байки, здавалося, були абсолютною протилежністю Езоповим: проза поступилася віршам, стислість — розгорнутим описам і навіть елементам драматизації, повчання — підкресленій відмові від моралізаторства. Тоді звідки ця дивна назва? Не віриться, що самолюбивий француз, який з дитинства вирізнявся непокірністю, через що навіть не став придворним короля Луї XIV, вирішив просто скористатися ім'ям Езопа задля «реклами» власних творів.<br><br>А пояснення просте. Передовсім, здавна авторитет Езопа поміж байкарів був настільки великим, що будь-чия байка часто називалась «Езоповою байкою». До того ж хоча сам Лафонтен, начебто, відмовився від традиційної для байки моралі, заявивши, що «байка повинна виховувати лише тим, що знайомить читача зі світом», по суті, робив те саме, що й Езоп. Так, в одній із найвідоміших своїх байок «Зачумлені звірі» француз створив широку панораму суспільства: перелякані звірі відкрито сповідаються у своїх гріхах, аби вибрати найвинуватішого і принести його в спокутну жертву богам. Лев, тигр, ведмідь та інші хижаки зізнаються в кровопролитті, насильстві, підступності, але покараним виявився віслюк, що вкрав пучок трави з чужого поля. Чим не звірі з байок Езопа?<br><br>&nbsp;&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; '''ЗАЧУМЛЕНІ ЗВІРІ'''<br>&nbsp;<br> Небесна кара, що її за гріх&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; <br>Великий наслано на всіх,<br>Чума — нещадна, люта сила, <br>Спроможна все живе за день <br>До решти винищити, впень, <br>Нещадно звірину косила. <br>Не кожен хворий помирав, <br>Та кожен дні лихої скрути <br>Хотів як-небудь перебути.<br>Було звіроті не до справ:<br>Уже не йшли на полювання <br>Ні хитрі лиси, ні вовки,<br>І велелюбні голубки <br>Забули вже за любування.<br>Лев скликав раду і сказав:<br>«Напевно, кару Бог послав <br>Нам за чиюсь тяжку провину.<br>У кого з нас найбільший гріх, <br>Хай жертвує собою й від загину<br>Рятує всіх.<br>&nbsp;<br>Історія нас вчить: зі скрути<br>Не вийти без належної покути.<br>Покаймося ж, мов на духу, при всіх<br>У всіх своїх тяжких провинах.<br>Я маю на душі великий гріх:<br>Я стільки з'їв овець невинних!<br>Куди подітись від гріха?<br>Того ще мало:<br>Я, бувало,<br>З'їдав і пастуха.<br>Я жертвую собою, як немає<br>У вас гріхів. Та закликаю вас<br>Покаятись, як я, бо вмерти має<br>Найбільший грішник серед нас».<br>"О царю!"- каже Лис. -<br>Сумлінність ваша може <br>Всім бути за взірець. <br>Але хіба то гріх? <br>Та, може, Ви, ївши тих дурних овець, <br>їм честь велику виявляли.<br><br>А щодо пастухів — який то гріх? <br>Вони нам стільки дозоляли,<br>Що краще б їх поїсти всіх». <br>Підлесники аплодували.<br>А потім тигри та вовки <br>Себе картали залюбки. <br>Та всіх їх так атестували, <br>Що хижаки, розбійники — і ті,<br>Здавалося, були святі. <br>Та встав Осел:<br>«Пригадую, давненько<br>Ішов я лугом, травка зелененька,<br>А я голодний — біс і спокусив:<br>&nbsp;Я, грішний, жмутик і вкусив, <br>А, щиро кажучи, не мав же права». <br>«&nbsp;Ганьба! Ганьба!» — зарикала орава.<br>А Вовк довів — учений писарчук! — <br>Що цей Осел — падлюка із падлюк, <br>Паршивий і коростявий — причина <br>Всіх напастей і лих. <br>Та мало вішати таких! <br>Він їв чужу траву! <br>Проклята твар злочинна! <br>Від них завжди чекай біди. <br>І заревла громада: «Браво!»<br>Отак і в нас: є гроші — маєш право,<br>Немає — то під суд іди.<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;'''Запитання та завдання<br>'''<br>1. Яку роль у житті людини відіграє байка? Аргументуйте свою відповідь.<br>2. Чому зачумлені звірі засудили саме Осла, який вчинив найменший «злочин»? <br>3. Чи актуальна нині мораль байки: є гроші — маєш право, немає — то під суд іди? <br>4. Чому виправдали Лева? <br>5. Інсценізуйте байку, намагаючись відтворити характери звірів.<br><br>  

Версия 11:04, 10 ноября 2009
Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 6 клас>> Зарубіжна література: Жан де Лафонтен (1621-1695). "Зачумлені звірі"  
  
                                            Жан де ЛАФОНТЕН (1621-1695)

Видатний французький байкар Лафонтен, який жив майже через дві з половиною тисячі років після Езопа, назвав свої перші збірки байок «Езопові байки, розказані віршами Лафонтена». Однак його байки, здавалося, були абсолютною протилежністю Езоповим: проза поступилася віршам, стислість — розгорнутим описам і навіть елементам драматизації, повчання — підкресленій відмові від моралізаторства. Тоді звідки ця дивна назва? Не віриться, що самолюбивий француз, який з дитинства вирізнявся непокірністю, через що навіть не став придворним короля Луї XIV, вирішив просто скористатися ім'ям Езопа задля «реклами» власних творів.

А пояснення просте. Передовсім, здавна авторитет Езопа поміж байкарів був настільки великим, що будь-чия байка часто називалась «Езоповою байкою». До того ж хоча сам Лафонтен, начебто, відмовився від традиційної для байки моралі, заявивши, що «байка повинна виховувати лише тим, що знайомить читача зі світом», по суті, робив те саме, що й Езоп. Так, в одній із найвідоміших своїх байок «Зачумлені звірі» француз створив широку панораму суспільства: перелякані звірі відкрито сповідаються у своїх гріхах, аби вибрати найвинуватішого і принести його в спокутну жертву богам. Лев, тигр, ведмідь та інші хижаки зізнаються в кровопролитті, насильстві, підступності, але покараним виявився віслюк, що вкрав пучок трави з чужого поля. Чим не звірі з байок Езопа?

                                                     ЗАЧУМЛЕНІ ЗВІРІ
 
 Небесна кара, що її за гріх                             
Великий наслано на всіх,
Чума — нещадна, люта сила, 
Спроможна все живе за день 
До решти винищити, впень, 
Нещадно звірину косила. 
Не кожен хворий помирав, 
Та кожен дні лихої скрути 
Хотів як-небудь перебути.
Було звіроті не до справ:
Уже не йшли на полювання 
Ні хитрі лиси, ні вовки,
І велелюбні голубки 
Забули вже за любування.
Лев скликав раду і сказав:
«Напевно, кару Бог послав 
Нам за чиюсь тяжку провину.
У кого з нас найбільший гріх, 
Хай жертвує собою й від загину
Рятує всіх.
 
Історія нас вчить: зі скрути
Не вийти без належної покути.
Покаймося ж, мов на духу, при всіх
У всіх своїх тяжких провинах.
Я маю на душі великий гріх:
Я стільки з'їв овець невинних!
Куди подітись від гріха?
Того ще мало:
Я, бувало,
З'їдав і пастуха.
Я жертвую собою, як немає
У вас гріхів. Та закликаю вас
Покаятись, як я, бо вмерти має
Найбільший грішник серед нас».
"О царю!"- каже Лис. -
Сумлінність ваша може 
Всім бути за взірець. 
Але хіба то гріх? 
Та, може, Ви, ївши тих дурних овець, 
їм честь велику виявляли.

А щодо пастухів — який то гріх? 
Вони нам стільки дозоляли,
Що краще б їх поїсти всіх». 
Підлесники аплодували.
А потім тигри та вовки 
Себе картали залюбки. 
Та всіх їх так атестували, 
Що хижаки, розбійники — і ті,
Здавалося, були святі. 
Та встав Осел:
«Пригадую, давненько
Ішов я лугом, травка зелененька,
А я голодний — біс і спокусив:
 Я, грішний, жмутик і вкусив, 
А, щиро кажучи, не мав же права». 
« Ганьба! Ганьба!» — зарикала орава.
А Вовк довів — учений писарчук! — 
Що цей Осел — падлюка із падлюк, 
Паршивий і коростявий — причина 
Всіх напастей і лих. 
Та мало вішати таких! 
Він їв чужу траву! 
Проклята твар злочинна! 
Від них завжди чекай біди. 
І заревла громада: «Браво!»
Отак і в нас: є гроші — маєш право,
Немає — то під суд іди.

                                 Запитання та завдання

1. Яку роль у житті людини відіграє байка? Аргументуйте свою відповідь.
2. Чому зачумлені звірі засудили саме Осла, який вчинив найменший «злочин»? 
3. Чи актуальна нині мораль байки: є гроші — маєш право, немає — то під суд іди? 
4. Чому виправдали Лева? 
5. Інсценізуйте байку, намагаючись відтворити характери звірів.

 
Ю.І.Ковбасенко, Л.В.Ковбасенко. Зарубіжна література 6 клас. 
 

 
_{бібліотека зарубіжної літератури, твір з зарубіжної літератури, уроки зарубіжної літератури, програма з зарубіжної літератури, конспекти уроків зарубіжної літератури, підручник з зарубіжної літератури, твори з літератури, готові домашні завдання} 

 
Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 
Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 
Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати 
Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 
Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення 

 

 

 Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам. 
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь- форум.

Источник — «http://edufuture.biz/index.php?title=%D0%96%D0%B0%D0%BD_%D0%B4%D0%B5_%D0%9B%D0%B0%D1%84%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%B5%D0%BD_(1621-1695)._%22%D0%97%D0%B0%D1%87%D1%83%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%96_%D0%B7%D0%B2%D1%96%D1%80%D1%96%22»
@@ Строка 1: / Строка 1: @@
 '''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі|Гіпермаркет Знань]]&gt;&gt;[[Зарубіжна література|Зарубіжна література]]&gt;&gt;[[Зарубіжна література 6 клас|Зарубіжна література 6 клас]]&gt;&gt; Зарубіжна література: Жан де Лафонтен (1621-1695). "Зачумлені звірі" '''
-&nbsp;<metakeywords>Зарубіжна література, 6 клас, 17 урок,на тему, 6 клас, Жан де Лафонтен (1621-1695) "Зачумлені звірі".</metakeywords>
+&nbsp;<metakeywords>Зарубіжна література, 6 клас, 17 урок,на тему, 6 клас, Жан де Лафонтен (1621-1695) "Зачумлені звірі"</metakeywords>
 &nbsp;&nbsp;&nbsp;'''&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; Жан де ЛАФОНТЕН (1621-1695)'''<br><br>Видатний французький байкар Лафонтен, який жив майже через дві з половиною тисячі років після Езопа, назвав свої перші збірки байок «Езопові байки, розказані віршами Лафонтена». Однак його байки, здавалося, були абсолютною протилежністю Езоповим: проза поступилася віршам, стислість — розгорнутим описам і навіть елементам драматизації, повчання — підкресленій відмові від моралізаторства. Тоді звідки ця дивна назва? Не віриться, що самолюбивий француз, який з дитинства вирізнявся непокірністю, через що навіть не став придворним короля Луї XIV, вирішив просто скористатися ім'ям Езопа задля «реклами» власних творів.<br><br>А пояснення просте. Передовсім, здавна авторитет Езопа поміж байкарів був настільки великим, що будь-чия байка часто називалась «Езоповою байкою». До того ж хоча сам Лафонтен, начебто, відмовився від традиційної для байки моралі, заявивши, що «байка повинна виховувати лише тим, що знайомить читача зі світом», по суті, робив те саме, що й Езоп. Так, в одній із найвідоміших своїх байок «Зачумлені звірі» француз створив широку панораму суспільства: перелякані звірі відкрито сповідаються у своїх гріхах, аби вибрати найвинуватішого і принести його в спокутну жертву богам. Лев, тигр, ведмідь та інші хижаки зізнаються в кровопролитті, насильстві, підступності, але покараним виявився віслюк, що вкрав пучок трави з чужого поля. Чим не звірі з байок Езопа?<br><br>&nbsp;&nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; &nbsp; '''ЗАЧУМЛЕНІ ЗВІРІ'''<br>&nbsp;<br> Небесна кара, що її за гріх&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; <br>Великий наслано на всіх,<br>Чума — нещадна, люта сила, <br>Спроможна все живе за день <br>До решти винищити, впень, <br>Нещадно звірину косила. <br>Не кожен хворий помирав, <br>Та кожен дні лихої скрути <br>Хотів як-небудь перебути.<br>Було звіроті не до справ:<br>Уже не йшли на полювання <br>Ні хитрі лиси, ні вовки,<br>І велелюбні голубки <br>Забули вже за любування.<br>Лев скликав раду і сказав:<br>«Напевно, кару Бог послав <br>Нам за чиюсь тяжку провину.<br>У кого з нас найбільший гріх, <br>Хай жертвує собою й від загину<br>Рятує всіх.<br>&nbsp;<br>Історія нас вчить: зі скрути<br>Не вийти без належної покути.<br>Покаймося ж, мов на духу, при всіх<br>У всіх своїх тяжких провинах.<br>Я маю на душі великий гріх:<br>Я стільки з'їв овець невинних!<br>Куди подітись від гріха?<br>Того ще мало:<br>Я, бувало,<br>З'їдав і пастуха.<br>Я жертвую собою, як немає<br>У вас гріхів. Та закликаю вас<br>Покаятись, як я, бо вмерти має<br>Найбільший грішник серед нас».<br>"О царю!"- каже Лис. -<br>Сумлінність ваша може <br>Всім бути за взірець. <br>Але хіба то гріх? <br>Та, може, Ви, ївши тих дурних овець, <br>їм честь велику виявляли.<br><br>А щодо пастухів — який то гріх? <br>Вони нам стільки дозоляли,<br>Що краще б їх поїсти всіх». <br>Підлесники аплодували.<br>А потім тигри та вовки <br>Себе картали залюбки. <br>Та всіх їх так атестували, <br>Що хижаки, розбійники — і ті,<br>Здавалося, були святі. <br>Та встав Осел:<br>«Пригадую, давненько<br>Ішов я лугом, травка зелененька,<br>А я голодний — біс і спокусив:<br>&nbsp;Я, грішний, жмутик і вкусив, <br>А, щиро кажучи, не мав же права». <br>«&nbsp;Ганьба! Ганьба!» — зарикала орава.<br>А Вовк довів — учений писарчук! — <br>Що цей Осел — падлюка із падлюк, <br>Паршивий і коростявий — причина <br>Всіх напастей і лих. <br>Та мало вішати таких! <br>Він їв чужу траву! <br>Проклята твар злочинна! <br>Від них завжди чекай біди. <br>І заревла громада: «Браво!»<br>Отак і в нас: є гроші — маєш право,<br>Немає — то під суд іди.<br><br>&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;'''Запитання та завдання<br>'''<br>1. Яку роль у житті людини відіграє байка? Аргументуйте свою відповідь.<br>2. Чому зачумлені звірі засудили саме Осла, який вчинив найменший «злочин»? <br>3. Чи актуальна нині мораль байки: є гроші — маєш право, немає — то під суд іди? <br>4. Чому виправдали Лева? <br>5. Інсценізуйте байку, намагаючись відтворити характери звірів.<br><br>

При использовании материалов ресурса
ссылка на edufuture.biz обязательна (для интернет ресурсов - гиперссылка).
edufuture.biz 2008-© Все права защищены.
Сайт edufuture.biz является порталом, в котором не предусмотрены темы политики, наркомании, алкоголизма, курения и других "взрослых" тем.

Разработка - Гипермаркет знаний 2008-

Ждем Ваши замечания и предложения на email:
По вопросам рекламы и спонсорства пишите на email: