Текущая версия на 16:34, 9 июля 2012

Гіпермаркет Знань>>Історія України>>Історія України 7 клас. Повні уроки>> Історія України: Галицьке та Волинське князівства. Повний урок

Тип уроку

Засвоєння нових знань

Мета

Дізнатися про політичний та культурний розвиток Галицького і Волинського князівств до періоду їх об"єднання.

Завдання

• вивчити основні дати періоду;

• дізнатися про історичних особистостей, пов"язаних з періодом, що вивчається;

• навчитися самостійно визначати роль історичних особистостей в становленні української державності та в розвитку подій князівств;

• виховати повагу та любов до історії України;

• зацікавити учнів у вивченні подільшої теми про об"єднання Галицького і Волинського князівств.

Історичні особистості уроку

Володимирко (1141-1153 рр), Ярослав Осмомисл (1153-1187 рр), Роман Мстиславич (1170-1205 рр) та ін.

Хід уроку

Початок уроку

Привітання вчителя, оголошення теми уроку.

Мотивація та перевірка домашнього завдання

Учитель задає запитання (використати питання, подані в кінці параграфу підручника).

Учні, які підготували доповідь, виступають перед класом.

Вивчення нової теми

Волинське князівство
Займало крайній південно-західний кут Східно-Європейської рівнини і північно-східні схили Карпатських гір. Підгір'я було зайнято слов'янським племенем хорватів; долина була зайнята бужанами, відомими в літописі під різними.

Земля хорватів і бужан довгий час входить до складу то Русі, то Польщі. В кінці XI ст. тут затверджуються брати Ростиславичі, Василько і Володар, які й поклали початок існуванню Галицької землі, як особливого князівства. Син Володаря, Володимирко, або Володимир, об'єднав Галицьку землю і переніс столицю до Галича. Єдиний племінник Володимира, Іван Ростиславович Берладник, був ним позбавлений спадку.

Василько

Галицька земля була оточена різними народами: поляками, угорцями, степовими кочівниками, князівствами Kиївским і Володимирським. Вона була однією з найбагатших руських областей, в надлишку виробляла хліб і худобу, постачала всю Русь сіллю. Її положення між Західною Європою та іншою Руссю сприяло розвитку її торгівлі. Галицька земля була досить густо заселена: у першій половині XIII століття в літописі згадується до 60 галицьких і волинських міст.

Межі Галицького князівства за Володимира розширилися на захід, на південь і на схід. Він діяльно піклувався про колонізацію південній частині своїх володінь і заселяв її полоненими. У 1146 р., під час облоги Звенигорода Всеволодом Київським, віче вирішило було здати місто, але воєвода Володимира Іван Халдеевіч повісив трьох головних вечнікі і цим так настрашив городян, що вони відмовилися від думки про здачу. Такими крутими заходами Володимир і його дружинники встигли значною мірою придушити вічове початок. Володимиру успадковував його єдиний син Ярослав, якого "Слово о полку Ігоревім" називає Осмомислом. У перші роки правління Ярослава йому багато клопоту завдав двоюрідний брат його, Іван Берладник, тим більше, що останній користувався співчуттям народу. Князювання Ярослава відрізнялося, взагалі, мирним характером. Тільки на самому початку його правління відбулося зіткнення з Ізяславом Київським за міста, повернення яких Ізяслав марно домагався у Володимира.

Ярослав Осмомисл

Після смерті батька Ярослав висловив було бажання виконати вимогу великого князя, але галицькі бояри стали проти цього. Ізяслав зважився діяти силою і підступив до Теребовлі. Ярослав хотів було сам вести в бій галицькі полки, але бояри не допустили його до цього під приводом, що він молодий і притому єдиний представник князівського роду. Ізяслав програв битву, і спірні міста залишилися за Галичем. Різко виразилося при Ярославі посилення боярства становить характерну рису історії Галича. Віче у Галицькій області рано було придушене з'єднаними зусиллями князя і дружини і не могло вже представити опозиції посилилася боярству, що набрав боротьбу і з князівською владою. Головною причиною посилення бояр була нечисленність правив у Галичі княжого роду. Тут рідко бувало одночасно більше двох представників княжої сім'ї.

Внаслідок цього галицькі дружинники отримали в свої руки ті функції, які виконувалися в решти Русі молодшими членами князівської родини: вони сиділи в якості княжих намісників не тільки в дрібних, але і в найважливіших містах, командували військами, завідували фінансами.

Галич у наші часи

Ярослав правив довго (помер 1187). Літопис з великою похвалою відгукується про цього князя, автор "Слова о полку Ігоревім" яскравими фарбами змальовує його могутність. Вмираючи, Ярослав заповідав Галич сину від наложниці своєї Настасії - Олегу, а синові від дружини своєї Ольги, Володимира, дав тільки Перемишль. Але по смерті князя бояри прогнали Олега і віддали всю Галицьку землю Володимиру, що викликало нові усобиці, в які втрутилися угорці. Угорський король Бела зайняв Галич, посадив там свого сина Андрія, а Володимира тримав під вартою в Угорщині. У 1190 р. Володимиру за допомогою поляків вдалося вигнати угорців із Галича, де вони всіх порушили проти себе своїми насильствами, і сісти на галицькому столі. З його смертю припинився в Галичі рід Ростиславичів, і галицький стіл зайняла інша лінія в особі Романа Мстиславича Волинського, ще за життя Володимира намагався оволодіти Галичем. При Романі остаточно падає значення Києва, роль якого переходить на півночі - до Володимира, на заході - до Галича. Своєю енергійною зовнішньою політикою, не заважала йому, однак, боротися і з боярством всередині країни, Роман довів до кінця справу своїх попередників - підвищив Галицьке князівство на ступінь сильної держави. Але князювання його було занадто нетривало, щоб зломити панування бояр і встановити новий порядок.

Негайно після його смерті (1205) в Галицькій землі почалися смути. Роман залишив двох синів: Данила, 4-х років, і Василька, 2-х. На стіл виявилося багато претендентів, як між російськими князями, так і між іноземними сусідами - угорцями та поляками. Важливу роль у наступили події зіграли бояри. Вони не стали на бік Романовичів, як по неприхильність до Романа, так і тому, що Романовичі могли претендувати на Галич, як на свою отчину, а бояри прагнули зробити княжий стіл виборчим.

У Галицькій землі вже в цей час перестає панувати думка, що княжий стіл є надбання представників Рюрікового роду; тут відбувається навіть неможливий в інших областях факт княження боярина. Тільки у 1249 р. Данилові вдалося перемогти останніх своїх противників. Починається з цього часу період князювання Данила тривав близько 15 років і був часом найбільшої могутності Галицької землі.

У першу половину князювання Данила відбулося завоювання Русі монголами. Монгольське іго набагато легше відгукнулося на Галичі і Волині, ніж на решті Русі. Правда, татари під час походу на Угорщину спустошили і Волинь, і Галич, але тут вони не виробляли народної перепису для збору данини і не присилали сюди своїх баскаків. З літопису не видно навіть, щоб Галич платив певну данину; Данило був зобов'язаний тільки допомагати татарам військами. Лише через кілька років після татарської навали Данило поїхав в орду на уклін. Там його прийняли з великою пошаною, ніж інших князів. Від нього вимагали тільки здачі татарам кількох фортець і допоміжних військ у разі війни. Як не легка була, порівняно, залежність Галича від татар, але все ж Данило обтяжувався нею, і метою його діяльності стало звільнення від татар. Щоб убезпечити свою країну, Данило старанно взявся зміцнювати міста.

Монголи

Стосовно Польщі Данило продовжував традиційну політику галицьких князів - підтримував слабких і віддалених мазовецьких князів проти сильніших краківських. Данило вступив у зносини і з римським папою, розраховуючи отримати від папи допомогу для боротьби з татарами. У 1255 р. він визнав духовне верховенство папи, а папа Інокентій IV дав Данилові королівський титул. Але через два роки Данило, розчарувавшись у сподіваннях на папську допомогу, відмовився визнавати папу главою церкви; королівський титул він, проте, утримав за собою. Відрізана після татарської навали від решти Русі, Галицька область тісніше примикає до Заходу і засвоює собі західну культуру. Релігійних упереджень проти західних європейців тут не було, але Галицька Русь зберегла православну віру, що сприяло і збереженню народності. Зі смертю Данила (1264) закінчився квітучий період історії Галича. З цієї пори Галицько-російська держава хилиться до занепаду і, нарешті, втрачає самостійність.

По смерті Василька, який керував синами Данила, в сім'ї Романовичів почалися чвари. Болеслав був останнім галицьким князем. У нього не залишилося потомства. На Галицьку землю стало два претенденти: Казимир III Польськтй, як родич і сюзерен мазовецьких князів, і один з синів князя литовського Гедиміна - Любарт, одружений на дочці Лева Юрійовича. Між цими претендентами почалася боротьба, що тривала близько 40 років.

Волинське Князівство включало землі по Західному Бугу і правому притоку річки Прип'яті. Столицею князівства було місто Володимир-Волинський. У складі Давньоруської держави возглавлялось нащадками Володимира I і Ярослава Мудрого. З першої половини XII ст. Волинське Князівство було самостійним. Піддавалося нападам Польщі та Угорщини. У 1199 році об'єднане князем Романом Мстиславичем з Галицьким князівством.

Перевірка знань, отриманих внаслідок прослуховування нового матеріалу

1. Чому Ярослава назвали Осмомислом?

2. Назвіть роки правління Володимирка.

3. З яким королем взяла шлюб донька Осмомисла?

4. Назвіть роки правління Романа Мстиславовича.

5. На який клас зробив ставку Роман Мстиславович у своїй політиці?

6. Де князював Данило?

7. Скільки років тривало правління Данила?

Перегляд відео з метою закріплення та поглиблення знань

Свято Івана Купала в місті Перемишль. Традиції Русі.

Сучасний Звенигород

Домашнє завдання

1. Вивчити матеріал теми за підручником.

2. Намалювати можливі герби Галицького та Волинського князівства такими, якими ви їх собі уявляєте. Здати дві роботи на окремих листках А4.

Позакласна діяльність

Відвідування пам"ятника Данилу Галицькому у м.Галич.

Список використаних джерел:

1. Урок на тему "Утворення та розвиток Галицького князівства" учителя Собко Т.М., м.Луцьк

2. Урок на тему "Волинське князівство до об"єднання" учителя Повар Г.Н., м. Полтава

3. Історія України: Маловідомі імена, події, факти. / П.Т. Тронько. - К., 2007

4. Лановик Б. Історія України : Навчальний посібник. - К. : Знання-Прес, 2006

Скомпоновано та відредактовано Любименко В.В.

Над уроком працювали

Білозерко Д.Т.

Любименко В.В.

Собко Т.М.

Повар Г.Н.

Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов  высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.