Текущая версия на 18:22, 31 июля 2012

Гіпермаркет Знань>>Людина і суспільство>>Людина і суспільство 11 клас>>Людина і суспільство: Природні передумови суспільного життя

§ 15. Природні передумови суспільного життя

Взаємозв'язок суспільства і природи. Суспільство, як уже зазначалося, становить собою органічну цілісність або систему, яка характеризується певними якісними ознаками, що виділяють її з навколишнього світу. Водночас між суспільством і природою існують нерозривні зв'язки.

Це, по-перше, генетичні зв'язки, тобто зв'язки за походженням, бо, як ми уже переконалися, виникнення суспільства відбувалося на природній основі як подальше удосконалення високорозвинутих живих істот (приматів) і як продовження еволюції живої природи.

По-друге, це структурні зв'язки, оскільки суспільство може існувати лише в певних природних умовах, воно включене в різні природні системи (Галактику, Сонячну систему, біосферу, біогеоценози тощо) і займає в них певне місце.

Нарешті, по-третє, це функціональні зв'язки, які реалізуються у процесі взаємодії суспільства з природою. Ця взаємодія включає в себе обмін речовиною, енергією та інформацією.

З одного боку, будь-яке суспільство, щоб нормально існувати і розвиватися, мусить мати можливість використовувати природні ресурси і природні багатства, освоювати різні джерела енергії, пізнавати властивості й закономірності природних сил, явищ і процесів. З іншого ж боку, суспільство також «віддає» природі різні речовин» (наприклад, відходи виробництва і споживання), частину продукованої ним енергії, а також інформацію (наприклад, змінюючи і упорядковуючи, згідно зі своїми знаннями чи уявленнями лро красу, навколишні природні предмети і явища).

У процесі взаємодії суспільство і природа постійно впливають одне на одне. Але міра такого взаємовпливу не є незмінною. Внаслідок історичного розвитку, розширення знань і вдосконалення способів та засобів людської діяльності вплив суспільства на природу ставав дедалі вагомішим І помітнішим. Цей вплив має свої певні особливості. Насамперед, він, як правило, здійснюється з метою поліпшення умоп людського життя і задоволення різноманітних потреб. Крім того, він може здійснюватися не тільки стихійно, а й свідомо, планомірно. Головним способом свідомого, цілеспрямованого впливу суспільства на природу з метою задоволення його потреб є трудова, виробнича діяльність. За своїм змістом і формами ця діяльність поділяється на різновиди. Це:

природоприсвоювальна діяльність, яка була переважаючою на ранніх етапах розвитку суспільства і зводилася до того, шо люди брали у готовому вигляді з природи те, шо було необхідне їм для задоволення їхніх елементарних життєвих потреб (їжу, "одяг", матеріал для спорудження примітивного житла або знарядь праці чи самозахист);

природопристосовницька діяльність, спрямована на те, щоб краще пристосуватися до змін, які відбувалися в природі у різні пори року або внаслідок різних історичних періодів (наприклад, льодовикового), а також до умов життя в різних кліматичних зонах (наприклад, в умовах півночі);

природовідтворювальна діяльність(насамперед сільськогосподарська — землеробство, рослинництво, тваринництво), у процесі якої люди відтворювали необхідні для них природні умови і засоби свого існування (родючість грунтів, їстівні рослини, свійських тварин тощо);

природоперетворювальна діяльність (ремісництво, селекціонерство, промислове виробництво), яка давала змогу, використовуючи „матеріали” природи (дикі рослини і тварини, корисні копалини тощо) змінювати їхні властивості або перетворювати їх у предмети, необхідні для задоволення людських потреб;

природтсворювальна діяльність, наприклад, використання нових видів рослин і тварин, природних речовин і сил, осушення боліт і зрошення пустель, освоєння нових земель, земних надр, морських глибин і, нарешті, космічного простору;

природоохоронна діяльність, спрямована на охорону і збереження рослинного і тваринного світів, заповідних лісів, водоймищ, ландшафтів тощо, яка тепер набула особливого значення у зв'язку із загостренням екологічних проблем. Останні ж, як відомо, виникли в результаті шкідливих для природи і самої людини наслідків людської діяльності, хижацького і нерозумного ставлення до природи з боку суспільства;

природотворча діяльність, яка включає в себе, наприклад, створення у якомусь районі Земної кулі придатних для життя людей кліматичних умов (мікроклімату), штучних водоймищ, лісових масивів тощо. Але найвищим проявом природотворчої діяльності, яка, на думку видатного вітчизняного вченого В. І. Вернадського (1863—1945), за своєю силою та значенням у наш час прирівнюється до геологічних процесів, можна вважати створення розумно і доцільно упорядкованого середовища людського існування — ноосфери.

Однак не тільки суспільство постійно впливало на природу, а й сама природа мала і мас величезний вплив на суспільство і суспільне життя. І в обох випадках цей вплив міг мати не тільки позитивне, а її негативне значення як для природи, так і для суспільства, шо теж свідчить про їхній нерозривний взаємозв'язок.

Вплив природи на суспільство. Як уже згадувалося, суспільство входить до складу різних природних систем. Тому, говорячи про вплив природи на суспільство, слід враховувати, що різні системи мають неоднаковий вплив на суспільне життя. Безпосереднє природне оточення, яке є необхідною передумовою виникнення, існування і розвитку суспільства і яке часто називають «географічним середовищем», має, звичайно, більший вплив на різні сфери суспільного життя, ніж процеси і явища, які відбуваються у межах всієї Земної кулі, Сонячної системи або Галактики і вплив яких на суспільство опосередковується географічним середовищем.

Варто також додати, що нам тепер відомі ще далеко не всі форми і механізми такого впливу. Ще донедавна, наприклад, вважалося, шо погодні умови, від яких значною мірою залежать сільськогосподарські роботи, робота транспорту, самопочуття людей, визначаються тільки земними факторами, хоча зараз доведено, що ці умови багато в чому залежать від тих складних процесів, які відбуваються не тільки у Сонячній системі, а й у значно віддаленішому космічному просторі.

У чому ж конкретно виявляється вплив природи па суспільство і різні сфери суспільного життя?

Насамперед варто зазначити, що природа — необхідне середовище існування суспільства. Вона дає матеріали и енергію, природні шляхи сполучення і харчові речовини, воду й повітря і багато іншого, необхідного для життєдіяльності людини. Залежно від того, якими є природні умови, природні багатство і природні ресурси, вони можуть позитивно чи негативно вмивати на розвиток людського суспільства, прискорювати або сповільнювати його розвиток. Сприятливі кліматичні умови, багатство земних надр, флори і фауни, наявність зручних природних шляхів сполучення сприяють становленню і розвитку суспільства, особливо на певних етапах його історії. Водночас надто суворі природні умови півночі або безводних пустель не сприяють розвитку суспільства, так само як і «надто шедра» природа тропіків. Ця залежність знайшла своє відображення в концепції «геополітики», представники якої вважали, шо для свою нормального існування і розвитку ті чи ті нація або народ повинні мати достатній «життєвий простір». Надто реакційні проповідники цього вчення, наприклад Гаусгофер у фашистській Німеччині, закликали до того, щоб сильна нація забезпечувала собі необхідний життєвий простір за рахунок «слабких».

Вплив природи на суспільство проявляється і в тому, що циклічність багатьох природних процесів (зміни дня і ночі, пір року, цикли сонячної активності та інше) визначає ритмічність людської життєдіяльності: праці і відпочинку, проведення сільськогосподарських робіт, діяльності промислових підприємств, роботи транспорту, споживання води і електроенергії тощо. А як довів, наприклад, видатний російський учений нашого століття О. Л. Чижевський (1897—1964), цикли сонячної активності, які повторюються в середньому кожні одинадцять років, значною мірою впливають на циклічність масових захворювань, соціальних заворушень і катаклізмів.
Природні умови вмивають також на розміщення і спеціалізацію суспільного виробництва, міжнародний і міждержавний розподіл праці, на переважний розвиток тих чи інших галузей сільського господарства, на розселення людства тощо. Але, окрім того, вченими давно помічено, що природні умови мають певний вплив також на психічний склад, характер і культуру людей.

Ось що, наприклад, писав про це відомий український філософ Дмитро Чижевський (1894—1977): «Найважливішими моментами історичного розвитку українського національного характеру треба вважати постійне тло української історії — природу України... Степ був тією основою, що якнайбільше придалася для усталення психічних рис... Тут треба додати лише ше одно: степ є, безумовно, та форма буття, що може бути поставлена поруч із тими західноєвропейськими ландшафтами, які є головними носитслями величности. те почуття безмежно-могутнього, або безмежно-великого, що викликають море, ліс і гори, приймає також специфічну форму й у степу, що сполучає широту і розмах краєвиду з буйним розквітом життя природи; естетичне і релігійне почуття і філософічна свідомість однаково прокидається на грунті степового ландшафту. Як море, ліс і гори, так само і степ має свої «небезпеки»; почуття величного породжувало тут своєрідний — і історично зумовлений — «неспокій», бо ж степ довгі століття був ніби джерелом вічної загрози кочовників, ссе нових та нових руинівничих людських лих».

Нарешті, від природи, дії її грізних сил і стихій значною мірою залежать наслідки людської діяльності, життя самих людей і навіть долі цілих цивілізацій. Згадаймо хоча б міф, який все частіше підтверджується і сучасними науковими даними, про загибель славнозвісної Атлантиди. І справді, землетруси і повені, цунамі І тайфуни, посухи і лісні пожежі як раніше, так і тепер щорічно призводять до загибелі тисяч людей, знищують плоди їхньої багаторічної діяльності.

Усе це може навести на думку, що саме природа або ті природні умови, в яких живуть люди,—визначальний чинник суспільного життя і суспільного розвитку. Саме такої думки дотримувалися представники так званого географічного детермінізму, який склався у суспільно-політичній думці XVIII століття. Один із най видатніших представників цього напряму у Франції Шарль Монтеск'є (1689—1755) стверджував, що клімат, грунти і географічне положення країни є причиною існування різних форм державної влади і законодавства, визначають характер суспільства і рівень його розвитку.

Однак, навіть визнаючи величезний вплив природних умов на життя і розвиток суспільства, з цією думкою важко цілком погодитися. Тому що, крім природних, існують ще й інші — соціокультурні фактори, які мають величезний і всезростаючий вплив на суспільне життя. Це, наприклад, саме суспільне виробництво, розвиток науки і техніки, політична діяльність тощо, які розглядатимуться далі. Але, окрім тото, життя і розвиток суспільства значною мірою залежать і від самих людей: їх чисельності, густоти населення, вікового і статевого складу та інших характеристик.

Роль народонаселення в суспільному житті. Кожне суспільство складається з людей. Люди — це головні творці й діячі історії, яка є не що інше, як наслідок їхньої спільної діяльності. Усі зміни, що відбуваються в суспільстві, здійснюються завдяки діяльності людей.

Тому такі чинники, як чисельність населення, густота населення, віковий і статевий склад тощо, мають значний вплив на псі аспекти життя суспільства, темпи його розвитку. Сукупність людей, які живуть і діють у межах певного суспільства, називають народонаселенням. Вивченням народонаселення, його структури і законів розвитку займається така наука, як демографія.

Сталий інтерес до проблем народонаселення склався приблизно двісті років тому, особливо після того, як англійський священик і вчений Т. Р. Мальтус (1766— 1834) у 1798 р. надрукував свою книгу «Досвід про шкон народонаселення». Мальтус твердив, що зростання народонаселення нібито відбувається в геометричній прогресії, а збільшення засобів існування — в арифметичній, внаслідок чого виникає «абсолютне перенаселення». Час від часу воно стихійно ліквідується масовою загибеллю «зайвих» людей внаслідок поширення різних захворювань, наприклад чуми, стихійних лих і війн. Сам Мальтус закликав уникати перенаселення шляхом регламентації шлюбів і обмеження народжуваності.

Суперечки з приводу цих поглядів тривають і досі. Супротивники Мальтуса доводять, що ніякого «вічного», раз і назавжди встановленого закону народонаселення не існує, оскільки його чисельність і темпи зростання залежать від суто соціальних причин: способу життєдіяльності людей і способу виробництва, рівня економічного і культурного розвитку, певних сімейних чи національних традицій тощо. Послідовники ж Мальтуса вказують на те, що природа «зводить рахунки» з людством за його надмірне зростання забрудненням і руйнуванням навколишнього середовища, виникненням нових масових захворювань. Деякі з цих послідовників не зупинялися навіть перед закликами до штучного — насильницького — обмеження кількості людей шляхом стерилізації чи навіть знищення представників «неповноцінних» або меншовартісних народів і рас. Але хто може і має право визначати, хто чого вартий?

Проте проблема народонаселення має у наш час не тільки політичний, а й науково-практичний сенс. її розв'язання важливе для повнішого розуміння суспільного життя і для здійснення у цій галузі продуманих соціально доцільних заходів.

Чисельність населення, від якої залежать інтенсивність соціальних змін, можливості поділу праці й спеціалізації видів діяльності, сталість міжгрулового спілкування і взаємозбагачення культур та інші суспільні чинники, у свого чергу, перебуває в тісній залежності з різними аспектами суспільного життя, що можна простежити на прикладах з історії.

Так, за деякими даними, у момент появи людини розумної представників цього виду нараховувалося приблизно п'ятсот тисяч осіб. За кілька десятків тисячоліть їхня кількість збільшилася лише у 10 разів і досягла п'яти мільйонів. Чисельність тодішнього народонаселення визначалася, переважно, біологічними законами. Оскільки головним способом існування людей була тоді прігродоприсвоювальна діяльність — мисливство і збиральництво,—то їхнє існування залежало, в першу чергу, від щедрот природи: наявності у тій місцевості, де вони проживали, їстівних рослин і плодів, риби і дичини Але, як відомо, згідно із законом екологічної піраміди, на певній території може бути лише обмежена кількість рослинних і тваринних організмів, а отже і людей, які ними харчуються. Тому люди жили невеликими групами, чисельність яких визначалася харчовими можливостями зайнятої ними території. Збільшення чисельності груп або їх кількості могло відбуватися лише за рахунок природоосвоювальної діяльності — освоєння нових територій. Саме в цей період і спостерігається розселення людей по всій Земній кулі.

Досягши певної межі своєї чисельності, зумовленої існуванням природних харчових запасів, людство змогло подолати цю межу лише завдяки переходові до нового — природовідтворювального способу своєї життєдіяльності — ведення сільського господарства. Внаслідок цього чисельність людей, які завдяки скотарству і землеробству забезпечували себе надійніше І в більшій кількості продуктами харчування, почала постійно зростати і за чотири тисячі років збільшилася на вісімдесят п'ять мільйонів, досягши на 4000 рік до н. е. приблизно дев'яноста мільйонів осіб. Необхідність здійснення сільськогосподарських робіт, які потребували об'єднаних колективних зусиль багатьох людей, зумовила і більшу густоту проживання населення, їх переважного скупчення в районах, придатних для землеробства. Але і в умовах аграрної культури швидке зростання населення не було необмеженим — воно доспгло свого стабільного рівня на відмітці двісті мільйонів осіб.

Перехід до аграрної культури тривав протягом кількох тисячоліть і закінчився встановленням нової рівноваги: протягом першого тисячоліття нашої ери чисельність людства практично не змінювалась. І лише приблизно з XV століття у зв'язку зі становленням промисловості й переходом до капіталістичних відносин, чисельність людства почала зростати з постійним прискоренням. Якшо з 400 року до н. е. до 1400 року и. с. чисельність людей зросла лише вдвічі, то в наступні шістсот років збільшилася у десять разів. Цей етап характеризується також постійним розвитком промислового виробництва і скупченням більшості населення у великих промислових містах.

Новий етап різкого збільшення чисельності населення, що триває із середини нашого століття, викликаний науково-технічною революцією. Нині на Землі за три роки з'являється стільки ж людей, скільки їх жило у всьому стародавньому світі. Після 1950 року населення Земної кулі зросло більше, ніж за весь попередній час існування людства аж до 1900 року.

Ці та інші приклади перекочують, що різке зростання чисельності населення пов'язане, як правило, з розвитком продуктивних сил. поліпшенням умов життя людей, збільшенням тривалості життя та іншими чинниками. Чітко простежується взаємозалежність між розвитком виробництва і збільшенням населення: збільшення чисельності людей стимулює розвиток матеріального виробництва, а розвиток виробництва, у свою чергу, створює додаткові можливості для збільшення населення.
Важливе значення мак також густота населення. Вона, як свідчить історичний досвід, теж зростає в міру розвитку суспільства і суспільного виробництва. Свідченням цього, зокрема, є те, шо найбільша густота населення завжди існувала в тих районах, які були головними центрами сільськогосподарської або промислової діяльності, що потребували колективної праці і розподілу функцій між різними людьми. З іншого ж боку, велика густота населення створює передумови для тіснішого спілкування людей і стимулює розвиток, культури.

Однією з найважливіших характеристик населення є його віковий і статевий склад, врахування якого має важливе значення для прогнозування і планування соціально-економічного розвитку суспільства.

Насамперед має значення кількість працездатних людей зрілого віку, здатних активно діяти в різних сферах суспільного життя. Але не менше значення має і наявність молоді, від якої залежить завтрашній день кожної країни. У структурі населення України вона становить приблизно одну п'яту частину від загальної кількості. Приблизно таку ж частку населення складають люди пенсійного віку. Соціальний захист саме цих груп — молоді й пенсіонерів — є морально-правовим обов'язком кожного суспільства, і з виконання цього обов'язку можна певним чином судити і про цивілізованість тієї чи тієї країни.

Демографами помічено, що дівчаток завжди народжується менше, ніж хлопчиків: на 1000 народжень у 480—490 випадках народжуються дівчатка, тому у віці до чотирнадцяти років хлопчики є переважаючою частиною населення у всіх країнах світу. Але поступово, у зв'язку, зокрема, з більшою тривалістю життя жінок, а також через те, що чоловіки частіше гинуть під час військових конфліктів або нещасних випадків на промислових підприємствах, ситуація змінюється. Тому в старших вікових групах, особливо серед пенсіонерів, переважають жінки. У 1991 році кількість жінок в Україні становила 27,9 мільйона, а чоловіків — 24 мільйони осіб.

Нарешті, важливе значення мають також демографічні процеси, зокрема відтворення і міграція народонаселення.

Як вважають демографи, для того, щоб відбувалося відтворення народонаселення, необхідно, щоб у кожній сім'ї було по дві-три дитини. Але, на жаль, останнім часом переважаючими в Україні є однолітні або й бездітні сім'ї.

Що ж до міграції — переміщення людей на певній території,— то вона завжди була показником пріоритетності тих чи тих країн, областей або галузей діяльності. Так, наприклад, під час «золотої лихоманки» відбувалося масове переселення людей у золотоносні райони США. В Україні міграційні процеси обумовлюються переважно економічними причинами — необхідністю знайти роботу і заробіток в інших областях або в інших країнах. Останнім часом на міграційні процеси все більше впливають також чинники, пов'язані з політичними, національними та релігійними мотивами.

Запитання і завдання

1. Як. на вашу думку, впливає природне середовище на життя та розвиток суспільства?
2. Спираючись на відомі вам факти, спробуйте з'ясувати, який вплив має природне середовище на характер і психіку людей.
3. Які вікові і статеві групи вирізняються у структурі народонаселення? У чому їхні головні відмінності?
4. Чим обумовлені міграційні процеси, що відбуваються в Україні?

Арцишевський Р.А., Бондарук С.О., Бортников В.І., Возняк С.С., Кондратик Л.Й., Остапйовський І.Є., Провальський С.Р., Сищук А.А. Людина і суспільство 11 клас

Вислано читачами з інтернет-сайту

_{Людина і суспільство онлайн, реферати скачати безкоштовно, календарно-тематичний план згідно шкільної програми, тести онлайн, курс уроків людина і суспільство}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.