'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]>>[[Історія України|Історія України]]>>[[Історія України 7 клас. Повні уроки|Історія України 7 клас. Повні уроки]]>> Історія України: Узагальнення: українські землі XIV-XV ст. Повний урок<metakeywords>Історія України 7 клас, повний урок, методичні розробки, історія урок, історія повні уроки, Історія України 7 клас урок, Історія України 7 клас урок скачати, Історія України 7 клас методична розробка, 7 клас, Узагальнення, українські землі XIV-XV ст.</metakeywords>'''
+
'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]>>[[Історія України|Історія України]]>>[[Історія України 7 клас. Повні уроки|Історія України 7 клас. Повні уроки]]>> Історія України: Узагальнення: українські землі XIV-XV ст. Повний урок<metakeywords>Історія України 7 клас, повний урок, методичні розробки, історія урок, історія повні уроки, Історія України 7 клас урок, Історія України 7 клас урок скачати, Історія України 7 клас методична розробка, 7 клас, Узагальнення, українські землі XIV-XV ст.</metakeywords>'''
-
=== Тип уроку ===
+
=== Тип уроку ===
Урок-узагальнення
Урок-узагальнення
-
=== Мета ===
+
=== Мета ===
Підвести підсумки та узагальнити вивчений блок тем.
Підвести підсумки та узагальнити вивчений блок тем.
-
=== Завдання ===
+
=== Завдання ===
-
*перевірити [[Види_речень_за_метою_висловлювання_та_інтонацією._Домашнє_завдання|домашнє завдання]] та ліквідувати "заборгованості" щодо здачі робіт;
+
*перевірити [[Види речень за метою висловлювання та інтонацією. Домашнє завдання|домашнє завдання]] та ліквідувати "заборгованості" щодо здачі робіт;
*виявити типові помилки учнів та пояснити класу, що робити, щоб не допускати їх;
*виявити типові помилки учнів та пояснити класу, що робити, щоб не допускати їх;
Строка 19:
Строка 19:
*покращити навички роботи з термінами та поняттями.
*покращити навички роботи з термінами та поняттями.
-
=== Хід уроку ===
+
=== Хід уроку ===
-
=== Привітання вчителя та оголошення теми ===
+
=== Привітання вчителя та оголошення теми ===
Доброго дня, шановні учні! На сьогоднішньому уроці ми узагальнемо вивчені у даному розділі теми.
Доброго дня, шановні учні! На сьогоднішньому уроці ми узагальнемо вивчені у даному розділі теми.
-
=== Мотивація, перевірка домашнього завдання ===
+
=== Мотивація, перевірка домашнього завдання ===
Учитель розповідає, які переваги отримає учень, вивчивши дану тему (нові знання, навички, емоції, хороші оцінки тощо). Перевірка домашнього завдання проходить у форматі, який вчитель визначає в залежності від багатьох факторів: рівень підготовки класу, яким саме було домашнє завдання.
Учитель розповідає, які переваги отримає учень, вивчивши дану тему (нові знання, навички, емоції, хороші оцінки тощо). Перевірка домашнього завдання проходить у форматі, який вчитель визначає в залежності від багатьох факторів: рівень підготовки класу, яким саме було домашнє завдання.
-
=== Хронологічний диктант ===
+
=== Хронологічний диктант ===
-
Учитель обирає найважливіші дати по темі „[[Перші_географічні_відомості_про_українські_землі.|Українські землі]] у складі Великого князівства Литовського та інших держав (XIV-XV ст.)” та диктує учням, які повинні записати дату та подію, яка з нею пов′язана.
+
Учитель обирає найважливіші дати по темі „[[Перші географічні відомості про українські землі.|Українські землі]] у складі Великого князівства Литовського та інших держав (XIV-XV ст.)” та диктує учням, які повинні записати дату та подію, яка з нею пов′язана.
-
=== Узагальнення матеріалу по темі ===
+
=== Узагальнення матеріалу по темі ===
Протягом XIV-XV ст. в умовах важкого гніту йшов процес формування української народності. Українська народність формувалася на території земель Київської, Чернігівської, Галицької, Волинської, Поділля, Закарпаття і Буковини. У XIV-XV ст. визначилися фонетичні, морфологічні та лексичні особливості української мови, склалися характерні риси культури українського народу. Термін „Україна” в XII-XIII ст. застосовувався для позначення частини південно-західних земель (Середнього Подніпров'я), поступово набув нового значення, будучи перенесений на всю територію, заселену українським народом. З XIV ст. з'явився термін «Мала Русь», яка вживалася спочатку для позначення Галицької Русі, а потім і Подніпров'я.
Протягом XIV-XV ст. в умовах важкого гніту йшов процес формування української народності. Українська народність формувалася на території земель Київської, Чернігівської, Галицької, Волинської, Поділля, Закарпаття і Буковини. У XIV-XV ст. визначилися фонетичні, морфологічні та лексичні особливості української мови, склалися характерні риси культури українського народу. Термін „Україна” в XII-XIII ст. застосовувався для позначення частини південно-західних земель (Середнього Подніпров'я), поступово набув нового значення, будучи перенесений на всю територію, заселену українським народом. З XIV ст. з'явився термін «Мала Русь», яка вживалася спочатку для позначення Галицької Русі, а потім і Подніпров'я.
Що ви знаєте про формування білоруської народності? Термін «Біла [[Графіки_до_уроку_«Тема_3._Походження_назви_«Русь»._Князювання_Аскольда._Правління_Олега._Князь_Ігор._Походи_проти_Візантії.»|Русь]]» увійшов у вжиток з XVI ст. Білоруська народність формувалася паралельно з [[Українська мова|українською]].
+
Що ви знаєте про формування білоруської народності? Термін «Біла [[Графіки до уроку «Тема 3. Походження назви «Русь». Князювання Аскольда. Правління Олега. Князь Ігор. Походи проти Візантії.»|Русь]]» увійшов у вжиток з XVI ст. Білоруська народність формувалася паралельно з [[Українська мова|українською]].
+
<br>
+
[[Image:IstUkr7-povni-33-888833.jpg|500px|Карта Білорусі
<br>Формується самосвідомість української народності, що проявлялося в народних піснях і [[Героїчний_епос_українського_народу._Думи.|думах]], присвячених боротьбі проти татарських і турецьких набігів, проти гноблення селянства литовськими, польськими та угорськими феодалами. Видатними пам'ятниками української літератури цього часу є [[Оригінальна_література_княжої_Руси-України_Літописи|літописи]], в яких з ідеологічних позицій класу феодалів і верхівки городян робилася спроба осмислити історичне минуле і говорилося про значення Русі для історії українських земель. Надалі в боротьбі з католицизмом велику роль відіграли [[Презентація_уроку_«Утворення_Кирило-Мефодіївського_братства._Місце_Т._Шевченка_в_українському_національному_відродженні.»|братства]], організовані городянами. Вони ставили своїм завданням збереження української культури (яку намагалося задушити католицьке духовенство) шляхом відкриття шкіл, поширення грамотності серед простого народу і т. д.<br><br>Основою економіки українських земель було сільське господарство. Найбільш поширеною системою землеробства було [[Трипільська_археологічна_культура,_господарство_побут_і_духовне_життя_її_носіїв._Скотарі_степу._Повні_уроки|трипілля]], хоча застосовувалися і двухпілля, переліг і навіть підсічна система. Вживалися плуги і сохи із залізними наконечниками, вони не тільки скородили грунт, але і перевертали пласти землі. Застосовувалося гноєння грунту. Для розмелювання зерна служили переважно водяні млини. У XIV-XV ст. спостерігалося деяке зростання тваринництва. Зберігали значення і промисли: мисливство, рибальство та бджільництво. Продукти цих промислів часто надходили на [[Ілюстрації_до_уроку_«Ринок_і_його_різновиди.»|ринок]]. <br><br>Протягом XIV-XV ст. йшов процес закріпачення українського селянства. Феодали знищували громадське самоврядування і копи (общинні) суди. Поставлені землевласниками старости, намісники – державці, за допомогою приставів і десятників з числа заможної селянської верхівки примушували селян до покори. Число панських маєтків (фільварків) росло за рахунок селянських общинних господарств (дворище). Поряд з вільними, похожими селянами, які користуються правом переходу, в процесі закріпачення виділилася особлива група селян старожильців, людей, що знаходилися в спадковій залежності від своїх власників.
+
<br>Формується самосвідомість української народності, що проявлялося в народних піснях і [[Героїчний епос українського народу. Думи.|думах]], присвячених боротьбі проти татарських і турецьких набігів, проти гноблення селянства литовськими, польськими та угорськими феодалами. Видатними пам'ятниками української літератури цього часу є [[Оригінальна література княжої Руси-України Літописи|літописи]], в яких з ідеологічних позицій класу феодалів і верхівки городян робилася спроба осмислити історичне минуле і говорилося про значення Русі для історії українських земель. Надалі в боротьбі з католицизмом велику роль відіграли [[Презентація уроку «Утворення Кирило-Мефодіївського братства. Місце Т. Шевченка в українському національному відродженні.»|братства]], організовані городянами. Вони ставили своїм завданням збереження української культури (яку намагалося задушити католицьке духовенство) шляхом відкриття шкіл, поширення грамотності серед простого народу і т. д.<br><br>Основою економіки українських земель було сільське господарство. Найбільш поширеною системою землеробства було [[Трипільська археологічна культура, господарство побут і духовне життя її носіїв. Скотарі степу. Повні уроки|трипілля]], хоча застосовувалися і двухпілля, переліг і навіть підсічна система. Вживалися плуги і сохи із залізними наконечниками, вони не тільки скородили грунт, але і перевертали пласти землі. Застосовувалося гноєння грунту. Для розмелювання зерна служили переважно водяні млини. У XIV-XV ст. спостерігалося деяке зростання тваринництва. Зберігали значення і промисли: мисливство, рибальство та бджільництво. Продукти цих промислів часто надходили на [[Ілюстрації до уроку «Ринок і його різновиди.»|ринок]]. <br><br>Протягом XIV-XV ст. йшов процес закріпачення українського селянства. Феодали знищували громадське самоврядування і копи (общинні) суди. Поставлені землевласниками старости, намісники – державці, за допомогою приставів і десятників з числа заможної селянської верхівки примушували селян до покори. Число панських маєтків (фільварків) росло за рахунок селянських общинних господарств (дворище). Поряд з вільними, похожими селянами, які користуються правом переходу, в процесі закріпачення виділилася особлива група селян старожильців, людей, що знаходилися в спадковій залежності від своїх власників.
[[Image:IstUkr7-povni-33-888844.jpg|300x376px|Боротьба українського народу]]
[[Image:IstUkr7-povni-33-888844.jpg|300x376px|Боротьба українського народу]]
-
''Боротьба українського народу''
+
''Боротьба українського народу''
-
=== Робота з термінами ===
+
=== Робота з термінами ===
-
'''Учні записують у словнички терміни.'''<br><br>[[Феодалы_и_феодализм|Феодальне]] право – закони, що закріпляли за феодалами (землевласниками) право володіти певню територією, спорудами, які там були побудовані, та селянами, які там проживали.<br><br>Фільварки – лит., державні або великокнязівські маєтки.<br><br>Халупники – селяни, які жили досить бідно у маленьких хатах-халупах.<br>
+
'''Учні записують у словнички терміни.'''<br><br>[[Феодалы и феодализм|Феодальне]] право – закони, що закріпляли за феодалами (землевласниками) право володіти певню територією, спорудами, які там були побудовані, та селянами, які там проживали.<br><br>Фільварки – лит., державні або великокнязівські маєтки.<br><br>Халупники – селяни, які жили досить бідно у маленьких хатах-халупах.<br>
-
=== Продовження узагальнення ===
+
=== Продовження узагальнення ===
Зростала кількість безземельних селян, або, як їх тоді називали, халупники (що мали убогі хати – халупи), комарники, або подорожні (знімали кути у заможних селян) і т. д. <br><br>Феодальне право юридично оформляло владу землевласників над селянством. За привілеєм (дарованою грамотою) великого литовського князя Казимира IV 1447 року за феодалами були закріплені права власності на землі, що перебували у їх фактичному володінні. У привілеї проголошувалося також право феодалів судити населення своїх земель. Нарешті, в привілеї було заборонено приймати в княжі маєтки селян, які тікали від інших феодалів. «Судебник» Казимира IV 1468 року встановив смертну кару за переманювання чужих кріпаків.<br>
Зростала кількість безземельних селян, або, як їх тоді називали, халупники (що мали убогі хати – халупи), комарники, або подорожні (знімали кути у заможних селян) і т. д. <br><br>Феодальне право юридично оформляло владу землевласників над селянством. За привілеєм (дарованою грамотою) великого литовського князя Казимира IV 1447 року за феодалами були закріплені права власності на землі, що перебували у їх фактичному володінні. У привілеї проголошувалося також право феодалів судити населення своїх земель. Нарешті, в привілеї було заборонено приймати в княжі маєтки селян, які тікали від інших феодалів. «Судебник» Казимира IV 1468 року встановив смертну кару за переманювання чужих кріпаків.<br>
''Казимир IV''<br><br>Основною формою феодальної експлуатації в українських землях була рента продуктами. З кінця XV ст. у зв'язку з розвитком [[Презентація_до_теми:_Товар._Товарно-грошові_відносини|товарно-грошових відносин]] посилилася [[Тема_23._Польська_держава._Фільварково-панщинна_система._Шляхетська_демократія._Утворення_Речі_Посполитої._Зовнішня_політика._Культура.|панщина]]. У деяких маєтках селяни повинні були працювати на панщині 1-2 дні на тиждень, а не 12-14 днів на рік, як було раніше. Нарешті, селяни платили десятину на користь церкви. У XV ст. в Україні спостерігалося безперервне посилення кріпацтва.
+
''Казимир IV''<br><br>Основною формою феодальної експлуатації в українських землях була рента продуктами. З кінця XV ст. у зв'язку з розвитком [[Презентація до теми: Товар. Товарно-грошові відносини|товарно-грошових відносин]] посилилася [[Тема 23. Польська держава. Фільварково-панщинна система. Шляхетська демократія. Утворення Речі Посполитої. Зовнішня політика. Культура.|панщина]]. У деяких маєтках селяни повинні були працювати на панщині 1-2 дні на тиждень, а не 12-14 днів на рік, як було раніше. Нарешті, селяни платили десятину на користь церкви. У XV ст. в Україні спостерігалося безперервне посилення кріпацтва.
-
+
+
<br>
[[Image:IstUkr7-povni-33-888866.jpg|350px|На панщині]]''На панщині''<br><br>Протягом XIV-XV ст. в українських землях у зв'язку із зростанням суспільного поділу праці розвивалося ремесло. Відбувалася значна спеціалізація ремесла в селах, де зі складу селянства виділялися ковалі, слюсарі, теслі, колісники, бондарі, каменярі, кушніри, шорники, шевці, ткачі, кравці і т. д. Росли міста як ремісничо-торгівельні центри. У деяких містах налічувалося до двох-трьох десятків ремісничих спеціальностей. Ремісники об'єднувалися в цехи. У Львові в XV ст. були цехи кравців, сідлярів, шевців, ковалів, пекарів і різників, в Києві - цехи ювелірів, лучників, кравців і ковалів. Підмайстри з метою захисту від утисків з боку майстрів створювали особливі організації – господи.
[[Image:IstUkr7-povni-33-888866.jpg|350px|На панщині]]''На панщині''<br><br>Протягом XIV-XV ст. в українських землях у зв'язку із зростанням суспільного поділу праці розвивалося ремесло. Відбувалася значна спеціалізація ремесла в селах, де зі складу селянства виділялися ковалі, слюсарі, теслі, колісники, бондарі, каменярі, кушніри, шорники, шевці, ткачі, кравці і т. д. Росли міста як ремісничо-торгівельні центри. У деяких містах налічувалося до двох-трьох десятків ремісничих спеціальностей. Ремісники об'єднувалися в цехи. У Львові в XV ст. були цехи кравців, сідлярів, шевців, ковалів, пекарів і різників, в Києві - цехи ювелірів, лучників, кравців і ковалів. Підмайстри з метою захисту від утисків з боку майстрів створювали особливі організації – господи.
-
+
<br>
[[Image:IstUkr7-povni-33-888877.jpg|350px|Ковальство в наші часи]]
[[Image:IstUkr7-povni-33-888877.jpg|350px|Ковальство в наші часи]]
-
''Ковальство в наші часи''<br><br>Суспільний поділ праці був умовою формування внутрішнього ринку, розвитку торгівлі. Київ, Львів та інші міста мали торговельні зв'язки з Москвою, Новгородом, Псковом, Смоленськом та іншими [[Російська_мова|російськими]] містами. На українських ярмарках бували російські, польські, молдавські, чеські, угорські, німецькі та італійські купці. Міське торгово-ремісниче населення було зацікавлене в розвитку економічного спілкування з Руссю. Розвивалися торговельні зв'язки України також з Малою Азією, Іраном і [[Ілюстрації_до_уроку_на_тему:_Гори._Карпати._Кримські_гори.|Кримом]]. З-за кордону привозилися переважно предмети розкоші. Вивозилися з України мед, віск, хутра, шкіра, худоба, дерево, хліб і риба. У містах у зв'язку зі зростанням ремесла і торгівлі посилювалося майнове розшарування. Виділялися багаті купці і лихварі, пов'язані з феодалами, часто володіли землями і експлуатували як міську бідноту, так і залежних селян. До середніх верств міського населення належали цехові майстри і рядові торговці. Плебейські верстви міста становили позацехові ремісники, підмайстри, селяни-втікачі і т. д.
+
''Ковальство в наші часи''<br><br>Суспільний поділ праці був умовою формування внутрішнього ринку, розвитку торгівлі. Київ, Львів та інші міста мали торговельні зв'язки з Москвою, Новгородом, Псковом, Смоленськом та іншими [[Російська мова|російськими]] містами. На українських ярмарках бували російські, польські, молдавські, чеські, угорські, німецькі та італійські купці. Міське торгово-ремісниче населення було зацікавлене в розвитку економічного спілкування з Руссю. Розвивалися торговельні зв'язки України також з Малою Азією, Іраном і [[Ілюстрації до уроку на тему: Гори. Карпати. Кримські гори.|Кримом]]. З-за кордону привозилися переважно предмети розкоші. Вивозилися з України мед, віск, хутра, шкіра, худоба, дерево, хліб і риба. У містах у зв'язку зі зростанням ремесла і торгівлі посилювалося майнове розшарування. Виділялися багаті купці і лихварі, пов'язані з феодалами, часто володіли землями і експлуатували як міську бідноту, так і залежних селян. До середніх верств міського населення належали цехові майстри і рядові торговці. Плебейські верстви міста становили позацехові ремісники, підмайстри, селяни-втікачі і т. д.
<br>
<br>
Строка 101:
Строка 101:
=== Творча робота ===
=== Творча робота ===
-
<br>Учні пишуть ессе-узагальнення за темами (на вибір):
+
<br>Учні пишуть ессе-узагальнення за темами (на вибір):
-
<br>1. Українські землі під владою Литви.<br>2. Останній подільський князь Федір Коріатович.<br>3. Панщина на [[Початок_польського_та_литовського_володарювання_на_українських_землях._Повний_урок|українських землях]].<br>4. Роль титулованої знаті на Русі ХIV-XV ст.<br>5. Господарське життя України ХIV-XV ст.<br>6. Культура України ХIV-XV ст.<br>7. Роль церкви у ХIV-XV ст.
+
<br>1. Українські землі під владою Литви.<br>2. Останній подільський князь Федір Коріатович.<br>3. Панщина на [[Початок польського та литовського володарювання на українських землях. Повний урок|українських землях]].<br>4. Роль титулованої знаті на Русі ХIV-XV ст.<br>5. Господарське життя України ХIV-XV ст.<br>6. Культура України ХIV-XV ст.<br>7. Роль церкви у ХIV-XV ст.
Підвести підсумки та узагальнити вивчений блок тем.
Завдання
перевірити домашнє завдання та ліквідувати "заборгованості" щодо здачі робіт;
виявити типові помилки учнів та пояснити класу, що робити, щоб не допускати їх;
узагальнити та підсумувати вивчене;
покращити навички роботи з термінами та поняттями.
Хід уроку
Привітання вчителя та оголошення теми
Доброго дня, шановні учні! На сьогоднішньому уроці ми узагальнемо вивчені у даному розділі теми.
Мотивація, перевірка домашнього завдання
Учитель розповідає, які переваги отримає учень, вивчивши дану тему (нові знання, навички, емоції, хороші оцінки тощо). Перевірка домашнього завдання проходить у форматі, який вчитель визначає в залежності від багатьох факторів: рівень підготовки класу, яким саме було домашнє завдання.
Хронологічний диктант
Учитель обирає найважливіші дати по темі „Українські землі у складі Великого князівства Литовського та інших держав (XIV-XV ст.)” та диктує учням, які повинні записати дату та подію, яка з нею пов′язана.
Узагальнення матеріалу по темі
Протягом XIV-XV ст. в умовах важкого гніту йшов процес формування української народності. Українська народність формувалася на території земель Київської, Чернігівської, Галицької, Волинської, Поділля, Закарпаття і Буковини. У XIV-XV ст. визначилися фонетичні, морфологічні та лексичні особливості української мови, склалися характерні риси культури українського народу. Термін „Україна” в XII-XIII ст. застосовувався для позначення частини південно-західних земель (Середнього Подніпров'я), поступово набув нового значення, будучи перенесений на всю територію, заселену українським народом. З XIV ст. з'явився термін «Мала Русь», яка вживалася спочатку для позначення Галицької Русі, а потім і Подніпров'я.
Дністерське Поділля
Середнє Подніпров'я
Фішки для допитливих
Що ви знаєте про формування білоруської народності? Термін «Біла Русь» увійшов у вжиток з XVI ст. Білоруська народність формувалася паралельно з українською.
[[Image:IstUkr7-povni-33-888833.jpg|500px|Карта Білорусі
Карта Білорусі
Формується самосвідомість української народності, що проявлялося в народних піснях і думах, присвячених боротьбі проти татарських і турецьких набігів, проти гноблення селянства литовськими, польськими та угорськими феодалами. Видатними пам'ятниками української літератури цього часу є літописи, в яких з ідеологічних позицій класу феодалів і верхівки городян робилася спроба осмислити історичне минуле і говорилося про значення Русі для історії українських земель. Надалі в боротьбі з католицизмом велику роль відіграли братства, організовані городянами. Вони ставили своїм завданням збереження української культури (яку намагалося задушити католицьке духовенство) шляхом відкриття шкіл, поширення грамотності серед простого народу і т. д.
Основою економіки українських земель було сільське господарство. Найбільш поширеною системою землеробства було трипілля, хоча застосовувалися і двухпілля, переліг і навіть підсічна система. Вживалися плуги і сохи із залізними наконечниками, вони не тільки скородили грунт, але і перевертали пласти землі. Застосовувалося гноєння грунту. Для розмелювання зерна служили переважно водяні млини. У XIV-XV ст. спостерігалося деяке зростання тваринництва. Зберігали значення і промисли: мисливство, рибальство та бджільництво. Продукти цих промислів часто надходили на ринок.
Протягом XIV-XV ст. йшов процес закріпачення українського селянства. Феодали знищували громадське самоврядування і копи (общинні) суди. Поставлені землевласниками старости, намісники – державці, за допомогою приставів і десятників з числа заможної селянської верхівки примушували селян до покори. Число панських маєтків (фільварків) росло за рахунок селянських общинних господарств (дворище). Поряд з вільними, похожими селянами, які користуються правом переходу, в процесі закріпачення виділилася особлива група селян старожильців, людей, що знаходилися в спадковій залежності від своїх власників.
Боротьба українського народу
Робота з термінами
Учні записують у словнички терміни.
Феодальне право – закони, що закріпляли за феодалами (землевласниками) право володіти певню територією, спорудами, які там були побудовані, та селянами, які там проживали.
Фільварки – лит., державні або великокнязівські маєтки.
Халупники – селяни, які жили досить бідно у маленьких хатах-халупах.
Продовження узагальнення
Зростала кількість безземельних селян, або, як їх тоді називали, халупники (що мали убогі хати – халупи), комарники, або подорожні (знімали кути у заможних селян) і т. д.
Феодальне право юридично оформляло владу землевласників над селянством. За привілеєм (дарованою грамотою) великого литовського князя Казимира IV 1447 року за феодалами були закріплені права власності на землі, що перебували у їх фактичному володінні. У привілеї проголошувалося також право феодалів судити населення своїх земель. Нарешті, в привілеї було заборонено приймати в княжі маєтки селян, які тікали від інших феодалів. «Судебник» Казимира IV 1468 року встановив смертну кару за переманювання чужих кріпаків.
Казимир IV
Основною формою феодальної експлуатації в українських землях була рента продуктами. З кінця XV ст. у зв'язку з розвитком товарно-грошових відносин посилилася панщина. У деяких маєтках селяни повинні були працювати на панщині 1-2 дні на тиждень, а не 12-14 днів на рік, як було раніше. Нарешті, селяни платили десятину на користь церкви. У XV ст. в Україні спостерігалося безперервне посилення кріпацтва.
На панщині
Протягом XIV-XV ст. в українських землях у зв'язку із зростанням суспільного поділу праці розвивалося ремесло. Відбувалася значна спеціалізація ремесла в селах, де зі складу селянства виділялися ковалі, слюсарі, теслі, колісники, бондарі, каменярі, кушніри, шорники, шевці, ткачі, кравці і т. д. Росли міста як ремісничо-торгівельні центри. У деяких містах налічувалося до двох-трьох десятків ремісничих спеціальностей. Ремісники об'єднувалися в цехи. У Львові в XV ст. були цехи кравців, сідлярів, шевців, ковалів, пекарів і різників, в Києві - цехи ювелірів, лучників, кравців і ковалів. Підмайстри з метою захисту від утисків з боку майстрів створювали особливі організації – господи.
Ковальство в наші часи
Суспільний поділ праці був умовою формування внутрішнього ринку, розвитку торгівлі. Київ, Львів та інші міста мали торговельні зв'язки з Москвою, Новгородом, Псковом, Смоленськом та іншими російськими містами. На українських ярмарках бували російські, польські, молдавські, чеські, угорські, німецькі та італійські купці. Міське торгово-ремісниче населення було зацікавлене в розвитку економічного спілкування з Руссю. Розвивалися торговельні зв'язки України також з Малою Азією, Іраном і Кримом. З-за кордону привозилися переважно предмети розкоші. Вивозилися з України мед, віск, хутра, шкіра, худоба, дерево, хліб і риба. У містах у зв'язку зі зростанням ремесла і торгівлі посилювалося майнове розшарування. Виділялися багаті купці і лихварі, пов'язані з феодалами, часто володіли землями і експлуатували як міську бідноту, так і залежних селян. До середніх верств міського населення належали цехові майстри і рядові торговці. Плебейські верстви міста становили позацехові ремісники, підмайстри, селяни-втікачі і т. д.
Економічно зміцнілі міста (Кам'янець-Подільськ, Київ та ін) отримували від польських королів і великих литовських князів право самоврядування – так зване «магдебурзьке право», яким користувалися великі купці і заможні ремісники-майстри. Введення магдебурзького права загострювало соціальні та релігійно-національні суперечності в містах, оскільки його отримували в першу чергу польські та німецькі городяни-католики. Маса городян і біднота вели боротьбу із засиллям міських багатіїв. У XV ст. в місті Львові українські городяни створили особливу організацію для захисту своїх соціальних та національно-релігійних інтересів – церковне братство.
Творча робота
Учні пишуть ессе-узагальнення за темами (на вибір):
1. Українські землі під владою Литви. 2. Останній подільський князь Федір Коріатович. 3. Панщина на українських землях. 4. Роль титулованої знаті на Русі ХIV-XV ст. 5. Господарське життя України ХIV-XV ст. 6. Культура України ХIV-XV ст. 7. Роль церкви у ХIV-XV ст.
Домашнє завдання
1. Підготуватися до тематичного оцінювання.
2. Записати вивчені дати, які ще не записані, у словничок.
Список використаних джерел:
1. Урок на тему "Українські землі у складі Великого князівства Литовського та інших держав (XIV-XV ст.). Узагальнення." Клюшника О. П., викладача історії та права Чернігівського професійного ліцею побуту
2. Урок на тему "Узагальнення: українські землі XIV-XV ст" учителів історії Міжнародного ліцею "Гранд" Дмитрієва В.С., Домарецької О.В., м.Київ
3. Бойко О.Д. Історія України : Навчальний посібник., К.: Академвидав, 2006
Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.
