'''Тема:''' Еволюція образу Раскольнікова і розвінчання теорії сильної особистості, «надлюдини»<br>'''Мета:''' розширити знання учнів про роман «Злочин і кара», еволюцію лбразу Роскольнікова.<br> - розвиток аналітичного мислення учнів;<br> - виховання інтересу до творчості письменника, пошани до культурної спадщини.<br>'''Тип уроку:''' навчально - виховний<br>'''Хід уроку:'''<br>''Ты сам — свой Бог, ты сам — свой ближний,<br>О, будь же собственным Творцом,<br>Будь бездной верхней, бездной нижней,<br>Своим началом и концом.<br>Д. С. Мережковский''
'''Тема:''' Еволюція образу Раскольнікова і розвінчання теорії сильної особистості, «надлюдини»<br>'''Мета:''' розширити знання учнів про роман «Злочин і кара», еволюцію лбразу Роскольнікова.<br> - розвиток аналітичного мислення учнів;<br> - виховання інтересу до творчості письменника, пошани до культурної спадщини.<br>'''Тип уроку:''' навчально - виховний<br>'''Хід уроку:'''<br>''Ты сам — свой Бог, ты сам — свой ближний,<br>О, будь же собственным Творцом,<br>Будь бездной верхней, бездной нижней,<br>Своим началом и концом.<br>Д. С. Мережковский''
-
[[Image:T18or3.jpeg]]<br>Роман Злочин і кара» був написаний в часи бурь і потрясінь післяреформеного часу, коли в суспільстві в найбільш яскравій формі виявилися всі протиріччя і контрасти. Всюди цинічно проголошувалася мораль грабежу і збагачення як принцип "нової" моральності. Проте Достоєвський зберіг віру в людяність, в перемогу вікових принципів моральності. Переломний характер своєї епохи письменник яскраво відобразив через якнайтонший аналіз психічного складу особи, глибоко проникнувши в протиріччя думки, свідомості, всього духовного життя сучасної йому людини.<br>В центрі роману - Родіон Раськольников і його теорія про вседозволеність вибраних.
+
[[Image:T18or3.jpeg]]<br>
+
+
Роман [[Роман «Злочин і кара». Повні уроки|'''Злочин і кара»''']] був написаний в часи бурь і потрясінь післяреформеного часу, коли в суспільстві в найбільш яскравій формі виявилися всі протиріччя і контрасти. Всюди цинічно проголошувалася мораль грабежу і збагачення як принцип "нової" моральності. Проте Достоєвський зберіг віру в людяність, в перемогу вікових принципів моральності. Переломний характер своєї епохи письменник яскраво відобразив через якнайтонший аналіз психічного складу особи, глибоко проникнувши в протиріччя думки, свідомості, всього духовного життя сучасної йому людини.<br>В центрі роману - Родіон Раськольников і його теорія про вседозволеність вибраних.
{{#ev:youtube|qRM-Ff2lBzM}}
{{#ev:youtube|qRM-Ff2lBzM}}
Строка 10:
Строка 12:
І всі події і персонажі покликані відобразити згубну суть цієї теорії, відродити зерно людяності в душі героя. Головною меою свого твору Ф. М. Достоєвський ставив саме демонстрацію і доказ неспроможності, помилковості теорії Раськольникова.
І всі події і персонажі покликані відобразити згубну суть цієї теорії, відродити зерно людяності в душі героя. Головною меою свого твору Ф. М. Достоєвський ставив саме демонстрацію і доказ неспроможності, помилковості теорії Раськольникова.
-
[[Image:T18or.jpeg]]<br>Автор прагнув привести свого героя до усвідомлення власної помилки. Цій меті служить і вся система образів твору. Кожна особа, розмова, зустріч тут відіграють важливу роль в душевній еволюції героя. Дуже важливого значення в цьому сенсі набувають образи двійників Раськольникова - Свідригайлова і Лужіна.
+
[[Image:T18or.jpeg]]<br> Автор прагнув привести свого героя до усвідомлення власної помилки. Цій меті служить і вся система образів твору. Кожна особа, розмова, зустріч тут відіграють важливу роль в душевній еволюції героя. Дуже важливого значення в цьому сенсі набувають образи двійників Раськольникова - Свідригайлова і Лужіна.
*'''Запам’ятайте:'''
*'''Запам’ятайте:'''
Строка 18:
Строка 20:
Ф. Достоєвський
Ф. Достоєвський
-
<br>Зіткнувшись із Свідригайловим, Розкольників жахається, оскільки бачить в ньому реальне здійснення власних ідей. Він хоче краще зрозуміти цю людину, оскільки це може допомогти йому розібратися в самому собі, знайти відмінності, побачити витоки його страждань і сумнівів.<br>Але якщо до Свідригайлова Розкольников відчуває якусь дивний потяг, то його відношення до Лужіна абсолютно інше.
+
<br> Зіткнувшись із Свідригайловим, Розкольників жахається, оскільки бачить в ньому реальне здійснення власних ідей. Він хоче краще зрозуміти цю [[Тема 2. Людина – частина природи.|'''людину''']], оскільки це може допомогти йому розібратися в самому собі, знайти відмінності, побачити витоки його страждань і сумнівів.<br>Але якщо до Свідригайлова Розкольников відчуває якусь дивний потяг, то його відношення до Лужіна абсолютно інше.
[[Image:T18or1.jpeg]]
[[Image:T18or1.jpeg]]
Строка 26:
Строка 28:
*'''Розгадайте анаграму:'''
*'''Розгадайте анаграму:'''
-
[[Image:T18a.jpeg]]<br>Таким чином, зіткнувшись з цими двома персонажами, образ думок яких, як в кривому дзеркалі, відображає його власні думки і ідеї, герой переконується, до яких жахливих наслідків на практиці може привести його теорія про право "вибраних" на "вседозволеність", які дії можуть бути виправдані цією теорією про ділення всього людства на два розряди.
+
[[Image:T18a.jpeg]]<br> Таким чином, зіткнувшись з цими двома персонажами, образ думок яких, як в кривому дзеркалі, відображає його власні думки і ідеї, герой переконується, до яких жахливих наслідків на практиці може привести його теорія про право "вибраних" на "вседозволеність", які дії можуть бути виправдані цією теорією про ділення всього людства на два розряди.
{{#ev:youtube|4r0w9vni2Qw&feature}}
{{#ev:youtube|4r0w9vni2Qw&feature}}
-
Проповідь розумного "розрахунку вигоди", представлена в романі на руку Лужіну і Свідригайлову, вона виправдовує буржуазне свавілля, "свавілля індивідуальної розсудливої здатності кожного, незалежно від рівня його інтелектуальної, емоційної і етичної культури". Такі як Лужін і Свідригайлов легко опошляють і пристосовують до своїх дрібних егоїстичних інтересів цю етичну теорію. А це і є першою ознакою її недосконалості, нежиттєздатності. <br>
+
Проповідь розумного "розрахунку вигоди", представлена в романі на руку Лужіну і Свідригайлову, вона виправдовує буржуазне свавілля, "свавілля індивідуальної розсудливої здатності кожного, незалежно від рівня його інтелектуальної, емоційної і етичної культури". Такі як Лужін і Свідригайлов легко опошляють і пристосовують до своїх дрібних егоїстичних інтересів цю етичну теорію. А це і є першою ознакою її недосконалості, нежиттєздатності. <br>
----
----
Строка 36:
Строка 38:
<br>
<br>
-
*'''А зараз час виразного читання. Розділіться на групи і розпреділіть ролі. Читаємо уривок:'''
+
*'''А зараз час виразного '''[[Урок позакласного читання. Твій друг – книга|читання]]'''. Розділіться на групи і розпреділіть ролі. Читаємо уривок:'''
-
Молодой человек переступил через порог в темную прихожую, разгороженную перегородкой, за которою была крошечная кухня. Старуха стояла перед ним молча и вопросительно на него глядела. Это была крошечная, сухая старушонка, лет шестидесяти, с вострыми и злыми глазками, с маленьким вострым носом и простоволосая. Белобрысые, мало поседевшие волосы ее были жирно смазаны маслом. На ее тонкой и длинной шее, похожей на куриную ногу, было наверчено какое-то фланелевое тряпье, а на плечах, несмотря на жару, болталась вся истрепанная и пожелтелая меховая кацавейка. Старушонка поминутно кашляла и кряхтела. Должно быть, молодой человек взглянул на нее каким-нибудь особенным взглядом, потому что и в ее глазах мелькнула вдруг опять прежняя недоверчивость.<br>— Раскольников, студент, был у вас назад тому месяц, — поспешил пробормотать молодой человек с полупоклоном, вспомнив, что надо быть любезнее.<br>— Помню, батюшка, очень хорошо помню, что вы были, — отчетливо проговорила старушка, по-прежнему не отводя своих вопрошающих глаз от его лица.<br>— Так вот-с... и опять, по такому же дельцу... — продолжал Раскольников, немного смутившись и удивляясь недоверчивости старухи.<br>«Может, впрочем, она и всегда такая, да я в тот раз не заметил», — подумал он с неприятным чувством.<br>Старуха помолчала, как бы в раздумье, потом отступила в сторону и, указывая на дверь в комнату, произнесла, пропуская гостя вперед:<br>— Пройдите, батюшка.
+
Молодой человек переступил через порог в темную прихожую, разгороженную перегородкой, за которою была крошечная кухня. Старуха стояла перед ним молча и вопросительно на него глядела. Это была крошечная, сухая старушонка, лет шестидесяти, с вострыми и злыми глазками, с маленьким вострым носом и простоволосая. Белобрысые, мало поседевшие волосы ее были жирно смазаны маслом. На ее тонкой и длинной шее, похожей на куриную ногу, было наверчено какое-то фланелевое тряпье, а на плечах, несмотря на жару, болталась вся истрепанная и пожелтелая меховая кацавейка. Старушонка поминутно кашляла и кряхтела. Должно быть, молодой человек взглянул на нее каким-нибудь особенным взглядом, потому что и в ее глазах мелькнула вдруг опять прежняя недоверчивость.<br>— Раскольников, студент, был у вас назад тому месяц, — поспешил пробормотать молодой человек с полупоклоном, вспомнив, что надо быть любезнее.<br>— Помню, батюшка, очень хорошо помню, что вы были, — отчетливо проговорила старушка, по-прежнему не отводя своих вопрошающих глаз от его лица.<br>— Так вот-с... и опять, по такому же дельцу... — продолжал Раскольников, немного смутившись и удивляясь недоверчивости старухи.<br>«Может, впрочем, она и всегда такая, да я в тот раз не заметил», — подумал он с неприятным чувством.<br>Старуха помолчала, как бы в раздумье, потом отступила в сторону и, указывая на дверь в комнату, произнесла, пропуская гостя вперед:<br>— Пройдите, батюшка.
-
[[Image:T18or2.jpeg]]<br>Небольшая комната, в которую прошел молодой человек, с желтыми обоями, геранями и кисейными занавесками на окнах, была в эту минуту ярко освещена заходящим солнцем. «И тогда, стало быть, так же будет солнце светить!..» — как бы невзначай мелькнуло в уме Раскольникова, и быстрым взглядом окинул он всё в комнате, чтобы по возможности изучить и запомнить расположение. Но в комнате не было ничего особенного. Мебель, вся очень старая и из желтого дерева, состояла из дивана с огромною выгнутою деревянною спинкой, круглого стола овальной формы перед диваном, туалета с зеркальцем в простенке, стульев по стенам да двух-трех грошовых картинок в желтых рамках, изображавших немецких барышень с птицами в руках, — вот и вся мебель. В углу перед небольшим образом горела лампада. Всё было очень чисто: и мебель, и полы были оттерты под лоск; всё блестело. «Лизаветина работа», — подумал молодой человек. Ни пылинки нельзя было найти во всей квартире. «Это у злых и старых вдовиц бывает такая чистота», — продолжал про себя Раскольников и с любопытством покосился на ситцевую занавеску перед дверью во вторую, крошечную комнатку, где стояли старухины постель и комод и куда он еще ни разу не заглядывал. Вся квартира состояла из этих двух комнат.<br>— Что угодно? — строго произнесла старушонка, войдя в комнату и по-прежнему становясь прямо перед ним, чтобы глядеть ему прямо в лицо.<br>— Заклад принес, вот-с! — И он вынул из кармана старые плоские серебряные часы. На оборотной дощечке их был изображен глобус. Цепочка была стальная.<br>— Да ведь и прежнему закладу срок. Еще третьего дня месяц как минул.<br>— Я вам проценты еще за месяц внесу; потерпите.<br>— А в том моя добрая воля, батюшка, терпеть или вещь вашу теперь же продать.<br>— Много ль за часы-то, Алена Ивановна?<br>— А с пустяками ходишь, батюшка, ничего, почитай, не стоит. За колечко вам прошлый раз два билетика внесла, а оно и купить-то его новое у ювелира за полтора рубля можно.<br>— Рубля-то четыре дайте, я выкуплю, отцовские. Я скоро деньги получу.<br>— Полтора рубля-с и процент вперед, коли хотите-с.<br>— Полтора рубля! — вскрикнул молодой человек.<br>— Ваша воля. — И старуха протянула ему обратно часы. Молодой человек взял их и до того рассердился, что хотел было уже уйти; но тотчас одумался, вспомнив, что идти больше некуда и что он еще и за другим пришел.<br>— Давайте! — сказал он грубо.
+
[[Image:T18or2.jpeg]]<br>
+
+
Небольшая комната, в которую прошел молодой человек, с желтыми обоями, геранями и кисейными занавесками на окнах, была в эту минуту ярко освещена заходящим солнцем. «И тогда, стало быть, так же будет солнце светить!..» — как бы невзначай мелькнуло в уме Раскольникова, и быстрым взглядом окинул он всё в комнате, чтобы по возможности изучить и запомнить расположение. Но в комнате не было ничего особенного. Мебель, вся очень старая и из желтого дерева, состояла из дивана с огромною выгнутою деревянною спинкой, круглого стола овальной формы перед диваном, туалета с зеркальцем в простенке, стульев по стенам да двух-трех грошовых картинок в желтых рамках, изображавших немецких барышень с птицами в руках, — вот и вся мебель. В углу перед небольшим образом горела лампада. Всё было очень чисто: и мебель, и полы были оттерты под лоск; всё блестело. «Лизаветина работа», — подумал молодой человек. Ни пылинки нельзя было найти во всей квартире. «Это у злых и старых вдовиц бывает такая чистота», — продолжал про себя Раскольников и с любопытством покосился на ситцевую занавеску перед дверью во вторую, крошечную комнатку, где стояли старухины постель и комод и куда он еще ни разу не заглядывал. Вся квартира состояла из этих двух комнат.<br>— Что угодно? — строго произнесла старушонка, войдя в комнату и по-прежнему становясь прямо перед ним, чтобы глядеть ему прямо в лицо.<br>— Заклад принес, вот-с! — И он вынул из кармана старые плоские серебряные часы. На оборотной дощечке их был изображен глобус. Цепочка была стальная.<br>— Да ведь и прежнему закладу срок. Еще третьего дня месяц как минул.<br>— Я вам проценты еще за месяц внесу; потерпите.<br>— А в том моя добрая воля, батюшка, терпеть или вещь вашу теперь же продать.<br>— Много ль за часы-то, Алена Ивановна?<br>— А с пустяками ходишь, батюшка, ничего, почитай, не стоит. За колечко вам прошлый раз два билетика внесла, а оно и купить-то его новое у ювелира за полтора рубля можно.<br>— Рубля-то четыре дайте, я выкуплю, отцовские. Я скоро деньги получу.<br>— Полтора рубля-с и процент вперед, коли хотите-с.<br>— Полтора рубля! — вскрикнул молодой человек.<br>— Ваша воля. — И старуха протянула ему обратно часы. Молодой человек взял их и до того рассердился, что хотел было уже уйти; но тотчас одумался, вспомнив, что идти больше некуда и что он еще и за другим пришел.<br>— Давайте! — сказал он грубо.
----
----
Строка 48:
Строка 52:
*''Перед тим як повернутись до нашої теми давайте обсудимо на чи сподобалось вам виразне читання ваших колег.''
*''Перед тим як повернутись до нашої теми давайте обсудимо на чи сподобалось вам виразне читання ваших колег.''
-
Тепер герой Достоєвського бачить, що реально, а не фантастично стати "володарем" - значить, йти шляхом таких як Лужін і Свідрігайлов: від одного злочину до іншого. І єдиний вихід і можливість уникнути повного етичного падіння полягає для Родіона в тому, щоб знайти мужність, здолати себе. Прийти до розуміння цього, допомогти героєві прийняти вірне рішення і сзвернути із згубної дороги.
+
Тепер герой Достоєвського бачить, що реально, а не фантастично стати "володарем" - значить, йти шляхом таких як Лужін і Свідрігайлов: від одного злочину до іншого. І єдиний вихід і можливість уникнути повного етичного падіння полягає для Родіона в тому, щоб знайти мужність, здолати себе. Прийти до розуміння цього, допомогти героєві прийняти вірне рішення і сзвернути із згубної дороги.
-
[[Image:T18or6.jpeg]]<br>Д. І. Пісарев,вважав, що “всю свою теорію Розкольников придумав виключно для того, щоб виправдати у власних очах думку про швидку і легку наживу. Він відчув бажання вдатися при першій слушній нагоді до ганебних засобів збагачення...”.<br>Раскольніков перш за все думаюча людина, його можна назвати “раціо”, в ньому так само закладений і духовний початок, як у всіх інших людях, але все таки в першу чергу для Раскольнікова існує “раціо”, він вибирає іншу дорогу.<br> {{#ev:youtube|F4bDAJ4k024&feature}}
+
[[Image:T18or6.jpeg]]<br>Д. І. Пісарев,вважав, що “всю свою теорію Розкольников придумав виключно для того, щоб виправдати у власних очах думку про швидку і легку наживу. Він відчув бажання вдатися при першій слушній нагоді до ганебних засобів збагачення...”.<br>Раскольніков перш за все думаюча людина, його можна назвати “раціо”, в ньому так само закладений і духовний початок, як у всіх інших людях, але все таки в першу чергу для Раскольнікова існує “раціо”, він вибирає іншу дорогу.
+
+
<br> {{#ev:youtube|F4bDAJ4k024&feature}}
Можна сказати, що Раскольніков в чомусь Наполеон, що дійсно не відбувся. Він володіє сильним характером, і це Достоєвський показує у фіналі роману. Раскольніков в душі так і не розкаюється в злочині, він не відмовляється від своєї теорії.
Можна сказати, що Раскольніков в чомусь Наполеон, що дійсно не відбувся. Він володіє сильним характером, і це Достоєвський показує у фіналі роману. Раскольніков в душі так і не розкаюється в злочині, він не відмовляється від своєї теорії.
Строка 56:
Строка 62:
*'''Запитання для закріплення нової теми:'''
*'''Запитання для закріплення нової теми:'''
-
Розкрийте особливості системи образу роману, зокрема – образу Родіона Раскольнікова (він скоїв злочин проти суспільних норм і законів: він став вбивцею, він пожертвував іншими ради себе); <br>Опишіть особисте відношення до проблем, які піднімаються в книзі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.
+
Розкрийте особливості системи образу роману, зокрема – образу Родіона Раскольнікова (він скоїв злочин проти суспільних норм і законів: він став вбивцею, він пожертвував іншими ради себе); <br>Опишіть особисте відношення до проблем, які піднімаються в книзі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з [[Текст.Повні уроки|'''тексту''']].
*'''Домашнє завдання:'''
*'''Домашнє завдання:'''
-
Прослідкуйте і підтвердіть цитатами з тексту еволюцію образу Раськольникова; <br> Висловіть власні думки відносно теорії сильної особи, "надлюдини" і підтвердіть їх прикладами і цитатами з тексту;<br>'''Список використаної літератури:'''<br>Урок на тему : Образ Раскольнікова в сучасному суспільстві, Власенко Н. М., викладача світової літератури Сш. № 7 ,м. Хмельницький. <br>Урок на тему : Еволюція образу Раскольнікова, Вличко П. Д., <br>викладача світової літератури Сш. № 12 ,м. Калуш.<br>Белов Сергій Володимирович Роман Ф.М.Достоєвського "Злочин і покарання". Коментар.- М.: Освіта, 2008.- 240с.<br>Достоєвський Ф.М. Вина і Кара.- Вінніпег: Український Голос, 2008.- 261с.<br>Бачинин Владимир Аркадьевич, Панов Николай Иванович Достоевский: философия, социология и психология преступления.- Харків: Основа, 2008.- 136с.<br> Болгаров Михаил Владимирович Русская и зарубежная литература в кроссвордах и заданиях <br>.6 класс.- Харьков: Изд. группа "Основа", 2005.- 96с.<br> Зарубежная повесть.- М.: Прогресс, 2005.- 944с.<br>Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.<br>
+
Прослідкуйте і підтвердіть цитатами з тексту еволюцію образу Раськольникова; <br> Висловіть власні думки відносно теорії сильної особи, "надлюдини" і підтвердіть їх прикладами і цитатами з тексту;<br>'''''Список використаної літератури:'''<br>Урок на тему : Образ Раскольнікова в сучасному суспільстві, Власенко Н. М., викладача світової літератури Сш. № 7 ,м. Хмельницький. <br>Урок на тему : Еволюція образу Раскольнікова, Вличко П. Д., <br>викладача світової літератури Сш. № 12 ,м. Калуш.<br>Белов Сергій Володимирович Роман Ф.М.Достоєвського "Злочин і покарання". Коментар.- М.: Освіта, 2008.- 240с.<br>Достоєвський Ф.М. Вина і Кара.- Вінніпег: Український Голос, 2008.- 261с.<br>Бачинин Владимир Аркадьевич, Панов Николай Иванович Достоевский: философия, социология и психология преступления.- Харків: Основа, 2008.- 136с.<br> Болгаров Михаил Владимирович Русская и зарубежная литература в кроссвордах и заданиях <br>.6 класс.- Харьков: Изд. группа "Основа", 2005.- 96с.<br> Зарубежная повесть.- М.: Прогресс, 2005.- 944с.''<br>Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.<br>
-
<br> ----
+
<br> ----
+
+
'''<u>Над уроком працювали</u>'''
-
'''<u>Над уроком працювали</u>'''
Власенко Н. М.
Власенко Н. М.
-
Пилипенко В.В.
-
----
+
Пилипенко В.В.
+
----
-
Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на [http://xvatit.com/forum/ '''Образовательном форуме'''], где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав [http://xvatit.com/club/blogs/ '''блог,'''] Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. [http://xvatit.com/school/guild/ '''Гильдия Лидеров Образования'''] открывает двери для специалистов высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.<br>
+
<br>
-
+
+
Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на [http://xvatit.com/forum/ '''Образовательном форуме'''], где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав [http://xvatit.com/club/blogs/ '''блог,'''] Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. [http://xvatit.com/school/guild/ '''Гильдия Лидеров Образования'''] открывает двери для специалистов высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.<br>
Тема: Еволюція образу Раскольнікова і розвінчання теорії сильної особистості, «надлюдини» Мета: розширити знання учнів про роман «Злочин і кара», еволюцію лбразу Роскольнікова. - розвиток аналітичного мислення учнів; - виховання інтересу до творчості письменника, пошани до культурної спадщини. Тип уроку: навчально - виховний Хід уроку: Ты сам — свой Бог, ты сам — свой ближний, О, будь же собственным Творцом, Будь бездной верхней, бездной нижней, Своим началом и концом. Д. С. Мережковский
Роман Злочин і кара» був написаний в часи бурь і потрясінь післяреформеного часу, коли в суспільстві в найбільш яскравій формі виявилися всі протиріччя і контрасти. Всюди цинічно проголошувалася мораль грабежу і збагачення як принцип "нової" моральності. Проте Достоєвський зберіг віру в людяність, в перемогу вікових принципів моральності. Переломний характер своєї епохи письменник яскраво відобразив через якнайтонший аналіз психічного складу особи, глибоко проникнувши в протиріччя думки, свідомості, всього духовного життя сучасної йому людини. В центрі роману - Родіон Раськольников і його теорія про вседозволеність вибраних.
І всі події і персонажі покликані відобразити згубну суть цієї теорії, відродити зерно людяності в душі героя. Головною меою свого твору Ф. М. Достоєвський ставив саме демонстрацію і доказ неспроможності, помилковості теорії Раськольникова.
Автор прагнув привести свого героя до усвідомлення власної помилки. Цій меті служить і вся система образів твору. Кожна особа, розмова, зустріч тут відіграють важливу роль в душевній еволюції героя. Дуже важливого значення в цьому сенсі набувають образи двійників Раськольникова - Свідригайлова і Лужіна.
Запам’ятайте:
Якщо ти попрямуючи до мети почнеш дорогою зупинятися, щоб кидати камінням у всяку собаку, що гавкає на тебе, то ніколи не дійдеш до мети.
Ф. Достоєвський
Зіткнувшись із Свідригайловим, Розкольників жахається, оскільки бачить в ньому реальне здійснення власних ідей. Він хоче краще зрозуміти цю людину, оскільки це може допомогти йому розібратися в самому собі, знайти відмінності, побачити витоки його страждань і сумнівів. Але якщо до Свідригайлова Розкольников відчуває якусь дивний потяг, то його відношення до Лужіна абсолютно інше.
Цей ділок, чиї життєві принципи засновані лише на егоїстичному розрахунку, викликає в Раськольникова гидливість і презирство. Ще з листа матері він безпомилково вгадує підлу натуру Лужіна. Проте при всьому цьому, під час зустрічі з ним, Родіон, до власного жаху, помічає очевидну схожість. Між ними, без сумніву, існує щось загальне.
Розгадайте анаграму:
Таким чином, зіткнувшись з цими двома персонажами, образ думок яких, як в кривому дзеркалі, відображає його власні думки і ідеї, герой переконується, до яких жахливих наслідків на практиці може привести його теорія про право "вибраних" на "вседозволеність", які дії можуть бути виправдані цією теорією про ділення всього людства на два розряди.
Проповідь розумного "розрахунку вигоди", представлена в романі на руку Лужіну і Свідригайлову, вона виправдовує буржуазне свавілля, "свавілля індивідуальної розсудливої здатності кожного, незалежно від рівня його інтелектуальної, емоційної і етичної культури". Такі як Лужін і Свідригайлов легко опошляють і пристосовують до своїх дрібних егоїстичних інтересів цю етичну теорію. А це і є першою ознакою її недосконалості, нежиттєздатності.
А зараз час виразного читання. Розділіться на групи і розпреділіть ролі. Читаємо уривок:
Молодой человек переступил через порог в темную прихожую, разгороженную перегородкой, за которою была крошечная кухня. Старуха стояла перед ним молча и вопросительно на него глядела. Это была крошечная, сухая старушонка, лет шестидесяти, с вострыми и злыми глазками, с маленьким вострым носом и простоволосая. Белобрысые, мало поседевшие волосы ее были жирно смазаны маслом. На ее тонкой и длинной шее, похожей на куриную ногу, было наверчено какое-то фланелевое тряпье, а на плечах, несмотря на жару, болталась вся истрепанная и пожелтелая меховая кацавейка. Старушонка поминутно кашляла и кряхтела. Должно быть, молодой человек взглянул на нее каким-нибудь особенным взглядом, потому что и в ее глазах мелькнула вдруг опять прежняя недоверчивость. — Раскольников, студент, был у вас назад тому месяц, — поспешил пробормотать молодой человек с полупоклоном, вспомнив, что надо быть любезнее. — Помню, батюшка, очень хорошо помню, что вы были, — отчетливо проговорила старушка, по-прежнему не отводя своих вопрошающих глаз от его лица. — Так вот-с... и опять, по такому же дельцу... — продолжал Раскольников, немного смутившись и удивляясь недоверчивости старухи. «Может, впрочем, она и всегда такая, да я в тот раз не заметил», — подумал он с неприятным чувством. Старуха помолчала, как бы в раздумье, потом отступила в сторону и, указывая на дверь в комнату, произнесла, пропуская гостя вперед: — Пройдите, батюшка.
Небольшая комната, в которую прошел молодой человек, с желтыми обоями, геранями и кисейными занавесками на окнах, была в эту минуту ярко освещена заходящим солнцем. «И тогда, стало быть, так же будет солнце светить!..» — как бы невзначай мелькнуло в уме Раскольникова, и быстрым взглядом окинул он всё в комнате, чтобы по возможности изучить и запомнить расположение. Но в комнате не было ничего особенного. Мебель, вся очень старая и из желтого дерева, состояла из дивана с огромною выгнутою деревянною спинкой, круглого стола овальной формы перед диваном, туалета с зеркальцем в простенке, стульев по стенам да двух-трех грошовых картинок в желтых рамках, изображавших немецких барышень с птицами в руках, — вот и вся мебель. В углу перед небольшим образом горела лампада. Всё было очень чисто: и мебель, и полы были оттерты под лоск; всё блестело. «Лизаветина работа», — подумал молодой человек. Ни пылинки нельзя было найти во всей квартире. «Это у злых и старых вдовиц бывает такая чистота», — продолжал про себя Раскольников и с любопытством покосился на ситцевую занавеску перед дверью во вторую, крошечную комнатку, где стояли старухины постель и комод и куда он еще ни разу не заглядывал. Вся квартира состояла из этих двух комнат. — Что угодно? — строго произнесла старушонка, войдя в комнату и по-прежнему становясь прямо перед ним, чтобы глядеть ему прямо в лицо. — Заклад принес, вот-с! — И он вынул из кармана старые плоские серебряные часы. На оборотной дощечке их был изображен глобус. Цепочка была стальная. — Да ведь и прежнему закладу срок. Еще третьего дня месяц как минул. — Я вам проценты еще за месяц внесу; потерпите. — А в том моя добрая воля, батюшка, терпеть или вещь вашу теперь же продать. — Много ль за часы-то, Алена Ивановна? — А с пустяками ходишь, батюшка, ничего, почитай, не стоит. За колечко вам прошлый раз два билетика внесла, а оно и купить-то его новое у ювелира за полтора рубля можно. — Рубля-то четыре дайте, я выкуплю, отцовские. Я скоро деньги получу. — Полтора рубля-с и процент вперед, коли хотите-с. — Полтора рубля! — вскрикнул молодой человек. — Ваша воля. — И старуха протянула ему обратно часы. Молодой человек взял их и до того рассердился, что хотел было уже уйти; но тотчас одумался, вспомнив, что идти больше некуда и что он еще и за другим пришел. — Давайте! — сказал он грубо.
Перед тим як повернутись до нашої теми давайте обсудимо на чи сподобалось вам виразне читання ваших колег.
Тепер герой Достоєвського бачить, що реально, а не фантастично стати "володарем" - значить, йти шляхом таких як Лужін і Свідрігайлов: від одного злочину до іншого. І єдиний вихід і можливість уникнути повного етичного падіння полягає для Родіона в тому, щоб знайти мужність, здолати себе. Прийти до розуміння цього, допомогти героєві прийняти вірне рішення і сзвернути із згубної дороги.
Д. І. Пісарев,вважав, що “всю свою теорію Розкольников придумав виключно для того, щоб виправдати у власних очах думку про швидку і легку наживу. Він відчув бажання вдатися при першій слушній нагоді до ганебних засобів збагачення...”. Раскольніков перш за все думаюча людина, його можна назвати “раціо”, в ньому так само закладений і духовний початок, як у всіх інших людях, але все таки в першу чергу для Раскольнікова існує “раціо”, він вибирає іншу дорогу.
Можна сказати, що Раскольніков в чомусь Наполеон, що дійсно не відбувся. Він володіє сильним характером, і це Достоєвський показує у фіналі роману. Раскольніков в душі так і не розкаюється в злочині, він не відмовляється від своєї теорії.
Запитання для закріплення нової теми:
Розкрийте особливості системи образу роману, зокрема – образу Родіона Раскольнікова (він скоїв злочин проти суспільних норм і законів: він став вбивцею, він пожертвував іншими ради себе); Опишіть особисте відношення до проблем, які піднімаються в книзі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.
Домашнє завдання:
Прослідкуйте і підтвердіть цитатами з тексту еволюцію образу Раськольникова; Висловіть власні думки відносно теорії сильної особи, "надлюдини" і підтвердіть їх прикладами і цитатами з тексту; Список використаної літератури: Урок на тему : Образ Раскольнікова в сучасному суспільстві, Власенко Н. М., викладача світової літератури Сш. № 7 ,м. Хмельницький. Урок на тему : Еволюція образу Раскольнікова, Вличко П. Д., викладача світової літератури Сш. № 12 ,м. Калуш. Белов Сергій Володимирович Роман Ф.М.Достоєвського "Злочин і покарання". Коментар.- М.: Освіта, 2008.- 240с. Достоєвський Ф.М. Вина і Кара.- Вінніпег: Український Голос, 2008.- 261с. Бачинин Владимир Аркадьевич, Панов Николай Иванович Достоевский: философия, социология и психология преступления.- Харків: Основа, 2008.- 136с. Болгаров Михаил Владимирович Русская и зарубежная литература в кроссвордах и заданиях .6 класс.- Харьков: Изд. группа "Основа", 2005.- 96с. Зарубежная повесть.- М.: Прогресс, 2005.- 944с. Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.
----
Над уроком працювали
Власенко Н. М.
Пилипенко В.В.
Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.