KNOWLEDGE HYPERMARKET


Утворення англійського парламенту. Повні уроки
 
Строка 5: Строка 5:
<br> '''Тема 20. Утворення англійського парламенту'''  
<br> '''Тема 20. Утворення англійського парламенту'''  
-
=== '''Тип уроку:''' ===
+
=== '''Тип уроку:''' ===
*засвоєння нових знань
*засвоєння нових знань
-
=== '''Мета:''' ===
+
=== '''Мета:''' ===
-
*Показати причини утворення парламенту Англії.
+
*Показати причини утворення парламенту [[Завоювання_Англії._Повні_уроки|Англії]].
-
=== <br>'''Завдання уроку:''' ===
+
=== <br>'''Завдання уроку:''' ===
*Пояснити наслідки правління династії Плантагенетів, їх вплив на розвиток Англії.
*Пояснити наслідки правління династії Плантагенетів, їх вплив на розвиток Англії.
Строка 19: Строка 19:
*З'ясувати умови підписання Великої Хартії вольностей.
*З'ясувати умови підписання Великої Хартії вольностей.
-
*Розглянути причини створення парламенту та його значення для започаткування станової монархії.
+
*Розглянути причини створення [[Утворення_англійського_парламенту._Повні_уроки|парламенту]] та його значення для започаткування станової монархії.
-
=== '''Хід уроку:''' ===
+
=== '''Хід уроку:''' ===
*1. Перевірка домашнього завдання.
*1. Перевірка домашнього завдання.
Строка 29: Строка 29:
<br>  
<br>  
-
=== '''План уроку''' ===
+
=== '''План уроку''' ===
*Влада в руках Плантагенетів
*Влада в руках Плантагенетів
Строка 45: Строка 45:
*Домашнє завдання
*Домашнє завдання
-
*Література
+
*[[Зарубіжна_література:_Підсумковий_урок|Література]]
<br> <br>  
<br> <br>  
Строка 51: Строка 51:
<br> '''Влада в руках Плантагенетів''' Період розвитку Англії після Вільгельма І Завойовника позначився не меншою войовничою активністю претендентів на владу. Його син Генріх І став останнім норманом серед королів – після нього на трон прийшла французька династія Плантагенетів, завершивши 20-річну колотнечу навколо корони. У 1154 р. королем Англії став Генріх ІІ (1154 – 1189 рр.) Його дружиною була Алієнора Аквітанська - колишня жінка короля Франції, тому новий англійський правитель був дуже багатим, володіючи землями і у своїй країні, і у Франції – найбільше з усіх європейських монархів.  
<br> '''Влада в руках Плантагенетів''' Період розвитку Англії після Вільгельма І Завойовника позначився не меншою войовничою активністю претендентів на владу. Його син Генріх І став останнім норманом серед королів – після нього на трон прийшла французька династія Плантагенетів, завершивши 20-річну колотнечу навколо корони. У 1154 р. королем Англії став Генріх ІІ (1154 – 1189 рр.) Його дружиною була Алієнора Аквітанська - колишня жінка короля Франції, тому новий англійський правитель був дуже багатим, володіючи землями і у своїй країні, і у Франції – найбільше з усіх європейських монархів.  
-
[[Image:Pplantagenet.jpg]]  
+
[[Image:Pplantagenet.jpg|460px|Генріх ІІ]]  
''Генріх ІІ''  
''Генріх ІІ''  
 +
<br> Енергійний, міцно збудований Генріх ІІ не переймався розкішним одягом чи бенкетами – всі сили він спрямовував на походи і управління своїми володіннями. Заповзятий король навів лад у державі – упорядкував податкову систему, покарав злочинців, зруйнував замки знахабнілих у міжусобицях феодалів. А ще призначив своїх шерифів і відібрав графські титули у тих, хто на його думку, цього не заслуговував. Одна із найзначніших його ініціатив – судова реформа, в результаті якої вільний громадянин за плату міг звернутися до верховного суду. Щоправда, закріпачені селяни, як і раніше, шукали справедливості у свого сеньйора. Коли вільна людина приходила в суд, то могла привести з собою свідків. Вони на Біблії давали присягу говорити правду. Так згодом утворилися суди присяжних, які в багатьох країнах діють і до наших днів. Для незаможних рицарів, міщан, селян такі суди стали ознакою [[Конспект:_Мандри_Дон_Кіхота_у_пошуках_справедливості._Очiкувані_та_реальні_наслідки_його_вчинків|справедливості]].
-
Енергійний, міцно збудований Генріх ІІ не переймався розкішним одягом чи бенкетами – всі сили він спрямовував на походи і управління своїми володіннями. Заповзятий король навів лад у державі – упорядкував податкову систему, покарав злочинців, зруйнував замки знахабнілих у міжусобицях феодалів. А ще призначив своїх шерифів і відібрав графські титули у тих, хто на його думку, цього не заслуговував. Одна із найзначніших його ініціатив – судова реформа, в результаті якої вільний громадянин за плату міг звернутися до верховного суду. Щоправда, закріпачені селяни, як і раніше, шукали справедливості у свого сеньйора. Коли вільна людина приходила в суд, то могла привести з собою свідків. Вони на Біблії давали присягу говорити правду. Так згодом утворилися суди присяжних, які в багатьох країнах діють і до наших днів. Для незаможних рицарів, міщан, селян такі суди стали ознакою справедливості.
+
[[Image:Sud prisyazh.jpg|460px|суд присядных]]
-
[[Image:Sud prisyazh.jpg|645x834px]]  
+
<br> Військова реформа Генріха ІІ зобов’язувала вільних людей служити певний час на рік. Ті, хто не йшов у військо, повинен був заплатити у скарбницю – на ці гроші наймали рицарів. Вони воювали краще за феодалів, які більше турбувалися про облаштування свого господарства. Загалом ця зміни сприяли тому, що король позбавився залежності від феодалів. Енергія Генріха ІІ у перекроюванні держави на свій лад сягнула навіть церкви. Він заборонив духовенству скаржитися Папі Римському, при цьому призначивши податок на церковні землі – одним словом, прагнув перебрати на себе церковну владу. Проти цього повстав глава церкви архієпископ Бекет. Незабаром його убили (можливо, за наказом [[Поширення_влади_польського_короля_на_Галичину,_а_Великого_князівства_Литовського_—_на_інші_українські_землі.|короля]]). Це так обурило Папу, що він пригрозив відлучити Генріха ІІ від церкви. Король змушений був покаятися, що негативно вплинуло на його авторитет. Звісно, плани підкорення церкви залишилися нездійсненими. Наступним англійським правителем був син Генріха ІІ – славетний Річард І Левине серце (1189 – 1199 рр.).
-
<br> Військова реформа Генріха ІІ зобов’язувала вільних людей служити певний час на рік. Ті, хто не йшов у військо, повинен був заплатити у скарбницю – на ці гроші наймали рицарів. Вони воювали краще за феодалів, які більше турбувалися про облаштування свого господарства. Загалом ця зміни сприяли тому, що король позбавився залежності від феодалів. Енергія Генріха ІІ у перекроюванні держави на свій лад сягнула навіть церкви. Він заборонив духовенству скаржитися Папі Римському, при цьому призначивши податок на церковні землі – одним словом, прагнув перебрати на себе церковну владу. Проти цього повстав глава церкви архієпископ Бекет. Незабаром його убили (можливо, за наказом короля). Це так обурило Папу, що він пригрозив відлучити Генріха ІІ від церкви. Король змушений був покаятися, що негативно вплинуло на його авторитет. Звісно, плани підкорення церкви залишилися нездійсненими. Наступним англійським правителем був син Генріха ІІ – славетний Річард І Левине серце (1189 – 1199 рр.).
+
<br>  
-
 
+
[[Image:Ri4ard.jpg|300px|Король Річард Левине Серце]]  
-
 
+
-
[[Image:Ri4ard.jpg]]  
+
''Король Річард Левине Серце''  
''Король Річард Левине Серце''  
-
<br> Королем він став після того, як домовився з французьким королем Філліпом ІІ Августом… полонити власного батька, щоб самостійно правити. Ця затія не вдалася, проте привела Генріха ІІ до смерті. Знаний своїми військовими походами, король Річард – поет і музикант, за десять років управління державою власне в Англії був кілька місяців.  
+
<br> Королем він став після того, як домовився з французьким королем Філліпом ІІ Августом… полонити власного батька, щоб самостійно правити. Ця затія не вдалася, проте привела Генріха ІІ до смерті. Знаний своїми військовими походами, король Річард – поет і [[Бременські_музиканти._Німецька_народна_казка._Ч._2.|музикант]], за десять років управління державою власне в Англії був кілька місяців.  
{{#ev:youtube|RP8SUmM2CtU&feature=player_embedded#at=53}}  
{{#ev:youtube|RP8SUmM2CtU&feature=player_embedded#at=53}}  
Строка 74: Строка 73:
Весь інший час він здобував славу у війнах та Хрестових походах. Було й таке, що його арештовував австрійський герцог, а німецький імператор тримав у темниці.  
Весь інший час він здобував славу у війнах та Хрестових походах. Було й таке, що його арештовував австрійський герцог, а німецький імператор тримав у темниці.  
 +
<br>
-
 
+
[[Image:Rrichard lionheart.jpg|300px|Австрійські монети із зображенням Річарда Левине Серце]]  
-
[[Image:Rrichard lionheart.jpg]]  
+
''Австрійські монети із зображенням Річарда Левине Серце''  
''Австрійські монети із зображенням Річарда Левине Серце''  
-
<br> '''Підписання Хартії вольностей''' Сильна королівська влада, побудована Генріхом ІІ, занепадала. Ще більший удар чекав на систему державного управління, коли королем став молодший син Генріха ІІ - Іоанн Безземельний (1199 – 1216 рр.). Він програв війну з Францією, не здолав і церкву. Намагаючись перемогти папський вплив, здобув цілком протилежний результат – відлучення від церкви і заборону богослужінь в Англії. Тому король змушений був платити 1 тис. фунтів стерлінгів данини як васал Папи Іннокентія ІІІ. Врешті Іоанн Безземельний оголосив підготовку до війни із Францією, та рицарство і вельможі повстали проти цього. У 1215 р. вони захопили свого монарха в полон і 15 червня добились підписання ним «Великої хартії вольностей» - документа, в якому королівська влада обмежувалась, а права підданих, навіть кріпаків, захищались.  
+
<br> '''Підписання Хартії вольностей''' Сильна королівська влада, побудована Генріхом ІІ, занепадала. Ще більший удар чекав на систему державного управління, коли королем став молодший син Генріха ІІ - Іоанн Безземельний (1199 – 1216 рр.). Він програв війну з [[Закриті_вправи._Франція_у_к.18_-_п._19_століття|Францією]], не здолав і церкву. Намагаючись перемогти папський вплив, здобув цілком протилежний результат – відлучення від церкви і заборону богослужінь в Англії. Тому король змушений був платити 1 тис. фунтів стерлінгів данини як васал Папи Іннокентія ІІІ. Врешті Іоанн Безземельний оголосив підготовку до війни із Францією, та рицарство і вельможі повстали проти цього. У 1215 р. вони захопили свого монарха в полон і 15 червня добились підписання ним «Великої хартії вольностей» - документа, в якому королівська влада обмежувалась, а права підданих, навіть кріпаків, захищались.  
-
 
+
 +
<br>
-
[[Image:Xartiya.jpg]]  
+
[[Image:Xartiya.jpg|300px|Іоанн Безземельний підписує Хартію]]  
''Іоанн Безземельний підписує Хартію''  
''Іоанн Безземельний підписує Хартію''  
-
<br> Короля зобов’язували не переобтяжувати феодалів податками, оберігати законність, сприяти торгівлі. У 63 статтях Хартії регламентувались дії влади у судовій, майновій сферах і проголошувався принцип недоторканності особи – значний здобуток стосовно прав людини, який діє і до наших днів. Ось текст цієї 39 статті: "Жодна вільна людина не буде заарештована, ув’язнена, або позбавлена майна, або оголошена поза законом, або відправлена у вигнання, або знедолена в будь-який інший спосіб, і ми не підемо на нього інакше, ніж за законним вироком рівних цій людині та за законом країни". Ці події прийшлися зовсім не до смаку Іоанну Безземельному. Підписавши Хартію, він отямився й заявив, що не збирається її виконувати, а коли обурені вельможі знову повстали проти нього, це його остаточно підкосило – він помер, залишивши королем малолітнього сина Генріха ІІІ (1216 – 1272 рр.). Звісно, до повноліття ним керували опікуни, користуючись своїм становищем. Одружившись на француженці, молодий король опинився в оточенні її родичів, яким роздавав титули, посади, маєтки. Місцевих баронів це дратувало, а міщани й рицарі були невдоволені податками. Та у 1258 р. Генріх ІІІ необачно став вимагати ще й третину прибутків підданих, готуючись іти воювати на Сицилію. Барони не витримали свавілля (того року країна мала неврожай) і зібралися на раду, названу «шаленою». Вельможна верхівка вимагала від короля припинення поборів. Дрібніші рицарі й міщани переконались, що барони відстоюють лише свої права і виступили проти них. Боротьбу проти короля і баронів очолив граф Сімон де Монфор. У 1263 р. розпочалася громадянська війна, в результаті якої граф став фактичним правителем Англії.  
+
<br> Короля зобов’язували не переобтяжувати феодалів податками, оберігати законність, сприяти торгівлі. У 63 статтях Хартії регламентувались дії влади у судовій, майновій сферах і проголошувався принцип недоторканності особи – значний здобуток стосовно прав людини, який діє і до наших днів. Ось текст цієї 39 статті: "Жодна вільна людина не буде заарештована, ув’язнена, або позбавлена майна, або оголошена поза законом, або відправлена у вигнання, або знедолена в будь-який інший спосіб, і ми не підемо на нього інакше, ніж за законним вироком рівних цій людині та за законом країни". Ці події прийшлися зовсім не до смаку Іоанну Безземельному. Підписавши Хартію, він отямився й заявив, що не збирається її виконувати, а коли обурені вельможі знову повстали проти нього, це його остаточно підкосило – він помер, залишивши королем малолітнього сина Генріха ІІІ (1216 – 1272 рр.). Звісно, до повноліття ним керували опікуни, користуючись своїм становищем. Одружившись на француженці, молодий король опинився в оточенні її родичів, яким роздавав титули, посади, маєтки. Місцевих баронів це дратувало, а міщани й рицарі були невдоволені [[Домашнє_завдання_до_уроку_«Тема_6._Податково-бюджетна_політика._Проблема_дефіциту_державного_бюджету_та_державного_боргу.»|податками]]. Та у 1258 р. Генріх ІІІ необачно став вимагати ще й третину прибутків підданих, готуючись іти воювати на Сицилію. Барони не витримали свавілля (того року країна мала неврожай) і зібралися на раду, названу «шаленою». Вельможна верхівка вимагала від короля припинення поборів. Дрібніші рицарі й міщани переконались, що барони відстоюють лише свої права і виступили проти них. Боротьбу проти короля і баронів очолив граф Сімон де Монфор. У 1263 р. розпочалася громадянська війна, в результаті якої граф став фактичним правителем Англії.  
-
<br> '''Рада представників утворює парламент''' 20 січня 1265 р. Сімон де Монфор скликав на Вищу раду представників основних станів населення – вище духовенство, знать, по двоє рицарів і міщан з великих міст. Рада зібралися у Вестмінстерському палаці, і згодом була названа «парламентом» (тобто «говорильнею») – першим у Західній Європі представницьким органом влади.  
+
<br> '''Рада представників утворює [[Российский_парламент|парламент]]''' 20 січня 1265 р. Сімон де Монфор скликав на Вищу раду представників основних станів населення – вище духовенство, знать, по двоє рицарів і міщан з великих міст. Рада зібралися у Вестмінстерському палаці, і згодом була названа «парламентом» (тобто «говорильнею») – першим у Західній Європі представницьким органом влади.  
{{#ev:youtube|oznvDiJrZ8s}}  
{{#ev:youtube|oznvDiJrZ8s}}  
-
Однак баронам не до душі було посилення влади рицарства і вільних людей, і вони стали на бік короля. Сімон де Монфор загинув у сутичках. Новим королем став Едуард І (1272 – 1307 рр.), який підтримав парламентську систему, адже на засіданнях парламенту затверджувались податки і схвалювались закони. Згодом, у 1343 р. парламент удосконалився. Він розділився на верхню (палату лордів) і нижню (палату общин або громад). Верхня палата збирала вище духовенство та великих феодалів, а нижня була для рицарів від графств і міщан. Представники бідних верств населення не входили до парламенту. Проте він став важливим представницьким органом, де кожен депутат міг вільно висловити свої погляди на розвиток держави. Це було прогресивніше, ніж у французьких Генеральних штатах. У нижній палаті англійського парламенту спільно відстоювали позиції рицарі й міщани. Парламент видавав закони і був вищим судовим органом. Завдяки йому в Англії сформувалася станова монархія, зміцнивши централізацію влади.  
+
Однак баронам не до душі було посилення влади рицарства і вільних людей, і вони стали на бік короля. Сімон де Монфор загинув у сутичках. Новим королем став Едуард І (1272 – 1307 рр.), який підтримав парламентську систему, адже на засіданнях парламенту затверджувались податки і схвалювались закони. Згодом, у 1343 р. парламент удосконалився. Він розділився на верхню (палату лордів) і нижню (палату общин або громад). Верхня палата збирала вище духовенство та великих феодалів, а нижня була для рицарів від графств і міщан. Представники бідних верств населення не входили до парламенту. Проте він став важливим представницьким органом, де кожен депутат міг вільно висловити свої погляди на розвиток [[Виникнення_держави_і_права|держави]]. Це було прогресивніше, ніж у французьких Генеральних штатах. У нижній палаті англійського парламенту спільно відстоювали позиції рицарі й міщани. Парламент видавав закони і був вищим судовим органом. Завдяки йому в Англії сформувалася станова монархія, зміцнивши централізацію влади.  
-
<br> [[Image:Ppalatta lord.jpg]]  
+
<br> [[Image:Ppalatta lord.jpg|460px|Палата лордів]]  
''Палата лордів''  
''Палата лордів''  
 +
<br> У XIV-XV ст. багато англійських дворян зайнялося торгівлею. В країні розвивалося суднобудування, частина знаті шукала прибутків у [[Підприємництво_як_особливий_вид_діяльності:_функції_підприємця._Доход_і_ризик_у_підприємництві|підприємництві]]. Проте глибокі соціальні суперечності, поразка у Столітній війні залишались каменем спотикання для розвитку. Селяни потерпали від свавілля жадібних чиновників, знемагали від податків. Особливо важко було сприйнято закон 1377 р. про додатковий податок з кожного, кому виповнилось 14 років. Короля селяни вважали справедливим, гадаючи, що призвідцями бід є чиновники, які вигадують жорстокі закони. У 1381 р. народні повстанці на чолі з Уотом Тайлером, сільським покрівельником, підбурили до боротьби майже пів Англії. Бунтівники захопили Лондон, прагнучи поговорити зі своїм «справедливим» королем, щоб вивести дворян на чисту воду. Та король Річард ІІ лише для виду вступив у переговори – ватажка повстанців убили, а загони бунтівників розгромили.
-
У XIV-XV ст. багато англійських дворян зайнялося торгівлею. В країні розвивалося суднобудування, частина знаті шукала прибутків у підприємництві. Проте глибокі соціальні суперечності, поразка у Столітній війні залишались каменем спотикання для розвитку. Селяни потерпали від свавілля жадібних чиновників, знемагали від податків. Особливо важко було сприйнято закон 1377 р. про додатковий податок з кожного, кому виповнилось 14 років. Короля селяни вважали справедливим, гадаючи, що призвідцями бід є чиновники, які вигадують жорстокі закони. У 1381 р. народні повстанці на чолі з Уотом Тайлером, сільським покрівельником, підбурили до боротьби майже пів Англії. Бунтівники захопили Лондон, прагнучи поговорити зі своїм «справедливим» королем, щоб вивести дворян на чисту воду. Та король Річард ІІ лише для виду вступив у переговори – ватажка повстанців убили, а загони бунтівників розгромили.
+
<br>
-
 
+
-
 
+
-
 
+
 +
<br>
3. Учитель повторює з класом поняття  
3. Учитель повторює з класом поняття  
Строка 125: Строка 123:
4. Учитель перевіряє набуті знання  
4. Учитель перевіряє набуті знання  
-
<br> '''Питання для самоконтролю:'''  
+
<br> '''''Питання для самоконтролю:'''''
-
1. Чому король Генріх ІІ володів не лише англійськими, а й французькими землями?  
+
''1. Чому король Генріх ІІ володів не лише англійськими, а й французькими землями?''
-
2. Як утворився суд присяжних?  
+
''2. Як утворився суд присяжних?''
-
3. Чи вдалося королю Генріху ІІ перемогти Папу Іннокентія ІІІ?  
+
''3. Чи вдалося королю Генріху ІІ перемогти Папу Іннокентія ІІІ?''
-
4. Коли була підписана Велика Хартія вольностей?  
+
''4. Коли була підписана Велика Хартія вольностей?''
-
5. На які палати розділився парламент?  
+
''5. На які палати розділився [[Российский_парламент|парламент]]?''
-
6. Скільки статей містила Хартія вольностей?  
+
''6. Скільки статей містила Хартія вольностей?''
<br>  
<br>  
Строка 145: Строка 143:
'''Творче завдання:''' Спробуйте провести засідання суду присяжних у справі короля Іоанна Безземельного, який підписав Хартію вольностей і відмовився її виконувати.  
'''Творче завдання:''' Спробуйте провести засідання суду присяжних у справі короля Іоанна Безземельного, який підписав Хартію вольностей і відмовився її виконувати.  
-
<br> 6. Домашнє завдання:  
+
<br> '''6. Домашнє завдання:'''
1. Повторення пройденого матеріалу.  
1. Повторення пройденого матеріалу.  
Строка 151: Строка 149:
2. Підготуйте хронологічну таблицю панування королів Англії за вивчений період.  
2. Підготуйте хронологічну таблицю панування королів Англії за вивчений період.  
-
<br> ''Література:''  
+
<br> '''Література:'''  
1. Крижановський О.П., Хірна О.О. Історія середніх віків. - Л.: Оріяна-Нова, 2007;  
1. Крижановський О.П., Хірна О.О. Історія середніх віків. - Л.: Оріяна-Нова, 2007;  
Строка 161: Строка 159:
4. Кардіні Ф. Середньовіччя. – Х.: Ранок, 2004;  
4. Кардіні Ф. Середньовіччя. – Х.: Ранок, 2004;  
-
5. Карліна О. Історія середніх віків. - К.: Генеза, 2000;  
+
5. Карліна О. [[Поняття_«історія_Середніх_віків»._Хронологічні_межі_й_періодизація_історії_Середніх_віків.|Історія середніх віків]]. - К.: Генеза, 2000;  
6. ukrmap.kiev.ua;  
6. ukrmap.kiev.ua;  
Строка 171: Строка 169:
<br> Скомпоновано і відредаговано С. Г. Соловйовим  
<br> Скомпоновано і відредаговано С. Г. Соловйовим  
-
<br> ----
+
<br>  
-
 
+
-
'''<u>Над уроком працювали</u>'''
+
 +
----
 +
'''<u>Над уроком працювали</u>'''
Соловйов С.Г.  
Соловйов С.Г.  
 +
Бидрін Л.О.
-
Бидрін Л.О.
 
----
----
-
 
+
<br>
Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на [http://xvatit.com/forum/ '''Образовательном форуме'''], где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав [http://xvatit.com/club/blogs/ '''блог,'''] Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. [http://xvatit.com/school/guild/ '''Гильдия Лидеров Образования'''] открывает двери для специалистов&nbsp; высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.<br>  
Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на [http://xvatit.com/forum/ '''Образовательном форуме'''], где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав [http://xvatit.com/club/blogs/ '''блог,'''] Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. [http://xvatit.com/school/guild/ '''Гильдия Лидеров Образования'''] открывает двери для специалистов&nbsp; высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.<br>  
-
 
-
 
-
 
-
 
-
 
-
 
[[Category:Історія_всесвітня_7_клас]]
[[Category:Історія_всесвітня_7_клас]]

Текущая версия на 13:45, 29 августа 2012

Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 7 клас. Повні уроки>> Всесвітня історія: Утворення англійського парламенту. Повні уроки


Тема 20. Утворення англійського парламенту

Содержание

Тип уроку:

  • засвоєння нових знань

Мета:

  • Показати причини утворення парламенту Англії.


Завдання уроку:

  • Пояснити наслідки правління династії Плантагенетів, їх вплив на розвиток Англії.
  • З'ясувати умови підписання Великої Хартії вольностей.
  • Розглянути причини створення парламенту та його значення для започаткування станової монархії.

Хід уроку:

  • 1. Перевірка домашнього завдання.
  • 2. Розповідь нової теми.


План уроку

  • Влада в руках Плантагенетів
  • Підписання Хартії вольностей
  • Рада представників утворює парламент
  • Повторюємо поняття
  • Питання для самоконтролю
  • Творче завдання
  • Домашнє завдання




Влада в руках Плантагенетів Період розвитку Англії після Вільгельма І Завойовника позначився не меншою войовничою активністю претендентів на владу. Його син Генріх І став останнім норманом серед королів – після нього на трон прийшла французька династія Плантагенетів, завершивши 20-річну колотнечу навколо корони. У 1154 р. королем Англії став Генріх ІІ (1154 – 1189 рр.) Його дружиною була Алієнора Аквітанська - колишня жінка короля Франції, тому новий англійський правитель був дуже багатим, володіючи землями і у своїй країні, і у Франції – найбільше з усіх європейських монархів.

Генріх ІІ

Генріх ІІ


Енергійний, міцно збудований Генріх ІІ не переймався розкішним одягом чи бенкетами – всі сили він спрямовував на походи і управління своїми володіннями. Заповзятий король навів лад у державі – упорядкував податкову систему, покарав злочинців, зруйнував замки знахабнілих у міжусобицях феодалів. А ще призначив своїх шерифів і відібрав графські титули у тих, хто на його думку, цього не заслуговував. Одна із найзначніших його ініціатив – судова реформа, в результаті якої вільний громадянин за плату міг звернутися до верховного суду. Щоправда, закріпачені селяни, як і раніше, шукали справедливості у свого сеньйора. Коли вільна людина приходила в суд, то могла привести з собою свідків. Вони на Біблії давали присягу говорити правду. Так згодом утворилися суди присяжних, які в багатьох країнах діють і до наших днів. Для незаможних рицарів, міщан, селян такі суди стали ознакою справедливості.

суд присядных


Військова реформа Генріха ІІ зобов’язувала вільних людей служити певний час на рік. Ті, хто не йшов у військо, повинен був заплатити у скарбницю – на ці гроші наймали рицарів. Вони воювали краще за феодалів, які більше турбувалися про облаштування свого господарства. Загалом ця зміни сприяли тому, що король позбавився залежності від феодалів. Енергія Генріха ІІ у перекроюванні держави на свій лад сягнула навіть церкви. Він заборонив духовенству скаржитися Папі Римському, при цьому призначивши податок на церковні землі – одним словом, прагнув перебрати на себе церковну владу. Проти цього повстав глава церкви архієпископ Бекет. Незабаром його убили (можливо, за наказом короля). Це так обурило Папу, що він пригрозив відлучити Генріха ІІ від церкви. Король змушений був покаятися, що негативно вплинуло на його авторитет. Звісно, плани підкорення церкви залишилися нездійсненими. Наступним англійським правителем був син Генріха ІІ – славетний Річард І Левине серце (1189 – 1199 рр.).


Король Річард Левине Серце

Король Річард Левине Серце


Королем він став після того, як домовився з французьким королем Філліпом ІІ Августом… полонити власного батька, щоб самостійно правити. Ця затія не вдалася, проте привела Генріха ІІ до смерті. Знаний своїми військовими походами, король Річард – поет і музикант, за десять років управління державою власне в Англії був кілька місяців.


Весь інший час він здобував славу у війнах та Хрестових походах. Було й таке, що його арештовував австрійський герцог, а німецький імператор тримав у темниці.


Австрійські монети із зображенням Річарда Левине Серце

Австрійські монети із зображенням Річарда Левине Серце


Підписання Хартії вольностей Сильна королівська влада, побудована Генріхом ІІ, занепадала. Ще більший удар чекав на систему державного управління, коли королем став молодший син Генріха ІІ - Іоанн Безземельний (1199 – 1216 рр.). Він програв війну з Францією, не здолав і церкву. Намагаючись перемогти папський вплив, здобув цілком протилежний результат – відлучення від церкви і заборону богослужінь в Англії. Тому король змушений був платити 1 тис. фунтів стерлінгів данини як васал Папи Іннокентія ІІІ. Врешті Іоанн Безземельний оголосив підготовку до війни із Францією, та рицарство і вельможі повстали проти цього. У 1215 р. вони захопили свого монарха в полон і 15 червня добились підписання ним «Великої хартії вольностей» - документа, в якому королівська влада обмежувалась, а права підданих, навіть кріпаків, захищались.


Іоанн Безземельний підписує Хартію

Іоанн Безземельний підписує Хартію


Короля зобов’язували не переобтяжувати феодалів податками, оберігати законність, сприяти торгівлі. У 63 статтях Хартії регламентувались дії влади у судовій, майновій сферах і проголошувався принцип недоторканності особи – значний здобуток стосовно прав людини, який діє і до наших днів. Ось текст цієї 39 статті: "Жодна вільна людина не буде заарештована, ув’язнена, або позбавлена майна, або оголошена поза законом, або відправлена у вигнання, або знедолена в будь-який інший спосіб, і ми не підемо на нього інакше, ніж за законним вироком рівних цій людині та за законом країни". Ці події прийшлися зовсім не до смаку Іоанну Безземельному. Підписавши Хартію, він отямився й заявив, що не збирається її виконувати, а коли обурені вельможі знову повстали проти нього, це його остаточно підкосило – він помер, залишивши королем малолітнього сина Генріха ІІІ (1216 – 1272 рр.). Звісно, до повноліття ним керували опікуни, користуючись своїм становищем. Одружившись на француженці, молодий король опинився в оточенні її родичів, яким роздавав титули, посади, маєтки. Місцевих баронів це дратувало, а міщани й рицарі були невдоволені податками. Та у 1258 р. Генріх ІІІ необачно став вимагати ще й третину прибутків підданих, готуючись іти воювати на Сицилію. Барони не витримали свавілля (того року країна мала неврожай) і зібралися на раду, названу «шаленою». Вельможна верхівка вимагала від короля припинення поборів. Дрібніші рицарі й міщани переконались, що барони відстоюють лише свої права і виступили проти них. Боротьбу проти короля і баронів очолив граф Сімон де Монфор. У 1263 р. розпочалася громадянська війна, в результаті якої граф став фактичним правителем Англії.


Рада представників утворює парламент 20 січня 1265 р. Сімон де Монфор скликав на Вищу раду представників основних станів населення – вище духовенство, знать, по двоє рицарів і міщан з великих міст. Рада зібралися у Вестмінстерському палаці, і згодом була названа «парламентом» (тобто «говорильнею») – першим у Західній Європі представницьким органом влади.


Однак баронам не до душі було посилення влади рицарства і вільних людей, і вони стали на бік короля. Сімон де Монфор загинув у сутичках. Новим королем став Едуард І (1272 – 1307 рр.), який підтримав парламентську систему, адже на засіданнях парламенту затверджувались податки і схвалювались закони. Згодом, у 1343 р. парламент удосконалився. Він розділився на верхню (палату лордів) і нижню (палату общин або громад). Верхня палата збирала вище духовенство та великих феодалів, а нижня була для рицарів від графств і міщан. Представники бідних верств населення не входили до парламенту. Проте він став важливим представницьким органом, де кожен депутат міг вільно висловити свої погляди на розвиток держави. Це було прогресивніше, ніж у французьких Генеральних штатах. У нижній палаті англійського парламенту спільно відстоювали позиції рицарі й міщани. Парламент видавав закони і був вищим судовим органом. Завдяки йому в Англії сформувалася станова монархія, зміцнивши централізацію влади.


Палата лордів

Палата лордів


У XIV-XV ст. багато англійських дворян зайнялося торгівлею. В країні розвивалося суднобудування, частина знаті шукала прибутків у підприємництві. Проте глибокі соціальні суперечності, поразка у Столітній війні залишались каменем спотикання для розвитку. Селяни потерпали від свавілля жадібних чиновників, знемагали від податків. Особливо важко було сприйнято закон 1377 р. про додатковий податок з кожного, кому виповнилось 14 років. Короля селяни вважали справедливим, гадаючи, що призвідцями бід є чиновники, які вигадують жорстокі закони. У 1381 р. народні повстанці на чолі з Уотом Тайлером, сільським покрівельником, підбурили до боротьби майже пів Англії. Бунтівники захопили Лондон, прагнучи поговорити зі своїм «справедливим» королем, щоб вивести дворян на чисту воду. Та король Річард ІІ лише для виду вступив у переговори – ватажка повстанців убили, а загони бунтівників розгромили.



3. Учитель повторює з класом поняття

Повторюємо поняття


Династія Плантагенетів

Суд присяжних

Хартія вольностей

"Шалена" рада

Парламент


4. Учитель перевіряє набуті знання


Питання для самоконтролю:

1. Чому король Генріх ІІ володів не лише англійськими, а й французькими землями?

2. Як утворився суд присяжних?

3. Чи вдалося королю Генріху ІІ перемогти Папу Іннокентія ІІІ?

4. Коли була підписана Велика Хартія вольностей?

5. На які палати розділився парламент?

6. Скільки статей містила Хартія вольностей?



5. Учитель ставить творче завдання всім учням для виконання у режимі реального часу.

Творче завдання: Спробуйте провести засідання суду присяжних у справі короля Іоанна Безземельного, який підписав Хартію вольностей і відмовився її виконувати.


6. Домашнє завдання:

1. Повторення пройденого матеріалу.

2. Підготуйте хронологічну таблицю панування королів Англії за вивчений період.


Література:

1. Крижановський О.П., Хірна О.О. Історія середніх віків. - Л.: Оріяна-Нова, 2007;

2. Великі завойовники / Автор-упорядник В.Товстий. – Х.: Промінь, 2010;

3. Навколо світу. Енциклопедія. – Х.: Пегас, 2006;

4. Кардіні Ф. Середньовіччя. – Х.: Ранок, 2004;

5. Карліна О. Історія середніх віків. - К.: Генеза, 2000;

6. ukrmap.kiev.ua;

7. sc4v.narod.ru;

8. mid-ages.ru.


Скомпоновано і відредаговано С. Г. Соловйовим



Над уроком працювали

Соловйов С.Г.

Бидрін Л.О.



Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов  высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.

Предмети > Всесвітня історія > Історія всесвітня 7 клас