Версия 12:48, 28 июля 2009

Поетика символу у драмі «Дон Жуан» Лесі Українки (образи камінності, гори, функція кольору). Характер ремарок

План:
1.    Особливості драми Лесі Українки «Дон Жуан»
2.    Символ камінності
3.    Символ серця
4.    Висновок


1.    Особливості драми Лесі Українки «Дон Жуан»

Тема й тип Дон Жуана склалися із середньовічних іспанських переказів та лицарських сатиричних пісень про лицаря-розкішника, що перетворив своє життя в безкарний культ кохання. Згодом тему доповнено античним мотивом статуї-месника та фольклорним образом завзятої людини, яка зухвало запрошує статую до себе на вечерю, за що платить власним життя.

Це була літературна реакція на розгульність і пиху епохи експансивних війн за Новий світ та на середньовічну інквізицію вільного думання. З таких політично-етичних джерел вийшов тип Дон Жуана й закоренився в національних літературах наступних століть, ставши втіленням свободи, самоствердження людини та мистецькою формою, в яку письменники різних часів і культур вливали суспільний, моральний та філософський зміст свого національного мікрокосмосу.

Вийшовши за межі свого походження, Дон Жуан трансформується в міру політичного клімату, моди та норовів прибраної батьківщини.

Модерним баченням Дон Жуана є драма української письменниці лесі Українки «Камінний господар» (або «Дон Жуан»), що була написана у 1912 році.

Свого «Камінного господаря» Леся Українка вважає «українською версією світової теми про Дон Жуана»¹, в якій вона не мала на меті «подавати щось нового до усталеного в літературі типу Дон Жуана, хіба лише підкреслити анархічність його вдачі».

Традиційний образ спокусника жінок зазнає ідейно-філософського переосмислення під пером української письменниці. Із розвитком сценічної дії цей характер еволюціонує – з «лицаря волі» Дон Жуан стає «камінним господарем»…

Антично-цілісне світосприймання Лесі Українки зробило драму твором особистих травм та глибоких філософських узагальнень. У ньому психологічна проникливість автора в комплексний світ своїх героїв, тонка іронія над їх поведінкою, майстерність сплетення антитез чуття й думки та стильовий аскетизм.

Разом дійові особи творять макросвіт ідей та їх колізій, а індивідуально кожен із персонажів є мікросвітом, в якому схрещуються й ударяються основні концепції драми – свобода, влада й закон з однією підкресленою домінантою.

В структурі «Камінного господаря» та його ідіомі помітна традиційна візантійсько-українська увага до чистої лінії з характерною їй монументальністю, рухливістю й динамізмом та іконописна площинність з наголосом на ідею, а не матеріальність. Неокласична дисципліна слова, фрази й афоризму та необароккова гіперболізація з експресіоністичним згущенням бари в портретах персонажів драми.

Взагалі, структуру, поетику й драматичну ідіому Леся Українка формувала в руслі й за моделями українського мистецького авангарду початку ХХ століття.

2. Символ камінності
Леся Українка задум своєї драми трактували таким чином, що головним моментом тут є перемога кам’яного, тобто консервативного начала, що асоціюється з Командором, над дуалістичною душею героїні Донни Анни. У драмі подано багатоаспектне тлумачення ідеї вільної особистості, яку Дон Жуан розуміє як відсторонення від етичних стереотипів і прагнення особистої свободи. Але Донні Анні вдається нав’язати Дон Жуану своє розуміння щастя, внутрішньо стати прибічником Командора, що зрештою й призводить до трагедії, тим паче, що «командорське» начало стає особистісно-приналежною рисою Дон Жуана, воно є в самому ньому. Власне таке ототожнення Дон Жуана і Командора надає творові оригінально-своєрідного забарвлення.

Людське життя Леся Українка оцінює як відчайдушний екзистенцій ний супротив вищій силі, рокованості. Навіть зовнішні обставини побуту вказують на трагічний зміст існування. Тим більше, коли йдеться про персонажів, які активно мислять і діють. Їхнє пізнання трагічного помножується в міру того, як здобувається життєвий досвід змагання та опору.

Камінне – то соціальне, цінності матеріального світу. Всі улюблені герої Лесі Українки такими цінностями нехтують. Анна ж, хоч і була свободолюбною, не витримує випробування – її цінності лежать у світі матерії й тіла, а не духу. Їй здавалося, що вона зможе досягнути суспільних вершин, заказаних жінці, з допомогою чоловіка-поводиря, чоловіка-«гори». Але нагірний замок виявляється для молодої дружини лише комфортабельною в’язницею. Опозиція живого/камінного, руху/застиглості надзвичайно важлива у розвитку драматичної дії. Анна уособлює рух, мінливість, вона – свавільна хвиля, легкокрила чайка. Натомість її чоловік – це носій камінного, раціонального начала, це символ незрушності, тривкості, вірності змертвілим традиціям і устоям. Особисті пориви й прагнення завжди підпорядковуються строгому кодексу чеснот, нав’язаному громадою, суспільством. Аннин чоловік несе тягар обов’язків, тягар неволі як неодмінну плату за право «встоять на верхів’ї». 

Зі своєю терпеливістю несе Анна прийнятий хрест. Гордий замок на кришталевому шпилі часто видається похмурою самітницькою келією, де з власної волі не дозволено ступити й кроку. Жінка тут виконує роль камінної статуї, яка прикрашає й облагороджує оселю свого чоловіка. Камінний тягар обов’язків стає її довічною безвинною карою. У традиційному патріархальному подружжі жінка мала б зректися себе й повністю перейнятися чоловіковими інтересами. Цей тягар гнітючий, камінний, але навіть Анна готова була нести його довіку.

Пов’язавши образ гірських верхів’їв з прагненнями Анни здобути владу, поетеса виступила проти декадентської вершини, що відмежовує «надлюдину» від натовпу. Викриття буржуазного індивідуалізму й анархізму, ренегатства «лицарів волі», що йшли на компроміс з своїми переконанням, становить актуальний ідейний зміст драми, пов’язаної з соціальними ідеями доби.

В не надто глибокого «мислителя» Дон Жуана наголошена абсолютна, до меж анархічності, свобода з претензіями «надлюдини»; в Донни Анни вперте й безоглядне стремління до влади, що розумом, хитрощами й своїми жіночими чарами підпорядковує громадські правила своїй концепції волі, а воля – це влада й «потрібен камінь, коли хто хоче будувати міцно своє життя і щастя». В Командора акцентоване «камінне» служіння громадському етикету та державному й Божому законам, а в Долорес – ірраціональне серце й містична надзаконність. 

3. Символ серця в драмі «Дон Жуан» Лесі Українки
Оригінальність трактування теми українською письменницею співвідносне із засадничими положеннями української філософії серця та основними положеннями українського літературного модерну.

 «Серце» пронизує всю драму й виявляється в різних формах самореалізації героїв. У Командора й Анни воно прагматичне і є запорукою громадської почесті й закріплення влади; в Дон Жуана – це почуття стихійне, що на кінці драми переходить у відчай, а в Долорес – це не окреслене почуття, що веде до самопожертви. Спільним знаменником цих виявів «серця» є відсутність взаємності й гармонійної завершеності.

Основою драматичного конфлікту стає неспівпадання чоловічих та жіночих цінностей, обов’язкова підлеглість одних – іншим. Вибір, здійснений двома героїнями драми, бачиться двома спробами подолати неповноту, вторинність жіночого існування у патріархальному суспільстві. Для Долорес це цілковита самопожертва в ім’я любові, для Анни ж – горде самоствердження, за яке вона готова заплатити будь-яку ціну. Перша знаходить екстатичну втіху в саморозп'ятті, у спокутуванні чужих гріхів. Друга, натура сильна й цілеспрямована, жадає висоти, здійснення всіх своїх мрій. Але патріархальна традиція дає жінці дуже обмежений вибір суспільних речей. Чоловіче/жіноче традиційно корелюється відповідно з раціональним/емоційним, з розумом/серцем.

Про Долорес Леся Українка в листі до Ольги Кобилянської написала: «Се тип мучениці прирожденної, що все мусить гинути розп’ята на хресті, хоч би мала сама себе на той хрест прибити, коли бракує для того катівських рук». І далі: «те, що є в тих формах «камінного», пригнічуючого, позбавляючого волі, не може мати влади над її вільною душею». Потреба жертовної смерті й воля органічно поєднані у Долорес.

Саме усе те сердечне є втіленням нового, живого, динамічного, доброго…


4. Висновок
«Камінний господар» Лесі Українки не тільки одна із найдовершеніших драм поетеси як за формою, так і за змістом. За глибинністю ідейно-філософської проблематики, що відповідала болючим питанням часу, за самобутністю розробки фабули й образної системи – це краща інтерпретація відомої світової теми у європейській літературі ХХ століття.

В основному драма торкається вічних екзистенціальних питань – конфлікту між людською мрією й реальністю, чуттям і інтелектом, свободою й камінно-консервативним та джерелами енергії, що мотивують людину в її самореалізації у світі відсутньої рівноваги й гармонії.

Ідеєю «Дон Жуана» Леся Українка бачить перемогу камінного, консервативного принципу, втіленого в Командорі, над роздвоєною душею гордої, егоїстичної жінки Донни Анни, а через неї і над Дон Жуаном – «лицарем волі».

Лише одна Долорес маю таку душевну силу, яка охороняє дівчину від стандартності, примітивізму, консервативності. Долорес настільки керується серцем, що вирішує навіть стати жертвою долі.


Використана література:
1.    Кудрявцев М. «Камінний господар» Лесі Українки як українська інтерпретація світової теми//Українська література в загальноосвітніх школах.-2005.-№5.=С.15-18.
2.    Агеєва В. Чому торжествує камінний господар?// газ. Українська мова і література.-2003.-№5.-С.14-15.
3.    Розумний Я. Українськість Дон Жуана в «Камінному господарі»//Дивослово.-1995.-№2.-С.54-56.
4.    Розумний Я. Від «Севільського ошуканця» до українського Дон Жуана// Слово і час.-1993.-№6.-С.25-29.
5.    Козак С. Неоромантизм Лесі Українки// Вісник АН України.-1992.-№5.
6.    Українка Леся. Вірші. Драматичні поеми.-К.:«Фоліо»,2005.-352 с.
7.    Історія української літератури кінця ХІХ- початку ХХ століття: Підручник/ За ред. П. П. Хропка - К.:Вища школа, 1991.-511с.
8.    Агеєва В. Поетеса зламу століть. Творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації.-К.:Либідь,2001.-С.112-133.