Версия 12:10, 31 июля 2009

Відкриття європейців. Причини й передумови Великих географічних відкриттів XV—XVI ст. Подорожі португальців.

Причини Великих географічних відкриттів. У всі історичні епохи жили люди, які любили подорожувати і прагнули у своїх мандрах побачити нові землі. У Середньовіччі знаменита «Книга про різноманітність світу» Марко Поло відкрила перед європейцями дивовижний світ Сходу. Повідомлення венеціанського купця широко використовували для складання географічних і морських карт. В освоєнні Північної Атлантики помітну роль відіграли нормани. Вирушаючи упоходи за здобиччю, вони неодноразово перетинали океан і навіть заснували на землях Америки тимчасові поселення. Чому ж саме ранній Новий час став епохою, коли відкриття, здійснювані європейцями на морі й на суші, отримали назву Великі географічні відкриття? Річ у тім, що тогочасні мореплавці результатами своїх сміливих подорожей не тільки розширили межі відомого європейцям світу та їхні уявлення про нього, але суттєво змінили й сам світ.

Могутній поштовх зростанню інтересу європейців до далеких країн дав розвиток міжнародної торгівлі. Вона стала особливо активною під час Хрестових походів, коли населення Європи звикло до постійного надходження зі Сходу чудових тканин, витончених ювелірних виробів, коштовного каміння й духмяних прянощів. Проте після того як у 1453 р. турки захопили Константинополь, дорога на Схід через Чорне море для західноєвропейських купців закрилася.

Вільний шлях до Індії через Єгипет і Червоне море знаходився в руках арабів, які повністю захопили посередницьку торгівлю східними товарами й різко підняли ціни на них. Особливо подорожчали прянощі - чорний перець, кориця, мускатний горіх та інші. Їх вживання не тільки надавало приємного смаку їжі, а й дозволяло довше зберігати продукти харчування, а тому було дуже поширеним. Перед тим як опинитися в Європі, прянощам доводилося долати довгий шлях. З тихоокеанських Молуккських островів, де їх збирали, вони потрапляли до азіатського порту Малакка. Там їх скуповували індійські купці, аби згодом перепродати арабам. Ті везли духмяний вантаж далі й на єгипетських ринках збували його венеціанцям і генуезцям, від яких прянощі розходилися по всій Європі. Складне посередництво робило прянощі дуже дорогими. Торгівля ними приносила велетенський прибуток (до 800 %) і була надзвичайно вигідною: багатих купців не випадково називали «мішком з перцем». На цих щасливчиків із заздрістю дивилися ті, хто прагнув швидко розбагатіти. Вони добре розуміли, що зможуть досягти своєї мети, лише уникнувши розгалуженого посередництва. Саме ці люди наполягали на необхідності шукати власні шляхи до Індії, Китаю та інших східних земель.

Поряд із цією була ще одна причина, яка зумовила Великі географічні відкриття. Із пожвавленням торгівлі в Європі виникла гостра нестача золотої та срібної монет. Місцеві поклади дорогоцінних металів вичерпалися, через що європейців просто зачаровували розповіді про казково багаті країни Сходу. Точних повідомлень про золотоносні землі вони не мали, але вважали, що шлях до них пролягає через Гібралтар, уздовж західного узбережжя Африки. Золото стало тією магічною силою, яка змушувала європейців відчайдушно вирушати у невідому далеку путь.

Започаткували Великі географічні відкриття країни Піренейського півострова - Іспанія та Португалія. Вони не належали до числа найбільш розвинених держав, проте мали вигідне географічне розташування на виході в Атлантику, прекрасний флот, зручні гавані, досвідчених моряків. Після завершення Реконкісти (відвоювання Піренейського півострова у арабів) безліч дворян, для яких єдиним заняттям і джерелом прибутків була війна, залишилися без засобів до існування. Вони прагнули нових завойовницьких походів.

Морські походи португальців. Піонерами Великих географічних відкриттів стали португальці. Ще у XIII ст., у ході Реконкісти, вони звільнили свою територію від арабів і створили численний флот. У 1415 р. португальці, чия морська торгівля дуже потерпала від грабунків арабських піратів, розгромили одне з їхніх розбійницьких гнізд - Сеуту, порт на північному узбережжі Африки. Одним з учасників походу був принц Енріке Мореплавець (1394-1460). І хоча цей випадок залишився єдиним, коли Енріке піднявся на корабель, своє прозвання принц отримав заслужено, ставши талановитим організатором великих морських експедицій.

Майже півстоліття прожив Енріке Мореплавець на крайньому півдні країни - у Сагриші, де заснував обсерваторію та мореплавну школу. Принц проводив астрономічні спостереження, листувався з усіма тогочасними знаменитими вченими, збирав навколо себе картографів, розробляв маршрути подорожей. Сполучення між Європою та Індією здійснювалося тоді спочатку морем, потім (після тривалого і дорогого перевантаження) суходолом і знову морем. Принц прагнув знайти для португальської торгівлі безперервний морський шлях і був упевнений, що, якою б величезною не здавалась Африка, десь на півдні вона має закінчуватись і там її можна обминути на кораблях.

На початку XV ст. буря викинула двох португальських дворян на великий безлюдний острів, повністю вкритий лісом. Їхні розповіді про цю пригоду зацікавили Енріке. Принц спорядив експедицію, і коли вона знайшла острів, назвав його Мадейра, що португальською означає «ліс». Острів віддали тим двом дворянам, які випадково його відкрили. Вони спалили всю острівну рослинність, а натомість завезли на Мадейру виноградну лозу, худобу, цукрову тростину й чимало в'язнів для постійного поселення. Мадейра стала важливим етапом на шляху португальців до тропічної Західної Африки.

Споряджені Енріке експедиції крок за кроком досліджували африканське узбережжя. Значною подією стало відкриття островів Зеленого Мису. Тут португальці дивувалися ніколи раніше не баченим баобабам і гіпопотаму, якого називали «риба-кінь». На землях сучасних Сьєрра-Леоне, Гани та Гвінеї вони знайшли золото й цінну слонову кістку: звідси вивезли та вигідно продали в Лісабоні перших африканських рабів. Невдовзі на них почалося справжнє полювання. Налякані африканці тікали від
моря в глиб країни, а работоргівці йшли слідом, просуваючись усе далі вздовж берегів Африки.

Ризиковані океанічні подорожі стали можливими завдяки успіхам у науці й техніці, а також досвіду мореплавців. На кінець XV ст. помітно вдосконалилися компас і астролябія - прилади для орієнтації у відкритому морі. Було накопичено цінну інформацію про морські течії, припливи й відпливи, напрямок вітрів. Вдалося створити портолани - більш точні карти з детальним зображенням узбережжя. Почав використовуватися новий тип судна - каравела - з системою вітрил, яка дозволяла рухатися проти вітру. Це істотно скорочувало кількість веслярів та дозволяло взяти на борт корабля більше харчів і прісної води для далекого плавання.

У 1487 р. португальський капітан Бартоломеу Діаш дістався крайнього півдня Африканського континенту. Він назвав його мис Доброї Надії. Шлях з Атлантики до Індійського океану навколо Африки було відкрито.

Відкриття Христофором Колумбом Нового Світу. Водночас із португальцями нових торгових шляхів шукала Іспанія. У 1492 р. сюди прибув генуезький мореплавець Христофор Колумб (1451—1506).

Христофор Колумб народився в італійському місті Генуї в родині небагатого ткача. Життя його овіяне легендами і таємницями. Невідомо, де він учився, але був людиною дужо освіченою. Ставши моряком, Колумб опинився на кораблі, який захопили пірати, дивом врятувався, вплав дістався Португалії. Там він познайомився з учасниками експедицій Енріке Мореплавця і від них почув багато невідомого про португальські морські відкриття. Особливий . інтерес викликала розповідь про тіла двох чоловіків, знайдені на одному з Азбрських островів у Атлантиці. Вони абсолютно не були схожими на представників відомих європейцям народів.

У Колумба визрів великий план - досягти Індії західним шляхом. Ця ідея спиралася на вчення про кулястість землі й виникла ще в Античності, її поділяв також сучасник Колумба, авторитетний флорентійський картограф Пабло Тосканеллі. Він зробив розрахунки, але помилився і помістив Індію досить близько від Португалії. Це не могло не привабити Колумба. Він розробив проект експедиції і представив його португальському королю, але той відхилив план генуезця. Колумб вирушив до Іспанії.

У Іспанії якраз закінчилася Реконкіста. Безліч дворян-ідальго, для яких війна була єдиним джерелом існування, не мали більше воєнної здобичі й створили справжні розбійницькі зграї. Королева Ізабелла і король Фернандо прагнули позбутися цієї неспокійної маси і відправити її подалі від Іспанії, за океан. Тому обіцянка Колумба забезпечити іспанській короні доступ до золотих скарбів Індії та Китаю виглядала в очах монархів удвічі привабливішою. Вінценосне подружжя підписало з мореплавцем договір. Колумбу були обіцяні титул віце-короля й великі прибутки з нововідкритих земель, які мали перейти під владу іспанської корони.

З серпня 1492 р. на трьох кораблях Колумб покинув тиху гавань Палос неподалік Севільї і вирушив на захід. Знайомий світ залишився за кормою. Вперше європейці свідомо перетинали океан. Колумб розумів, що тривала відірваність від батьківщини та страх перед „морем темряви”, як європейці називали Атлантичний океан, можуть призвести до бунту - постійного супутника тогочасних далеких плавань. Аби заспокоїти команду, він передбачливо вів два бортових журнали. У тому, який могли прочитати всі, Колумб записував дещо прикрашені дані, а до іншого, секретного, вносив точні повідомлення.

Нарешті, через 33 дні стомливого плавання, пролунав постріл: один із моряків побачив землю. Команда ступила на берег острова, названого Колумбом Сан-Сальвадор. Упевнений, що досяг Індії, мореплавець дав місцевому населенню назву індіанці, яка зберігається за ними до наших днів. Сам континент довго називали Вест-Індія (Західна Індія), щоб відрізняти її від справжньої Індії, відомої ще як Ост-Індія (Східна Індія). Прибулі на великих вітрильних кораблях європейці здавались індіанцям посланцями богів. Так зустрілися два світи, які раніше не підозрювали про існування один одного і разюче один від одного відрізнялись.

XVІ ст. Із щоденника першої подорожі Колумба
Оскільки вони поводилися дружньо щодо нас і оскільки я усвідомлював, що краще навернути їх у нашу святу віру любов'ю, а не силою, я дав їм червоні ковпаки та скляні чотки, які вішають на шию, і багато інших малоцінних предметів, котрі їх тішили. І вони так добре поставилися до нас, що це здавалося дивом. Вони вплав переправлялися до човнів, де ми знаходилися, і приносили нам папуг, і бавовняне прядиво у мотках, і дротики, і багато Інших речей, і обмінювали все це на інші предмети, які ми ім давали, як, наприклад, на маленькі скляні чотки і брязкальця. З великою охотою віддавали вони все, що мали... і виявляли стільки любові, наче хотіли віддати нам свої серця...

Але мені здавалось, що це люди бідні й нужденні. Всі вони ходять голі... І всі люди, яких я бачив, були молодими, жоден з них не мав більше 30-ти років, і статуру вони мали гарну, а волосся грубе, зовсім як кінське, і коротке... Деякі вкривають себе чорною фарбою, інші - червоною; деякі тим, що потрапило під руку. Одні з них розмальовують обличчя, інші - все тіло, а є й такі, у кого розмальовані лише очі або ніс. Вони не носять і не знають залізної зброї: коли я показував їм шпаги, то вони схопилися за леза й через незнання порізали собі пальці. Ніякого заліза у них немає...

Вони повинні бути хорошими, і тямущими, і кмітливими слугами - я помітив, що вони дуже швидко навчилися повторювати те, що їм казали.

Пізніше Колумб здійснив ще три плавання за океан і відкрив майже всі Антильські острови, а також частину узбережжя невідомого материка. Проте тих незліченних багатств, на які всі сподівалися, знайти в нових землях не вдалося. Інтерес до Колумба зник, королівське подружжя позбавило його майже всіх наданих раніше привілеїв і прибутків. Великий мандрівник помер, забутий усіма, всього через півтора року після закінчення своєї експедиції. До останнього подиху він був упевнений, що знайшов новий шлях до Індії. Внаслідок подорожей Колумба зав'язалися постійні зв'язки між Східною і Західною півкулями.

Слідом за Колумбом ринув потік морських експедицій. Учасник однієї з них, італієць Амеріго Веспуччі, мальовничо описав природу і населення нововідкритих земель. Він першим заявив, що це не Азія, а нова, невідома раніше частина світу, й запропонував назвати її Новий Світ. Захоплюючими розповідями Веспуччі зачитувалася вся Європа. В очах сучасників він став людиною, яка справді відкрила новий материк, який тому й назвали Америкою. Цей факт великий німецький вчений XIX ст. Олександр Гумбольдт назвав «пам'ятником людської несправедливості» щодо Колумба.

Перша навколосвітня подорож. Відкриття Колумба занепокоїли одвічну морську суперницю іспанців - Португалію. У 1494 р. за посередництва папи римського в місті Тор-десільясі між двома країнами було укладено договір про перший в історії розподіл світу на сфери впливу. Іспанія отримала право володіти нововідкритими землями на захід від Азорських островів, а Португалія - на схід. У реальному житті ситуація виглядала досить дивно: португальці мали право на відкриття в Азії, рухаючись на схід навколо Африки, а іспанці мали таке само право, але рухаючися на захід. І тут уже чимало залежало від того, хто першим дістанеться берегів тих чи інших земель. Між суперниками почався біг наввипередки.

8 липня 1497 р. з Лісабона відпливла флотилія з чотирьох кораблів. Нею командував знатний придворний Васко да Гама. Він не мав досвіду плавань, проте володів усіма якостями, необхідними для успіху, - мужністю, рішучістю, залізною волею та беззаперечним авторитетом серед моряків. Саме йому судилося знайти хоча й не найкоротший, зате найзручніший для вітрильних суден шлях до мису Доброї Надії. Обігнувши його, експедиція вперше пройшла вздовж східного узбережжя Африки й опинилася в Індійському океані. Скориставшись мусонними вітрами, які в цю пору року дули в бік Індії, флотилія Васко да Гами прийшла в Калікут -один з найбагатших індійських портів.

Зворотний шлях тривав майже рік. До Лісабона повернулися лише два кораблі та близько третини екіпажу. Такою була ціна, яку Португалії довелося заплатити за най-значніше в її історії плавання. Втім, своєї мети вона досягла: морський шлях з Європи до країн Сходу було прокладено.

Невдовзі португальці витіснили з Індійського океану всіх конкурентів і стали його повними господарями. Вони грабували чужі кораблі й безжально розправлялися з їхніми командами. Особливо лютував королівський намісник Афонсу Альбукерке. Освоївшись у Індії, португальці почали просуватися далі: їх нестримно вабили Острови прянощів. У 1511 р. Альбукерке захопив Малакку і заснував тут спостережний пункт. Через протоку, повз місто, рухалися сотні кораблів. Португальці зупиняли їх, однак не грабували, а тільки вимагали, аби кожне судно взяло на борт їхнього моряка. Так вони вивчили маршрути до багатьох островів, у тому числі й до Молуккських. Згодом там виникли торгові поселення португальських купців, і місцеве населення мало збувати прянощі тільки їм. Португальський уряд штучно підтримував високі ціни, дозволяючи ввозити до Європи не більше 5-6 кораблів «духмяного товару» щороку.

Не припинялися попгуки -західного шляху до Індії. У 1513 р. іспанський загін на чолі з Баско Нуньєсом де Бальбоа з великими труднощами подолав лісисті гори, перетнув Панамський перешийок і вийшов до широкої затоки. Перед іспанцями відкрився безкраїй водний простір. Бальбоа назвав його Південне море (Тихий океан). Першу подорож ним, яка стала й першим навколосвітнім плаванням, здійснив Фернан Магеллан - досвідчений португальський моряк на службі в іспанського короля.
20 вересня 1519 р. п'ять кораблів очолюваної ним ескадри залишили гавань Сан-Лукар і взяли курс на захід. Перетнувши Атлантику, Магеллан повільно просувався вздовж берегів Південної Америки в пошуках протоки і був змушений зазимувати в антарктичних широтах. Замість райського блаженства в теплій Індії на долю команди випали морози, шторми та урагани. Піднявся бунт, але Магеллан рішуче навів порядок і від мети своєї не відступив. Удача посміхнулася мужньому мореплавцю. Вже майже втративши надію, він знайшов довгоочікувану протоку, яку пізніше назвали Магелланова. Подолавши її, кораблі (їх залишилося лише три) 28 листопада 1520 р. вийшли у відкритий океан. Упродовж усього плавання стояла чудова погода, і моряки назвали океан Тихий. Саме ж плавання було зовсім не легким. Від голоду та спраги померла значна частина екіпажу. Ті, кому пощастило вціліти, досягли Філіппінських островів. Тут Магеллан безглуздо загинув у сутичці з місцевими жителями. Вже після втрати капітана команда дісталась Молуккських островів, де придбала великий вантаж прянощів.

8 вересня 1522 р. корабель із символічною назвою «Вікторія» кинув якір у порту Севілья. Перша в історії навколосвітня подорож завершилась. Вона тривала майже три роки. З п'яти суден повернулося лише одне, з 265 членів команди - лише 18. Героєм плавання, який відтіснив на задній план Магеллана, став капітан «Вікторії» Себастіан Ель Кано. Іспанський король пожалував йому дворянський герб, увінчаний зображенням земної кулі й написом: «Ти перший мене обігнув». На долю Магеллана залишилися звинувачення у порушенні королівських інструкцій та надмірній жорстокості. Справжня роль цього видатного мореплавця була визнана лише згодом. Магеллан довів до кінця справу Колумба і проклав західний шлях до країн Сходу. Його подорож на практиці довела, що Земля має форму кулі, а всі океани складають один Світовий океан. Величезні розміри Тихого океану спростували думку про суттєве переважання суші над морем.

Нові відкриття загострили суперечки між Іспанією та Португалією. У 1529 р. країни нарешті домовились і підписали Сарагоську угоду про розподіл сфер впливу в Тихому океані. Проте шлях, прокладений Магелланом, тривалий час не мав практичного значення. Повторити його важку подорож наважилися лише через півстоліття.

1. Що спричинило пошук європейцями нових шляхів на Схід?
2. Чому саме країни Піренейського півострова першими почали Великі географічні відкриття?
3. Який внесок здійснив Енріке. Мореплавець в організацію морських подорожей? В якому напрямку він сподівався знайти для Португалії безперервний морський шлях до Індії?
4. Чому Америка не носить ім'я Колумба?
5. Кому насправді належить адресувати слова: «Ти перший мене обігнув» ?

ЗАВДАННЯ

1. У XVIII ст. французький географ Жан Анвіль зауважив, що неправильні розрахунки Паоло Тосканеллі стали «найбільшою помилкою, яка призвела до найбільшого відкриття». Що, на ваш погляд, стало підставою для такого твердження і про яке відкриття йдеться?

2. Спираючись на записи із щоденника Колумба, опишіть його враження від зустрічі з індіанцями.

3. Знайдіть на карті географічні назви, пов'язані з іменами мореплавців доби Великих географічних відкриттів.

 акселеративні методи на уроці                         національні особливості
 виділити головне в уроці - опорний каркас             нічого собі уроки
 відеокліпи                                            нова система освіти
 вправи на пошук інформації                            підручники основні допоміжні
 гумор, притчі, приколи, приказки, цитати              презентація уроку
 додаткові доповнення                                  реферати
 домашнє завдання                                      речовки та вікторизми
 задачі та вправи (рішення та відповіді)               риторичні питання від учнів
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)    рівень складності звичайний І
 знайди інформацію сам                                 рівень складності високий ІІ 

 ідеальні уроки                                      рівень складності олімпійський III
 ілюстрації, графіки, таблиці                          самоперевірка
 інтерактивні технології                               система оцінювання
 календарний план на рік                               скласти пазл з різних частин інформації
 кейси та практикуми                                   словник термінів 
 комікси                                               статті
 коментарі та обговорення                            тематичні свята
 конспект уроку                                        тести
 методичні рекомендації                                шпаргалка 
 навчальні програми                                    що ще не відомо, не відкрито вченими