Версия 12:42, 21 августа 2009

§ 34. Проблеми духовного розвитку

Культура XX століття: досягнення й проблеми.
Двадцяте століття с переломним у духовному розвитку людського суспільства. Воно характеризується як найвищими досягненнями людського духу, так і найважчими випробуваннями для культури. Не було, мабуть, в Історії періоду, який би породив такі разючі суперечності культурного розвитку. З одного боку — розуміння культури як найвищої цінності людського розвитку та цінності самої людини, пильна увага суспільної думки до проблем культури, а з іншого,— небувалі за своїми масштабами замахи на культуру, сліпа ненависть до неї, намагання заперечити духовне життя людини, під-порндкуваїи його класовим, етнічним, ідеологічним чи расовим інтересам. З одного боку, небувалий прогрес науки та освіти, поява нових засобів і форм мистецтва, зростання уваги до внутрішнього світу людини, а з другого — відчуження більшості людей від культурного спадку, зростаюча бездуховність, виникнення масових сурогатів культури.

Трагізм історії XX століття полягає й у зростаючому відриві розвитку цивілізації — зовнішніх, об'єктивованих форм буття людини — від культурного прогресу системи людських цінностей і смислів.

Головною характеристикою розвитку культури XX століття є її багатоманітність і, водночас, прагнення до єдності. Культура нашого часу — це єдине загальнолюдське явище, у якому зливаються різні течії та струмки національних культур. Розвиток засобів інформації та зв'язку, інтеграція науки та техніки, поширення освіти зробили культуру доступнішою людині. Водночас різні негативні соціальні процеси та кризи породили відчуження культури від людини, відлучення цілих поколінь та народів від загальнокультурних цінностей.

Серед головних досягнень культурного розвитку слід відзначити прогрес у самому розумінні культури. Світ культури почав розглядатись як специфічна форма людської життєдіяльності. Таке розуміння культури відображає загал ьноісторичну тенденцію до зростання ролі культури, без якої людина не може існувати як розумна і творча істота.

Ще на початку століття проблеми культура та культурного розвитку прикували увагу філософів. Відбулася криза просвітницького «лінійного» раціоналізму, віри у поступальний прогрес суспільства та розуму, що зумовлений прогресом науки. Використання досягнень науки у світових війнах довели, що сам по собі прогрес наукового пізнання не є запорукою історичного прогресу.

Пошуки сенсу людської історії, зумовлені кризою духовного життя, привели багатьох мислителів до розгляду самої людини, її внутрішнього світу. Саме в такому напрямку розвивалася філософська думка 3. Фрейда, Е. Фромма, М. Вебера, Г. Зіммеля, В. Дільтея, К. Юнга, Ж.-П. Сартра, А. Камю, К. Ясперса, М. Бердяєиа, Л. Шестова, С. Булгакова та багатьох інших. Пильна увага до внутрішнього світу людини означала переміщення акценту пізнання із зовнішньооб'єктивоваиих форм людської цивілізації на реалії культури, осмислення її сутності, місця н ролі в людському бутті.

Виокремлення культури в окремий предмет пізнання означало подальшу гуманізацію суспільної думки, звернення її до глибинних зв'язків суспільного та індивідуального буття людини, до фундаментальних основ людської життєдіяльності.

Двадцяте століття ознаменоване бурхливим розвитком науки. Науковий прогрес торкнувся всіх галузей людського буття. Природничі науки виробили фактично нове розуміння світу й місця в ньомулюдиии. Розпиток кібернетики та створення комп'ютерів ознаменували початок ери інформатики. Але культурне значення наукового прогресу полягає, насамперед, у тому, що він зумовив оволодіння природними силами, якими людина ще не навчилася користуватися повною мірою. Гонка озброєнь, засоби масового знищення, необережне використання ядерної енергії, біологічно небезпечні експерименти — все це, як ніколи, ставить питання відповідальності вчених, посилює увагу знову ж таки до самого творця культурно-наукових цінностей. Як зазначав В. Вернадський, людська діяльність, озброєна досягненнями науки, набуває масштабів геологічного фактора. Використання досягнень науки па користь вузько-корпоративним інтересам загрожує самому існуванню людства.

Внаслідок цього значно посилюється роль гуманітарних наук, зростає значення освіти як прилучення до загальнолюдської культури, до системи суспільних цінностей. У XX столітті освіта стає визначним фактором культурно-історичного прогресу, тому рівень культурного розвитку сучасних країн значною мірою визначається рівнем освіти, організацією навчально-виховного процесу. Головними досягненнями сучасної освіти є її всебічний характер, прагнення до розвитку творчого по-тениіалу людини, побудова на гуманістичних традиціях.

Звичайно, існують і серйозні проблеми в розвитку освіти: потреби систематизації знань суперечать програмному перевал таженню навчальних курсів, освіта не встигає за швидким розвитком, науки, багато людей у країнах "третього світу" просто не вміють читати й писати. Сучасна ж ера інформатики і комп'ютеризації вимагає не просто грамотної особи і навіть не просто вузького спеціаліста, а всебічно розвиненої особистості, здатної творчо підходити до будь-якої справи.

Посилення уваги до внутрішнього світу людини зумовило бурхливий розвиток різних напрямів та видів мистецтва. З'являються нові види мистецтва: кіно, телебачення; відбувається творчий пошук різних форм відображення людського буття з допомогою нових засобів. Для мистецтво XX століття характерні різні форми модернізму (футуризм, кубизм, сюрреалізм, абстракціонізм та інші), що відображають пошуки нових можливостей відтворення внутрішніх пережинані, і світосприйняття людини, розкриття внутрішнього сенсу людських уявлень і цінностей, трагічності людського існування. Загальною характеристикою мистецтва є активний пошук нових форм, багатоманітність жанрів та засобів відтворення дійсності. Мистецтво розширює сфери свого впливу, торкаючись побуту (дизайн), виробництва, науки. Відбувається чітке розмежування мистецтва (як і культури взагалі) на елітарне та масове (поп-арт, функціональне тощо).

У XX столітті великих змін зазнає релігія. Багато людей у світі відходять від релігії, відбувається секуляризація суспільного життя, але релігія не втрачає свого значення як один із типів світогляду. Існуючи паралельно з наукою та філософією, вона модернізується. Це стосується як християнства, так і інших світових релігій. Загальний напрямок релігійної модернізації полягає у пристосуванні до наукової картини світу, концентрації уваги на морально-етичних та духовних проблемах, збереженні народних традицій та культурної єдності людського повсякденного спілкування.

Характерним для XX століття є також виникнення нових, нетрадиційних релігій. Деякі культурологи Заходу стверджують, шо людство стоїть на порозі створення нової, синтетичної релігії, яка об'єднає різні конфесії й буде спрямована на створення нової моралі й нового світобачення, у якому будуть ліквідовані існуючі суперечності релігійного та наукового світогляду. Одним із проявів цієї тенденції є так званий екуменічний рух — діалог різних церковних організацій ї метою збереження миру, культури й духовності.

Сучасна наука й релігія, незважаючи на їх протилежність, значною мірою доповнюють одна одну. Релігійна віра, як зазначають західні дослідники, здебільшого виступає як слідування моральним заповідям та національним традиціям, спрямованим на підтримку національної самосвідомості.

Однак це не стосується різних форм релігійного фундаменталішу, котрий знаходить свій вираз у релігійній нетерпимості, нехтуванні свободою совісті, ділить світ на «вірних:» і «невірних» та спрямований на розпалення міжконфесійної ненависті. Як і більшовицький «войовничий атеїзм», релігійний фундамента-лізм нехтує свободою особистості, підштовхуючи СВОЇХ' послідовників до братовбивчих конфліктів.

Трагічна історія XX століття характеризується також кризою моральності. Але наприкінці нашої епохи відбувається переосмислення моральних цінностей, яке приводить до розуміння пріоритету загальнолюдських моральних принципів та цінності людського життя.

Дедалі більше моральний прогрес розглядається як головний критерій розвитку людської цивілізації, усвідомлюються непересічна цітіііть людської свободи, життя людини. Моральні цінності людства, пройшовши жорстоку перевірку у соціальних катаклізмах нашого століття, здобувають дедалі більше визнання у суспільстві.

Падіння тоталітарних режимів Східної Європи та колишнього Радянського Союзу, визнання пріоритетності загальнолюдських цінностей над класовими, нузьконаціональними, конфесійними складають передумови культурного прогресу людства й зумовлюють надію на становлення гідного людини життя на нашій планеті.
Перспективи духовного розвитку людства. Наприкінці XX століття у філософії, мистецтві та науці відбуваються відчутні зміни, які спричинені загальним усвідомленням цілісності людської цивілізації в її багатоманітності національних культурних форм.

Існує тенденція подолання старих «печерних» стерео-типів наділу світу на «своїх» та «чужих», пошуків «потенційного ворога», що базувалися на крайній ідеологізації суспільного життя. Можна зазначити також тенденцію до все більшого усвідомлення глобальних проблем людства, визначення людини як неперехідної цінності суспільного буття. Людство прямує важким шляхом духовного оновлення, й перспективи розвитку його дедалі тісніше пов'язуються саме з духовним прогресом, прогресом у сфері духовної культури.

Прихід людства в інформативну еру, еру гігантських досягнень у науці та технології ставить проблему зростаючої відповідальності за використання цих досягнень. Сам історичний процес призводить до посилення ролі особистості, и впливу на всі процеси суспільного житій. Зростає значення суб'єктивних факторів у розвитку суспільного буття, у соціальних процесах.

Більшість філософів сучасності зазначають, що прогрес людства сьогодні визначається його духовним розвитком. Людина оволоділа гігантськими природними силами, які можуть бути застосовані проти неї та проти її середовища. У них умовах постас проблема культури особистості, суб'єкта творчої діяльності та власної історії.

Головною тенденцією розвитку культури в останні десятиріччя виступає осмислення нового місця людини в системі цивілізації. Енергоозброєність людства поширює свободу дій, розвиток демократії у соціально-політичній сфері не тільки розкриває простір для творчості вільної суверенної особистості, а й посилює відповідальність індивіда. Свобода — не лише благо, а й велика відповідальність. Утвердження свободи людини як головної цінності демократичного суспільства вимагає розвитку насамперед духовності особистості, розвитку її світоглядних визначень, здатності до самоформування, до культурного самоперетворення.

Втрачають сенс такі поняття, як культура Сходу і Заходу. Культура дедалі більше постає, як їагальнолюд-ський феномен, як спільний спадок людського ролу, що реалізується в утвердженні гуманізму. Загальна тенденція розвитку людської духовності полягає в подальшій автономізації людини від суспільства, у зростаючому синтезі культур різних народів прл збереженні та збагаченні національних культур. Головне, що з'єднує різні форми та національно-етнічні типи культур сучасності,— це прогресуюче усвідомлення того, що культура, як загальний спосіб людського буття, як особлива реальність ціннісно-смислового існування є, власне, єдиною і неперехідною цінністю людства, тим, що рятує людство від цілковитого здичавіння та тотальної бездуховності.

Запорукою духовного прогресу людства виступає пріоритет вільного розвитку особистості, визнання первинності її прав та інтересів перед інтересами держави, політичних об'єднань, расових та класових утворень. Тоді перед людством відкриваються нові обрії культурного та соціального розвитку: у науці, мистецтві, релігії, моралі. Загальний шлях людства, тенденції його духовного розвитку ітоляїають у неминучому торжестві гуманізму, подальшому розвитку своєрідності національних культур та їх зближенні на засадах демократизму, моральності, краси та свободи.

Великий геній українського народу Т. Г. Шевченко закликав: "Учітеся, брати мої". А вчитися нам є чому в усього світу, відроджуючи національну культуру, відновлюючи культуру всіх народів, що прожинають в Україні. Шлях до оволодіння загальносвітовою культурою лежить через засвоєння власної культури, через її піднесення до світового рівня, але завжди — череї формування індивідуальної культури особистості, світоглядних визначень, свого духовного світу.

Тільки людина, що оволодіває культурою, є вільною особистістю, котра свідомо й відповідально постає гідним суб'єктом світового процесу.

За умови розумною вирішення цих проблем культурне відродження постає як духовний прогрес, спрямований до нового світу — світу XXI століття, світу
оновленого, розумного, гармонійного, у якому вільний розвиток особистості визначає й зумовлює вільний розвиток людства.

 Запитання і завдання

1. Які складові ознаки ви можете виділити у культурі XX століття?
2. Чи може людство прогресувати тільки у науково-технічній сфері?
3. Проведіть бесіду на тему: «Що таке бездуховність?»
4. Напишіть твір на тему „Як я розумію духовне оновлення сучасної України”

Арцишевський Р.А., Бондарук С.О., Бортников В.І., Возняк С.С., Кондратик Л.Й., Остапйовський І.Є., Провальський С.Р., Сищук А.А. Людина і суспільство 11 клас

Вислано читачами з інтернет-сайту

 акселеративні методи на уроці                         національні особливості
 виділити головне в уроці - опорний каркас             нічого собі уроки
 відеокліпи                                            нова система освіти
 вправи на пошук інформації                            підручники основні допоміжні
 гумор, притчі, приколи, приказки, цитати              презентація уроку
 додаткові доповнення                                  реферати
 домашнє завдання                                      речовки та вікторизми
 задачі та вправи (рішення та відповіді)               риторичні питання від учнів
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)    рівень складності звичайний І
 знайди інформацію сам                                 рівень складності високий ІІ 

 ідеальні уроки                                      рівень складності олімпійський III
 ілюстрації, графіки, таблиці                          самоперевірка
 інтерактивні технології                               система оцінювання
 календарний план на рік                               скласти пазл з різних частин інформації
 кейси та практикуми                                   словник термінів 
 комікси                                               статті
 коментарі та обговорення                            тематичні свята
 конспект уроку                                        тести
 методичні рекомендації                                шпаргалка 
 навчальні програми                                    що ще не відомо, не відкрито вченими