Версия 18:21, 1 июля 2009

§3. Індивідуальне становлення людини

Чи народжується дитина людиною? Є чимало живих істот, які, тільки з'явившись на світ, вже з першого дня свого існування здатні виконувати майже усі життєві функції. Людина не належить до таких істот. Вона народжується абсолютно безпомічною: не вміє ні пересуватися, ні здобувати їжу, ні розмовляти, ні мислити. Потрібно багато часу, щоб вона навчилася усьому цьому. Тому людське дитя, як вважають дослідники, це — лише людина в можливості Через те у кожному немовляті закладена лише можливість стати колись повноцінною людиною. Але чи буде реалізована ця можливість — залежить від багатьох причин.      

У 1920 році в джунглях Індії були знайдені дві дівчинки — Камала й Амала, які тривалий час прожили серед вовків. Старшій із них — Камалі — було приблизно 8 років, Амала була дещо молодшою. Але вони не вміли робити навіть того, шо вміє робити дворічна дитина, яка виросла серед людей. За шість наступних років дівчатка навчилися лише пити воду зі склянки і вивчили 30 слів. Для порівняння — можна згадати, що словниковий запас шестирічної дитини складається приблизно з 3500 слів.

Процес індивідуального становлення людини, який називається онтогенезом,— дуже складний і тривалий. Він триває від зародження людини до досягнення нею зрілості, тобто до того часу, коли вона стає повністю сформованою людиною.

Вам доводилося вже, мабуть, чути притчу про премудрого царя Соломона і молоду матір. Коли мати звернулася до царя за порадою — з якого віку їй слід почати виховувати свою однорічну дитину, то Соломон їй відповів, що вона запізнилася з цією справою па цілий рік. Тобто він мав на увазі, то виховувати дитину слід починати від самого їі народження. Так вважали мудрі люди колись. Але сьогодні така порада не могла б вважатися цілком мудрою. І якби випадок, про який ішлося у Притчі, трапився у наш час, то скоріш за все цар Соломон відповів би молодій матері, шо вона запізнилася з вихованням своєї дитини принаймні на два роки, а можливо — і на більше
Сушена медицина вважає, що турбуватися про здоров 'я і повноцінний розвиток дитини потрібно ще задовго до її зачаття. Вже за рік і, особливо, за три місяці до цього неприпустимі куріння, вживання алкоголго та шкідлива робота як для майбутньої матері, так і для батька, бо це може негативно вплинути на розвиток їхньої дитини. Тому у розвинутих країнах, де існують так звані служби планування сім'ї, на цей період для сімей встановлюється своєрідний карантин.

Понад те: така наука як керинатологія сьогодні доводить, шо кожна клітина, зокрема яйцеклітина чи сперматозоїд, мж саою генетичну пам'ять, або програму. Порушення цієї програми робить клітину безплідною або ж призводить до шкідливих відхилень у розвитку організму. Порушення генетичної нам'яті клітин найчастіше трапляється внаслідок складних захворювань дітей (майбутніх батьків) на першому році їхнього життя або ж унаслідок шкідливих звичок і хвороб у п'ятнадцяти—вісімнадцятирічному віці.

Сьогодні вже незаперечно встановлено, що не тільки фізичні, а й чуттєві й навіть розумові властивості дитини починають формуватися відразу ж після запліднення в утробі матері. Під час вагітності вона становить зі своїм плодом єдиний організм. Тому все, що позитивно чи негативно впливає на вагітну жінку, діє певним чином і наїі майбутню дитину. Наприклад, коли жінка втомлюється, то її організм споживає піноген, який є одним із найважливіших елементів нормального формування плоду. Виявляється також, що, починаючи з третього місяця теля запліднення, дитина відчуває і психічний стан матері, їі настрої і певним чином реагує на них. А трохи пізніше вона починає реагувати і на голоси людей навколо, особливо батьків. Ось чому так важливо створювати жііші під час її вагітності найкращі умови, дбати про її відпочинок і гарний настрій.
Лікарі-гінекологи радять також, щоб батьки, особливо мами, вже на третьому місяці вагітності «спілкувалися» з дитиною, постійно думали про неї або лагідно з нею розмовляли. У цей час плід уже починає «боятися» самотності, галасу або якоїсь іншої загрози. Під час штучного переривання вагітності, як засвідчують кадри з науково-популярного фільму, плід "втікає", починає «страшно кричати» (на ультразвукових хвилях, яких ми не чусмо), відбиватися ручками й ніжками. Ось, зокрема, чому деякі люди виступають проти застосування абортів, хоча їх заборона, можливо, і не  єдиним правильним виходом із цього становища, принаймні — у деяких випадках.

Таким чином, щоб дитина могла нормально формуватися у дородовий період і з'явитися на світ здоровою і щасливою, потрібно дбати про це ще до її народження. І це повинні робити не тільки майбутні батьки, хоча на них лежить найбільша відповідальність, о й їх рідні та друзі, держава і суспільство в цілому.

Дбаючи про своє майбутнє, кожен нароа зобов'язаний уважно ставитися до різноманітних (біологічних, психологічних, соціальних, виробничих, екологічних, медичних, побутових) факторів, від яких залежить здоров'я майбутніх поколінь. Для нашої держави, враховуючи наслідки Чорнобильської трагедії, це сьогодні особливо актуально. Тому будемо сподіватися, що, незважаючи на ті труднощі, насамперед економічні, які переживає сьогодні Україна, вона знайде можливості для вирішення і тих проблем, розв'язання яких має першочергове значення дня здоров'я і щастя майбутніх матерів і дітей. Не забуваймо й про те, що таке піклування є певною мірою і нашою національною традицією.

Роль спадковості й середовища у формуванні людини.

Із предмета «Загальна біологія» ви вже знаєте, що таке спадковість і мінливість. Тому вам повинно бути зрозуміло, чому в процесі свого індивідуального розвитку людина, з одного боку, реалізує певну програму і відтворює певні якості, які передані їй батьками, а з другого — вона може певним чином «відхилятися» від цих програм і набувати нових якостей. Так вважає сучасна наука. Але і серед її представників є люди, котрі перебільшують роль спадковості і вважають, що основні риси будови і розвитку організмів визначаються певними структурами зародкових клітин. Такі погляди називаються преформізмом, і свій початок вони беруть ще від античних мислителів Гіппократа (бл. 460—370 до и. е.) і Анаксагора (бл. 500—428 до н. е.). А, наприклад, у XVII столітті представники цієї концепції помилково вважали, що, спостерігаючи у мікроскоп зародок, можна побачити у ньому вже сформовані частини дорослого організму. Водночас є вчені, які впадають у іншу крайність і, в свою чергу, заперечують роль спадковості, вважаючи, що формування організму відбувається тільки шляхом послідовних новоутворень. Щоправда, і ці погляди, які називаються епігенезом, були вперше висловлені ще Арістотелем.

Питання про те, які фактори відіграють найбільшу роль у формуванні людини, мають не лише пізнавальне, а й практичне, можна навіть сказати життєво важливе, значення. Залежно від відповіді на ці запитання складається певне ставлення людини до навколишнього світу і самої себе.

Перебільшення ролі спадковості або уявлення про те, що всі наші, як хороші, так і погані, властивості залежать лише від батьків, яких ми не вибираємо, призводить до недооцінки умов, середовища, в якому ми живемо, до думки про марність наших зусиль, спрямованих на те, аби щось змінювати.

З іншого ж боку, абсолютизація ролі умов або середовища, у якому ми живемо, теж неправильна.

По-перше, така точка зору не враховує індивідуальних особливостей людини, які, здебільшого, є спадковими і які за одних і тих самих зовнішніх умов життя можуть давати різні наслідки. По-друге, вона, у кращому разі, буде спрямовувати наші зусилля лише на поліпшення середовища, лишаючи поза увагою здатності людини до самовдосконалення.
Останнє положення можна проілюструвати позицією більшовиків-революціонері в, які вважали, що, здійснивши революцію і змінивши суспільний лад, можна тим самим змінити й людину. Протилежну їм точку зору висловлювали деякі мислителі й письменники, наприклад Ф. М. Достоєвський (1821 — 1881) і Л. М. Толстой (1828—1910), котрі виходили з того, що тільки постійна праця кожної людини над собою, ЇЇ моральне самовдосконалення можуть зробити її кращою, ніж вона є.

Таким чином, можна зробити висновок, що і спадковість, і середовище, і власні зусилля людини, спрямовані на її самовдосконалення, лгпють певний вплив на її розвиток і становлення.

Кожна людина наділена певними фізичними і психічними властивостями від природи, з моменту свого народження. Сукупність цих психофізіологічних властивостей людини називається її задатками. Це, наприклад, зорова пам'ять, музикальний слух, міцний організм, уміння добре розрізняти кольори, почуття ритму тощо.

Задатки людини — своєрідний фундамент або основа її здібностей. Але якшо про здібності ми можемо судити насамперед за результатами діяльності, то задатки виявляються у схильності або інтересі до певних видів діяльності. Те, чи будуть реалізовані задатки і чи розвинуться вони у здібності, теж значною мірою залежить від умов, у яких живе людина, а також — від її власних зусиль. Згадайте хоча б євангельську притчу про заритий у землю талант.

Сучасна наука доводить, що певні задатки й здібності є в кожної людини і що нездібних ні до чого людей взагалі нема. Просто ще далеко не всі люди можуть або вміють розвивати свої здібності.

Задатки розвиваються у здібності тільки в процесі певної діяльності, до якої людина має нахил. Сукупність задатків людини називається її обдарованістю. Вищі прояви людських здібностей, пов 'язані з досягненням визначних результатів у різних сферах життя і діяльності, характеризуються як талановитість і геніальність. Цікаво, що більшість талановитих людей вважали свої успіхи насамперед наслідком великої праці, а не обдарованості. Проте не можна, мабуть, не погодитися і з Ґете, який писав: «Нема нутра — не допоможеш потом». І справді, безглуздо прагнути стати видатним поетом або художником людині, у якої нема до цього ніяких здібностей.

Для успішного розвитку якихось задатків і здібностей необхідні принаймні три умови:

1) упевненість у тому, що вони в тебе є;

2) існування можливостей (певних засобів, вільного часу тощо) для їх розвитку і

3) знання того, як не слід найкраще зробити.

Звичайно ж, велике значення тут мають бажання людини само-удосконалюватися, а також її вольові якості.

Є задатки, наприклад, музичні або математичні, які проявляються дуже рано і наявність яких не викликає ні в кого сумніву. Але є й такі, які розкриваються не відразу і визначити які дуже непросто, особливо в дитинстві. Для діагностики або виявлення задатків і здібностей розробляються всілякі тест», застосовуються певні іспити. Та, на жаль, і вони не завжди є цілком досконалими. Про це свідчать, зокрема, факти з життя багатьох видатних людей, яких у дитинстві чи в юності вважали нездарами і які нерідко «провалювалися» на вступних іспитах. Тому дуже важливо навчитися самостійно правильно визначати свої задатки і схильності, об'єктивно оцінювати їх. Із цією метою варто випробувати свої сили в різних видах діяльності, займатися самоспостереженням і самоаналізом.

Як уже зазначалося, величезне значення для становлення людини має її оточення. Певний вплив на формування організму і психіки людини має і природне середовище. Та значно більше і повніше на формування різних властивостей людини впливає її соціальне середовище.

Соціальне середовище людини — це і її безпосереднє людське оточення (сім'я, друзі, сусіди), і великі групи людей або людські спільноти (народи, нації, класи, суспільства), до яких належить людина, а також певні умови (економічні, культурні, політичні), які існують у суспільстві.

Становлення людини в усій її багатогранності й досконалості відбувається насамперед шляхом засвоєння нею усіх тих надбань і цінностей, які були вироблені людством. Це — і мова, і різні способи діяльності, і вміння користуватися різними знаряддями, і багато чого іншого. Засвоєння людиною знань, норм та інших культурних цінностей, необхідних їй для повноцінних життя і діяльності в суспільстві, називається соціалізацією. Тому, тільки живучи в суспільстві, спілкуючись з іншими людьми, навчаючись у них, дитина може стати справжньою людиною. Як ми вже бачили, ні Камала, ні Амала, які провели дитинство серед вовків, так і не змогли навчитися навіть розмовляти.
Кожне конкретне суспільство, впливаючи на людину через ті об'єктивні відносини й умови, що в ньому склалися, а також через культуру, мистецтво, засоби масової інформації, звичаї і традиції тощо, ставить перед людиною певні вимоги, стимулює або гальмує розвиток тих чи тих людських властивостей, сприяє або заважає розкриттю людських задатків і здібностей.

Надзвичайно великий вплив на становлення людини, особливо в дитинстві, має сі м ' я, ті відносини, які склалися в ній. Від сім'ї значною мірою залежить не тільки те, чи буде людина здоровою, а й те, якою мірою зможуть розкритися її задатки і здібності, який у неї характер, як вона буде ставитися до життя та інших людей, нарешті, чи зможе вона стати щасливою.

Вплив на становлення людини з боку соціального середовища може бути як стихійним, випадковим, так і свідомим, цілеспрямованим. Цілеспрямований вплив на людину з боку суспільства, різних установ або інших людей з метою вироблення у неї певних рис і властивостей називається вихованням. Виховна діяльність здійснюється, як правило, згідно з певними методами та з певною метою. У кожному суспільстві існує своя, система виховання. Вона характеризується не тільки тим, які методи та засоби застосовує, а й тим, з якою метою це робиться. По-справжньому прогресивною може бути лише та система виховання, що використовує гуманні засоби і спрямована на вільний, всебічний і гармонійний розвиток людини. Саме до цього закликали такі видатні педагоги, як Яя Аиос Коменськин (1592—1670), Януш   Корчак   (1878—1942),   В. О. Сухомлинський (1918—1970) та багато інших.

Враховуючи надзвичайно важливу роль виховання у становленні людини, не слід забувати, що вона — не глина і не дерево, з яких можна виліпити чи вистругати все, що завгодно. Людина—це насамперед активна, думаюча, складноорганізована істота. її взагалі не можна якось змінити всупереч її колі. Усі ті особливості та якості можуть бути сформовані тільки завдяки власній діяльності. Тому виховання — певною мірою завжди і самовиховання, під яким розуміють власні зусилля людини, спрямовані на формування або вдосконалення самої себе.

Можна також вважати, що самовиховання є найвищою і найскладнішою формою виховання. Для його здійснення необхідні: постійне прагнення стати кращим; знання того, який я є, яким я хотів би буси: розуміння шляхів і методів, які б могли наблизити мене до мого ідеалу; нарешті, систематична і цілеспрямована праця над самим собою. Це, звісно,— нелегко. Але варто пам'ятати, що вміння створювати себе — одна з найвищих людських здібностей.

Особливості становлення людини в дитинстві та юності.
Розвиток людини може тривати впродовж усього її життя. Наприклад, французький філософ Клод Гельвецій (1715—1771), будучи вже зрілою людиною, писав: «Я і далі вчуся: моє виховання ще не закінчене. Коли ж воно закінчиться? Коли я не буду більш здатний до нього: після моєї смерті. Все моє життя є, власне кажучи, лише одне довге виховання». Однак найінтен-сивніше становлення людини відбувається саме в її дитинстві та юності.

Вступивши у світ, дитина починає звикати до нового середовиша. Для її нормального розвитку у цей час необхідні насамперед чистота, свіже повітря і повноцінне харчування, яким є в першу чергу молоко матері. Але не менш важливе значення для немовляти мають також ласка та уважне до нього ставлення. Всесвітньо відомий автор книги «Дитина і догляд за нею» — американець Бенджамін Спок пише: «Кожній дитині життєво необхідно, щоб її пестили, усміхалися їй, розмовляли і гралися з нею, любили її і були з нею ніжні. Вона потребує цього пс менше, ніж вітамінів і калорій. Саме це навчить її любити інших людей і насолоджуватися життям. Дитина, якій не вистачає любові та ласки, виросте холодною і байдужою».

Кожен день у житті дитини — це певний крок у її становленні. Т не тільки у фізичному, а й у розумовому. Мозок дитини розвивається швидше, ніж інші частини її організму. Його вага у новонародженого становить 25 % від вати мозку дорослої людини, у шестимісячної дитини — майже 50, у п'ятирічної — 90 і десятирічної — 95 %. Водночас вага тіла новонародженого становить усього 5 % віл ваги дорослої людини. Вже навіть ці факти свідчать про великі можливості духовного розвитку в дитинстві.

У свій час французький шісьменник-гуманіст Антуан де Сент-Екзюпері (1900—1944) писав, що йому стас моторошно від думки про те, що, можливо, у кожній дитині тине геній. І це —не просто високі слова, у дитинстві майже кожен володіє необмеженими можливостями свого розвитку. І якщо вчасно розкрити і цілеспрямовано розвивати иі можливості, то дитина вже в досить ранньому віці може досягти неабияких успіхів. Про це свідчать і приклади з життя видатних людей. Так, Ріхард Вагнер (1813—1883) написав свою першу оперу ще в ранньому дитинстві. Філософ Бентам почав вивчати грецьку мову, не вміючи ще ходити, а в три роки він уже освоював граматику латинської мови. Засновник кібернетики Норберт Вінер (1894—1964) у трирічному віці уже вмів розмовляти і читати трьома мовами.

Про те, що такі випадки — не лише наслідок спадковості, свідчить ще один приклад. На початку 1800 року німецький пастор Карл Вітте читав лекцію викладачам гімназій, у якій доводив, шо здібності людини — це наслідок її виховання у перші 5—6 років життя. Його ж слухачі вважали, що здібності передаються за спадковістю. Тоді Вітте вигукнув: «Якшо Бог пошле мені сина..., то я, як і вирішив, зроблю з нього видатну людину». Невдовзі у Вітте справді народився син.

Уважне ставлення до нього з боку батьків і цілеспрямоване керівництво його розвитком дали й справді чудові наслідки. У 7 років він вільно володів чотирма мовами, у 9 — вступив до Лейпцизького університету, у 13 — став доктором філософії, у 16 — доктором права, а у 18 — професором Гейдельберзького університету.

Досить інтенсивно, хоча й не так, як у дитинстві, відбувається становлення людини і в юності, коли вона вже спроможна сама керувати своїм розвитком. Деякі вчені вважають, що кульмінації свого розвитку в багатьох відношеннях людина досягає саме у 18—25 років. Щоправда, в даному разі слід враховувати, що формування різних властивостей людини відбувається нерівномірно, і якщо, наприклад, найважливіші фізіологічні зміни в організмі відбуваються у 12—15 років, то найсприятливішим для розвитку розумових здібностей вважається період у 18—20 років. Ще на солідніший вік припадає «пік» соціального становлення людини, яке передбачає її професійне самовизначення і набуття нею певних громадянських якостей.

Неоднаково відбуваються також процеси розвитку і становлення у хлопчиків і дівчаток. Для останніх характерне насамперед швидше (на 2—3 роки) фізичне і статеве дозрівання. Починаючи з підліткового віку, у взаємостосунках дівчаток з Іншими людьми більшу роль відіграють почуття та емоції. Вони вразливіші, а в спілкуванні налають перевагу утаємниченим стосункам. Нарешті, якщо у юнаків більш розвинене абстрактне мислення, то у дівчат мислення предметніше, конкретизоване. Інколи, враховуючи ці особливості, кажуть про своєрідну «жіночу логіку» мислення, яка має не тільки мінуси, а й свої переваги.

Відмінності, що існують між представниками різної статі, при вдалому їх поєднанні не виключають, а гармонійно доповнюють одна одну. І враховувати це необхідно не тільки для того, щоб уміти гармонізувати свої стосунки з представниками своєї чи іншої статі, а її для того, щоб свідомо керувати власним розвитком.

Запитання і завдання
1. Які умови необхідні для нормального розвитку людського зародку?
2. Який вплив на становлення людини здійснюють спадковість і середовище? Чому не можна абсолютизувати дію цих факторів?
3. Випишіть у два стовпчики позитивні й негативні людські властивості. Визначте, які з них притаманні вам і що потрібно зробити, щоб розвинути свої позитивні якості й позбутися негативних?
4. Чим можна пояснити особливо інтенсивний розвиток людини в дитячому віці?
5. У чому, на ваш погляд, полягають особливості фізичного і психічного розвитку чоловіка і жінки?

• акселеративні методи на уроці                        • національні особливості
• виділити головне в уроці - опорний каркас            • нічого собі уроки               
• відеокліпи                                           • нова система освіти
• вправи на пошук інформації                           • підручники основні допоміжні
• гумор, притчі, приколи, приказки, цитати             • презентація уроку
• додаткові доповнення                                 • реферати    
• домашнє завдання                                     • речовки та вікторизми       
• задачі та вправи (рішення та відповіді)              • риторичні питання від учнів
• закриті вправи (тільки для використання вчителями)   • рівень складності звичайний І
• знайди інформацію сам                                • рівень складності високий ІІ
• ідеальні уроки                                       • рівень складності олімпійський III
• ілюстрації, графіки, таблиці                         • самоперевірка
• інтерактивні технології                              • система оцінювання
• календарний план на рік                              • скласти пазл з різних частин інформації
• кейси та практикуми                                  • словник термінів
• комікси                                              • статті
• коментарі та обговорення                             • тематичні свята                         
• конспект уроку                                       • тести
• методичні рекомендації                               • шпаргалка     
• навчальні програми                                   • що ще не відомо, не відкрито вченими