Версия 21:05, 6 июля 2009

       Ти вже знаєш, що з давніх-давен народ складав казки, пісні, загадки, прислів'я... Вони передавалися з вуст в уста, тому їх об'єднують назвою усна народна творчість
Це спільне надбання багатьох поколінь.
      Переходячи від одного оповідача до іншого, тексти казок чи пісень зазнавали значних змін, хоч основна думка не змінювалася. Народ і досі продовжує вносити щось нове у добре відомі твори.
      Письменники завжди збирали і записували народні казки, прислів'я, пісні, дотепні вислови. Завдяки цьому вони і дійшли до нашого часу.

 
Це було за царя Горошка, коли людей було трошки. Це було за царя Томка, як була земля тонка...

ПОБУТОВІ КАЗКИ
Казка — наша улюблениця, адже в ній стільки цікавого! У 2 класі ти читав казки про тварин, у 3 — чарівні.
У цьому розділі ти прочитаєш побутові казки. їх герої — люди, які діють в обставинах, близьких до справжнього життя. Але, потрапляючи у вигадані ситуації, вони виявляють надзвичайні якості: небачену хоробрість, дивовижний розум, нечувану жадібність тощо.
У казках завжди перемагають бідні, скривджені, але чесні, розумні і працьовиті герої. Показуючи це, народ ніби говорить, як треба жити насправді, за що боротися, до чого прагнути.

МУДРА ДІВЧИНА
Українська народна казка
Поміркуй, про що може йти мова у казці з такою назвою.
Було собі два братії — один убогий, а другий багатий. От багатий колись ізласкавився* над бідним, що не має той ні ложки молока дітям, та й дав йому дійну корову і каже:
—    Потроху відробиш мені за неї.
Ну, бідний брат відробляв потроху, а далі тому багачеві шкода стало корови, він і каже вбогому братові:
—    Віддай мені корову назад!
Той каже:
—    Брате! Я ж тобі за неї відробив!
—    Що ти там відробив,— як кіт наплакав тієї робо
ти було, а то таки корова! Віддай!
Бідному жалко стало своєї праці, не схотів віддати. Пішли вони позиватися* до пана.
 
Прийшли до пана. А панові, мабуть, не схотілося роздумувати, хто з них правий, а хто ні,— то він і каже їм:
—    Хто відгадає мою загадку, того й корова буде.
—    Кажіть, пане!
—    Слухайте: що є в світі ситніш, прудкіш, миліш
понад усе? Завтра прийдете, скажете.
Пішли брати. Багач іде додому та й думає собі:
—    От дурниця, а не загадка! Що ж є ситніш над
панські кабани, прудкіш над панські хорти, а миліш
над гроші? Ге, моя корова буде!
Бідний прийшов додому, думав, думав та й зажурився. А в нього була дочка Маруся. Вона й питається:
—    Чого ви, тату, зажурилися? Що пан казав?
—    Та тут, дочко, таку пан загадку загадав, що я й не
надумаю, що воно й є.
—    А яка ж загадка, тату? — Маруся питає.
—    Та така: що є в світі ситніш, прудкіш, миліш над
усе?
 
—    Е, тату, ситніш над усе — земля-мати, бо вона
всіх годує й напуває; прудкіш над усе — думка, бо дум
кою враз куди хоч перелетиш; а миліш над усе — сон,
бо хоч як добре та мило чоловікові, а все покидає, щоб
заснути.
—    Чи ба? — каже батько.— Адже й справді так! Так
же я й панові казатиму.
Другого дня приходять обидва брати до пана. От пан їх і питає:
—    Ану, відгадали?
—    Відгадали, пане,— кажуть обидва.
От  багатий  зараз  виступає,   щоб  собі  попереду поспішить, та й каже:
—    Ситніш, пане, над усе — ваші кабани, а прудкіш
над усе — ваші хорти, а миліш над усе — гроші!
—    Е, брешеш, брешеш! — каже пан. Тоді до вбогого:
—    Ану, ти!
—    Та що ж, пане, нема ситнішого, як земля-мати:
вона всіх годує й напуває.
—    Правда, правда! — каже пан.— Ну, а прудкіш
що на світі?
—    Прудкіш, пане, над усе — думка, бо думкою враз
куди хоч перелетиш.
—    Так! Ну, а миліш? — питає він.
—    А миліш над усе — сон, бо хоч як добре та мило
чоловікові, а все покидає, щоб заснути.
—    Так, усе! — говорить пан.— Твоя корова. Тільки
скажи мені, чи ти сам це повідгадував, чи тобі хто ска
зав?
—    Та що ж, пане,— каже вбогий,— є в мене дочка
Маруся,— так це вона мене так навчила.
Пан аж розсердився:
—    Як це? Я такий розумний, а вона проста собі
дівка та мої загадки повідгадувала! Стривай же! На тобі
оцей десяток варених яєць та понеси їх своїй дочці: не
хай вона посадить на них квочку, та щоб та квочка за
одну ніч вилупила курчата, вигодувала, і щоб твоя дочка спекла їх на снідання, а ти, поки я встану, щоб приніс, бо я дожидатиму. А не зробить, то буде лихо.
 
Іде сердешний батько додому та й плаче. Приходить, а дочка й питає його:
—    Чого ви, тату, плачете?
—    Та як же мені, дочко, не плакати: ось пан дав тобі
десяток варених яєць та казав, щоб ти посадила на них
квочку, та щоб вона за одну ніч вилупила й вигодувала
курчата, а ти щоб спекла їх йому на снідання.
А дочка взяла горщечок каші та й каже:
—    Понесіть, тату, оце панові та скажіть йому,— не
хай він виоре землю, посіє цю кашу, і щоб вона виросла просом, поспіла на ниві, і щоб він просо скосив, змолотив і натовк пшона годувати ті курчата, що їм треб,
вилупитись з цих яєць.
Приносить чоловік до пана ту кашу, віддає та і
—    Так і так дочка казала.
Пан дивився, дивився на ту кашу та взяв і віддав "і собакам. Потім десь знайшов стеблинку льону, дав чоловікові й каже:
- Неси своїй дочці цей льон, та нехай вона його вимочить, висушить, поб'є, попряде й витче сто ліктів' полотна. А не зробить, то буде лихо.
Іде додому той чоловік і знов плаче. Зустрічає його дочка й каже:
—    Чого ви, тату, плачете?
—    Та бач же чого! Ось пан дав тобі стеблинку льону
та щоб ти його вимочила, висушила, пом'яла, спряла;
і виткала сто ліктів полотна.
Маруся взяла ніж, пішла й вирізала найтоншу гілочку з дерева, дала батькові та й каже:
—    Несіть до пана, нехай пан із цього дерева зробить
мені гребінь, гребінку й днище, щоб було на чому прясти цей льон.
Приносить чоловік панові ту гілочку й каже, щ< дочка загадала з неї зробити. Пан дививсь, дививсь узяв та й покинув ту гілочку, а на думці собі: «Цю одуриш! Мабуть, вона не з таких, щоб одурити...» Потів думав, думав та й каже чоловікові:
—    Піди та скажи своїй дочці: нехай вона прийде до мене в гості, та так, щоб ні йшла, ні їхала; ні боса, ні взута; ні з гостинцем, ні без гостинця| А як вона цього не зробить, то буде лихо.
Іде знов батько, плачучи, додому. Прийшов та й каже дочці:
—    Ну що, дочко, будемо робити? Пан загадав так
і так.
І розказав їй усе. Маруся каже:
—    Не журіться, тату,— все буде гаразд.  Підіть
купіть мені живого зайця.
Пішов батько, купив живого зайця. А Маруся одну ногу вбула в драний черевик, а друга боса. Тоді піймала горобця, взяла ґринджоли*, запрягла в них цапа. От узяла зайця під руку, горобця в руку, одну ногу поставила в санчата, а другою по шляху ступає — одну ногу цап везе, а другою йде. Приходить отак до пана в двір, а пан як побачив, що вона так іде, та й каже своїм слугам:
—    Прицькуйте її собаками!
Ті як прицькували її собаками, а вона й випустила їм зайця. Собаки погнались за зайцем, а її покинули. Вона тоді прийшла до пана в світлицю, поздоровкалась та й каже:
—    Ось вам, пане, гостинець.— Та й дає йому горобця.  Пан тільки хотів його взяти,  а він — пурх та
й вилетів у відчинене вікно!
А на той час приходять двоє до пана судитися. От пан вийшов на рундук та й питає:
—    Чого вам, люди добрі?
—    Та от чого, пане: ночували ми обидва на полі, а як
уранці повставали, то побачили, що моя кобила привела лоша,— один каже.
А другий чоловік каже:
—    Ні, брехня,— моя! Розсудіть нас, пане!
От пан думав, думав та й каже:
—    Приведіть сюди лоша й кобил:  до якої лоша побіжить,— та й привела.
       От привели, поставили запряжених кобил, а лоша пустили. А вони, ті два хазяїни, так засмикали те лоша, кожен до себе тягаючи, що воно вже не знає, куди йому бігти,— взяло та й побігло геть. Ну, ніхто не знає, що тут робити, як розсудити. А Маруся каже:
—    Ви лоша прив'яжіть, а матерів повипрягайте та й
пустіть — котра побіжить до лошати, то та й привела.
Зараз так і зробили. Пустили їх — так одна й побігла до лошати, а друга стоїть.
Тоді пан побачив, що нічого з дівчиною не поробить, і відпустив її.
Ізласкавився — виявив співчуття. Позиватися — звертатися з позовом до суду; судитися. Лікоть — тут: старовинна міра довжини,  приблизно півметра.
Ґринджоли — сани. Рундук — ґанок.

Назви дійових осіб казки. Де відбуваються події? Перечитай казку.  Скільки загадок  відгадала  Маруся? Знайди і прочитай частину тексту, де йдеться про першу, другу і третю загадки. Якою перед нами постає дівчина? А пан? Що схвалюється, а що засуджується у цій казці? Попрацюйте разом! Підготуйтеся прочитати казку в особах. Знайдіть у казці зачин, основну частину і кінцівку.

ПРИТЧІ
Притча —  невелике усне оповідання  повчального характеру про якусь життєву пригоду, що утверджує справедливість народної моралі.

БЕЗ ТРУДА НЕМА ПЛОДА
Народна притча
Якось один чоловік почастував вовка хлібом.
—    Ну й смачний! — похвалив вовк. А далі питає:
—    А де ти його взяв?
—    Та де взяв! Землю виорав...
—    І все?
—    Ні, потім посіяв жито...
—    І вже маєш хліб?
—    Та ні,— каже чоловік.—  Почекав,  поки жито
зійшло, виросло, поспіло. Потім я його вижав, змолотив,
намолов борошна, замісив тісто й аж тоді напік буханців.
—    Що смачний хліб, то смачний,— сказав вовк.—
Та скільки ж коло нього походити треба!
—    Твоя правда,— сказав чоловік.— Клопоту багато.
Але без труда нема плода.
Що послужило заголовком притчі? Як ти його розумієш? Чиї слова слід читати нетерпляче, а чиї — повільно, повчально?
Попрацюйте  разом! Розіграйте сценку за прочитаним.

У ПРИГОДІНародна притча
Пішов раз лев на лови й зустрів мишку. Хотів її з'їсти, вже й лапою надушив. А мишка й каже йому:
—    Ой, леве, могутній владарю! Не їж мене, змилуй
ся наді мною, бідною, маленькою мишкою! Я тобі за те
в пригоді стану!
 Засміявся лев:
—    Ти мені в пригоді станеш? Якась нещасна мишка — мені, цареві над звірями, в пригоді можеш стати
В якій же це пригоді?
—    А хто може теє знати,— каже мишка.— Тільки благаю я тебе — зглянься наді мною!..
Зглянувся лев, пустив мишку. Подякувала вона й побігла швиденько до своєї нірки.
Коли це, за яким часом, попався лев у тенета. Б'ється, сердешний, борсається в тенетах, нічого ні зробить — ще гірше заплутався в сітку. Аж де не взялась мишка — одну петельку перегризла, другу... Я й заходилася, то таку дірку в тенетах зробила, що й лез виліз! Тоді мишка й каже левові:
—    А що, бачиш, і я, маленька мишка, тобі в пригод
стала!
—    Бачу,— каже лев,— віддячила ти мені і навчила
мене! Спасибі тобі. Я бачу, що добро, зроблене комусь
сторицею повертається.
Записала Олена Пчілка

Підготуйся прочитати притчу в особах. Знайди речення у якому висловлено головну думку.
Попрацюйте разом!Пригадайте твори, подібні до про читаного за головною думкою.

Прислів'я
І від малої мурашки може бути велика користь.

БАТЬКОВІ ПОРАДИ
Народна притча
Жив в одному селі чоловік, і був у нього син. Якось батько й каже йому:
—    Слухай, сину! Живи так, щоб ти мав у кожному
селі хату, на кожний день нові чоботи і щоб тобі всі
люди кланялися.
Задумався син над батьковими словами і питає:
 —    Як це, батьку, я можу поставити в кожному селі
хату, купувати щодня нові чоботи і примусити всіх
мені кланятися?
Засміявся старий і говорить:
—    Дуже легко, синку! Матимеш у кожному селі
доброго товариша — будеш мати і свою хату.
Щоб кожний день були нові чоботи, треба їх щовечора чистити, і на ранок вони будуть як нові.
І вставай, сину, рано — раніше від усіх — і йди на роботу. А йтимуть до праці люди, то всі будуть тобі кланятися і вітатися.

До чого батько привчав сина? Як про це сказано у тексті? Зверни увагу на виділені речення. Подумай, що в них передано. З якою інтонацією треба їх читати?
 
Народні легенди — це невеликі за обсягом твори-розповіді. У них відбилися народні уявлення про створення світу, виникнення рослин, звірів, птахів, походження імен людей, назв міст, річок, озер, окремих місцевостей, про події минулого та видатних історичних діячів.

ЗВІДКИ ПІШЛО ПРІЗВИЩЕ ТА ІМ'Я БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
Народна легенда
Батьків Богдана Хмельницького не знає і не бачив ніхто. А на горі, де зараз церква, жили собі дід з бабою. Біля них ріс густий-густий хміль. У діда і баби не було дітей, і вони по цьому журилися.
Якось ранком вийшов дід з хати, почув ніби дитячий голос. Дід почав пробирати руками хміль і пішов туди, звідки чув голос. У густому-прегустому хмелю він знайшов хлопчика. Дитина лежала перед ним, а в голові в неї сяяло сонце. Дід перехрестився, взяв дитину і поніс до хати, а сонце теж пішло за ним. Тільки дід увійшов у хату, як побачив, що стіни розступилися, і на місці старої хати виросли палати, і в усіх палатах ясно-ясно стало.
        Дід і баба назвали цю дитину Богданом Хмельницьким. Це тому, що вони думали, що сам Бог їм послав цю дитину, а Хмельницький — тому, що знайшли хлопчика в хмелю.
Ріс Богдан не по днях, а по годинах... Скоро виріс, і до нього з усіх усюдин сходилися козаки, а він що скаже, то так ті козаки і слухають його. Богдан зі своїми козаками побудував церкву неподалік від своїх палат, а під церквою викопав льохи*, якими водив свої коні до Тясмина напувати, а як нападали на нього вороги, то він йшов з козаками у ті льохи, а потім зненацька виходив звідти й перемагав ворогів. Сильною людиною був Богдан Хмельницький.

Льох — тут: підземне сховище.

Прочитай текст мовчки. Підготуйся розповісти, як у легенді пояснюється походження прізвища та імені Богдана Хмельницького.
Про яке ставлення народу до Богдана Хмельницького свідчить цей твір? Доведи свою думку.

 
Попрацюйте разом!Візьміть до уваги, що Богдан Хмельницький був славним гетьманом Війська Запорозького у XVII ст., водив козаків у військові походи, розбудовував українську державу. Про нього складали пісні, легенди.
Чи є у вашій місцевості пам'ятник цій людині, вулиця, названа на його честь? Поміркуйте, чому народ звеличує героїв. Розгляньте малюнок. Яким зображено гетьмана?
 
НАРОДНІ ПІСНІ
 
Справжнім скарбом українського народу, його душею є народні пісні. У них оспівують усе, що
важливе для кожної людини: працю, почуття любові,
жалю, страждання, уславлення героїв.
Прочитай уголос давні українські народні пісні. Дотримуйся наспівної інтонації, намагайся передати почуття, настрій твору.
 
СТОЇТЬ ЯВІР НАД ВОДОЮ
Українська народна пісня
Стоїть явір над водою, в воду похилився, на козака пригодонька: козак зажурився.
Не хилися, явороньку, ще ж ти зелененький. Не журися, козаченьку, ще ж ти молоденький!
Не рад явір хилитися — вода корінь миє! Не рад козак журитися, та серденько ниє.
Ой поїхав з України козак молоденький — оріхове сіделечко, ще й кінь вороненький.
Ой поїхав на чужину та там і загинув, свою рідну Україну навіки покинув.
Звелів собі насипати високу могилу, звелів собі посадити червону калину:
«Будуть пташки прилітати, калиноньку їсти, будуть мені приносити з України вісті!»

Про які часи ця пісня? Хто її герой? Що у ній оспівується? Які рослини-символи українського народу згадуються у пісні?
Які почуття слід передати, читаючи прохання козака? Поміркуйте   разом! Чому в пісні багато слів із зменшувально-пестливими суфіксами? Розгляньте малюнок. Яким зображено козака? З чого видно, що кінь вороненький — його бойовий товариш?

КОТИВСЯ ВІНОЧОК ПО ПОЛЮ
Українська народна пісня
Котився віночок по полю,
да просився женчиків* додому:
«Ой додому, женчики, ходіте,
да мене у стодолу* візьміте.
Нехай же я в стодолі спочину, а восени знову на поле вилину.
Бо вже я дрібного дощику напився, вже ж я буйних вітриків начувся,
вже ж я од сонечка напікся, од ясного місяця насвітився, на яснії зіроньки надивився».

Женчики — женці.
Стодола— будівля для зберігання снопів, сіна.
Як ти думаєш, про яку працю селян розповідає ця пісня?

ОЙ СПІВАНОЧКИ МОЇ
Українська народна пісня
Ой співаночки мої, гей, де ж я вас подію*? Ой у лісі на траві, гей, там я вас посію.
Ой підуть леґіники*, гей, та траву косити та співаночки мої всі в траві находити.
Ой будуть дівчаточка, гей, на гриби ходити та співаночки мої всі в траві находити.
Подію — подіну.
Леґіник — від леґінь — юнак.
Які почуття передано у пісні? Підготуйтеся прочитати її з відповідною інтонацією.
Відкрий для себе прекрасний, мелодійний світ українських пісень!
НАРОДНІ  УСМІШКИ
Народні усмішки —  невеликі за розміром дотепні гумористичні твори, у яких висміюються негативні явища людського життя.
Чимало влучних і цікавих народних усмішок зібрав вкраїнський письменник і педагог Борис Грінченко (1863—1910). Він відомий як автор словника вкраїнської мови, читанки «Рідне слово», «Української граматики», за якою вчилося не одне покоління дітей. Прочитай усмішки, записані Борисом Грінченком.
 
СИН ТА МАТИ
Сину, піди стовчи жита на кашу! Ох, мамо, дуже спина заболіла! Сину, іди снідати кашу! А де ж це, мамо, ложка велика?

ШВАЧКА
Шиєш, дівонько?
Шию.
А поротимеш скоро?
Ось тільки ниточку дошию.

НАПУВАННЯ
Напував ти коня?
Напував.
А чого ж в нього морда суха?
А води не достав.

Ти вже знаєш, що прислів'я та приказки — це короткі влучні образні вислови, часто римовані, в яких передано життєвий досвід народу. Недарма про них говорять: «Прислів'я вчить, як на світі жить».
Пригадай прислів'я про працю, знання, культуру спілкування, які читав у 3 класі.
Прочитай і поміркуй, якій темі присвячені прислів'я кожної групи. Що в них схвалюється і що засуджується?
Вивчи напам'ять 3—4 прислів'я.

Нащо й клад, якщо в сім'ї лад. На сонці тепло, а біля матері добре. Птах радіє весні, а дитя — матері. Милуйся калиною, коли цвіте, а дитиною — коли росте.
 
* * *
Всяк правду знає, та не всяк про неї дбає.
Заздрощі добра не навчать.
Хліб-сіль їж, а правду ріж!
Згода будує, а незгода руйнує.
Берись дружно — не буде сутужно.
За праве діло стій сміло.
То не козак, що отаманом не хоче бути.
Не лише силою треба боротись, а й умінням.
* * *
Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися.
Очам страшно, а руки зроблять.
Без діла сидіти, то можна одуріти.
Хто дбає, той і має.
Що вміть, того за поясом не носить.
Як хочеш шить, то перш вузлика зав'яжи.
Не поговоривши з головою, не берись руками.
Землю красить сонце, а людину праця.

Будьте дослідниками! Знайдіть у збірках по 2—3 прислів'я про ставлення людей до знань та про людські стосунки.

СКОРОМОВКИ
Скоромовки — жартівливі вислови, складені із слів, важких для швидкого читання. Інколи скоромовку ще називають чистомовкою. А чому, як ти думаєш?
Скоромовку слід спочатку прочитати мовчки, потім уголос повільно, а далі — все швидше і швидше.
Навчись читати подані скоромовки. Тобі не одразу вдалося? Так, адже скоромовки ще називають споти-канками.
Зелен в'яз високий виріс. В'язолаз на в'яза виліз.
 Та зважай же, в'язолазе, не скрути ж на в'язі в'язи!
У нашого діда капелюх не по-капелюхівськи.
 
* * *
Гайку, гайку, дай гриба і бабку, сироїжку з добру діжку, хрящика з ящика, красноголовця з хлопця.
* * *
Всіх скоромовок не перескоромовиш, не перевискоромовиш.
* * *
У нас надворі погода розмокропогодилася.
* * *
Був господар, був господар, да й розгосподарився.

У загадках коротко описуються якісь предмети, події, явища, які треба розпізнати за певною ознакою. Часто загадки мають форму питального речення. Розгадування вимагає кмітливості, адже відгадка прихована. З давніх-давен відгадуванню загадок надавалося великого значення, бо вони розвивають уважність, мислення. Пригадай: у багатьох народних казках йдеться про випробування героїв через відгадування загадок.

* * *
Маленький хлопчик зліз на стовпчик, одежі не носить, їсти не просить. Личенько рябе. Що воно таке?
Що росте без кореня?
Що біжить без повода?
Один баранець пасе тисячу овець.
Чорна корова весь світ поборола.
Що без леза та без зуба розтина міцного дуба?
Рукавом махнув — дерева нагнув.
Мене просять і чекають, а як покажусь — утікають.
Під землею птиця кубло звила і яєць нанесла.
В якім лісі нема листя?
У хатах прозорих всі вони живуть, можеш ти їх бачить, та не можеш чуть.
Летить — пищить, сяде — мовчить. Хто його вб'є, той свою кров проллє.

Як ви розумієте назву розділу? Твори яких жанрів він охоплює?
Пригадайте, які казки та притчі ви читали.
Хто з казкових героїв відгадав загадку: Що є ситніш, прудкіш, миліш над усе?
Який гостинець мудра дівчина принесла панові: а) курочку; б) горобця; в) зайця?
Складіть прислів'я. Чого вони навчають?
Не говори, що знаєш, ніж брехати.
Краще мовчати, а думай ще більше.
Добре того навчати, де не поклав.
Говори мало, слухай багато, хто хоче все знати.
Не бери,    але знай, що говориш.
Хто говорить — сіє, а хто слухає — жне.
Перегляньте народні пісні. Що в них оспівується?
Поміркуйте над загадкою: Дуб-дуб-довговік, на ньому дванадцять гілляк, на кожній по чотири гнізда, а в кожному гнізді по сім яєць, кожне має своє ім'я. Що вам допомогло знайти відгадку?
Пригадайте казки, прочитані у 2 і 3 класах. Про кого з героїв можна сказати прислів'ям "Чия відвага, того й перемога"?
Проведіть у класі конкурс на кращого відгадувача загадок.
Спробуйте скласти загадки про різні явища природи: веселку, град, іній, блискавку тощо.