Версия 09:56, 29 октября 2010

Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 11 клас. Повні уроки>>Зарубіжна література: Борис Пастернак. Повні уроки

Тема: Борис Пастернак (1890-1960)

Мета уроку: Ознайомити учнів із життям та творчістю Ф. М. Достоєвського, мотивація навчальної діяльності, виховувати інтерес до творчості письменника та допитливість учнів

Тип уроку: урок вивчення основ теорії та історії літератури: урок-лекція

У Москві в районі старих Тверських-візників, в безпосередній близькості до тріумфальних воріт, в невеликому будинку, побудованому після московської пожежі в 1817 році і що належить спершу візнику Кокоріну, а пізніше купцеві Вєдєнєєву, народився Борис Леонідович Пастернак.

Збереглося свідоцтво. У метричній книзі за 1890 рік в статті під номером сьомим значиться: у дійсного студента Леоніда Йосиповича Пастернака та його дружини Рози Кауфман, тридцятого січня, о 12 годині ночі народився тут, по оружейному провулку, будинок Вєдєнєєва, син, якому дано ім'я Борис.
Батько поета, Леонід Йосипович Пастернак,

академік живопису, викладав в училищі живопису.

Мати, Роза Кауфман, відома піаністка, прищепила синові любов до музики. Захопленість, одержимість музикою, близькість до відомих художників, що бували в будинку Пастернаків, - всім цим наповнено дитинство поета.

З наставників до гімназичної пори, з вдячністю згадує Пастернак Е. І. Боратинську, дитячу письменницю і перекладачку.
Вона вчила його російській грамоті, арифметиці, французькій мові. Роки навчання в П'ятій московській гімназії, в яку Пастернак поступив в 1901 році, збіглися з наполегливими заняттями музикою, що привели до мрії про композиторську діяльність. З тридцяти років він пише музику, вивчаючи теорію і музичну композицію. Йому передбачалося композиторське майбутнє. Але Пастернака пригнічувала відсутність у нього абсолютного слуху, і він залишив музику виправдано для себе, несподівано і прикро для оточуючих.
В його життя рішуче увірвалась поезія. На дорозі від музики до поезії Пастернак випробовує ще одне захоплення - філософією. Заняття філософією, а до цього музикою і після цього літературою багато в чому визначили подобу поета, масштаб його культурних інтересів. Закінчивши гімназію в 1908 році, Пастернак поступає на юридичний факультет Московського університету, а в 1909 році переходить на історичний, який закінчує по філософському окремо в 1913 році.
Розглядаючи свої віршовані досліди як свого роду недугу, він не покладав на них жодних надій. Але підтриманий і схвалений літературознавцями, Пастернак продовжує заняття поезією.

Для вдосконалення у філософії Пастернак в 1912 році їде до Німеччини.  Там на Пастернака складає велике враження старовинне німецьке містечко. В ньому він займався у професора Германа Когена, глави марбургської школи філософів - неокантіанців. Професор Когет запропонував молодому росіянину залишитися в Марбурге для здобуття докторського  ступеню.
Це була чимала честь для початківця філософа. Але він і від цього відмовився, як відмовився раніше від композиторського терену. Написаний пізніше цикл віршів “Заняття філософією”, покаже близькість творчих установок поета до головних положень цієї школи новітнього філософського ідеалізму.
З Марбурга Пастернак їзде до Венеції і Флоренції де знайомиться з архітектурою, полотнами і скульптурами старих майстрів. Потім він вступає в одну з літературних груп, яких в ту пору існувала безліч, і всі вони були з програмами, маніфестами і мудрованими назвами. Під вплив своїх друзів Пастернак увійшов до літературної групи так званих помірних футуристів, під назвою “Центрифуга”. Друкує вірші і статті в збірках цієї групи.

Перші вірші Пастернака надруковані в 1913 році в збірці “Лірика”. Вірші ці не включалися автором ні в одну з його книг і не передруковувалися при його житті. Влітку 1913 роки на дачі поблизу станції Стовпової, Пастернак працює над книгою віршів, названою “близнюк в хмарах”. Книга була видана в 1914 році. Про видання її Пастернак надалі жалкував. У 1917 році, ще до Жовтневої революції, вийшла з цензурними вилученнями друга книга віршів -“Поверх бар'єрів”.
За словами Маяковського, Пастернак "пише так, що прочитаєш і задихнешся від здивування".

"Епоха Б. Пастернака", сприймається ним самим катастрофічно (як дорога "з дір епохи рокової / У іншу безвихідь непрохідну"), унікальна своєю протяжністю в часі: з 10-х по 50-ті включно. З великих російських поетів двадцятого століття цю дорогу прошла лише А. Ахматова. І це тим більше дивно, що Росія-країна, в якій за вірші вбивали. Про це говорила Ахматова. Писав О. Мандельштам, а Пастернак виразив ту ж думку в першому варіанті перекладу "Фауста".

Напевно, жодне письменницьке творіння XX століття не викликало такого резонансу в світі, як роман Бориса Леонідовича Пастернака «Доктор Живаго».

Великий, такий, що вважався найаполітичнішим, поет став політичним символом свободи і боротьби проти придушення особи.
Пастернак почав писати роман “Доктор Живаго” в 1945 році і закінчив його в грудні 1955 року. Симонов, редактор журналу “Новий світ”, відмовився друкувати роман і його видання на батьківщині було заборонено більше 30 років. Цей твір був опублікований за кордоном, і його автор отримав Нобелівську премію.

Роман Пастернака -- це плід філософських роздумів про буття, про історію, про те, як інтелігенція прийняла революцію, як існувала в революційну епоху і чи потрібна інтелігенція країні, що пережила революцію. У романі Пастернак прагне “дійти до самої суті”. Пастернака звинувачували в тому, що його книга «наклепницьки змальовує Жовтневу революцію, народ, що зробив цю революцію, і будівництво соціалізму в Радянському Союзі, була піднята на щит буржуазною пресою і прийнята на озброєння міжнародною реакцією». На загальних московських зборах письменників в 1958 році обговорювалася «поведінка Пастернака», де бло вилито тонни грязі на Бориса Леонідовича. Образи, типа - пасквілянт, бур'ян, самозакоханий естет сипалися на письменника. Під час цькування люди забули просту істину, - художник завжди мав право сказати те, що сказав: не оглядаючись на партію, на ідеологію.
Б. Л. Пастернак написав роман “Доктор Живаго” в прозі, але він, талановитий поет, не міг не вилити свою душу на його сторінках ближчим серцю способом -- у віршах. Книга віршів Юрія Живаго, виділена в окрему главу, абсолютно органічно вписується в основний текст романа. Вона -- його частина, а не віршована вставка. У віршах Юрій Живаго говорить про свій час і про себе -- це його духовна біографія. Відкривається книга віршів темою майбутніх страждань і свідомості їх неминучості, а закінчується темою добровільного їх прийняття і спокутної жертви. У вірші “Гефси-манський сад” словами Ісуса Христа, зверненими до апостола Петра: “Суперечку не можна вирішити залізом. Вклади свій меч на місце, чоловік” -- Юрій говорить, що встановити істину за допомогою зброї не можна. Такі люди, як Б. Л. Пастернак, опальний, гнаний, “недрукований”, він залишився для нас Людиною з великої букви.

Список використаних джерел:
 Урок на тему: "Життя і творчість Бориса Леонідовича Пастернака" Автор: Самусі Владимер Генадійович , Ростов-на-Дону
Альфонсов В.М. Поезія Б. Пастернака - Л. Радянський письменник,2000
Вільмонт М.М. Про Б. Пастернака: Спогади і думки. - М. Радянський письменник, 2000
«Доктор Живаго» Б. Пастернака - (З різних точок зору). - М. Радянський письменник, 1999
Лютов В. Російські письменники в житті - Урал LTD, 2001
Масленнікова З.А. Портрет Б.Пастернака-- М. Рад. Росія, 2003
Пастернак Є.Б. Б. Пастернак: Матеріали для біографії. - М. Радянський письменник, 1989
Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.