Версия 14:49, 1 октября 2009

Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 11 клас>>Всесвітня історія: Світ після Другої світової війни.

СВІТ ПІСЛЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

1. Зміни у світі внаслідок другої світової війни
Під час Другої світової війни СРСР, Велика Британія, США та інші держави активно співробітничали в рамках антигітлерівської коаліції, незважаючи на політичні та ідеологічні розбіжності. У 1945-1948 рр. коаліція фактично розпалася, а вчорашні союзники розпочали непримиренну боротьбу'за вплив у повоєнному світі. Між СРСР та західними країнами виникла "холодна війна". Розвиток міжнародних відносин у роки "холодної війни" визначався головно гострим суперництвом наддержав — США та СРСР. їхнє суперництво мало військово-політичний характер, але при цьому як одна, так й інша сторона намагалися уникнути розгорнутого воєнного конфлікту, не будучи впевненими у позитивному результаті. Обидві наддержави намагалися збільшити сфери впливу за рахунок інших країн.

Визволяючи країни Центральної та Південно-Східної Європи від нацистської окупації, Радянський Союз запроваджував тут "радянську модель" суспільного устрою.
Внаслідок цих дій у Чехо-Словаччині, Польщі, Румунії, Угорщині, Болгарії, Югославії, Албанії, в радянській окупаційній зоні Німеччини було встановлено тоталітарні комуністичні режими. Крім того СРСР, беручи участь у війні проти Японії, намагався збільшити свій вплив на Далекому Сході, особливо в Китаї, Північній Кореї, а згодом у В'єтнамі, Лаосі, Камбоджі.

Сполучені Штати, своєю чергою, вважаючи себе форпостом західного світу, оплотом демократії та права, почали об'єднувати навколо себе країни Західної Європи та інших регіонів.

Протистояння між США та СРСР і тими країнами, що стояли за ними, тривало майже чотири десятиліття, що негативно відбивалося на вирішенні всіх міжнародних проблем.

2. Створення ООН
Зміни у розподілі сил після Другої світової війни вимагали створення міжнародної організації з метою підтримання і зміцнення миру та безпеки.

Головні проблеми щодо створення всесвітньої організації безпеки було узгоджено на конференції представників СРСР, США й Великої Британії в Думбартон-Оксі 1944 р. На конференції було підготовлено проект статуту організації. Питання про порядок голосування у Раді Безпеки та про склад членів організації керівники держав узгодили під час зустрічі в Криму 1945 р. Тоді було вирішено, що засновницька конференція відбудеться у Сан-Франциско. 25 квітня 1945 р. до "Опера-Хауз" з'їхалися делегати й радники. Відкрити конференцію мав державний секретар США Стет-тініус. Радянську делегацію очолив В. Молотов, британську — Е. Іден. На відкриття конференції приїхали делегації з Європи, Азії, Африки. 26 червня 1945 р. учасники конференції Об'єднаних Націй підписали Статут ООН; серед тих, що підписали його, була також Українська РСР.

Мовою документів
Преамбула до Статуту Організації Об'єднаних Націй
Ми, народи Об'єднанні! Націй, виповнені рішучості позбавити наступні покоління від страждань війни, яка двічі в нашому житті принесла людству невимовна лихо, та затвердити віру в головні права людини, в людську гідність і цінність людської особистості, рівність прав чоловіків і жінок, рівність прав великих і малих націй, та створити умови, за яких можуть дотримуватися справедливість і повага обов'язків, що випливають із договорів та інших джерел міжнародного права, та сприяли соціальному прогресу й поліпшенню життя за умов більшої свободи, та з цією метою виявляти терплячість і жити разом, у згоді один з одним, як добрі сусіди, та об'єдпати чаші зусилля для підтримки міжнародного миру та безпеки; та забезпечити прийняттям принципів і встановленням методів, щоби збройні сили використовувалися не інакше, як у спільних інтересах, та використовувати міжнародний апарат для сприяння економічному й соціальному прогресу всіх народів, вирішити об'єднати каші зусилля для досягнення цих цілей.

Згідно з цим наші відповідні уряди через представників, що зібралися в місті Сан-Франциско та представили свої повноваження, знайдені в необхідній формі, погодилися з цим Статутом Організації Об'єднаних Націй, і цим засновують організацію лід назвою "Об'єднані Нації".
                                                                                                                                                                                     26 червня 1945 р.

Всього 50 держав підписали Статут ООН, а 24 жовтня 1945 р. він набрав чинності. Цей день вважається днем створення ООН (Організації Об'єднаних Націй). Статут проголошував рівноправність усіх людей, повагу прав людини і основних свобод. Згодом цей розділ було доповнено ухваленою в грудні 1948 р. Генеральною Асамблеєю ООН Декларацією прав людини. Статут зобов'язував вирішувати всі суперечки мирним способом, дотримуватися міжнародних договорів і зобов'язань. Основне призначення ООН, згідно зі Статутом, — забезпечення загального миру та безпеки в усьому світі.

Головні органи Організації Об'єднаних Націй

Генеральна Асамблея

Генеральна Асамблея складається з представників майже всіх націй світу. З цієї трибуни держави можуть висловити свої тривоги до всього світу. Нині загальна кількість країн-членів становить 185 націй. Швейцарія не е членом Організації Об'єднаних Націй, хоча європейська штаб-квартира ООН розташована в Женеві. Кожна країна-член має лише один голос, незалежно від її розмірів та багатства. Генеральна Асамблея звичайно збирається у Нью-Йорку. Кожна країна репрезентована дипломатом високого рангу, але, час від часу, міністри закордонних справ або навіть глави держав відвідують зустрічі Генеральної Асамблеї, її засідання відбуваються зазвичай із вересня до середини грудня, в разі потреби також проводяться надзвичайні сесії. Генеральна Асамблея є форумом, на якому країни-члени можуть обговорювати будь-які питання глобального значення. Вона виступає за співробітництво між націями в соціальних та економічних питаннях і закликає країни дотримуватися прав кожної окремої людини. Генеральна Асамблея має спеціальні комітети з питань роззброєння й фінансів, гуманітарних, соціальних та економічних проблем. Обговорення, що ведуться на сесіях Генеральної Асамблеї, знаходять відображення в підписаних угодах і в' створенні нових міжнародних законів. Ці угоди або прийняті резолюції с тільки рекомендаціям» і не мають сили законів. Проте вони мають велику вагу, бо висловлюють думку більшості країн.

Міжнародний суд

Суд складається з 15 суддів, вибраних Генеральною Асамблеєю. Судці вибираються за рівнем кваліфікації, а не за національною ознакою. Проте не може бути вибрано два судді з. однієї країни.. Суд знаходиться^ Гаазі, .Нідерланди. Країни-члсни можуть передавати на розгляд Міжнародного суду такі справи, як прикордонні суперечки, право на рибальство, право на корисні копалини та інші спірні питання, які згадуються Статутом. Генеральна Асамблея або Рада Безпеки можуть консультуватися з судом із будь-якого питання.

Рада Безпеки

Головним обов'язком Ради Безпеки є підтримка міжнародного миру. Вона проводить свої засідання в Нью-Йорку, коли в цьому виникає необхідність. Вона складається з 15 членів, п'ять із яких є постійними: Китай, Франція, Російська Федерація, Велика Британія та Сполучені Штати Америки. Інші 10 членів вибираються' Генеральною Асамблеєю за географічною ознакою терміном на два роки, п'ять із яких переобираються щороку. За Статутом Організації Об'єднаних Націй всі її члени повинні погоджуватися з рішеннями, ухваленими Радою Безпеки.

У той час як інші органи ООН, такі як Генеральна Асамблея, можуть надавати тільки "рекомендації урядам, Рада Безпеки має повноваження ухвалювати рішення, які зобов'язують країн-членів виконувати їх. Проте, кожен із п'яти постійних членів може накласти вето на будь-яке рішення, навіть якщо інші чотири схвалюють його. Рішення Ради Безпеки не завжди досягають успіху, їхній успіх залежить від бажання урядів виконувати резолюції.

Економічна та соціальна рада (ЕКОСОР)

ЕКОСОР, як її часто називають, має справу з багатьма питаннями. Рада складається з 54 членів, обираних на три роки — щороку обирається 18 нових членів. Голосування відбувається простою більшістю. Рада проводить щороку місячні сесії. Вона обговорює і вивчає питання та надає рекомендації Генеральній Асамблеї щодо економічного розвитку, екологічних питань, прав людини та інших економічних проблем. Рада також координує роботу комісій та спеціалізованих організацій, таких як Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), Міжнародна організація праці (МОП), Продовольча та сільськогосподарська організація (ФАО), Організація ООН з питань освіти, науки та культури (ЮНЕСКО).

Рада з опіки

Рада з опіки наглядала за територіями, що були колишніми колоніями і до яких були прикріплені держави, відповідальні за поступ цих країн до самовизначення. Остання з одинадцяти таких територій, над якими було встановлено опіку, — Палаї {група островів у Мікронезії), дістала незалежність у листопаді 1994 р. і наступного місяця стала новою країною — членом Організації Об'єднаних Націй. Відтоді Рада з опіки формально припинила існування.

Секретаріат

Секретаріат — це "громадянська служба" ООН. Він мас міжнародний штат кількістю 15 000 осіб, які працюють у різких комісіях та організаціях. Штаб-квартира Секретаріату знаходиться в Нью-Йорку. Інші центри ООН розташовані в Женеві та Відні. Головою Секретаріату є Генеральний Секретар.

ООН має досить розгалужену структуру різноманітних міжнародних інституцій, головне призначення яких — сприяти взаємодопомозі та налагодженню співробітництва всіх країн світу. Фінанси ООН створюються за рахунок відрахувань з ВНП країн-членів. Що більший валовий національний продукт, то більші відрахування на рахунок ООН.
3. Мирні договори з колишніми союзниками Німеччини

За рішенням Потсдамської конференції 1945 р. було засновано міжнародний орган — Раду міністрів закордонних справ (РМЗС) у складі міністрів закордонних справ СРСР, США, Великої Британії, Франції та Китаю. Метою РМЗС було проведення підготовчої роботи з мирного врегулювання після закінчення другої світової війни. Перша сесія РМЗС проходила в Лондоні 11 вересня — 2 жовтня 1945 р. На раду було покладено укладання мирних договорів з Італією, Румунією, Угорщиною, Болгарією та Фінляндією.

Остаточне вироблення та узгодження текстів мирних договорів було здійснено на Паризькій мирній конференції 19 липня — 15 жовтня 1946 р. В роботі конференції брали участь делегації 21 країни, збройні сили яких активно бились у Другій світовій війні.

10 лютого 1947 р. мирні договори з Італією, Фінляндією, Болгарією, Угорщиною та Румунією було підписано. У договорах зазначалося, що стан війни припиняється і кожна з цих країн дістане підтримку при вступі до ООН. Також містилися зобов'язання забезпечити всім громадянам основні демократичні свободи, не допустити відродження фашистських організацій. Мирні договори зафіксували територіальні зміни. Трієст було перетворено на вільну територію. За італо-югославською угодою (1954 р.) це місто і область перейшли до Італії. До Югославії відійшла східна частина Юлійської Крайнії. Греція одержала До-деканеські острови. Італія втратила всі свої колонії та зобов'язалася зберігати суверенітет і незалежність Албанії та Ефіопії.

Фінляндія передавала СРСР область Петсамо і військово-морську базу Поркала-Удд. Болгарія відновлювалася в кордонах на вересень 1940 р. Північна Трансільванія зі складу Угорщини переходила до Румунії. Закарпатську Україну долучено до складу СРСР. Кордон між Румунією та СРСР пролягав лінією, зафіксованою румунсько-радянською угодою від 28 червня 1940 р. Низка статей стосувалась обмеження збройних.сил, наприклад для Італії чисельність армії обмежувалася 250 тис. солдатів та офіцерів.

Договори містили положення про режим користування рікою Дунай (який остаточно визначився Белградською конвенцією). Мирні угоди визначили розміри репарацій, що сплачувалися Радянському Союзові за угодами 1946 — 1947 рр. Так, Фінляндія і Румунія сплачували по 300 млн доларів репарацій у вигляді поставок товарів, Угорщина — 200 млн, а Італія — 100 млн доларів.

Підписання договорів із союзниками Німеччини було найважливішою міжнародно-правовою акцією в закріпленні підсумків другої світової війни і створювало певні гарантії для виключення можливості їх перегляду.

4. Формування військово-політичних блоків

В умовах розв'язання відкритої конфронтації між колишніми союзниками з антигітлерівської коаліції розпочалося створення військово-політичних союзів, що протистояли один одному. Сполучені Штати запропонували створити трансатлантичний військово-політичний союз за участю США, Канади і західноєвропейських держав. З ініціативи США такий союз було створено 4 квітня 1949 р. у Вашингтоні. 12 держав (Велика Британія, Бельгія, Голландія, Данія, Ірландія, Італія, Люксембург, Канада, Норвегія, Португалія, США, Франція) підписали того дня договір про створення Північно-Атлантичного пакту — військово-політичного блоку НАТО. Учасники договору перебирали зобов'язання подавати один одному допомогу в разі загрози "політичній незалежності чи безпеці" будь-якої з договірних сторін. "Нападаючою стороною" був Радянський Союз та інші країни соціалізму. На підставі цієї та наступних угод США розмістили свої збройні сили в більшості країн — учасниць блоку. У 1955 р. до складу НАТО увійшла ФРН. Згодом, у 50-ті рр., з ініціативи США було створено військово-поліТичні блоки в Азії — СЕАТО й СЕНТО. Організація договору Південно-Східної Азії — СЕАТО — виникла 1954 р, в Манілі (Філіппіни). До її складу увійшли США, Велика Британія, Франція, Австралія, Нова Зеландія, Філіппіни, Таїланд, Пакистан. У 1955 р. було створено блок СЕНТО, чи Багдадський пакт; учасники — Велика Британія, Туреччина, Ірак, Іран, Пакистан.

У той же час СРСР об'єднував своїх союзників у Європі. У 1949 р. було засновано Раду економічної взаємодопомоги, а 14травня, 1955 р. соціалістичні країни підписали Договір про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу восьми країн (СРСР, Польщі, Чехо-Словаччини, НДР, Румунії, Болгарії, Албанії, Угорщини) строком на 20 років. П'ята стаття передбачала організацію Об'єднаного командування збройних сил держав — учасниць Варшавського договору, яке очолив маршал Радянського Союзу І. Конєв, а також Військової ради, Штабу об'єднаних збройних сил. Найвищим органом Організації Варшавського договору став Політичний консультативний комітет (ПКК). Варшавський договір став головним інструментом зовнішньої політики радянського блоку.

Перевірте себе
1. Які кардинальні зміни сталися на міжнародній арені у повоєнний час?
2. З якою метою було створено ООН?
3. Які військово-гюлітичні блоки було утворено в 40—50-х рр.?
4. На яких умовах було укладено договори з колишніми союзниками Німеччини?

Виконайте завдання
1. Намалюйте схему "структура ООН".
2. Складіть таблицю "Територіальні зміни після Другої світової війни". 

   Країни          Відібрані території          Приєднані території   

Питання для обговорення у групі
1. Яку роль у сучасному світі виконує ООН? Чи може ця органівація запобігти виникненню воєнних конфліктів, припинити їх, надати суттєву допомогу народам, які її потребують?
2. Як ви вважаєте, договори з союзниками Німеччини було укладено на справедливих умовах чи ні?

Робота з джерелами

Із книги "Україна в Організації Об'єднаних Націй"
"Рааом з Іншими країнами Українська РСР іа Білоруська РСР, окрім СРСР, були запрошені стати членами — засновниками ООН. Це означало визнання внеску українського та білоруського народів у розгром фашизму і зміцнення загального миру.

6 травня 1945 року українська делегація на чолі з народним комісаром аакордониик справ УРСР Дмитром МануГльським прибула спеціальним рейсом до Сан-Франциско. Делегація, до складу якої входили 12 осіб, включилася в роботу конференції нз вирішальному етапі, коли почалося обговорення Й вироблення Статуту майбутньої організації в комісіях і комітетах.

Дмитро Мануїлйский очолював на цій конференції той комітет, де було сформульована преамбулу, цілі і принципи Статуту ООН. З ініціативи України до Статуту було включено ряд важливих положень, зокрема положення про сприяння міжнародному співробітництву в розв'яаанні економічних і соціальних проблем, про загальну повагу і додержання прав і основних свобод людини незалежно від расової належності, статі, мови і релігії.

Дмитро Мануїльажий також входив до керівного комітету і брав участь у роботі першого комітету третьої комісії, де розглядалися структура і процедурні питання Ради Безпеки — головного органу майбутньої організації. Інші члени делегації активно працювали в усіх комісіях і комітетах конференції.

Упродовж тривалого часу українські представники в ООН та Інших міжнародних організаціях захищали інтереси держави під пильним наглядом представників СРСР. Проте робота української делегації на конференції в Сан-Франциско була важливим кроком України на шляху до міжнародного визнання.

26 червня відбулося підписання установчого акта цієї організації — Статуту ООН. Серед перших підписала цей акт і Україна. 22 серпня Президія Верховної Ради Української РСР ратифікувала Статут ООН.

Відтоді й до дня проголошення незалежності України ООН була фактично єдиною трибуною, з якої світ отримував інформацію про наш народ, його історію і культуру".

Запитання до документа
1. Яку роль зіграла делегація УРСР в розробленні Статуту ООН?
2. Чн погоджуєтесь ви з твердженням автора, що "ООН була фактично єдиною трибуною, з якої світ отримував інформацію про каш народ?"

Запам'ятайте дати:
• 26 червня 1945 р. — прийняття Статуту ООН,
• 10 лютого 1947 р. — підписання мирних договорів з Італією8 Фінляндією, Болгарією, Угорщиною.
• 4 квітня 1943 Р- — створення НАТО.

ТЕМАТИЧНЕ ОЦІНЮВАННЯ

Початковий рівень
1. Чи погоджуєтеся ви з твердженням?
Друга світова війна почалася з нападу на СРСР:

а) так; б) ні.
2. З поданих виберіть дату, що відповідає події.
Напад Японії на Перл-Гарбор стався:
а)  22 червня 1941 р.; б) ЗО жовтня 1941 р.; в)  7 грудня 1941 р.
3. Доповніть твердження.
Головнокомандувачем союзних військ під час проведення операції "Оверлорд" був:
а)  генерал Монтгомері; 6) генерал Ейзенхауер; в)  генерал де Голль.

Середній рівень
1. До дати доберіть подію, поставивши відповідну літеру у віконечко на стрічці часу.
 

а) Розгром Франції.
б) Напад на Польщу.
в) Московська битва.
г) Кримська (Ялтинська) конференція "великої трійки д) Капітуляція Італії.
2. Доберіть до імен історичних постатей їхні характеристики.
а) Маршал Радянського Союзу, талановитий воєначальник, командував обороною Москви і низкою інших воєнних операцій.
б) Французький генерал, після поразки Франції очолював рух Опору проти нацистів.
в) Англійський політичний і державний діяч. Під час Другої світової війни очолював британський уряд.
г) Американський генерал, майбутній президент США. Під час війни — верховний командувач, союзних експедиційних військ на другому фронті.

3. Позначте правильне.
Конференції "великої трійки" — лідерів держав антигітлерівської коаліції відбувались у:
а)  Вашингтоні; б)  Женеві; в) Лондоні; г)  Москві; ґ)  Потсдамі; д)  Тегерані; с) Ялті.

Достатній рівень
1. До понять доберіть відповідні тлумачення, поставивши у клітинку відповідну літеру.
а) Агресія; б)  антигітлерівська коаліція: я) холокост; г)  колабораціонізм; г)  "новий порядок"; д) рух Опору; е) капітуляція.
1. Катастрофа, знищення єврейського народу в роки Другої світової війни.
2. Визвольний рух проти фашизму і нацизму та встановлених ними порядків як окупованих народів, так і народів країн-агресорів.
3. Союз держав у боротьбі проти Німеччини та її спільників у роки Другої світової війни.
4. Окупаційний режим, установлений нацистами в окупованих країнах Європи.

2. Визначте, про кого йдеться.
1) Лідер комуністичної партії Югославії, під час війни — головнокомандувач Народно-визвольною армією Югославії.
2) Військовий і державний діяч Італії, мав військове звання маршала. Після повалення Муссоліні очолював уряд Італії, який діяв під контролем англо-а мери ханської військової адміністрації.
3) Французький військовий і державний діяч, від імені Франції підписав акт про капітуляцію; очолював уряд, що був залежним від німців.  

3. Доповніть запільні твердження конкретними фактами.
Окуповані народи Європи піднялися на боротьбу проти "нового порядку".

Високий рівень
1. Проаналізуйте причини та характер Другої світової війни. Чи була, на вашу думку, можливість відвернути війну?
2. На прикладах поясніть історичний термін "холокост".
3. Напишіть коротку розповідь за малюнками датського художника Г. Бідструпа.

Ладиченко Т.В. Всесвітня історія 11 клас

Вислано читачами з інтернет-сайту

_{Плани уроків з всесвітньої історії, реферати, підручники онлайн, електронні видання безкоштовно, реферати}

 акселеративні методи на уроці                         національні особливості
 виділити головне в уроці - опорний каркас             нічого собі уроки
 відеокліпи                                            нова система освіти
 вправи на пошук інформації                            підручники основні допоміжні
 гумор, притчі, приколи, приказки, цитати              презентація уроку
 додаткові доповнення                                  реферати
 домашнє завдання                                      речовки та вікторизми
 задачі та вправи (рішення та відповіді)               риторичні питання від учнів
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)    рівень складності звичайний І
 знайди інформацію сам                                 рівень складності високий ІІ 

 ідеальні уроки                                      рівень складності олімпійський III
 ілюстрації, графіки, таблиці                          самоперевірка
 інтерактивні технології                               система оцінювання
 календарний план на рік                               скласти пазл з різних частин інформації
 кейси та практикуми                                   словник термінів 
 комікси                                               статті
 коментарі та обговорення                            тематичні свята
 конспект уроку                                        тести
 методичні рекомендації                                шпаргалка 
 навчальні програми                                    що ще не відомо, не відкрито вченими

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.