§31. Сучасна доба людства

Сучасний світ вражає нас своєю різноманітністю. Хоч яку сферу буття сучасного суспільства ми візьмемо — ніде не побачимо одноманітності. Та попри ці відмінності існують ознаки, які є спільними для різних регіонів планети Земля, для сучасного стану людства в цілому. То ж розглянемо основні ознаки нашої цивілізації.

В історії людства можна виділити два основні види цивілізацій: традиційні суспільства і техногенну цивілізацію. Традиційні суспільства охоплюють період до епохи Відродження. Саме з цього моменту, як вважають багато дослідників, закладаються основи техногенної цивілізації, яка починає власний розвиток у XVII столітті. Виникнувши в європейському регіоні, вона почала поширюватися на цілий світ. Які ж основні ознаки цивілізації кінця XX — початку XXI століття.

Техногенна доба людства. Для попередньої цивілізації характерною була така діяльність людини, яка спрямовувалась на відтворення вже існуючих соціальних відносин і відповідного способу життя. Певні зміни, інновації у виробництві, поведінці людей мали повільний характер. Види діяльності, їхні засоби й цілі могли століттями існувати як стійкі стереотипи. Ось чому в культурі цих суспільств перевага надавалася традиціям.

У цивілізації ж, яка прийшла на зміну традиційній, на перший план висувається людська діяльність — техне як здатність до примноження знань і винаходу нового. Ось чому сучасну цивілізацію й називають техногенною. Тут цінністю вважається сама інновація, оригінальність, взагалі нове. Відтак в сучасній культурі цінуються й підтримуються безперервна генерація нових зразків, ідей, концепцій.

Із розглядуваною ознакою пов'язана й така особливість сучасної цивілізації, як бурхливий розвиток наукових знань, техніки, технології.

Сьогодні ми є свідками вражаючої за своїми масштабами й темпами картини зростання науково-технічного прогресу. Це дає змогу сказати, шо за останні чотири десятиліття наука й техніка, світові продуктивні сиди зросли незмірно порівняно з багатьма тисячоліттями попередньої історії людства.

Якщо вдатися до порівняння й умовно звести останні 50 тисяч років людської історії до 50 років життя однієї людини, то виявиться, шо десять років тому ця людина переселилася з печери в перше зроблене нею житло; п'ять років тому оволоділа писемністю; понад два роки тому ознайомилася з першими законами техніки й логіки; півроку тому винайшла книгодрукування й дізналася про те, що Земля має форму кулі й обертається навколо Сонця; всього лише місяць тому побудувала парову машину, а вслід за цим відкрила електрику; два тижні тому побудувала перший літак, винайшла радіо і замислилась над теорією відносності; па минулому тижні винайшла телевізор, атомний реактор і ЕОМ. а вчора вже облетіла Землю на космічному кораблі.

Людина сучасної цивілізації стала володарем багатьох наукових відкриттів, могутніх технічних засобів. Вона розщепила атом, давши людству практично невичерпне джерело енергії, створює космічні апарати, різноманітну електронну техніку, досліджує глибини океанів і надр землі, перемагає чимало хвороб.

Саме на основі прогресу науки й техніки засноване економічне зростання, нагромадження суспільного багатства, створення все ширшого асортименту різноманітних благ.
Дослідження науки й техніки торкнулися і повсякденного життя людей. А якщо точніше, люди на зламі XX—XXІ століть не уявляють свого життя без різноманітної побутової техніки, без радіо- і телеаиаратури. Невід'ємним елементом нашого життя став комп'ютер, супутниковий зв'язок тощо.

Іспанський мислитель Хосе Ортеґа-і-Ґасет влучно зауважив, шо епоха — це ряд стверджувальних та заперечних тенденцій, система дотепності її проникливості і, водночас, глупоти іі засліплення. Задумаймося над цим твердженням. Наша епоха виняток? Розум людини, раціональність є однією з основ нашої цивілізації, чим остання так полюбляє пишатися. Однак... у XX столітті насильницькою смертю загинуло більше землян, ніж за всю «писану» історію людства. Розвиток науки і техніки приніс не лише блага. Він виявився одним із чинників того, шо на наших очах відбувається підрив природних умов існування людини. Сумні наслідки принципу, відповідно до якого людина здатна панувати над природою шляхом пізнання її законів, очевидні. Напевно, має рацію німецький філософ Г. Маркузе, який вбачає внутрішню суперечність нашої цивілізації в ірраціональному елементі її раціональності.

Тенденція до зростання автономії людини. У часи, які передували нинішній цивілізації, діяльність людини. її поведінка, життєві можливості зумовлювалися, перш за все, нормами тієї спільноти, до якої вона належала, традиціями культури, в якій вона жила, різними інститутами (наприклад, церквою, державою).

Зрозуміло, що й у нинішню епоху кожен із нас належить до тих чи інших спільнот. Саме належність до соціальних груп і різноманітні форми участі індивіда в колективних формах життя задовольняють найважливіші потреби людини. Але в сучасному динамічному світі людина належить до різних спільнот, соціальні зв'язки з якими вона формує на основі вільного вибору, відповідно до власних потреб і цінностей. До того ж сучасна людина перебуває під впливом різних культур, на перехресті різних політичних змагань. А тому об'єктивно людина поставлена в таке становище, що мусить діяти, виходячи перш за все зі своїх інтересів, свого розуміння ситуації, своїх потреб. Це означає різке послаблення залежності людини віл зовнішніх умов, зростання, рівня індивідуалізації, автономії особи, її свободи. Зрозуміло, що діяльність людини при ньому не повинна суперечити законам, які прийняті демократичним шляхом, а також; загальнолюдським нормам.

Сьогодні існує фактична залежність і нерівність людей. Однак утвердження принципів свободи й автономії в сучасній свідомості, розвиток практичних форм їх втілення у сфери права й політики (демократія, соціальний захист, права людини) с свідченням того, шо на зламі століть парадигмою ливілізацінних змін стає людський вимір.
Показовою в цьому плані є концепція ООН, згідно з якою цивілізація — це розвиток людей (через освіту, здоров'я, харчування, соціальне забезпечення) людьми (через особисту ініціативу та участь у вирішенні питань, що торкаються їхнього життя) для людей (шляхом надання всім можливості для розвитку).

Проте варто зазначити, що процеси автономії, індивідуалізації мають неоднозначні наслідки. Так, для багатьох людей послаблення соціальних зв'язків із групою, в якій вони черпали норми поведінки, засвоювали уявлення про те, до чого і як треба прагнути, повернулося для них нездатністю виробити власні життєві цінності, знайти свій життєвий шлях, відповідь на питання, що потрібно робити. Інколи втрата людьми гісних зв'язків із певною соціальною спільнотою, необхідність самостійного вибору життєвих цінностей призводить до ситуацій, коли вони почуваються самотніми, покинутими. Такі настрої сприяють формуванню песимістичного світосприймання, почуттів втрати сенсу свого існування у світі.

Наслідки такого стану бувають різними. Наприклад, зневірену в житті людину підстерігає небезпека того, що їй будуть нав'язувати певні стереотипи свідомості її поведінки. Чи не тому люди саме нашої епохи так схильні до різноманітних маніпуляцій? Нав'язувати якісь стандарти може будь-хто: партія, яка пояснить людині її иезаздрісне становище і вкаже, як необхідно діяти; фірма, яка, рекламуючи свій товар, переконуватиме вас у тому, що шлях до життєвого успіху лежить через уміння вдягатися...
З іншого боку, неспроможність людини розпорядитися своєю свободою може вилитись в індивідуалізм. Як правило, він заявляє про себе в таких формах, як егоїзм, цинізм, вседозволеність, розпущеність. Вам, напевно, не раз доводилося зустрічати на вулицях міст і сіл самозакоханих молодиків, які вигукують непристойні слова, намагаються образити перехожих, продемонструвати свою силу. Хоч і прикро, апе це також плоди нашої цивілізації...

Як бачимо, можливості автономії, які надає сучасна цивілізація, не реалізуються автоматично, без активної діяльності самої людини. Лише та особа, яка виробила в собі здатність до розвитку своєї індивідуальності, пошуку тих унікальних смислів, котрих не торкнувся розпад універсальних цінностей, «не випадає» із загальноцивілізаційного процесу.

Тенденція до глобалізації. Нині ми є свідками того, як історія людства стає глобальною. Раніше вона була історією окремих народів, племен, регіонів, історією окремих, багато в чому автономних сфер культури, техніки, науки, поезії, філософії, релігії і так дапі. Характерна ж ознака сучасних цивілізаційних процесів — зростання тенденцій до взаємозалежності й цілісності людського суспільства.

Ця тенденція виявляє себе перш за все в тому, шо реально, незалежно від бажань і прагнень окремих людей, співтовариств, груп, країн, відбувається зростання їх взаємозалежності. Різні частини людського суспільства все більшою мірою стають залежними одна від одної, бо дії кожної з них так чи інакше позначаються на становищі й можливостях дій інших частин  Так, у наші дні непереборним і природним процесом с взаємопроникнення національний економік, чого раніше не спостерігалося. Наприклад, висока конкурентоздатність японських і південнокорейських автомобілів сприяє тому, що ними заповнений американський ринок. Для американського виробництва ие надзвичайно складна проблема, а для американського споживача — це можливість придбати дешевший і кращий автомобіль. Інший приклад. Паління видобутку нафти в нафтодобувних країнах призводить до спаду виробництва в інших країнах. Хоча раніше залежність між тим, що відбувалося, скажімо, в країнах північіїоафриканського регіону, і тим, що відбувалося в європейських країнах чи Японії, навряд чи була значною. Взаємозалежність світу має й інші причини. Не останньою з них є загострення глобальних проблем: економічної, екологічної, енергетичної... Вирішити ці проблеми неможливо зусиллями однієї країни, потрібне об'єднання зусиль усього світового співтовариства.

Цілісність світу виявляється і в тому, шо певні досягнення цивілізаційного розвитку, як правило, ут-верджуються в житті всього сучасного суспільства. У соціально-політичній сфері — це утвердження свобод людини, парламентської демократії, розвиток громадянського суспільства; в економічній — функціонування ринкових відносин; в духовно-моральній — утвердження таких норм, які захитають честь, гідність кожної людини, утверджують повагу до життя як вищої цінності.

Багато з названих цінностей (свобода людини, демократія і таке інше) мають загальнолюдський характер і за своїм значенням — пріоритет над інтересами будь-яких інших спільнот: націй, класів, окремих країн. Якщо в епохи, які передували нашій цивілізації (а в колишньому Союзі РСР — ще до недавнього часу), практикуваюся верховенство інтересів якогось одного класу, наприклад, робітничого, то нині ие тільки політики, вчені, а й прості люди усвідомлюють перевагу загальнолюдських цінностей, орієнтуються у своїй діяльності перш за все на них.

Зростання взаємозалежності різних реї іонів світу, підвищення ролі загальнолюдських факторів у світовому суспільному розвитку сприяли тому, що людство все більшою мірою починало усвідомлювати себе як єдине ціле.

Цікаву думку в контексті глобалізації людства висловив сучасний американський соціолог Н. Смелзер. Він вважає, що розвиток нинішньої цивілізації пов'язаний не стільки з жорстко фіксованими кордонами, скільки зі свободою пересування по всьому світі людей, товарів, символів. А тому дедалі більшу роль у соціальному розвитку відіграють транснаціональні і міжнародні співтовариства та організації.

Проте слід зазначити, що цілісність світу не означає, шо людство стає якимось уніфікованим, тобто що різні культури, нації, групи дедалі більше уподібнюються одна одній. Навпаки, різноманітність, відмінності зберігатимуться і відбуватиметься їх зростання. А це не виключає і виникнення конфліктів. Проте вирішення цих конфліктів повинно мати цивілізований характер, тому що інші шляхи їх вирішення ставлять під загрозу життя людського суспільства.

Наступною особливістю сучасної цивілізації є боротьба різних спільнот ш право на самовираження. Для сучасної доби характерним є крах таких соціальних порядків, за яких народи не мали можливостей вільно обирати свій шлях розвитку, відстоювати свої інтереси, задовольняти свої потреби.

У XX столітті понад 100 країн скинули ярмо колоніального або напівколоніального гніту. Серед них такі впливові нині на міжнародній арені країни, як Єгипет, Індія, Алжир та інші. У 1991 році рухнула така величезна імперія, як Союз РСР. У її складі, наприклад, жодна республіка, хоча вона й проголошувалася незалежною державою, насправді не була самостійною у вирішенні будь-яких питань, зазнавала утисків національна культура тощо. У цей час уперше за багато століть і Україна здобула можливість вільно розвивати свою культуру, свої традиції, розбудовувати свою державність.

На перший погляд може видатися, що пронеси національного визволення та самовизначення суперечать інтеграційним тенденціям. Але цс не так. Інтеграція можлива лише через диференціацію, атому, щоб об'єднатися, необхідно спочатку розмежуватися. Особливо пс стосується таких поліетнічних національно-державних формацій, які були утворені штучно або насильницьким шляхом і не зуміли належним чином забезпечити рівні права й свободу політичного самовираження для всіх націй та етнічних груп, об'єднаних спільними кордонами. Прикладом тут можуть слугувати колишні СРСР та СФРЮ.

Загрозу ж інтеграції становлять такі націоналістичні рухи, соціальним ідеалом яких є взаємно однозначна відповідність: одна нація — одна держава — одне суспільство. Як засвідчує і минуле, і сьогодення, така відповідність призводить до самоізоляції, агресивного поділу на «своїх» і «чужих» (зокрема, і в самій країні) і, врешті-решт — ворожа прогресу й демократії, заперечує свободу індивідуального самовираження. Про не особливо варто пам'ятати сьогодні, коли йде розбудова незалежної України, яку крім українців населяють росіяни, поляки, білоруси, інші національні меншини.

Загрозу інтеграційним процесам становить і таке вирішення національних проблем, яке набирає форму збройного конфлікту. Сьогодні ми є свідками того, як убивства людей виправдовуються національними інтересами. Проте учасники конфліктів забувають, що навіть їх дрібні сутички здатні дестабілізуюче вплинути на цілі регіони, призводять до розриву уже встановлених економічних стосунків, культурних зв'язків, людських взаємин.

Уникненню міжнаціональних конфліктів, розширенню можливостей для більш повного розвитку національних меншин сприяє діяльність міжнародних (національних) економічних організацій, політичних спілок, культурних товариств, які гармонізують світ з точки зору глобального розвитку.

Проявом розглядуваної ознаки є також діяльність різноманітних об'єднань, асоціацій, угруповань і тому подібне, які виражають інтереси різних груп людей: політиків, бізнесменів, борців за права людини, охоронців навколишнього середовиша тощо. У попередні часи не спостерігалося такого розмаїття соціальних утворень, що пояснюється недиференційованістю людської діяльності, каральними законами пануючих режимів тощо.

Розглядаючи тенденцію до самовираження, індивідуалізації соціальних спільнот, ми і тут наштовхуємось на суперечливість сучасних півілізаційних процесів. Вона виявляє себе в тому, що процеси індивідуалізації, суб'єкти в ізації спільнот супроводжуються поляризацією різних соціальних груп, їхнім протистоянням. Не можна не помітити і того, що, по суті, в кожному суспільстві існують можливості для руйнівних дій екстремістських сил.

Поважання права кожної спільноти на самовираження вплинуло й на міжнародні стосунки. Тут починають переважати ідеї миру, світу без війни і насилля, глобальної міжнародної безпеки і співробітництва, вирішення всіх спірних питань шляхом переговорів.

Аналізуючи особливості нашої доби, варто, однак, пам'ятати, що не всі країни досягли сучасного цивілізацій ного рівня. Певною мірою не стосується і колишніх радянських республік. Соціалізм, який будувався в Союзі РСР, був спробою здійснити мету техногенної цивілізації. Але вона виявилася марною, оскільки здійснювали її на основі державної власності на засоби виробництва, політичної та ідеологічної диктатури. Людський вимір був чужий реальному соціалізму.

Що стосується України, то, певна річ, вона не стоїть осторонь сучасних цивілізацій них процесів, хоча вони не охопили українську суспільність повністю. Доля цивілізаційних процесів в Україні значною мірою залежатиме від молодого покоління. Запорука цьому — відданість Україні, освіченість, професійна майстерність.

Запитання і завдання

1. Наведіть приклади, які підтверджували б політичну, економічну, культурну різноманітність сучасного світу.
2. Як ви вважаєте, чому саме в розмаїтості світу —основа його розвитку і функціонування?
3. Дайте характеристику основних особливостей сучасної цивілізації.
4. Які ви знаєте міжнародні (економічні, культурні, політичні) організації, діяльність яких свідчила б про взаємозв'язаність і цілісність людської цивілізації?
5. Наведіть приклади, які свідчили б про взаємовплив у сучасному світі культур Заходу і Сходу.

 акселеративні методи на уроці                         національні особливості
 виділити головне в уроці - опорний каркас             нічого собі уроки
 відеокліпи                                            нова система освіти
 вправи на пошук інформації                            підручники основні допоміжні
 гумор, притчі, приколи, приказки, цитати              презентація уроку
 додаткові доповнення                                  реферати
 домашнє завдання                                      речовки та вікторизми
 задачі та вправи (рішення та відповіді)               риторичні питання від учнів
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)    рівень складності звичайний І
 знайди інформацію сам                                 рівень складності високий ІІ 

 ідеальні уроки                                      рівень складності олімпійський III
 ілюстрації, графіки, таблиці                          самоперевірка
 інтерактивні технології                               система оцінювання
 календарний план на рік                               скласти пазл з різних частин інформації
 кейси та практикуми                                   словник термінів 
 комікси                                               статті
 коментарі та обговорення                            тематичні свята
 конспект уроку                                        тести
 методичні рекомендації                                шпаргалка 
 навчальні програми                                    що ще не відомо, не відкрито вченими