Гіпермаркет Знань>>Українська мова>>Письмо. Читання. 1 клас. Повні уроки>> Українська мова:Написання прямої похилої маленької і великої вертикальних ліній.Повні уроки

Тема.

Написання прямої похилої маленької і великої вертикальних ліній.( До верхньої міжрядкової лінії)

Мета.

Вчити дітей писати прямі лінії за зразком. Розвивати дрібні м’язи кисті. Виховувати бережне ставлення до
природи.

Хід уроку.

І. Актуалізація опорних знань.

1. Повторення правил сидіння за партою.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

1. Відгадування загадки.
Пара довгих вушок,
Сіренький кожушок,
Скорий побігайчик,
А зоветься…(зайчик).
http://www.youtube.com/watch?v=NKUaysV29hg&playnext=1&list=PLEBABF574F2085D5C

– Що допомогло вам відгадати цю загадку?
– Де живе зайчик?
2. Проблемне питання.
– Чому заєць –дика тварина?

3.Робота за малюнком.
– Хто зображений на малюнку? ( Зайчики ).
– Що роблять зайчики? (Їдять моркву).
4.Складання речень про зайчиків відповідно схем
|_____ _____ .
|_____ _____ _____.
5. Слово вчителя.
Дітки, відгадайте загадку:
В лісі тваринка живе полохлива,
Добра, пухнаста, та дуже ляклива.
Вушка вона притискає свої,
Шурхіт усякий лякає її.
(Зайчик)

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Повідомлення теми і мети уроку.
2. Повторення назв ліній сітки зошита, основних правил письма.
3.Письмо прямих ліній за зразком.
Кожного ранку, прокидаючись, зайчата роблять зарядку, ранкову
пробіжку. Старший Скік робить великі стрибки, а менший Скок –
маленькі. Ось так:
(Далі продовжують самостійно).
4. Проблемне питання.
Зайці займаються бігом в різні пори року. Але взимку їх бачать
білими,а влітку – сірими. Чому це так?
– Навіщо заєць міняє шубку?
5. Пальчикова гімнастика.
Ось зустрілись зайченята.
Як погрітись їм, малята?
Спинка спинку розтирає,
Спинка спинку зігріває.
Діти труть долоні тильним боком одна об одну. Повторюють віршик
кілька разів.

6. Виконання наступного завдання за зазначеною схемою.
Зранку зайці на стадіоні. Після бігу – забивання голів у ворота
суперника. Скік б’є у великі ворота.

7.Слухання казки.
Стомився Скік, відпочиває. А ви послухайте казочку Як заєць ошукав ведмедя
Був собі в одному лісі ведмідь. Та такий дужий та лютий!.. Піде було по лісі і душить та роздирає все, що здибає.
Ліс був великий, і звірини в ньому багато, та проте страх пішов на всіх. Адже так і року не мине, а в цілому лісі душі живої не лишиться, коли бурмило буде так господарювати.
Рада в раду, присудили звірі вислати до ведмедя посланців і сказати йому: “Вельможний пане ведмедю! Що ти так знущаєшся? Одного з'їси, а десятьох із злості роздереш і покинеш!.. Адже так до року, то й душі живої в лісі не стане. Ліпше ти ось що зроби: сиди собі спокійно в своїй гаврі, а ми тобі будемо щодня присилати одного з-поміж нас, щоб ти його з'їв”.
Вислухав ведмідь тієї мови та й каже:
— Добре! Але пам'ятайте собі: як мене хоч одного дня одурите, то я вас усіх пороздираю!
Від того дня почали звірі день поза день ведмедеві одного з-поміж себе посилати. Почали кидати день у день жеребки: на кого впав, той і мусив іти до ведмедя...
Одного дня випав жеребок на зайця.
Перелякався бідний заєць так, що й не сказати!.. Та що було робити? Ходили другі, мусить і він. І не змагався. Тільки випросив собі годинку часу, щоб із жінкою, діточками попрощатися. Та поки жінку знайшов, поки всю свою сім'ю скликав, поки попрощались та наплакалися, та наобнімалися, то вже сонце геть з полудня звернуло.
Врешті прийшлося зайцеві рушати в дорогу.
Іде бідолаха до ведмежої гаври. Та не думайте, що йде заячим кроком-скоком, що біжить вітрові наздогін! Гай, гай! Тепер бідному зайцеві не до скоків. Іде нога поза ногу, іде та й постоює, та все рясні сльози витирає, та зітхає так, що аж лісом луна йде. Аж ось бачить: серед лісу криниця кам'яна, оцямрована, а внизу вода глибока.
Стає заєць над цямриною, заглядає вниз, а його сльози тільки кап-кап у воду. Та й зразу повеселішав і аж підскочив з радості. В його голові з'явилася щаслива думка: якби це йому й самому від смерті врятуватися і всіх звірів вибавити від цього лютого та безрозумного ведмедя.
І вже не плачучи і не зітхаючи, а щодуху біжучи, він поспішав до ведмежої гаври.

Було вже надвечір. Ведмідь весь день сидів у своїй гаврі та ждав, коли-то звірі пришлють йому когось на обід.
Ждав і не міг нікого діждатися. Голод почав йому докучати, і разом з голодом почала злість підступати під серце.
— Що ж це? — ревів ведмідь, — Що вони собі думають? Чи забули про мене, чи, може, їм здається, що одною вороною я маю бути два дні ситий? О, прокляті звірі! Коли мені зараз не прийде від них страва, то клянуся буком і берестом, що завтра скоро світ рушу до лісу і повидушую все, що в ньому є живого! І одного хвоста не лишу!..
Та минала хвиля за хвилею, година за годиною, а страва не йшла.
Надвечір вже ведмідь не знав, що з собою зробити з голоду й лютості.
В такому настрою застав його заєць.
— Га, ти, помано, ти, хлистику, ти, гусяче повітря, — кричав на нього ведмідь.— Що ти собі думаєш, що так пізно приходиш? Та я тебе, такого комара, маю цілий день голодний ждати?..
Затремтів заєць, почувши ведмежий крик і люті ведмежі слова, та скоро отямився і, ставши на задніх лапках перед ведмедем, промовив, як міг, найчемніше:
— Вельможний пане! Не моя в тому вина, що так пізно приходжу. І звірів не можеш винуватити. Сьогодні, в день твоїх іменин, вони, ще вдосвіта зібравшися, послали для тебе нас чотирьох, і ми всі вітром пустилися до тебе, щоби ти, вельможний паночку, мав сьогодні добрий бал.
— Ну, і що ж? Чому ж так пізно приходиш і де там тих троє? — запитав ведмідь.
— Трапилася нам дуже погана пригода, — мовив заєць. — Міркуючи, що в тому лісі нема іншого пана, крім тебе, йдемо собі спокійнесенько стежкою; коли із кам'яного замку вискочив величезний ведмідь та й до нас: “Стійте!” — кричить. Ми стали. “Куди йдете?” Ми розповіли по правді. “Го, го,— крикнув він. — Нічого з того не буде! Це мій ліс, і я не дозволю, щоб ви своїм м'ясом годували якогось приблуду, що тут не має ніякого права! Ви мої, і я беру вас собі на обід!”
Почали ми проситися, благати, почали говорити, що нині твої іменини, і дуже негарно буде, коли ти в такий день лишишся без обіду. Та де тобі! Ані слухати не хоче. “Я тут пан, — кричить, — і я один маю на вас право! І ніхто мені тут не сміє втручатися!” І взяв нас усіх чотирьох до свого замку. Ледве-ледве я упросив його, щоб хоч мене одного пустив до тебе. Тепер, вельможний пане, сам поміркуй, чи ми винні в тому, що ти сьогодні з голоду намлівся і що тобі далі робити.
Почувши це, ведмідь аж увесь наїжачився. Вся його злість обернулась на того нового суперника, що так несподівано став йому на дорозі.
— Це ще який непотріб непотрібний посмів сюди вдертися! — ревів він, дряпаючи землю пазурами. — Гей, зайче, зараз веди мене до нього, нехай його розірву на дрібні шматочки!
— Вельможний пане, — мовив заєць. — Це дуже могучий пан, страшний такий.
— Що? Ти думаєш, що я буду його боятися? Зараз веди мене до нього, побачимо, хто буде дужчий!
— Вельможний пане, але він живе у кам'яному замку.
— Е, що там мені його замок! Веди мене до нього, вже я його дістану, хоч би він сховався на самий вершок найвищого дерева.
Попровадив заєць розлюченого ведмедя до криниці та й каже:
— Велика твоя сила! Бач, твій ворог як тільки побачив, що ти наближаєшся, зараз драпнув і сховався до свого замку.
— Де він? Де він? — кричав ведмідь, оглядаючись навкруги і не бачачи нікого.
— Ходи сюди і заглянь ось тут! — мовив заєць і підвів ведмедя до криниці.
Став ведмідь над цямриною, глянув униз — аж там справді ведмідь.
— Бачиш свого ворога, — мовив заєць, — як заглядає із свого укріплення?
— Я не я буду, коли його звідти не дістану! — мовив ведмідь і як не рикне з цілого ведмежого горла у криницю!
А з криниці як не відіб'ється його голос вдвоє сильніше, мов з величезної труби!
— Та так? — скрикнув ведмідь. — Ти мені ще грозиш? Чекай ясе, я тобі покажу!
Та за цим словом ведмідь бабах до криниці та й там потонув.
А заєць скочив щодуху до звірів і розповів їм, яким-то способом він змудрував ведмедя і вибавив їх усіх від тяжкого нещастя.
Не треба вам казати, яка радість запанувала в цілому лісі.

8. Самостійне виконання завдання за зразком.
Повернемось на стадіон. У Скока маленькі ворота, але б’є він
справно.
(до кінця рядка без зразків)
9.Хвилинка-цікавинка.
Зайців несправедливо називають боягузами .Вони сміливо захищають
своїх малят від небезпеки.
Ось давайте подивимось мультфільм:
(Храбрій зая)
Розкажіть, про якого зайчика ми подивились мультфільм?
10. Словникова робота.
Шуліка – великий хижий птах родини яструбиних з довгими
крилами і загнутим дзьобом.

11. Фізкультхвилинка.
Я малюю зайчика для вас – раз.
(Колові рухи руками над головою).
Це у нього, бачите, голова – два.
(Руки кладуть на голову).
Це у нього вуха догори – три.
(Піднімають руки вгору до вух).
Це стирчить у нього хвостик сірий – чотири.
(Повертають тулуб праворуч, ліворуч).
Це очиці весело горять – п’ять.
(Прикладають руки до очей).
Ротик, зубки – нехай морквинку їсть – шість.
(Імітують жування моркви).
Шубка тепла, хутряна на нім – сім.
(Плещуть в долоні).
Ніжки довгі, щоб гасав він лісом – вісім.
(Підскакують на місці).
12. Продовження роботи в зошитах.
Поки ми відпочивали, м’ячі зайчат розлетілися по стадіону. Та
звірята не розгубилися. Взяли цеглинки і обгородили стадіон. Продовжте
далі ви це завдання.
13. Хвилинка фантазії.
Хоча зайців і вважають боягузами, уявіть, що Скік і Скок з’їли
чарівну морквинку і стали найсміливішими. Що станеться в лісі?
14. Письмо прямих паличок різної висоти.
Роблячи огорожу, зайчата не помітили, як насунула хмарка і пішов
дощ. Він, ніби граючись, то напускався, то вщухав. Ось так:

IV. Штрихування морквинок.

Дітки що є найулюбленішою стравою для зайченят?
http://www.youtube.com/watch?v=VRXGI9fAm2U

Давайте спробуємо намалювати морквинку в зошитах.

Вдома зайчики поласували соковитою морквою.
 

V. Підсумок уроку.

– Про кого ми говорили на уроці?
– Що вчилися писати?
Заєць – шкідлива тварина.
– Виберіть свій варіант і доведіть.

Список використаних джерел:
Урок на тему: Зображення прямих ліній у рядку. Штрихування геометричних
фігур Ляпота Л.О.,м. Полтава.
Будна Н.О., Походжай Н.Я., Шост Н.Б. Уроки письма. 1 клас. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2002.
Сапун Г.М., Пачашинська М.О.Уроки навчання грамоти(письмо та розвиток мовлення).- Тернопіль: Підручники і посібники, 2002.
Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В..

Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, а и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов  высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.