Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 11 клас>>Зарубіжна література: ҐІЙÓМ АПОЛЛІНÉР (1880–1918). Життєвий і творчий шлях письменника. Шлях французького поета Ґійóма Аполлінéра від неоромантизму до кубофутуризму. Реакція на символізм, звернення до реального, предметно-чуттєвого і його вираження “прямим словом”. Зміна позиції щодо життя, ствердження активно-творчого ставлення до нього. “Лорелея”, “Міст Мірабо”. Змалювання почуттів особистості в урбанізованому динамічному світі

Я всесвітом упився

Із надбережжя дивлячись на гін ріки і сон шаланд

Тож слухайте мене бо я гортань Парижа

Захочу знову вип'ю цілий світ..
                            Ґійом Аполлінер

ҐІЙОМ АПОЛЛІНЕР
(1880-1918)
- французький поет, прозаїк, драматург, автор статей про літературу та мистецтво. Естетичні шукання Аполлінера увиразнювали притаманний авангардизму пафос докорінного оновлення світу та мистецтва.

Сучасники, що близько знали Ґійома Аполлінера, залишили досить суперечливі спогади про нього. Із сукупності їхніх вражень постає неординарна особистість, у якій сполучалися розмах почуттів і вразливість, дотепний розум і меланхолійність, товариськість і глибока самотність, щиросердність, навіть деяка наївність у спілкуванні та схильність до витівок і розіграшів. Польська письменниця Ю. Хартвіг у своїй книжці про Аполлінера відзначала, що він нагадував поетичного Ґарґантюа, який важко пристосовується до людських критеріїв». Однак крізь розмаїття внутрішнього світу поета просвічувала дивовижна, майже дитяча «сонячність» його вдачі. Незадовго до смерті Аполлінер писав: «Звісно, життя поета - непересічне, але доля мене втягувала у такі пригоди, які, попри все, мені до душі, - я вмію радувати людей і добре це усвідомлюю».

Мистецька вдача Аполлінера давалася взнаки і в його житті, яке раз у раз виблискувало містифікаціями - настільки живучими, що згодом навіть у солідних наукових словниках поет презентувався як містифікатор.

СТОРІНКАМИ ЖИТТЯ МИТЦЯ

«...я вмію радувати людей»

Власне, містифікації супроводжували його від народження. Майбутній поет народився 26 серпня 1880 р. у Римі й за кілька днів потому був зареєстрований у мерії під умовним прізвищем Дульчині, як дитина невідомих батьків. Пізніше хлопчика визнала матір - Анжеліка Костровицька, російська піддана і полька за походженням, яка за кілька років до його народження втекла з дому з італійським офіцером Франческо д'Ес-пермоном. Як позашлюбна дитина, хлопчик успадкував прізвище матері. Отже, повне ім'я та прізвище поета звучало так: Вільгельм-Альберт-Володимир-Олександр-Аполлінарій Костровицький.

До сьогодні не вдалося точно встановити, хто був батьком Аполлінера. Загадкові обставини народження надихнули поета на створення легенд про те, що його предком був чи то Наполеон, чи то папа римський. Через своє «сумнівне» походження він не мав офіційних підстав для отримання статусу підданого Італії, тому від самого народження до останніх років життя був змушений розв'язувати проблему свого громадянства. Країною, підданим якої він хотів стати, була Франція.

Походження поета відбилося на його національній та культурній самоідентичності. Слід зазначити, що в офіційній картці реєстрації для іноземців, виданій Аполлінеру 1899 p., у відповідній графі було вказано відразу дві національності: «Італієць. Росіянин». Справді, поет відчував себе духовно закоріненим водночас у двох традиціях -європейській та слов'янській. На перехресті цих двох культур знаходиться і його художня творчість. Безперечно, вона виростає на ґрунті західноєвропейської літератури і передусім - французької лірики. Однак і слов'янські країни - Чехія, Польща, Україна, Росія, Сербія -входять до неї своїми краєвидами, історичними сюжетами та народними звичаями.

Дитячі та юнацькі роки поета минули на європейському півдні. Він відвідував колежі у Монако й Каннах, пізніше -ліцей у Ніцці. Вже сімнадцятирічним юнаком Аполлінер разом із товаришем по ліцею готував рукописний часопис, до якого увійшли вірші, статті на політичні теми, міркування щодо театрального життя тощо. І вже тоді він вдався до літературної містифікації, вигадавши свій перший псевдонім - «Ґійом Макабр». Потім з'явилися й інші його літературні маски. Наприклад, 1909 р. поет надрукував деякі свої твори, підписавшись Луїзою Лаланн. Уславлене у світі літературне ім'я «Ґійом Аполлінер» народилося 1902 р. Воно було утворене із французької форми першого (Вільгельм) та останнього (Аполлінарій) імен поета.

1899 р. родина Костровицьких оселилася у Парижі. Перші роки життя у столиці Франції були для Аполлінера досить важкими. Іноземець без громадянства, він почував себе тут безправним чужинцем. Бідність змушувала його братися до будь-якої роботи. Довелося бути навіть «літературним негром», тобто писати твори, які видавалися під прізвищем їх замовників. Утім, випадкові заробітки не рятували від злиднів. Відтак запропоноване 1901 р. місце вчителя французької мови у заможній родині Міло поет сприйняв як подарунок долі.

Спочатку все й справді складалося на краще. Разом з родиною Міло Аполлінер подорожував Німеччиною, Австрією, відвідав Прагу. Враженнями від цих подорожей не один рік живилася його художня творчість. Однак головною подією тих років стало любовне потрясіння: закохавшись в Анні Плейден, яка разом з ним служила гувернанткою, поет зазнав і радості сильного почуття, і болю від усвідомлення того, що це почуття є для коханої зайвим, непотрібним. Нерозділена любов до Анні, як зазначають критики, зробила з поета-початківця видатного лірика (що й засвідчує один з перших зрілих поетичних циклів Аполлінера «Рейнські вірші»). А водночас - поглибила розрив між поетом і байдужим до нього світом.

Невдовзі Аполлінер повернувся до Парижа. Тут він опинився у вирі бурхливого культурного життя. У театрі, живописі, літературі, музиці, балеті Франції панував дух оновлення. Аристократичні салони, що були центрами художнього та артистичного життя, поступилися місцем літературним редакціям з притаманними їм духом вільнодумства та чутливістю до найновітніших віянь. У паризьких кав'ярнях обговорювалися свіжі новини мистецького життя. В одній з таких кав'ярень із поетичною назвою «Під золотим сонцем» Аполлінер познайомив-  ся із талановитим письменником і відомим скандалістом Альфредом Жаррі. Сатирично-гротескні твори цього митця, що вирізнялися антибуржуазною спрямованістю і зламом естетичних традицій, вплинули на творчий пошук Аполлінера. Проте, мабуть, ще більший вплив справило на поета постійне спілкування з художником-кубістом Пабло Пікассо.

Кубізм (франц. cubisme, від cube - куб) - авангардистська течія в образотворчому мистецтві першої чверті XX ст. її представники прагнули виявити геометричну структуру об'єму, розкладаючи предмет на плоскі грані або уподібнюючи його до простих тіл - кулі, конуса, куба.

Все це притаманне і роботам П. Пікассо. Цікаво, що, крім картин, скульптур та графічних робіт, він створив серію колажів, продемонструвавши, що шматки газет, візитні картки, тютюнові обгортки, «вмонтовані» в картини, можуть бути повноцінними елементами сучасного художнього твору.

Деякі елементи кубістської естетики простежуються також в поезіях Аполлінера. Проте не варто в них шукати виявів безпосереднього впливу Пікассо. Творча взаємодія двох митців була складнішою. Вона виявлялася насамперед у властивому обом прагненні до радикального оновлення мистецтва. Можна сказати, що у своїй творчості вони рухалися назустріч один одному: Пікассо збагачував живопис ліричною стихією, підкоряючи мову образотворчого мистецтва завданню самовираження ліричного «я»; а Аполлінер наближав поезію до авангардного образотворчого мистецтва з його колажністю, технікою зображення одного предмета «крізь» інший тощо. Одним із найпоказовіших аполлінерівських експериментів цього плану були вірші, написані у вигляді малюнків. Поет навіть збирався видати їх окремою збіркою із красномовною назвою: «І я теж живописець».

1911 р. разом з Пікассо Аполлінер пережив сутичку з французьким законом. Внаслідок збігу обставин їх запідозрили у причетності до викрадення з Лувру картини Леонардо да Вінчі «Джоконда». Безпідставність звинувачення та протести громадськості змусили владу звільнити Аполлінера після тижневого ув'язнення, але він перебував під слідством ще понад чотири місяці. Ця неприємна історія, що згодом відбилася у циклі віршів «У в'язниці Санте», посилила притаманне поетові почуття беззахисності та безпритульності (у нападках деяких журналістів відверто висловлювалася думка про те, що оскільки «підозрювані» Аполлінер і Пікассо є іноземцями, вони «цілком природно» ставляться до скарбів французької культури не так шанобливо, як корінні французи). За таких обставин з новою гостротою поставало старе питання громадянства. 1911 р. Аполлінер звернувся до відповідних інстанцій із проханням про отримання французького громадянства, але дістав відмову. Драматизм його тодішнього становища поглиблювався розривом любовних взаємин з Марі Лорансен — давно назрілим, але все одно болісним. Все це сприймалося поетом як численні знаки його невизнаності світом.

Цей період, затьмарений неприємними життєвими обставинами, був, однак, надзвичайно плідним для Аполлінера у плані творчої самореалізації. Від 1910 р. одна за одною виходять збірки його прозових («Єресіарх і К°») і поетичних творів: «Звірослов, або Почет Орфея» (1911) та «Алкоголі» (1913).

Перша світова війна внесла у життя поета істотні корективи. Він вирушив добровольцем на фронт. До такого рішення його підштовхнули надія зі зброєю в руках заслужити французьке громадянство та невдала спроба знайти щастя у коханні.
Цього разу сплеск любовних почуттів був викликаний Луїзою де Коліньї-Шатійон. У світських колах, до яких належала Лу, не читали видань, у котрих друкувався Аполлінер, тож не дивно, що його літературна творчість видавалася їй дивацтвом. Та й взагалі вона зверхньо ставилася до закоханого поета. Рішення Аполлінера взяти участь у Першій світовій війні розтопило лід у серці вередливої аристократки. Втім, любовна ідилія тривала недовго. Останнє побачення з Лу, яке відбулося у Марселі 29 березня 1915 p., розвіяло останні ілюзії поета. Через кілька днів потому він прибув на фронт рядовим артилеристом. Проте слід зазначити, що і ця історія нещасливого кохання надала поетові потужного творчого імпульсу, на хвилі якого виникли 76 поетичних «Послань до Лу» (збірка «Тінь мого кохання», 1947).

Фронтове життя не припинило творчої активності Аполлінера. Він продовжував багато писати. Звісно, війна була тією віссю, навколо якої оберталися поезії цього періоду. Вони утворили основний зміст поетичної збірки «Кал іграми. Вірші Миру та Війни» (1918).

В останні два роки життя, здавалося, почали збуватися заповітні мрії поета. 9 березня 1916 р. він нарешті отримав громадянство Франції. Пощастило йому пізнати і взаємне кохання. Прийшло до Аполлінера і визнання: молоде покоління поетів сприйняло його як метра французької лірики. На жаль, за іронією долі Аполлінерові не судилося насолодитися цими дарунками долі. Через тиждень після отримання французького громадянства поет був важко поранений у голову осколком снаряду. Він вижив, але поранення підірвало його фізичні сили.

Залишившись у Парижі, Аполлінер брав участь у літературному житті, однак йому, виснаженому повільним одужанням, це давалося нелегко. Недовго тривало й щасливе подружнє життя: за півроку після одруження 38-річний поет раптово помер від грипу. Це сталося 9 листопада 1918 р.

ПОМІРКУЙМО НАД ЖИТТЄВИМ ШЛЯХОМ МИТЦЯ
1. Як походження Аполлінера вплинуло на його життєвий шлях і світобачення?
2. Які  обставини  особистого життя   поета  зумовили розвиток у його ліриці теми «нелюбого»?
3. Як у житті Аполлінера відбилася його епоха?
4. Складіть психологічний портрет митця.

Є.Волощук "Зарубіжна література 11 клас"

Вислано читачами інтернет-сайту

_{Планування зарубіжної літератури, підручники та книги з зарубіжної літератури 11 класу, курси та завдання з зарубіжної літератури}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.