Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 10 клас>> Зарубіжна література: „Війна і мир” - історичний і психологічний роман-епопея

РОМАН-ЕПОПЕЯ
Цей твір вражає і обсягом, і кількістю персонажів (понад п'ятсот), і масштабністю зображених подій. Тут є любов і ненависть, щастя й горе, світлі почуття й низькі інтриги, дитячі ігри й воєнні баталії, народження й смерть, світські бали й побутові сцени. І кожну дійову особу, що бере участь у цих подіях, автор випробовує часом, історією.
Те, що зазвичай зображується у творах різних жанрів, Толстой вмістив у одному. І тому сам письменник говорив, що твір цей — «не роман, ще менше поема, ще менше історична хроніка». «Війну і мир» сам він називав книгою і порівнював її з епосом Гомера. Дослідники назвали «Війну і мир» романом-епопеєю.
Роман — це провідний жанр літератури, починаючи з XVIII століття, а XIX століття демонструє його розквіт. Предмет романного жанру — доля окремих людей, їхнє щоденне життя, причому герой роману висвітлюється, згідно з концепцією М.Бахтіна, «не як готовий і незмінний», а як такий, що«утверджується, змінюється, виховується життям». Приватне життя окремої людини досліджується в динаміці, еволюції, у складних стосунках героя з навколишнім світом.
З давньогрецьким словом епос міцно пов'язане уявлення про художнє відтворення життя в його цілісності: в епосі розкривається епохальність життя народу, його сутність.

«Війна і мир» має ознаки роману й епосу. Доля кожного героя твору міцно пов'язана з життям народу, з епохою.
Роман-епопея «Війна і мир» почався із задуму Толстого написати роман «Декабристи». Після смерті Миколи І в 1855 році із Сибіру почали повертатися амністовані декабристи зі своїми родинами.
Ці люди зберегли душевну цілісність і чистоту, що контрастували з душевним станом більшості росіян — нервових, поквапливих, внутрішньо розірваних. Що саме допомогло зберегти тим, хто тридцять років відбув на засланні в Сибіру (а частину цього терміну — в підземеллі, на каторжних роботах), твердість духу та ясний розум? Відтак Толстой звернувся до аналізу грудневих подій 1825 року. Виявилося, що 1825 рік тісно пов'язаний з 1812-м, молодість декабристів, формування їхніх світоглядних, моральних, політичних переконань збігалися з воєнною порою і славетною перемогою росіян.
Поразка військ Наполеона, на думку Толстого, не була випадковою. Але щоб донести цю істину до читацької свідомості, треба було почати від супротивного, тобто з доби невдач і поразок. Адже Росія воювала з Францією і 1805 року, і 1807-го у складі союзницьких військ. Чому Наполеон, «геній» війни, зі своєю неперевершеною армією одержуючи блискучі перемоги упродовж тривалого часу, зазнав поразки у 1812 році? Чи то фортуна відвернулася від французького імператора? Чи то була історична необхідність? Толстой опрацював величезну кількість наукових праць як вчених французької історіографічної школи, так і російських істориків, але вони його не задовольнили. Науковці давали вражаючу фактичну картину, навіть концептуально її обґрунтовували, але жоден не пояснив, чому мільйони людей рушили з Заходу на Схід, щоб вбивати собі подібних.

Найбільший інтерес у Толстого викликала емоційна сфера, бо вчинки людини визначає передусім світ почуттів і бажань, а потім вже — думок. Коли почуття і бажання мільйонів абсолютно різних людей збігаються, стається велика історична подія. «Будь-який історичний факт, — зафіксував у щоденнику Толстой, — необхідно пояснювати людяно». З таких позицій і написано роман «Війна і мир».

Толстой не поділяє події на більш і менш значущі залежно від того, зображують вони домашній побут чи воєнні події.
Письменник відтворює психічний стан людини у момент, коли життя виходить із усталеного русла. Людині в такій ситуації здається, що всьому кінець, але саме тоді й розквітає раптом в її душі відчуття свободи, повноти буття, «справжнього» життя, на противагу звичним обставинам існування. Цю думку висловлює, П'єр після страждань, яких він зазнав у полоні: «Ми думаємо, що як нас викине із звичайної доріжки — все пропало, а тут тільки починається нове, хороше».
Обставини життя змінилися, зросла суспільна роль народу, людей об'єднала єдина мета: протистояти завойовникам.

Події приватного життя інколи стають всенародними. Наприклад, Микола Ростов, програючи в карти Долохову величезну суму — сорок три тисячі рублів, знає, що спричинює неминуче розорення родини. Микола зовсім не картяр, він зайшов до Долохова зробити лише одну ставку і виграти сто рублів, щоб купити подарунок матері. Але запеклий картяр Долохов, понад усе в житті ставлячи ризик і своє верховенство над усіма, до того ж прагнучи помститися Миколі за те, що йому більше пощастило в коханні до Соні, — підкоряє Ростова силою волі. Долохов свідомо діє як сила зла стосовно Миколи, і той це розуміє. Чому ж він не може протистояти? Спочатку спробуємо зрозуміти, що відбувається з Ростовим у цей фатальний момент життя.
Повертаючись додому, Микола поринає в атмосферу закоханості й щастя, музики і поезії, той улюблений світ, який вперше, під впливом катастрофічного програшу, бачить збоку, відчужено, не сприймаючи радості молодих натхненних облич.

Наташа співає, і з її братом відбувається несподівана метаморфоза.
«Що ж це таке? — подумав Микола, почувши її голос і широко розкриваючи очі. — Що з нею сталося? Як вона співає сьогодні?» — подумав він. І раптом увесь світ для нього зосередився в чеканні наступної ноти, наступної фрази, і все на світі стало поділеним на три такти: «ОЬ тіо сгийеіе аіїеііо...' Раз, два, три... раз, два... три... раз... ОЬ тіо сгисіеіе аіїеііо... Раз, два, три... раз... Ех, життя наше безглузде! — думав Микола. — Усе це, і нещастя, і гроші, і Долохов, і злоба, і честь — усе це дурниці... а ось воно — справжнє... Ну, Наташо, ну, голубчику, ну, матінко!... Як вона зі візьме? Взяла! Хвалити Бога! — і він, сам не помічаючи того, що він співає, щоб посилити цей зі, узяв високу ноту в терцію. — Боже мій! Як гарно! Невже це я взяв? Яка втіха!» — подумав він. О, як зворушилося щось найкраще, що було в душі Ростова. І це щось було незалежне від усього на світі і найвище за все на світі. Які тут програші, і Долохови, і слово честі!.. Все дурниці! Можна зарізати, вкрасти і все ж бути щасливим...
 Моє ти кохання жорстоке (італ.).

Але це щастя надто драматичне, непосильне для Миколи. Тому він намагається замкнутися в колі звичного і зрозумілого. «Певні умови полкового життя» і стають тим світом, в якому все ясно й просто, і легко бути прекрасною людиною, «що здавалося таким важким у цивільному житті» (в оригіналі — «в миру» — так церква називає життя, що плине за монастирським муром). Улюблений полк Ростова і був для нього своєрідним «монастирем», регламентованим життям, в якому неможливо помилитися.

У Миколи Ростова ще будуть душевні кризи. Але він не дозволить собі узяти під сумнів те, що визнано всіма. Тому він — звичайна, пересічна людина. Толстой не принижує цим героя. Просто він показує, що інколи слід докласти особистих зусиль для подолання труднощів, але не кожен на це спроможний.
Образ Долохова вводить у мирний сюжет тему війни. А що це означає — війна у мирі? Для Толстого — це ситуація, в якій поведінка людини ґрунтується тільки на культі особистої активності, поза прагненням до взаємин і порозуміння з іншими людьми. Так утверджується свавілля егоїзму. Долохов — бре тер, характерний персонаж дворянської культури початку XIX століття, який прагне небезпечних розваг і шукає найменшого приводу для дуелі.
Під час обіду на честь генерала Багратіона в Англійському клубі Долохов провокує П'єра на скандал і виклик на дуель. Пєр, вимовляючи слова виклику, усвідомлює, що плітка про зв'язок його дружини з Долоховим — правда.
І от дуель, завжди непередбачувана й небезпечна, завершується пораненням Долохова. А для П'єра ця дуель — духовна катастрофа, яка розбиває всі розумні пояснення життя.

«Я стріляв у Долохова за те, що вважав себе ображеним. А Людовика XVI стратили за те, що його вважали злочинцем, а через рік вбили тих, хто його стратив, теж за щось. Що погано? Що добре? Що треба любити, що ненавидіти? Для чого жити, і що таке я? Що таке життя, що смерть? Яка сила керує всім?» — питав він себе. І не було відповіді на жодне з цих питань, крім однієї, нелогічної відповіді, зовсім не на ці питання. Відповідь ця була: «Помреш — усе кінчиться. Або все пізнаєш, або перестанеш питати». Але й померти було страшно.
Світ поділився на одиничні явища, між якими не було зв'язку. Таке сприйняття життя заводить П'єра в глухий кут. Він намагається аналізувати ситуацію і визначає причину своєї катастрофи -- одруження з Елен, якої він насправді не кохав. Один неправильний крок у житті може призвести до ланцюга помилок і катастрофи.

У «Війні і мирі» багато значать походження героїв, родинні традиції, честь роду. Простота Ростових і гордість Болконських — прикметні ознаки цих старовинних родин, що виражаються і в моралі, і в поведінці, і в побуті. Ми пам'ятаємо, як цінував Толстой родини, у яких діти виховуються щирими, доброзичливими, людяними. Проте не завжди родинні взаємини побудовані на повазі, любові й довірі. Такою змальовано родину Курагіних, які завдають болю й нещастя іншим героям твору. Коли ГГєр із позашлюбного сина знатного вельможі раптом стає графом Безуховим і одним з найбільших багатіїв Росії, на нього спрямовує свавільний пресинг родина Курагіних. Та ніхто не примушував ІІ'єра освідчуватися Елен. Він одружився з власної волі. Але вибір людини може бути зумовленим певними обставинами, яким вона не може протистояти. Здолати всі перешкоди на шляху до своєї мети можуть передусім сильні, вольові, жорсткі особистості, які не рахуються з інтересами інших, нехтують моральними законами, прагнуть самоствердження за будь-яку ціну. Світом керує сваволя. У романі діє Наполеон.

«СЕЙ ВЕРШНИК, ЩО ПІД НИМ СХИЛИЛИСЯ ЦАРІ...»
1799—1814 роки історики називають Наполеонівською епохою. Весь цей час Франція, якою правив Бонапарт, воювала з європейськими державами. В результаті воєнних перемог французи за десять років підкорили більшість країн Західної Європи. Ідеї, плани й результати діяльності Наполеона вражали своєю грандіозністю. Здавалося, що він, попри всі закони історії та права, перекроював світ на свій розсуд. Наполеон оголосив себе прихильником революційних реформ, скасував кріпацтво, утвердив рівність прав усіх громадян перед законом. От чому ставлення до Наполеона розділило європейське суспільство: в очах одних він був геніальним продовжувачем справи Великої революції, інші вважали його контрреволюціонером, який знищив революцію, треті вбачали в ньому узурпатора влади, котра по праву належить лише монарху. Але всіх вражало, як цей нікому не відомий корсиканець із зубожілої дворянської родини став володарем половини світу, перед яким схилялися народи й короновані особи. З 1812 року Наполеон зазнавав поразку за поразкою, втратив престол, був висланий на острів св. Єлени, де й помер 1821 року. Французький народ почав творити легенду про виняткову особистість, обранця долі, страдника-вигканця; до цього долучилися всі великі романтики: Байрон, Гейне, Лєрмонтов, Гюго, Беранже, Пушкін. Наполеонівська доля стала символом епохи. Французький реалістичний роман XIX століття відобразив її в долі таких героїв, як Жульєн Сорель Стендаля або Растіньяк Бальзака.
У 60-ті роки до образу Наполеона звертаються російські класики — Достоєвський в романі «Злочин і кара» і Толстой в епопеї «Війна і мир».

 В особистості Наполеона, як переконливо показали письменники різних країн, знайшло своє відображення буржуазне ставлення до життя, характерне тим, що всі життєві інтереси для людини вичерпуються особистими бажаннями й цілями. Толстой показує, як кожен із героїв чесних, благородних, справедливих зазнає особистої поразки і потім розплутує складний клубок суперечностей в пошуках смислу людського буття.

Зарубіжна література. 10 клас. За заг. ред. В.Я. Звиняцьковського

Вислано читачами з інтернет-сайту

_{Планування зарубіжної літератури, підручники та книги іззарубіжної літератури, курси та завдання для 10 класу}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності залач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.