Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 6 клас>>Всесвітня історія: Перші землероби та скотарі на території України. Трипільська археологічна культура. Господарство, побут і духовне життя носіїв трипільської культури. Скотарі степу.

§ 6. Перші землероби та скотарі на території України
Установіть відповідність між поняттями та поясненнями.

1. Трипільська археологічна культура
Стародавні люди, які мешкали на території сучасної України, подібно до всього людства за часів неоліту переходили до виробного господарства.

Місцевість півдня України, переважно степова й лісостепова, була зручною для винайдення тут землеробства й скотарства. Тому на землях нашої батьківщини виникають, подібно до інших районів Європи, початкові, примітивні форми землеробства та скотарства.

Удосконалюється техніка виготовлення кам'яних знарядь праці, виникає ткацтво і гончарство. Поступово скотарські племена, які мешкали в степових районах України, відокремилися від землеробів і перейшли до кочового способу життя. А в середовищі землеробських, осілих племен, які мешкали між Бугом і Дністром виникає землеробська культура, яка сягає дуже високого для тих часів рівня розвитку господарства, її племена розселилися на великій території між Карпатами та Дніпром.

АРХЕОЛОГІЧНА КУЛЬТУРА - таким поняттям історики та археологи називають згуртування племен, які ще не знали державності, але були поєднані господарчими та культурними зв'язками. На території певної археологічної культури під час розкопок знаходять
речові пам'ятки, схожі одна на одну способом виготовлення та оформленням. Археологічна культура має визначену територію та час існування.

У 1893 р. експедиція археологів, якою керував Вікентій Хвойка, уперше знайшла сліди поселення цих трударів поблизу села Трипілля Обухівського району, що на Київщині. За науковою традицією, цю культуру назвали трипільською за місцем першої знахідки. Час її існування припадає на період від IV до середини II тис. до н. е.

Історики не можуть пояснити витоки цієї культури. Одні вважають, що трипільці — це місцеві племена хліборобів і скотарів — Наддніпрянщини та Наддністрянщини, інші стверджують, що трипільці прийшли до нас із Молдови чи Балкан. Треті доводять, що носіями культури були кілька народів.

2. Господарство, побут і духовне життя носіїв трипільської культури
Чисельність трипільців постійно зростала, оскільки землеробство забезпечувало їх продуктами харчування в достатній кількості. Тому в III тис. до н. є. збільшується територія, на якій вони мешкали. Зростають розміри окремих поселень. Вони сягають площі 250-400 га, тобто стають схожими за своїми розмірами на міста.

Відомо, що окремі невеликі поселення гуртувалися, як правило, навколо одного великого.

Самі поселення мали незвичайне планування. Вулиці утворювали форму кілець, одна всередині іншої. Від центральної площі вулиці також розходилися променями. У середині II тис. до н. є. такі поселення були оточені захисними укріпленнями. Поселення починають будувати у важкодоступних місцях.

Житла розміщували кількома колами навколо великого майдану. Ці майдани трипільці використовували як загони для худоби. Стіни приміщень будували з плетеного верболозу, який потім обмазували глиною. Цікаво була настелена підлога — на низ клали дерев янии поміст, а зверху вкривали глиною. Дах був двосхилий, покритий солом'яними або очеретяними снопами. Такі житла мали невеликі округлі вікна.

На сьогодні знайдено сліди близько кількохсот поселень. Тепер ми знаємо про такі поселення трипільців, як Майданецьке, Доброводи, Тальянки тощо. Це сучасні назви поселень, біля яких знайдено пам'ятки трипільців.

Деякі міста існували до 80 років, а потім трипільці спалювали старі будинки і будували нові. Як відомо, трипільці не були войовничим народом. Напевно, їм самим стали загрожувати войовничі сусіди. Трипільці вміли виготовляти знаряддя не лише з каменя, а й з міді, які побутували одночасно. Це було типовим явищем для середини неоліту. Відомо, що, крім великої та малої рогатої худоби, трипільці почали розводити коней.

Археологічні дослідження надали в руки істориків численні зразки гончарного, або керамічного, посуду, тобто посуду з випаленої глини. Трипільці виготовляли кілька різновидів гончарного посуду.
 
Узагалі, головною прикметою трипільської культури є кераміка. Недаремно трипільську культуру називають культурою мальованої кераміки. Посуд трипільців був як ліпний, так і гончарний. Його випалювали в печах. Посуд виготовляли для кухонного, столового та релігійного призначення. Трипільці розфарбовували посуд переважно трьома кольорами: червоним, білим (уважалися символами вогню) та чорним. При цьому кожна місцевість, навіть кожне поселення мали свій улюблений орнамент, притаманний тільки цій місцевості. Типовою формою глечиків є груша, трапляються глеки з вузеньким горлом, гострими боками.
Трипільці обожували природу. Імена їхніх богів невідомі, але ми знаємо, що вони, як і всі землеробські народи, найбільше шанували божества родючості, богів сонця та місяця, а також богів, які були покровителями худоби.

На посуді найчастіше зображували Матір-Землю — найшанованішу богиню. Досить часто на посуді трипільців трапляється зображення змія, який є символом весни. Мабуть, тому спіраль, у яку згортається змія, була також поширеним символом. Якби ви перенеслися в минуле й подивилися на трипільське поселення згори, то за планом воно нагадало б вам ту саму спіраль. Вона для трипільців була символом того, чому слід поклонятися, а можливо, і боятися.

Предмети домашнього вжитку, релігійного призначення трипільці прикрашали символами родючості, життя, сонця, особливо вони шанувалия сім'ю та рід. Пам'ятки мистецтва, предмети домашнього вжитку, одяг, способи розфарбовування посуду свідчать про те, що трипільська культура була світлою, життєрадісною, привабливою. Трипільці любили природу і бажали добра всім навколо себе. Культура трипільців, як це не раз бувало в історії людства, поступово згасла наприкінці II тис. до н. є. Причини її зникнення нині не з'ясовані.

3. Скотарі степу
Степи на північ від берегів Чорного моря завжди були зручні як для землеробства, так і для скотарства. Хоч опадів тут небагато, проте вистачає родючої землі. Однак чорнозем важко обробляти без тяглової сили тварин. А безкрайні пасовища неначе спокушають мешканців до заняття скотарством.

Тепер ми помандруємо в другу половину IV тис. до н. е. На північ від нас розквітла трипільська культура. А якщо осідлати коня і помчати верхи на південь, то в безмежних степах, що розкинулися перед очима, ми потрапимо до володінь скотарів-кочовиків. Звідки вони походять і яка їхня подальша доля — напевно невідомо. Вони завжди в дорозі — потрібно постійно шукати нові пасовища для худоби. Тому в тутешніх народів обмаль поселень, їхній побут, ремісництво були не розвинені й примітивні.

Кочовий спосіб господарства перешкоджав накопиченню багатства. Нерівність серед скотарів формувалася повільніше, ніж у землеробських народів.

Постійно мандруючи степом, племена скотарів залишали численні кургани, які й тепер видно здалеку. Отже, зазначимо, що кургани — сліди життя й діяльності скотарських кочових народів. Під курганами вони ховали своїх вождів, жерців, старійшин. Скотарі велике значення надавали поховальним обрядам. Кургани для них — символ зв'язку з померлими предками і з певною територією, своєрідні храми. Біля них збирались общини, відбувалися свята, тут приносили жертви богам.

Найвідоміший серед поховань — Маріупольський могильник. У ньому археологи знайшли дерев'яні надмогильні споруди у вигляді осель, численні прикраси з кісток, каменю, навіть міді.

Знахідки Азово-Дніпровської археологічної культури, яка досліджена сьогодні, свідчать, що мешканці над порогами Дніпра здобували собі їжу не тільки за допомогою скотарства, а також і мисливства та рибальства. Скотарі середньостогівської, хвалинської культури пробували одомашнювати коней, опановували їзду верхи чи не найперші освоїли відгінне скотарство.

Відганяючи худобу влітку вниз по Дніпру, вони потрапляли в місця, де можна рибалити, полювати, жити зі збиральництва. А жителі нижньомихайлівської культури разом із кочовим розвивали й осілий спосіб життя, потроху обробляючи землю й оволодіваючи ремеслами. Так, за неоліту, одночасно з трипільською культурою, у степовій смузі сучасної території України кочові народи поширювали заняття скотарством і остаточно перейшли до відтворювального господарювання.

1.    До якої епохи належить трипільська культура? Чому ця культура має таку назву?
2.    Який метал першим почали обробляти трипільці?
3.    Які вам відомі господарські заняття трипільців?
4.    Які ви знаєте поселення трипільської культури?
5.    Що таке кургани? Де на теренах сучасної України їх можна побачити?
6.    Що таке археологічна культура? Які з таких культур стародавніх скотарів українського степу вам відомі? Охарактеризуйте їх.
7.    Які види кераміки трипільців ви знаєте? Виберіть кольори, якими трипільці переважно розфарбовували свій посуд.

С.О Голованов, С.В. Костирко "Історія стародавнього світу. 6 клас"
Вислано читачами з інтернет-сайту

_{уроки історії для всіх класів, всесвітня історія реферати, історія тести, курс всесвітньої історії}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.