Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 7 клас>>Всесвітня історія: Аравія та її населення. Мухаммад і виникнення ісламу. Арабські завоювання. Розквіт і занепад Халіфату. Знання та культура арабського світу.

Аравійський півострів і його населення
Великий півострів Аравія, площа якого становить 3 млн кв. км, із давніх-давен був заселений арабами. Основна територія Аравії складається з пустель, напівпустель і сухих степів. Тож тільки невеликі ділянки землі придатні для обробітку. Природні умови зумовили поділ Аравії на кілька областей, а її населення — на осілих землеробів і кочовиків-скотарів.

Найрозвиненішою була південно-західна область — Ємен (щаслива Аравія). Тут ще в І тис. до н. е. обробляли землю, будували міста, вирощували ячмінь, виноград, фруктові дерева, фінікові пальми. Ємен славився також виробництвом зброї, обробкою шкіри, видобуванням золота. Він був посередником у торгівлі країн Середземномор'я з Індією та Ефіопією.

Значну територію її центрі Аравійського півострова займало слабо зрошене плоскогір'я Неджд. Тут проживали кочовики-скотарі, яких називали бедуїнами (степовиками). Вони випасали в стенах стада верблюдів, отари овець і кіз.

Уздовж Червоного моря простягалася довга смуга півострова Хіджаз (кордон). Землеробством тут можна було займатися лише в окремих оазах. Через Хіджаз проходив караванний шлях з Ємена в Сирію. На цьому шляху виникло кілька міст: Мекка, Ясриб, Таїф. Найбільшою була Мекка, населення якої займалося торгівлею. Багаті жителі міста скуповували чужоземні товари й споряджали каравани, відправляючи їх двічі на рік у Сирію та Ємен. Торговий караван нерідко налічував до 300 верблюдів.

Упродовж чотирьох місяців у Мецці відбувалися ярмарки, на яких бедуїни обмінювали продукти скотарства на вироби міських ремісників і продукти землеробства. Під час ярмарку в Мецці та її околицях проголошувався мир, заборонялися сварки та збройні сутички. У середині V ст. Мекку завоювало кочове плем'я курейтпитів, яке стало правити в цьому місті. Із курейшитів складалася рада старійшин, а єдиного правителя Мекка не мала.

Доісламські вірування арабів
Арабські племена тривалий час залишалися прихильниками поганської віри і поклонялися багатьом богам. Для них священними були природні й витесані кам'яні брили та стовпи (бетілі), що вважалися місцем проживання богів або самими богами. У південній і півдеиио-західиій частині півострова було чимало християн та іудеїв.

Головною арабською святинею вважався храм Кааба (з араб. — куб), що знаходився в центрі Мекки. Це була кам'яна будівля кубічної форми. У північну стіну храму був вмурований великий Чорний Камінь. Походження каменю загадкове. Одні вважають, що це .метеорит, а інші переконані, що його винесла з підземних надр вулканічна лава. За переказом, Чорний Камінь був переданий ангелом або Адаму, або Аврааму, спільному праотцеві арабів і євреїв. Цьому каменеві поклонялося багато осілих і кочових племен. Щоб заохотити якомога більше людей відвідувати ярмарки в Мецці, навколо Кааби були розставлені ідоли всіх (понад 300) племінних божків.

Мухаммед і виникнення ісламу
У У-УІ ст. серед населення Аравії спостерігається прагнення подолати племінну роздробленість і створити єдину арабську державу. Воно знайшло своє вираження в проповіді поклоніння одному Богу. У різних районах Аравії почали з'являтися проповідники однієї віри. У Мецці таким проповідником став Мухаммед, який тут народився в сім'ї курейшитів близько 570 р. Його батьки займалися торгівлею, але рано померли. Сироту взяли на виховання родичі. Проте вже підлітком Мухаммед сам заробляв на себе як погонич верблюдів. Можливо, він ходив із караванами до Сирії та плавав на торгових кораблях Червоним морем.

Невдовзі розумний юнак привертає увагу Хадіджі, влови багатого купця, яка доручає йому вести її торгові справи. Через п'ять років, очевидно, переконавшись у його надійності, Хадіджа пропонує Мухаммедові одружитися з нею. Ця пропозиція була надзвичайно вигідною для молодого чоловіка, що не мав на той час необхідних коштів для ведення серйозних справ. Ігноруючи суспільну думку, адже женихові було 25, а нареченій — 40 років, 595 р. вони одружуються. Відповідно до свого нового статусу, Мухаммед посідає належне місце в торгових 142 колах Мекки, веде спокійне, неквапливе життя.

Із молодих літ Мухаммед був схильний до релігійних роздумів. Він полюбляв усамітнюватися, молився і притримувавсь посту, розмірковуючи над сенсом життя. В одну з таких, наповнених роздумами, ночей 610 р. перед Мухаммедом постав архангел Джебраїл (у християн — архангел Гавриїл) і повідомив, що Бог (Аллах) обрав його своїм Пророком (посланцем). Сумніваючись у істинності свого призначення, Мухаммед вирішив усе розповісти Хадіджі. Мудра жінка розвіяла його сумніви і разом ні своїм двоюрідним братом Варакою першими увірували в божественну сутність Мухаммеда. Саме Барака, нібито, вимовив слова: «Немає Бога, крім Аллаха, і Мухаммед — Пророк його».

Толі Мухаммед отримав нові одкровення, які вразили його до глибини душі. Він повірив у свою пророчу місію. Згодом навколо Мухаммеда почали збиратися прихильники. Мухаммед закликав зректися поганських богів і прийняти повну покору Аллахові.

Звідси й походить назва нової релігії — іслам, тобто "покірність". Прийнята в Європі назва мусульманство походить від арабського слова «муслим», що означає «покірний Богові».

Сміливі проповіді Мухаммеда та його заклики прийняти нову віру викликали невдоволення знаті, яка отримувала чималі гроші від паломництва в Каабі. Ситуація була настільки напруженою і небезпечною, шо 622 р. Мухаммедові з родиною та одновірцями довелося тікати з Мекки в сусіднє торгове місто Ясриб.

Сучасна Кааба розташована в центрі мечеті аль-Харам (Священної) поруч із джерелом Земзем. Це кубічна кам'яна споруда без вікон, заввишки майже 10 м і завширшки близько 8 м із плоским дахом. Зовнішні стіни Кааби покриті чорною парчею, на якій вишито пророцтва Мухаммеда. Підлога Кааби викладена мармуром, жодних меблів у ній немає. У східному кутку стіни вмуровано Чорний Камінь у срібній оправі. За переказами мусульман, цей камінь є «зіницею Аллаха». Паломники йшли до нього, щоб довідатися про свою долю після смерті. Через Чорний Камінь грішники бачили пекельні тортури, а праведники — розкішне райське життя.

ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА
VIII ст. Із «Житія посланця Божого» арабського письменника й богослова Ібн-Ісхака
Зейд, вирушаючи в дорогу, отримав від Мухаммеда такі настанови: вимагай «ід порогів, щоб вони прийняли іслам і, або переселилися до Медини, — у такому випадку вони матимуть право й обов'язки переселенців. — або залишилися у своїй країні і, у такому разі, вони, подібно до арабів-мусульман, будуть перебувати під владою Аллаха, але не отримуватимуть частки в здобичі, за винятком випадків, якщо вони братимуть участь у поході. Якщо вони не схочуть прийняти іслам, то вимагай від них сплати поголовного податку. Я кию вони її на це не згодяться, вступай (з ними) у бій.

1. Чим відранялося економічне становище новонавєрнених до ісламу від арабів-мусульман?

2. Які способи навернення до ісламу радив застосувати Мухаммед?

Ця подія — хіджра (з араб, «переселення») — вважається в ісламі початком нової ери, початком мусульманського літочислення.
У Ясрибі Мухаммед проповідував дуже успішно. Жителі Ясриба вирішили дати своєму місту нову назву — Медина (місто Пророка). Саме тут Мухаммед відкрив перший мусульманський храм — мечеть, запровадив порядок мусульманського богослужіння. Згодом він став правителем Медини і почав війну з Меккою. У 630 р. Мухаммед підійшов із військом під стіни Мекки і, не зустрівши опору, вступив у місто переможцем. Він сім разів обійшов Каабу, двічі поклонився і наказав викинути ідолів усіх божків, які прикрашали храм. Із того часу Кааба стала святилищем мусульман. Іслам переміг.

Із підкоренням Мекки Мухаммед став утверджувати нову віру в усій Аравії. Це покл&іо початок об'єднанню аравійських міст і кочових племен у єдину державу. Але 632 р. Мухаммед занедужав і пішов із життя. Його могила в Медині, поряд із Каабою, стала другою великою святинею мусульман і місцем паломництва.

Невдовзі після смерті Мухаммеда його учні та однодумці по пам'яті записали пророцтва й одкровення свого вчителя. Ці записи стали основою священної книги мусульман Корану (від араб, «ал-куран» — читання вголос напам'ять). Вій поділяється на окремі частини — сурп. Доповненням до Корану є Суна — збірник висловлювань Мухаммеда.

Згідно з Кораном. Мухаммед е: останнім Пророком з-поміж цілої плеяди Господніх посланців, про яких мовиться в Старому Завіті та Біблії. До Мухаммеда такими пророками були Адам, Ноіі, Авраам, Мойсейта Ісус Христос. Послання Мухаммеда містять знання попередників і нові одкровення, а тому, на думку його послідовників, лише вони є істинними. Мухаммед не відкидав іудаїзм та християнство, однак стверджував, що прихильники цих релігій так і не зрозуміли глибини даного їм одкровення. Тому вій вважав їх «невірними», а мусульман — «правовірними». Обов'язок мусульман — поширювати іслам, мужньо проповідувати його засади й навіть брати участь у джихаді (газаваті) — священній війні з «невірними».

Нова релігія Мухаммеда приписувала кожному мусульманинові дотримувати п'яти правил: 1) вірити в єдиного Аллаха; 2) п'ять разів па день ироказуваї м м< і.штву (намаз), повернувшись обличчям до Мекки; 3) тримати місяць посту (рамадан). під час якого не можна їсти, поки не зайде сонце; 4) творити милостиню і сплачувати спеціальний податок на користь бідних: 5) хоч раз у жпггі здійснити паломництво в Мекку (хадж) на батьківщину Пророка.

Згідно з Кораном, правовірним не дозволяється їсти свинину, грати в азартні ігри, жінки мають закривати обличчя.

ВИВЧАЄМО   ДЖЕРЕЛА
VII ст. Із Корану
Не в тому благочестя, щоб вам звергати свої обличчя на схід і на захід, а благочестивий той, хто повірив у Аллаха, в останній день, у янголів, у писання, у пророків, і давав майно, незважаючи на любов до багатства, близьким, і сиротам, і біднякам, і подорожнім, і жебракам, і рабам...

А коли закінчаюься місяці заборони, то бийте багатобожішків. де їх знайдете, захоплюйте їх, беріть у облогу, влаштовуйте засідку проти них у всякому прихованому місці! Якщо вони навернулися, і помолилися, і очистилися, то звільніть їм дорогу: адже Аллах всепрощаючий, милосердний!

1. Про які правим йдеться в уривку?

2. Як, згідно з Кораном, потрібно ставитися до іновірців?

3. Чи обов'язково воювати з невірними?

Об'єднання арабів і початок мусульманських завоювань
Зі смертю Мухаммеда постало питання про ного наступника. Оскільки, згідно з вченням ісламу, після Мухаммеда не могло бути інших пророків, то повнії керівник мусульманської общини й арабської держави отримав титул халіф, що означає: «заступник Пророка». Перші халіфи обиралися із соратників і родичів Мухаммеда. Таких виборних правителів було чотири: Лбу Бекр, Омар, Осман та Алі. Вони правили один за одним у період з 632 до 661 р.

З-поміж них найпомітніший слід в історії арабів залиіш другий халіф Омар (634 -644). Він об'єднав під своєю владою всю Аравію і взявся проводити активну загарбницьку політику за межами півострова. Араби відвоювали від Ірану значну частину його західних земель аж до Закавказзя, а від Візантії — Палестину, Сирію, Лівію, Спінет.

Історична цікавинка
Щоб навести лад у завойованих візантійських областях, Омар приїхав у Палестину в плащі з грубої тканини на звичайному верблюді. До зношеного сідла було причеплено дерев'яне горнятко й мішечок з кількома черствими ячмінними коржиками та в'яленими фініками. Суворий халіф наказав припинити гру на музичних інструментах, з якими вийшли зустрічати його місцеві жителі. На арабських воєначальників, які прибули до нього, він подивився суворо і з презирством: на них був коштовний шовковий та парчевий одяг. «Подумайте про те, що вас чекає після смерті!» — дорікнув Омар і жбурнув на розкішний одяг зніяковілих воєначальників жменю пилу.

Завоювавши Єгипет, халіф Омар наказав знищити славнозвісну Александрійську бібліотеку. Як свідчить переказ, він сказав: «Усе. що в стародавніх книгах відповідає Корану, у ньому с. а те, що не відповідає, — мусульманам не потрібне».

Отже, перші халіфи завершили об'єднання Аравії й заклали основи велетенської імперії — Арабського халіфату.

Халіфат за Омейядів і Аббасидів
У другііі половині VII ст. внаслідок чвар між прихильниками халіфа Алі, зятя Мухаммеда, та представниками сильного мекканського роду Омейядів в ісламі відбувся розкол. У 661 р. халіф Алі був убитий. Престол захопив виходець із роду Омейядів. намісник Сирії — Муавія. Він став засновником нової династії Омейядів. Муавія переніс столицю халіфату з Мекки в Дамаск, головне місто Сирії. Халіфат Омейядів проіснував близько 90 років (661-750). За цей час він суттєво розширив свої володіння. На середину VIII ст. під його владою опинилися землі в Азії, Африці 146 та Європі з населенням 70 80 мли чоловік.

Омейяди стали набирати на державну службу переважно арабів. Усе діловодство тепер велося арабською мовою. Омейяди почали карбувати власну монету.

Однак вони не зуміли припинити міжплемінні чвари. У 750 р. воєначальник Абул-Аббас позбавив Омейядів трону й заснував нову династію — Аббасидів. Столицею халіфату стало славетне місто Багдад («Богом даний»), Воно засноване 762 р. за правління халіфа Мансура. Нині це столиця Іраку.

Халіфат Лббасидів був особливо сильним у VIII—IX ст. Деякі халіфи того періоду були настільки визначними особистостями, що їхні імена стали легендарними навіть у Західній Європі. Так, халіф Гарун ар-Рашид (786-809) здобув популярність як надзвичайно обдарований правитель, дуже багата людина; він став одним із героїв казок збірки «Тисяча іі одна ніч». За правління Аббасидів запроваджується давньосхідний палацовий ритуал. Раніше доступний для спілкування чи не з кожним мусульманином, тепер халіф відділив себе від підданих великим палацом та охороною. Поруч із халіфом знаходився візир — перший міністр і глава судової системи.

Аббасиди не проводили активної завойовницької політики. Тому мир і безпека, що на деякий час установилися в халіфаті, зумовили його економічний розквіт.

Завдяки зрошувальній системі великих успіхів досягло землеробство. Високими були врожаї рису, бавовни, цукрової тростини. Араби стали приділяти значну увагу садівництву й квітникарству. Із трояндових пелюсток виготовляли особливу речовину для виробництва парфумів. Крім того, араби розводили рідкісні пороли коней та овець.

У халіфаті існувало багато великих міст, у яких зосереджувалися торгівля і ремесла. Повсюди славилися персидські килими, ювелірні прикраси, зброя із знаменитої дамаської криці. У деяких містах халіфату проживали сотні тисяч жителів. Великим і розкішним містом була столиця держави  Багдад.

Проте наприкінці IX ст. влада Аббасидів почала занепадати. Вони втрачають деякі території, шо раніше входили до складу халіфату: Іспанію, Марокко, Закавказзя. Середню Азію, Вірменію, Єгипет. У 915 р. Багдадом заволоділо іранське військо. Із цього часу халіфи були позбавлені світської влади й зберегли за собою лише повноваження вищої духовної особи над усіма мусульманами як намісники Пророка. Так Аббасиди протрималися ще понад три століття. У 1258 р. монголи захопили Багдад і вбили останнього халіфа з династії Аббасидів, Арабська держава перестала існувати. Однак іслам зберігся та розвинувся на значній території колишнього халіфату. З'являється поняття «арабський світ».

Культура арабського світу
Культуру країн, які входили до складу халіфату, переважно називають арабською. Це не зовсім правильно, бо вона включала також культуру сирійців, єгиптян, іранців, народів Середньої Азії. Однак мовою цієї культури булл арабська, а об'єднуючим елементом — іслам. До того ж араби використовували культуру й практичні надбання підкорених народів, які часто знаходилися значно вище за них у господарському й культурному розвитку. На основі цього різнорідного й оригінального сплаву араби створили своєрідну і багату культуру.

Найбільшого розквіту арабська культура досягла у VIII-ХІI ст. У цей час було записано багато текстів доісламської арабської усної поезії. Нова арабська поезія продовжувала зберігати старі традиції: оспівувала військову звитягу, кохання, радість життя. Визначною пам'яткою ірано-арабського епосу є героїчна поема Фірдоусг «Шахнаме» («Книга царів»). Головні прозові жанри: повчальні та пригодницькі оповідання, казки. Першою пам'яткою арабської писемності став Коран, написаний римованою прозою. У XIII ст. створено першу редакцію знаменитої збірки казок «Тисяча й одна ніч».

Бурхливо розвивалася й система освіти. її основу становили медресе (релігійні навчальні заклади), де можна було здобули середню та вищу освіту. Разом із Кораном і мусульманським богослов'ям тут також вивчалися точні й природничі науки. У великих містах початкову освіту давали приватні вчителі. У селах і дрібних містечках цю функцію виконував місцевий мулла.

Араби зробили значний внесок у розвиток науки. Про їхнє ставлення до науки свідчать такі прислів'я: «Чорнило вченого повинно цінуватися подібно до крові мученика», «Той не помирає, хто віддає життя науці». Місцями концентрації освіти, науки й культури були численні бібліотеки, наповнені різножанровою літературою: від фахової до художньої. У країнах Арабського халіфату книги були відносно недорогими.

МУЛЛА- (від араб. — пан, володар) — в ісламі нижчий сан служителя релігійного культу. Часто виконував також функції вчителя та судді.

При бібліотеках активно трудилися переписувачі. Особливо цінувалися ті, які мали хист писати вишукано, їх називали каліграфи. Тексти наносилися па папірус, пергамент чи папір. Виробництво паперу було запроваджено у VIII ст. Мусульмани виробили систему різних почерків, залежно від думки, яку мав донести текст. Символічні написи виводилися також на стінах мечетей, на посуді, зброї тошо. Рівень оволодіння красою письма вважався показником освіченості й духовної досконалості особи. Як святиня й коштовність у мусульманському світі цінувалася рукописна книга, прикрашена орнаментом і оригінальними мініатюрами.

Араби досягли найдивовижніших результатів у математиці, медицині, астрономії, географії. Арабські вчені створили алгебру (від араб, аль джабр — «порядок», «упорядкування») і вдосконалили індійську цифрову систему, запровадивши використання нуля. І хоча сучасні цифри зародилися в Індії, у Європі вони стали відомі через посередництво арабів, тому й називаються арабськими.

Вражають також успіхи арабів у галузі медицини та астрономії. Арабські підручники з медицини були досить популярними в країнах Західної Європи. Єві-тилом середньовічної медицини вважають Ібн-Сіну (6.1. 980 1037), уродженця невеликого поселення поблизу Бухари. Європейці називали його Авіцснною. Головна праця Іби-Сіни «Медичний канон» у латинському перекладі була настільною книгою лікарів середньовічної Європи майже до XVI ст.

У багатьох містах халіфату існували обсерваторії. У IX ст. в Багдаді було створено «Дім мудрості», у якому розмістилися бібліотека та колегія перекладачів. Тут перекладали на арабську мову наукові тексти з філософії, математики, медицини, астрономії давньогрецьких, іранських та індійських учених. Цікаво, що у XII XIII ст. твори античних учених Архімеда, Птоломся, Гіппократа, Платона, Арістотеля європейці відтворювані не з оригіналів, а з арабських перекладів.

Тогочасне арабське мистецтво було представлене насамперед архітектурою. Араби зводили монументальні споруди: мечеті, палаци, лазні. Мечеть була головною спорудою міста. Вона складається з двох частин: широкого двору з колодязем для ритуальних дійств і молитовної залп. Двір оточувався галереями на стовпах або колонах. Із боку, зверненого до Мекки, до двору прилягала простора молитовна зала, розділена декількома рядами колон. У спеціальній ніші в стіні зберігався Коран. Зовнішній вигляд мечеті доповнював мінарет висока вежа, з якої мусульман закликали до молитви. Мистецьки довершеним витвором є мечеть у Кордові, шо знаходиться на території сучасної Іспанії.

У іспанському місті Грападі зберігся розкішний середньовічний палац Аль-гамбра (з араб. — червоний). Про походження ііого назви оповідає давня легенда, згідно з якою будівельники зводили палац безперервно, вдень і вночі, розпалюючи величезні вогнища, полум'я від яких відбивалося на ііого стінах. Віті був збудований у XIII- XIV ст. і є окрасою мусульманської архітектури. Правителі Гранадн намагалися надати Альгамбрі справжньої східної розкоші, засліпити її блиском увесь світ.

Палац оточенні! зеленню садів, з-поміж яких виблискують струменями фонтани і грають сонячними променями прозорі басейни. На території Альгамбри знаходиться чимало внутрішніх двориків для відпочинку, а також для гостей і послів. Особливо вражає витонченістю Левиний двір. У його центрі розташований фонтан, оточений 12 мармуровими левами. Згідно з легендою, 12 левів гримати на собі трон царя Соломона. Розповідають, що коли до Гранади підійшла іспанська королівська армія, 16-літній правитель, глянувши на Альгамбру з віддаленого гірського перевалу, розплакався. Йому було боляче споглядати, як над палацом піднімається прапор християнського короля. Гіркоти додали й слова матері: «Ти оплакуєш, як жінка, те, що не зміг захистити як воїн».

1. Установіть відповідність між поняттями та поясненнями.
1. Іслам     а) війна за віру;
2. Коран     б) мусульманський храм;
3. Мечеть    в) одна з трьох світових релігій, в основі якої — культ Аллаха;
4. Джихад    г) титул феодального правителя, що об'єднував світську владу з духовною;
5. Халіф      д) головна священна книга мусульман.

2. Порівняйте мусульманські та християнські моральні чесноти.
3. Чи можна назвати халіфа Омара вандалом? Чому?
4. Що спільного й відмінного в правлінні династій Омейядів і Аббасидів?
5. У Стародавній Греції проголошували мир на час проведення Олімпійських ігор, в арабів — на час проведення мекканського ярмарку. Про що це свідчить?
6. У Корані сказано: «Жінка - це верблюд, який має перенести чоловіка мерсі пустелю його життя». Прокоментуйте цей вислів.
7. Мухаммед стверджував: «Кожна людина народжується мус.іпмом і тільки батьки роблять його іудеєм, християнином або поганцем». Як ви розумієте цей вислів?
8. Опишіть одну з архітектурних пам'яток (на вибір) арабської культури.

І. М. Ліхтей Історія середніх віків 7 клас

Вислано читачами інтернет-сайту

_{історія всесвітня тести, шкільний календарний план з предмету історія всесвітня. Найбільша бібліотека рефератів, відповіді на тести.}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.