Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 10 клас>> Історія всесвітня: Початок Першої світової війни. Бойові дії в 1915-1916 рр

   1.Початок війни між державами Антанти і німецьким блоком. Хоч Англія була пов'язана з Росією та Францією, юридично вона не була зобов'язана воювати на їхньому боці. Оскільки криза розвивалася, то чимало англійських урядовців вважали за необхідне оголосити, що у разі війни Англія неодмінно битиметься разом з Росією і Францією. Вони сподівалися, що це злякає німців і відверне війну. Та все ж таки британський уряд на це не погодився. Він намагався уникнути війни шляхом переговорів з Німеччиною.
   Тим часом 28 липня Австро-Угорщина оголосила Сербії війну. У відповідь Росія оголосила спочатку часткову, а потім і загальну мобілізацію, проігнорувавши вимогу Німеччини скасувати мобілізацію як недружній щодо Берліна акт. Не одержавши відповіді, Німеччина 1 серпня 1914 р. оголосила Росії війну. Цей день офіційно вважається датою початку Першої світової (або Великої) війни. З серпня війну було оголошено також Франції; того ж дня німецькі війська вторглися у нейтральну Бельгію. 4 серпня війну Німеччині від власного імені та своїх домініонів (Канада, Ньюфаундленд, Австралія, Нова Зеландія) оголосила Британія. З-поміж британських домініонів лише Південна Африка не вступила у війну через внутрішню політичну напруженість (симпатії африканерів, які в англо-бурській війні боролися проти Британії, були на стороні Німеччини).
   Війна набрала спочатку загальноєвропейського, а згодом і світового характеру. У 1914 р. на бік Антанти стали Сербія, Бельгія, Люксембурґ, Японія, 1915 р. - Італія, 1916 р. - Румунія та Португалія, 1917 р. - Греція й США.
   Початок війни спричинив небачений до того розмах націоналізму у воюючих країнах. Тих, хто виступав проти війни, як наприклад французький соціаліст Жан Жорес, націоналісти-фанатики просто вбивали.

   2.Бойові дії у 1914 р. Головними театрами бойових дій були: Західний фронт (на західному кордоні Німеччини), Східний фронт (на східному кордоні Німеччини), північ Італії, Балкани, Османська імперія та німецькі колонії.
   Бойові дії на Західному фронті було відкрито 4 серпня німецьким вторгненням (його ударну силу становили майже 60 дивізій) у Бельгію та Люксембурґ в обхід фортифікаційних споруд на французько-німецькому кордоні. Німці ж, відповідно до розробленого у 1905 р. начальником німецького генерального штабу Альфредом фон Шліффеном плану («план Шліффена»), обійшли французьку оборону, яка перетворилася на нікому не потрібний своєрідний «музей бойової техніки»...
   На розгром Франції за «планом Шліффена» відводилося не більше одного місяця. Після цього німецькі війська мали бути залізницями перекинуті на Схід і розгромити російську армію. Проте події для німців розгорталися не зовсім так, як вони передбачали. Насамперед, німецькі дивізії наразилися на «незапланований» опір Бельгії (особливо опиралися фортеці Любеж і Антверпен), а тим часом французи вступили в Ельзас-Лотарингію і рушили на Берлін. Ціною надзусиль французьку армію було зупинено й німецькі війська, захопивши Бельгію і Північну Францію, досягли р. Марни.
   На початку вересня вони, подолавши опір 92 франко-англо-бельгійських дивізій, були вже у Шантільї, за 25 км від Парижа. Та темпи наступу почали гаснути. Армії Антанти під орудою французького генерала Жоффра зненацька для німецького командування перейшли у контрнаступ і відкинули німців до р. Ени.
   Під час битви на Марні (початок жовтня 1914 р.) на фронті завдовжки 230 км 5 німецьких армій (900 тис. чол.) зазнали поразки від 5 французьких армій і англійського експедиційного корпусу (1082 тис. чол.) й відступили. Фронт стабілізувався по лінії р. Іпр (північна Бельгія) - м. Верден (Франція). На полі битви залишилося близько 600 тис. убитих і поранених з обох боків.
   Тим часом на Східному фронті, щоби відволікти сили Центральних держав від Парижа, у середині серпня дві російські армії (генералів П. Ранненкампфа і О. Самсонова) вторглися у Східну Пруссію. Через неузгодженість між російськими командувачами і, навпаки, завдяки чудовій взаємодії німецьких генералів Гінденбурґа і Людендорфа німецькі війська оточили російські армії й у серії воєнних операцій, відомих як битва під Танненбергом, розбили їх. У цій битві Росія втратила 20 тис. убитими, 92 тис. полоненими і всю артилерію. Генерал О. Самсонов наклав на себе руки. У середині вересня росіяни залишили Східну Пруссію.
   Майже одночасно з наступом у Східній Пруссії 8-а російська армія генерала О. Брусилова атакувала німецькі й австро-угорські війська в Галичині. Під час Галицької битви (серпень-вересень) російські війська зайняли Львів, але на територію Німеччини прорватися не зуміли. У цій битві з обох боків брали участь 1,5 млн вояків. Перекинувши два додаткові армійські корпуси, Центральним державам вдалося зупинити О. Брусилова, але сили австрійської армії на Східному фронті були настільки підірвані, що вона могла вистояти лише за німецької підтримки.
   Успішно для російського командування складалася ситуація на Балканах, де серби прикували до себе значні австрійські сили під Белградом. Однак невдачі Центральних держав були з лихвою відшкодовані вступом 1 листопада у війну на їхньому боці Туреччини. Дався взнаки багаторічний сильний вплив на цю країну Німеччини. Тепер вона стала цінним набутком Центральних держав, адже вони отримували міцну опору на стратегічно важливому Середньому Сході. Понад те, турки відкрили для німецького флоту Боспор, що дало змогу німецьким кораблям атакувати російські порти і флот на Чорному морі.
   З кінця літа 1914 р. настала «сидяча», або «окопна», війна - війська копали шанці й не вели масштабних бойових дій. У вологих шанцях набагато більше солдатів гинули від хвороб, ніж від куль противника.
   Для британців «сухопутна» війна стала сюрпризом. Чи не кожний британець був у душі моряком; цілі покоління англійців виховувалися на романтичних історіях морських пригод і перемог британського флоту; кожний з них вважав себе неперевершеним експертом у морських справах.
   Упродовж багатьох років британський флот суперничав з німецьким, тому завдяки обачливості Вінстона Черчілля, який тоді обіймав посаду морського міністра Великої Британії, до кінця липня 1914 р. було проінспектовано усі бухти і за 5 днів до початку війни приведено флот у бойову готовність. Начищений впродовж 1914 р. до сліпучого блиску, швидкісний британський флот викликав захват і впевненість серед співвітчизників.
   Перший успіх прийшов до британських моряків тоді, коли в Тихому океані австралійський крейсер «Сідней» потопив німецький корабель «Інден». Проте масштабні бойові дії велися лише в Південній Атлантиці. Тут німецька ескадра адмірала Шпее затопила два британські судна біля узбережжя Чилі, але у грудні 1914 р. сама була потоплена ескадрою адмірала Стерді.
   Наприкінці 1914 р. німецький флот зосередився у Балтійському морі й контролювався англійцями з морської бази Скапа Флоу. Моря стали вільними від надводних кораблів, а підводна війна німецьких підводних човнів ще не розпочалася...
   У цілому воєнна кампанія 1914 р. завершилася на користь Антанти, адже німцям не вдалося досягти головної мети під час блискавичного наступу - завдати поразки Франції з подальшим перекиданням військ проти Росії.

   3.Німецько-австрійський наступ на Сході. Усвідомлюючи, що «план Шліффена» зазнав краху, у 1915 р. німецьке командування перейшло на Західному фронті до стратегічної оборони, а основні зусилля зосередило на Східному фронті, щоб завдати поразки Росії й вивести її з війни. Навесні німці завдали поразки російським військам біля Мазурських озер і остаточно витіснили їх зі Східної Пруссії. По тому у травні німецько-австрійські війська прорвали російську оборону на південному фланзі російського фронту на ділянці завдовжки у півсотні кілометрів і на осінь зайняли Польщу, Галичину й частину Білорусі та Прибалтики.

   4.Вступ у війну Італії. 1915 р. боротьба Антанти й Центральних держав за залучення нових союзників поширилася й на Італію. Ця країна хоч і була членом Троїстого союзу разом з Німеччиною та Австро-Угорщиною, але з початком війни оголосила про свій нейтралітет.
   Власне, позиція Італії залежала від того, який блок запропонує їй більші територіальні надбання, тому вона одночасно вела переговори як з Антантою, так і з Центральними державами.
   Урешті-решт, наприкінці квітня 1915 р. Італія підписала таємний Лондонський договір з Англією, Францією та Росією й за 50 млн фунтів англійської позики зобов'язалася через місяць відкрити новий фронт проти Центральних держав. На початку травня вона офіційно вийшла з Троїстого союзу, а 23 травня 1915 р. оголосила війну Австрії. Щодо Німеччини, то до серпня 1916 р. Італія формально залишалася з нею у мирі.
   Природно, що вступ у війну Італії - досить слабкої у військовому відношенні країни - не призвів до негайного краху Німеччини та її союзників. Так само, власне, як і приєднання у жовтні 1915 р. до Центральних держав Болгарії.
   У підсумку одинадцяти сутичок біля р. Асонзо (1915-1917) австрійські дивізії повністю блокували італійську армію, яка зазнала набагато масштабніших втрат (725 тис), ніж австрійці. Дванадцята битва на р. Асонзо, відома як битва при Капоретто, закінчилася перемогою австрійської армії. Проте переможці були відкинуті й після битви при Вітторіо Венето остаточно відступили.

   5.Верденська битва. 1915 р., як і друга половина попереднього року, видався на Західному фронті таким же безрадісним. Ворожі армії тонули в малярійних болотах і гинули від артилерійських снарядів. Артилерія у цій війні набула небаченого раніше значення і її вогонь не давав не те що вести наступальні дії, а навіть голову підняти. Викопавши окопи і траншеї, війська вичікували.
   За цей час було споруджено розгалужену систему ходів, прокладено телефонні лінії, гірські дороги і залізниці. Союзні армії намагалися вести наступальні операції, але через 2-3 км змушені були зупинятися під артилерійським вогнем противника, втрачаючи тисячі солдатів і офіцерів. Жодного скільки-небудь серйозного просування вперед не було; битви повторювалися, отримуючи нові порядкові номери: Друга битва на Іпрі (квітень-травень 1915 р.), Друга битва у Шампані (вересень-листопад)…
   Першу серйозну спробу атакувати німці здійснили у травні 1915 р. в районі р. Іпру, уперше застосувавши отруйні гази. У результаті німецької газової атаки понад 5 тис. британських і французьких вояків загинули, а ще 10 тис. отримали тяжкі отруєння.
   Наприкінці лютого 1916 р., зосередивши на вузькій ділянці фронту 1400 гармат і маючи триразову чисельну перевагу, німецьке командування розпочало штурм французького міста Вердена - ключового пункту оборони французів. Розпочалася битва, що увійшла в історію як «верденська м'ясорубка». Вибухи 14-дюймових артилерійських снарядів, які в друзки розтрощували старовинні палаци Вердена, сигналізували про початок жахливого бомбардування слабких оборонних споруд міста.
   Підкріплення могли надходити до Вердена лише єдиною дорогою, названою Таємним шляхом. Нею французи за час битви перекинули 78 дивізій. Пробираючись до міста, солдати потерпали від голоду і нестачі питної води. «Один ковток їжі, один ковток води за час маршруту, один жарт і одна пісня в корпусній роті», - писав французький військовий лікар.
   Командувач обороною міста Ф. Петен неухильно виконував наказ за будь-яку ціну утримати Верден. Місто насправді було врятоване, але ціною перемоги стала загибель французької армії. Бойовий дух Франції був підірваний; вона сумувала за жертвами Вердена до закінчення війни. Не меншими були і німецькі втрати. У цілому на полі бою загинуло понад 700 тис. французьких і німецьких солдатів.

   6.Контрнаступ військ Антанти на р. Соммі. Мужність захисників Вердена вселила впевненість у командувача британських сил генерала Хейґа. Він сподівався, що наступ на р. Соммі стане вирішальною операцією, що змусить Німеччину капітулювати. Упродовж восьми днів на німецьку оборону було скинуто 52 тис. тонн боєприпасів, а 1 липня 1916 р. англійці й французи пішли у наступ. Війська атакували, занурившись у хвилі Сомми, майже пліч-о-пліч - ідеальна ціль для німецьких кулеметів…
   Коли ж безплідні атаки затяглися до дощового листопада і війська тонули в болотах, настало гірке розчарування. Справді, німці відступили на кілька кілометрів, але це не була панічна втеча - генерал Гінденбурґ організовано відвів уцілілих на заздалегідь підготовлені укріплення.
   Втративши 400 тис. чол. (втрати серед французів становили 200 тис, а серед німців - 800 тис), англійці здобули менше, ніж було пролито крові, яка забарвила води Сомми в червоний колір…
   Не здобула Німеччина перемог і на морі. Спроба німецького флоту під орудою адмірала Шпеє прорвати 31 травня 1916 р. британську морську блокаду біля півострова Ютланд зазнала невдачі. У битві, в якій брали участь понад 250 кораблів, і яка не принесла перемоги жодній із сторін, було розвіяно німецький міф, що одна-єдина «вирішальна» битва може різко повернути кермо війни.

   7.Брусиловський прорив. У час, коли на Західному фронті точилися запеклі бої під Верденом, у червні 1916 р. російська армія на чолі з О. Брусиловим прорвала на Східному фронті лінію оборони австрійських і німецьких військ на ділянці близько 350 км. Втративши 1,5 млн чол., німці й австрійці залишили Львів і Чернівці. За 11 днів росіяни просунулися на більш як 70 км, що для Першої світової війни було небаченою раніше швидкістю. Проте для розвитку успіху О. Брусилову забракло сил і він змушений був перейти до оборони. Друга його спроба прорватися через австро-угорську оборону виявилась невдалою, проте дії російських військ істотно посприяли французам, які з останніх сил утримували Верден. Німецьке командування, перекинувши з-під Вердена шість дивізій, зуміло до жовтня 1916 р. зупинити російський наступ.
   Наступу О. Брусилова сприяв і вступ у серпні у війну Румунії, хоча румунська армія й зазнала блискавичної поразки від болгарських і турецьких військ, у результаті якої впав Бухарест. На Балканах війська німецького блоку, здолавши Сербію, у жовтні 1915 р. взяли Белград; болгарські та турецькі війська зазнали невдачі у Греції.
   Османська імперія виявилася більш стійкою у військовому відношенні, ніж передбачалося. Попри важкі втрати, війська з Австралії, Нової Зеландії та Британії зазнали невдачі в боях проти турків у Галіполі. Тим часом після поразки під Кут аль-Амарою (1915) припинилася Месопотамська кампанія.

   8.Підводна війна у 1915-1916 рр. Починаючи з 1915 р. і до закінчення війни Британія й Німеччина вели запеклу боротьбу на морі. Британці наполягали на своєму праві протидіяти, розшукувати і, якщо ці пошуки будуть успішними, захоплювати нейтральні кораблі, запідозрені в перевезенні вантажів до Німеччини. Після Ютланда німці також заявили, що для протидії вантажним поставкам до Британії ними буде вжито рішучих заходів - застосовано «необмежену» підводну війну.
   Головну роль німці стали відводити не надводним кораблям, які вже не мали шансів на успіх, а діям підводних човнів («U-боутів»). Щоправда, їхня активність у 1914-1915 рр. була невисокою. Полювання на транспортні та пасажирські судна, торпедні атаки з підводних човнів мали не стільки військовий, скільки психологічний ефект. Так, у травні 1915 р. німецький підводний човен торпедував біля північного узбережжя Ірландії британський трансатлантичний лайнер «Лузитанія», що йшов з Нью-Йорка в Англію. У морських хвилях знайшли свою смерть 1 198 людей, зокрема 198 громадян США. Останню обставину Президент США Вудро Вілсон використав у 1917 р., щоб переконати конгрес у необхідності оголошення війни Німеччині.

Всесвітня історія 10 клас. Полянський П. Б.

_{Планування з всесвітньої історії, підручники та книги онлайн, курси та завдання з всесвітньої історії для 10 класу}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.