ДБАЙ ПРО СВОЄ ДОБРЕ ІМ'Я
       Дослідники стверджують, що тривалий час люди виокремлювали себе від інших лише за допомогою власних імен, а в первісному суспільстві вважалося, що ім'я людини і вона сама — це одне й те саме. І, йшовши з життя, людина забирала з собою своє ім'я. Тож імен всім не вистачало. До нас дійшли легенди, як деякі племена Нової Гвінеї полювали за іменами. Перед тим, як убити когось, у жертви запитували ім'я, щоб відібрати таким чином у неї і життя, й ім'я.
Уголос ім'я не вимовлялося, щоб не з'явилася та людина, яка колись його носила, або щоб не наклисати на себе біди.

      В язичницькі часи іменами передавалися ознаки побуту, вірування, місцезнаходження. Називали Кожум'якою — за фахом, Владикою, Селянином — за соціальним станом. Надзвичайно багато імен запозичено від назв риб, птахів, тварин, комах (Жук, Заєць, Гусак).
У часи Київської Русі для княжих дітей існували почесні імена з частинкою -слав, -мир, -волод, -полк, -зар, -мисл: Ярослав, Володимир, Ярополк, Всеволод, Світозар, Добромисл. У цих іменах виявлялися князівські чесноти: честь, гідність, святість.
В Україні з діда-прадіда дуже дбали про честь власного імені, щоб не знеславити свій рід поганими вчинками. Бо людина залишається жити у своєму доброму імені.

       Обґрунтуй думку, висловлену в останньому абзаці. Наведи  приклади осіб, ім'я яких залишило по собі добру пам'ять. Поміркуй, про що це свідчить.