Зміни в економіці та суспільстві. М'який клімат і тучні пасовища дозволяли англійцям вирощувати особливу породу овець. Із їхньої довгої і тонкої вовни ткали прекрасні сукна, які заслужено називали «гордістю і головним багатством англійської нації». Якісні вовна й тканини мали широкий попит, завантажені ними кораблі регулярно постачали свій товар до Нідерландів, Німеччини, Іспанії та інших країн. Вивозити так багато сукон Англії вдавалося тому, що їх виготовленням займалися численні мануфактури. Помітних успіхів досягай також кораблебудування, виплавка металів, галузі з випуску скла, паперу, мила, пороху.

Зручне розташування країни на перехресті торгових шляхів з Північної Європи до Середземномор'я сприяло успіхам англійської торгівлі, її' обсяги стрімко збільшились у зв'язку з Великими географічними відкриттями, коли головні торгові магістралі перемістилися на узбережжя Атлантичного океану і англійські порти вийшли на передній план. З розмахом торгівлі багатіло купецтво й зростали міста. Потужним портом міжнародного значення став Лондон. Сюди постійно прибували торгові судна з різних країн, тут ніколи не змовкав говір різномовного купецтва. За сто років населення англійської столиці збільшилось учетверо і до 1600 р. досягло близько 200 тис. чоловік.

Важливі зміни відбувались і в англійському суспільстві. Усередині дворянства утворилися дві великі групи. Одні дворяни продовжували вести звичний спосіб існування: жили на платежі від селян, несли придворну або військову службу. Усі інші заняття вони вважали нешляхетними і ставилися до них із презирством. Таких людей називали старими дворянами. Вони не цікавилися господарством і залишались осторонь від ділового життя. Тому їхні прибутки падали, а самі вони розорювались.

На відміну від них, нові дворяни, або джентрі, активно займалися прибутковим вівчарством, створювали у своїх маєтках мануфактури з виробництва сукон і вели торгівлю. їхні діти вже прагнули отримати університетську освіту та піти на державну службу. Нове дворянство швидко збагачувалось і слугувало зразком для наслідування, його лави постійно збільшувались, а вплив зростав.

Розширення попиту на вовну зробило вівчарство дуже вигідною і прибутковою справою. Воно приваблювало заможних селян і великих землевласників — лендлордів. Але в Англії майже вся дворянська земля була роздана для обробки селянам-общинникам, права яких захищав старовинний звичай. Вільного простору для пасовищ не вистачало. Багатші селяни при першій-ліпшій нагоді скуповували ділянки збіднілих сусідів. Лендлорди ж силою зганяли селян із землі й обгороджували її на знак того, що вона більше не належить селянській громаді. Потім ріллю засівали травою і перетворювали на пасовище. Селянські домівки при цьому руйнували, а мешканців викидали на вулицю.

Насильницький згін селян із землі став повсюдним і отримав назву обгороджування. Там, де раніше вирощували врожаї тисячі селян, тепер паслися отари овець під наглядом лише одного пастуха. Вівчарські господарства були вже не феодальними, а капіталістичними: вони мали тісний зв'язок з ринком і використовували працю найманих сільськогосподарських робітників - батраків. Обгороджена земля приносила лендлордам значно вищі прибутки, ніж селянські повинності. Зате становище селян внаслідок обгороджувань різко змінилося. Вони втратили землю, а разом з нею і можливість вести власне господарство. У них не залишалось іншого вибору, ніж жебракувати або ставати злочинцями та промишляти крадіжками та розбоєм.

Знедолені селяни перетворювались на пауперів - людей, повністю позбавлених засобів для існування. їх можна було побачити по всіх кутках Англії - цілі натовпи бездомних та безробітних жебраків і волоцюг, які      і неодноразово піднімали повстання. Власті жорстоко розправлялися з пауперами: за бродяжництво їх таврували, били, калічили та навіть страчували. Це змушувало братися за будь-яку роботу, нерідко лише за харчі. Англійські селяни, ставши жертвами обгороджувань, перетворилися на ж, дешеву робочу силу. Вони наймалися робітниками на мануфактури або батрачили у багатих фермерів.

Так в Англії під впливом зростання попиту на вовну відбувся аграрний переворот - руйнування традиційних відносин між селянами і сеньйорами-лендлордами. З появою внаслідок цього дешевої робочої сили були створені умови для швидкого розвитку капіталізму.

XVI ст. З «Утопії» Томаса Мора
Ваші вівці... зазвичай такі лагідні ... кажуть, стали такими ненажерливими ' неприборканими, що поїдають навіть людей, розорюють і спустошують поля, будинки та міста. Саме у всіх тих частинах королівства, де добувають тоншу, а тому ціннішу вовну, знатні аристократи і навіть деякі абати, люди святі, не вдовольняються тими щорічними прибутками й відсотками, які зазвичай давали маєтки їхнім предкам... У своїх маєтках вони не залишають нічого для ріллі, віддають усе під пасовиська, зносять будинки, руйнують міста, залишаючи храми тільки для свинячих стійл. Ці милі люди перетворюють на пустелю всі поселення та кожну п'ядь обробленої землі...
Таким чином, відтоді як усього один ненажера, ненаситна і жорстока болячка вітчизни, знищує межі полів, оточує суцільним парканом декілька тисяч акрів, він викидає геть утримувачів, позбавляє їх - чи обплутаних обманом, чи пригнічених насиллям - навіть їхнього власного майна або, змучивши образами, змушує продати його.

Генріх VIII і королівська Реформація.
У 1485 р. після закінчення війни Троянд англійський престол перейшов до династії Тюдбрів. Значне посилення держави і королівської влади відбулося за правління Генріха VIII (1509-1547).

До його воцаріння Англія була другорядною європейською країною і помітно поступалася Франції, Іспанії та Німецькій імперії. Генріх успадкував величезну казну і став одним з найбагатших монархів Європи. Тепер його мета полягала в розв'язанні головного політичного завдання -перетворити Англію на провідну державу. Аби досягти цього, Генріх вирішив затьмарити сусідів-монархів пишністю свого двору. Не шкодуючи коштів, він будував численні палаци та прикрашав їх чудовими творами мистецтва. На його запрошення до Англії з'їхалися кращі поети, художники та архітектори з усієї Європи. За підтримки короля в країні поширювались ідеї гуманізму і Ренесансу, а Томас Мор навіть отримав вищу державну посаду — лорд-канцлера.

Генріх VIII піклувався й про безпеку держави. Англія - острівна країна, тому вороже вторгнення загрожувало їй тільки з моря. Монарх особисто контролював надійність берегових укріплень і фортець. Він створив військовий флот, який сучасники називали «дерев'яними воротами Англії». Престиж країни помітно зріс. Генріх УШ надав справжнього блиску й величі англійській монархії і королівському двору. Він був високоосвіченою людиною і щедрим меценатом, але прагнення підкорити всіх своїй волі, підозрілість і жорстокість зробили його правління деспотичним.

Коли в Англію почали проникати реформаційні ідеї, Генріх VIII спочатку виступив проти них. Згодом король поміняв позицію, і сам наполіг на проведенні Реформації, яку через це називають королівською. Поштовхом для прийняття такого рішення стали обставини сімейного життя монарха. Генріх VIII та його дружина, іспанка Катерина Арагонська, мали тільки одну дитину - дочку Марію. Королю потрібен був син, спадкоємець престолу. Він замислив скасувати свій шлюб і одружитися із знатною молодою англійкою Анною Болейн. Дозвіл на розлучення міг дати лише папа римський. Проте він не наважився псувати стосунки з могутнім племінником Катерини, імператором Карлом V, і відмовив англійському монарху.

Розлючений Генріх VIII кинув виклик Риму. Він вирішив створити в Англії незалежну від папи церкву і підпорядкувати її собі. Під його тиском у 1534 р. парламент прийняв «Акт про супрематіюа (верховенство), який оголосив короля єдиним главою і захисником англійської церкви. Монастирі було закрито, а монахів розігнано. Монастирські землі й майно, а також власність церкви перейшли до рук короля. Монарх розпоряджався ними на власний розсуд і робив щедрі дарунки своїм наближеним, тобто з учення Лютера Генріх VIII узяв насамперед те, що могло укріпити королівську владу. Реформована англійська церква запозичила також ідею Лютера про «виправдання вірою» і відкинула частину таїнств. Але в цілому вона мала багато спільного з католицькою церквою: зберегла ієрархію духовенства та його пишне вбрання, вшанування ікон і святих, прикрашання церков, використання при богослужінні органної музики. Правда, ревні прибічники перетворень були невдоволені таким підходом. Вони закликали короля провести більш глибоку реформу та повністю відмовитися від «пережитків папізму».

Нова віра отримала назву "англіканська" і швидко перемогла. Це й не дивно: адже тим, хто відкрито відмовлявся її прийняти, загрожувала смертна кара. Не поступився своїми переконаннями і не погодився визнати короля главою церкви знаменитий гуманіст Томас Мор. Висока посада й слава вченого не змогли врятувати його від гніву Генріха VIII. Мор загинув на ешафоті. Проте попри всі розправи чимало англійців продовжували таємно сповідувати католицтво.

Воно було тимчасово відновлене за правління дочки Генріха VIII - Марії Тюдор {1553-1558). Королева жорстоко переслідувала протестантів, що викликало різке невдоволення нею з боку англійців. Ворожість до монархині посилилася після її одруження з Філіппом II Іспанським: англійці розцінювали шлюб як реальну загрозу потрапити в залежність від могутніх Габсбургів. Тому прихід до влади дочки Генріха VIII і Анни Болейн Єлизавети І Тюдор Англія зустріла з радістю. Нова государиня зробила остаточний вибір на користь англіканства. її крок мав також важливі політичні наслідки: Англія стала оплотом європейських протестантів, а тому - головним ворогом католицької Іспанії.

«Улюблениця народу» Єлизавета І.
Правління королеви Єлизавети тривало 45 років (1558-1603) і увійшло в історію як «золота доба» Англії. Економіка й культура країни розквітли, а сама вона перетворилася на провідну європейську державу. Велика заслуга в цьому належала королеві - розумній правительці, мудрому політику й талановитому дипломату. Єлизавета була обдарованою людиною та отримала прекрасну освіту. Вона знала дев'ять мов, писала вірші, чудово грала на музичних інструментах. Монархиня оточила себе непересічними особами. її міністри й фаворити були поетами і філософами, воїнами і мореплавцями, героями і видатними політиками. їхні здібності Єлизавета зуміла поставити на службу державі.

Щоб не допустити релігійних битв, які збурювали Німеччину, Швейцарію, Нідерланди Й Францію, Єлизавета прагнула залучити на свій бік і католиків, і протестантів. Королева не дозволяла знищувати ікони, грабувати та руйнувати католицькі церкви. На пропозицію відмовитися від органної музики при богослужінні Єлизавета жартома, але твердо порадила залишити її орган у спокої, а їй самій не заважати насолоджуватися музикою. Монархиня запевняла своїх підданих, що пік-луватиметься про всіх, незалежно від їх віросповідання. Ще вона любила публічно повторювати: «У вас може бути кращий государ, але ніколи не буде більш люблячого». Така позиція зробила Єлизавету дуже популярною, англійці не випадково називали свою королеву «улюбленицею народу».

Єлизавета проводила політику протекціонізму — заохочувала розвиток англійського виробництва й торгівлі. Користуючись тим, що релігійні гоніння в Європі змушували багатьох ремісників-протестантів залишати свою батьківщину, королева надавала притулок досвідченим фахівцям-іноземцям. В Англії поселилися гірничі майстри з Німеччини, нідерландські ткачі, французькі килимники, італійські склодуви. Вони принесли з собою секрети своєї майстерності і сприяли виникненню нових або вдосконаленню старих галузей виробництва. Королева підтримувала винахідників і організаторів мануфактур, створювала вигідні умови для їхньої праці. Наслідком такої політики стало процвітання англійського виробництва. Англійські товари проникали в усі куточки світу. Заморську торгівлю вели купці, об'єднані у великі компанії: Ост-Індська торгувала з Індією, Гвінейська - з Африкою, Московська - з Росією. Розвивалися також зв'язки й в інших напрямках. Виникненню й діяльності торгових компаній сприяла королева. Вона була членом декількох із них, вкладала гроші в торгові операції й отримувала чималі прибутки.

За правління Єлизавети дуже зріс добробут англійців, одним із проявів якого стало активне домобудівництво. Щоб засвідчити особливу пошану до королеви, будинки нерідко планували у вигляді англійської літери «Е». На відміну від попередніх тривожних правлінь, в Англії встановився спокій. У своїй внутрішній політиці Єлизавета прагнула зберегти атмосферу «веселої старої Англії» з її повагою до традицій і обережним ставленням до всього нового.

Англія готується стати володаркою морів. Зовнішню політику Єлизавета проводила з урахуванням торгових інтересів своєї держави. Головною суперницею Англії була Іспанія, яка заборонила англійським «єретикам» вести прибуткову торгівлю зі своїми колоніями в Новому Світі. Декілька англійських кораблів спробували прорватися до американських берегів, але потрапили до рук іспанців і гтали жертвами жорстокої розправи. Аби помститись, англійці захоплювали та грабували іспанські кораблі. На океанських шляхах у Новий Світ розпочалася справжня, хоча й неоголошена війна.

У 1577 р. англійський пірат Френсіс Дрейк вирішив проникнути в іспанські володіння в Америці з боку Тихого океану, звідки його появи не чекали. Він перетнув Атлантику, вийшов у тихоокеанські води і несподівано атакував іспанські порти. Там Дрейк захопив величезний запас золота з кораблів, завантажених для відправки до Європи. Іспанці чатували на зухвалого пірата біля Магелланової протоки, але він, щоб врятувати здобич, спрямував свій корабель «Золота лань» в Індійський океан. Обігнувши Африку, Дрейк мимоволі здійснив друге в історії навколосвітнє плавання і в 1580 р. повернувся до Англії. Іспанський король Філіпп II вимагав, щоб Єлизавета повернула награбоване й покарала пірата. Королева, яка таємно вклала гроші в експедицію Дрейка, зробила інакший вибір. Вона прибула на «Золоту лань» і прямо на її борту власноруч посвятила безстрашного пірата в рицарі. Не-оголошена війна розгорілася з новою силою.

Відносини між двома країнами дедалі загострювались. Англія підтримувала повсталі проти Іспанії Нідерланди і переховувала в своїх портах бунтівних гьозів. У відповідь іспанці організували в Англії низку католицьких заколотів. Конфлікт досяг межі в зв'язку з претензіями на англійський престол шотландської королеви Марії Стюарт - родички і спадкоємиці Єлизавети. Переконана католичка, Марія була вигнана з Шотландії, коли там почалася Реформація, і опинилася в Англії. Згодом вона взяла участь у змові проти Єлизавети і була страчена за вироком англійського суду.

Звістка про смерть Марії Стюарт викликала гнів ревного католика Філіппа II: він перейшов до рішучих дій. Іспанія зібрала величезний флот із 134 кораблів - Велику армаду. Всю цю силу вона обрушила на «гніздо єретиків і піратів» — протестантську Англію, яка вже давно докучала іспанському королю і в Європі, і в Америці. Англія змогла виставити всього 100 суден, проте вони були маневреніші за іспанські й краще озброєні артилерією. Це допомогло англійцям успішно діяти проти громіздких і неповоротких кораблів армади. Остаточного удару іспанцям завдали жорстокі бурі, які потопили значну частину їхнього флоту. Додому повернулися залишки армади - лише третина її.
Англійці святкували перемогу і на глум назвали переможену армаду „Непереможною”. Морську могутність Іспанії було зломлено. Англія готувалася стати володаркою морів.

8 серпня 1588 р. Промова Єлизавети перед англійським військом
Як ви бачите, я зараз серед вас не для розваг чи забави, але сповнена рішучості у самій гущі і в запалі битви залишитися жити чи померти серед вас... в ім'я мого Господа, мого королівства, мого народу, моєї честі та моєї крові. Я знаю, що наділена тілом слабкої і тендітної жінки, але в мене серце і душа короля, і короля Англії. І я думаю, це брудна брехня... що Іспанець (Філіпп II) чи будь-який інший государ Європи можуть наважитися переступити кордони мого королівства... Я сама візьмусь за зброю, сама стану вашим генералом, вашим суддею і нагороджу кожного по заслугах на полі битви.


Присмерк «золотої доби» Єлизавети. Єлизавета любила повторювати, що вона піклується про свій народ і завжди готова прислухатися до думки його представників. Таке ставлення підвищувало авторитет англійського парламенту, дозволяло йому виступати ініціатором багатьох важливих законів. Вважалось, що вища влада в країні належить королю в парламенті, тобто монарх розділяє її зі станами. Тому, на відміну від інших європейських країн, де з посиленням абсолютизму станово-представницькі органи 12 втрачали своє значення, в Англії парламент залишався активним.

Провідну роль у ньому відігравала палата общин, до якої входили переважно представники нового дворянства і буржуазії. Вони мали від Єлизавети необхідну підтримку у своїй економічній діяльності, а натомість також підтримували королеву. Це співробітництво дало тріщину на межі XVI—XVII ст., коли палата общин стала наполягати на своєму праві брати участь у формуванні економічної політики держави. Під тиском парламенту Єлизаветі довелося піти на часткові поступки.

Невдоволення парламенту викликала також релігійна політика королеви. Посилилися виступи пуритан (від лат. - чистий) - прибічників подальшого очищення англіканської церкви від залишків католицизму і встановлення кальвіністських порядків. Насамперед вони вимагали скасувати єпископат і запровадити вибори священиків громадою. Це означало б підрив влади англіканської церкви та її глави — королеви. Погодитись на такий крок Єлизавета не бажала. Стосунки між королевою і парламентом погіршились.
Єлизавета не мала дітей і була останньою представницею династії Тюдорів. Після її смерті англійський трон успадкував шотландський король Яків (Джеймс) Стюарт (1603-1625), син страченої Марії Стюарт. Він об'єднав під своєю владою Англію, Шотландію та Ірландію, поклавши початок триєдиному королівству — Великій Британії. За перших Стюартів розбіжності між королем і парламентом продовжували посилюватись. Згодом вони призвели до відкритого конфлікту - громадянської війни і повалення монархії.

1. У чому полягала різниця між старим і новим дворянством?
2. Що спільного мала англіканська церква з лютеранством, а що - з кальвінізмом? Як перехід до англіканства вплинув на становище королівської влади?
3. Чи заслужила Єлизавета право називатись «улюбленицею народу» ?
4. Чи можна стверджувати, що Англія - абсолютна монархія? Які відносини існували між королівською владою і парламентом?

ЗАВДАННЯ
1. На підставі уривка з „Утопії" Томаса Мора з'ясуйте, як великий гуманіст ставився до обгороджувань. Чому він вважав, що в Англії вівці «поїдають навіть людей»?
2. Проаналізуйте зміст промови Єлизавети перед англійським військом. Про які риси характеру королеви вона свідчить? Як могло це звернення вплинути на бойовий дух англійців? Чи дозволяє воно зрозуміти, чому Єлизавета була популярною в англійському суспільстві?
3. Дайте визначення понять: обгороджування, аграрний переворот, лендлорд, паупер, англіканство, пуританин.

 акселеративні методи на уроці                         національні особливості
 виділити головне в уроці - опорний каркас             нічого собі уроки
 відеокліпи                                            нова система освіти
 вправи на пошук інформації                            підручники основні допоміжні
 гумор, притчі, приколи, приказки, цитати              презентація уроку
 додаткові доповнення                                  реферати
 домашнє завдання                                      речовки та вікторизми
 задачі та вправи (рішення та відповіді)               риторичні питання від учнів
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)    рівень складності звичайний І
 знайди інформацію сам                                 рівень складності високий ІІ 

 ідеальні уроки                                      рівень складності олімпійський III
 ілюстрації, графіки, таблиці                          самоперевірка
 інтерактивні технології                               система оцінювання
 календарний план на рік                               скласти пазл з різних частин інформації
 кейси та практикуми                                   словник термінів 
 комікси                                               статті
 коментарі та обговорення                            тематичні свята
 конспект уроку                                        тести
 методичні рекомендації                                шпаргалка 
 навчальні програми                                    що ще не відомо, не відкрито вченими