СВІТЛО Й СУТІНКИ: ЄВРОПЕЙСЬКА КУЛЬТУРА КІНЦЯ XVI - ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XVII СТ.
ДОСЯГНЕННЯ НАУКИ І ТЯГАР МАРНОВІРСТВА

Нова картина Всесвіту. На межі ХУІ-ХУП ст. під впливом буремних подій епохи важливих змін зазнала європейська культура. її розвиток відбувався під знаком суперечностей. З одного боку, розширилися знання європейців про світ, значних успіхів досягла освіта, справжнє піднесення переживала наука. З іншого - у полум'ї релігійних війн і атмосфері релігійної нетерпимості процвітали всілякі забобони, найбільш диким проявом яких стало «полювання на відьом».

У центрі уваги творців Відродження знаходилися людина та гуманітарні науки. На межі XVI -XVII ст. інтереси змістилися в іншу площину: численні винаходи й вдосконалення дали величезний запас нових знань і забезпечили поштовх до розвитку природничих наук. У цій галузі почався справжній науковий переворот. Поява нових розробок у сфері природничих наук диктувалась потребами зростаючого виробництва і практичної діяльності людини. Далекі морські подорожі сприяли успіхам астрономії. Застосування компаса спричинило вивчення явищ магнетизму. Успіхи фарбувальної справи, металургії, виготовлення ліків вели до накопичення нових знань з хімії. Необхідність визначати відстань метання ядра при стрільбі з гармати підштовхнула до вивчення Законів падіння і руху тіл.

Водночас піднесення матеріального виробництва озброїло вчених новими знаряддями і засобами наукової роботи, підготувало винайдення на межі ХVІ-ХVII ст. конче потрібних для розвитку досліджень точних приладів. У цей час були виготовлені досконаліші годинники, з'явилися мікроскоп, телескоп, термометр та інші необхідні для астрономії та фізики прилади. Перші великі відкриття здійснили астрономи.

Із часів античності в Західній Європі панували геоцентричні погляди (від грец. «ге» - земля) на побудову Всесвіту. Його центром вважалася нерухома Земля, навколо якої в певній послідовності оберталися Місяць, Сонце і планети. Така точка зору повністю відповідала католицькому віровченню, тому заперечити її можна було, лише повставши проти авторитету церкви.

Першим на цей сміливий крок відважився польський вчений Міколай Коперник (1473-1543). Він висловив думку, що Земля разом із планетами обертається навколо нерухомого Сонця. Свою геліоцентричну (від грец. «геліос» - сонце) теорію Коперник обґрунтував у роботі «Про обертання небесних сфер». Побоюючись інквізиції, астроном довгі роки не наважувався опублікувати свій трактат і перший надрукований примірник побачив лише в день своєї смерті. Відкриття Коперника знайшло подальше обґрунтування в дослідженнях датчанина Тіхо Браге і німця Йоханна Кеплера. Вони адійснили математичну обробку астрономічних даних і не тільки підтвердили, а й розвинули далі теорію Коперника.


Історія донесла до нас розповідь про те, що на початку XVII ст. в невеликому голландському місті Мідделбурзі жив майстер Хннс Ліпперсгей, який виготовляв і продавав окуляри. Одного дня його діти гралися в крамниці й вирішили через два скельця подивитися на гарного півника на шпилі соборної дзвіниці. На превеликий подив півник збільшився в розмірах. Хлопчики розповіли про це батькові, і той виявив, що одне скло було опуклим, а друге - увігнутим. Він закріпив їх на кінцях двох трубок і помістив їх одна в одну. Так була створена перша підзорна труба.

Як часто буває з геніальними відкриттями, ще декілька людей майже одночасно з голландським майстром зробили подібні труби. Скельця в них були відшліфовані у формі зернятка сочевиці. Німецькою сочевиця звучить 1 «лінзе», звідси й пішла назва „лінза”.

Спочатку ніхто й гадки не мав використовувати підзорні труби для наукових досліджень. Тільки великий Галілео Галілей (1564—1642), сконструювавши телескоп зі збільшенням у 32 рази, направив його в зоряне небо. Вчений відкрив нові зірки і побачив на Місяці гори, залишив перші замальовки місячної поверхні. Він виявив плями на Сонці і, спостерігаючи за ними, висловив думку, що Сонце обертається навколо своєї осі. За це твердження проти Галілея ополчилась інквізиція. Рятуючись від спалення, він був змушений публічно зректися своїх переконань, хоча й не перестав сумніватись в їх правильності. За легендою, залишаючи залу суду, великий вчений тихо, але твердо вимовив: «І все-таки вона обертається!»

Рішучим прибічником учення Коперника став італійський монах-францисканець Джордано Бруно (1548-1600). Він пішов далі за свого попередника і на відміну від Коперника вважав, що Всесвіт не обмежений однією лише Сонячною системою. Бруно висловив думку про нескінченність Всесвіту та існування в ньому безлічі світів, у тому числі й населених. Ці погляди надто розходилися з церковним ученням і стали підставою для звинувачення в єресі. Вісім років ув'язнення, допити і тортури інквізиторів не зламали Бруно і не змусили його відмовитися від своїх поглядів. Людина дивовижної освіченості, один із найоригіпальніших мислителів XVI ст., Джордано Бруно був спалений у Римі. Він залишився вірним своїм словам: «Кого захоплює велич його справи, той не відчуває жаху смерті».

Великі перемоги допитливого розуму. Жорстокі розправи не могли зупинити розвитку нової науки і пошуку вченими з різних країн Європи нових способів пізнання світу.

Англійський філософ Френсіс Бекон (1561-1626) був упевнений, що у своїй роботі вчений має спиратися па результати тривалих спостережень. Тільки багаторазові експерименти можуть дати підстави для узагальнюючих висновків, тільки дослід становить основу наукових знань, є єдиним джерелом істини та її єдиним підтвердженням. Переконання Бекона в тому, що наука повинна дати людині владу над природою і покращити її життя, знайшло вираз в його крилатому афоризмі «Знання - сила».
Різнобічність інтересів Бекона просто вражає: він був політиком і державним діячем, юристом і дипломатом, істориком і літератором. Світ, перетворений всемогутньою наукою, філософ описав у своєму утопічному романі «Нова Атлантида*, де змалював захопливу картину життя в ідеальній державі.
Вся влада в ній зосереджена в руках досконалого уряду під назвою «Дім Соломона». До нього входять тільки вчені, які навчають людей передавати звук на далекі відстані, використовувати енергію Сонця, вирощувати небачені врожаї, створювати штучні добрива, виводити нові види рослин і тварин, будувати літальні апарати і підводні човни, прогнозувати погоду і землетруси. Завдяки таким досягненням перед країною відкривається прекрасне майбутнє, а на її жителів чекає загальне процвітання.

XVII ст. Із "Нової Атлантиди» Френсіса Бекона
Vі Читайте не для того, щоб заперечувати й спростовувати, не для того, щоб сприймати на віру, й не для того, щоб знайти предмет для бесіди, але щоб мислити і розмірковувати...
... Я всього лише трубач і не беру участі в битві... Наша труба закликає людей не до взаємних чвар або до битв, а, навпаки, до того, щоб вони, уклавши між собою мир, з'єднаними силами встали на боротьбу з природою, захопили штурмом її неприступні укріплення і розсунули межі людської могутності.

На відміну від Бекона видатний французький філософ і математик Рене Декарт (1596-1650) відводив досліду другорядну роль. Джерелом справжнього знання він вважав розум. Декарт любив казати, що в «театрі світу» він є тільки зацікавленим, але недовірливим глядачем, і піддавав сумніву все, крім мислення. Свою безмежну віру в розум великий філософ закарбував у словах: «Я мислю, отже, я існую». Вчення Декарта — картезіанство (від його латинізованого імені - Картезій) — знайшло численних прибічників і послідовників. Воно заклало основи раціоналізму XVII ст. - переконаності в тому, що мірилом істини є розум.

Піднесення наукової думки і потреби природничих наук сприяли швидкому розвитку математики. Відкриття в ній здійснювалися буквально одне за одним. Для полегшення складних обчислень (особливо в астрономії) були винайдені логарифми. Для запису алгебраїчних виразів і дій почали використовувати літери та знаки додавання і віднімання, рівності, дужки та інші. Декарт ввів символи, якими й сьогодні позначають невідомі величини (останні літери латинського алфавіту — х, у, z). Якщо раніше алгебраїчні дії записували словами за допомогою складних і громіздких фраз, витрачаючи на це багато сил і часу, то відтепер у вжиток увійшли чіткі алгебраїчні формули.

Початок нової епохи в розвитку математики і фізики пов'язаний з іменем видатного англійського вченого Ісаака Ньютона (1643-1727). Він вивчав природу світла, рух планет по орбіті, принципи взаємодії фізичних тіл. У кожній з цих галузей Ньютону належать геніальні відкриття, що дозволило йому сформулювати закон всесвітнього тяжіння і зробити величезний внесок у створення наукової картини світу. Колосальний вплив на європейську наукову думку здійснив німецький вчений Готфрід Лейовіц (1646-1716). Людина виняткової обдарованості, він відстоював ідею про єдність знань і досяг неабияких результатів у різних сферах науки — праві, історії, мовознавстві, геології, фізиці та інших. Але справжнім генієм Лейбніц виявився в математиці та філософії. Вчений стверджував, що світ побудований на основі точних математичних розрахунків і складається з дрібних живих частин - монад. їх різні комбінації створюють нескінченне розмаїття світу, в якому всі елементи тісно взаємозв'язані. Одним із винаходів Лейбніца була лічильна машинка.

Вона здійснювала всі арифметичні дії і викликала величезний інтерес і високу оцінку в тогочасній Європі.

Успіхи медицини. Важливі аміни відбувались у медицині, де впродовж Середньовіччя панувало уявлення, що знання слід черпати з давніх текстів. Найавторитетнішими авторами вважалися видатні лікарі давнини Гіппократ і Гален, коротка цитата з яких важила значно більше, ніж практичний досвід. Одним з перших проти такої точки зору виступив швейцарський лікар і алхімік Теофраст Гогенгейм Парацельс (1493-1541). Він був військовим хірургом і знавцем народної медицини, створив чимало нових ліків і закликав алхіміків замість золота шукати засоби зцілення людей. Успіхи Парацельса в лікуванні хворих здавалися сучасникам дивом, проте новаторські методи «дивакуватого лікаря» були висміяні професорами Базельського університету, куди його запросили читати лекції. Нападки колег змусили Парацельса, одного з кращих медиків XVI ст., залишити викладання.

Новий етап у розвитку анатомії започаткував виходець з Нідерландів, Андреас Везалій (1514-1564), професор Падуанського університету в Італії. У своєму головному творі «Про побудову людського тіла» він узагальнив і систематизував анатомічні досягнення, а текст книги супроводив 250 ілюстраціями — результатами власних експериментальних пошуків. Усе це завдало серйозного удару середньовічній схоластичній медицині, її захисники вигнали Везалія з Падуї, але його погляди знайшли чимало прихильників у різних країнах Європи.

Свій внесок у пізнання людського організму здійснили вчені різних країн. Іспанець Мігель Сервет (1511-1553), а слідом за ним англієць Вільям Гарвей (1578-1657) відкрили систему кровообігу. Італієць Джіроламо Фракастбро (1480-1553) вивчав інфекційні хвороби і засоби боротьби з ними. У тісному союзі з медициною розвивалися хімія, ботаніка, зоологія. Вперше в історії науки почали збирати гербарії, засновувати ботанічні сади, відкривати природничі музеї.

Стрімке накопичення наукових знань переконало дослідників у необхідності колективно обговорювати наукові проблеми. З цією метою були створені постійно діючі наукові організації - академії. Першою ластівкою стало відкриття флорентійської Академії дослідів. Вона виникла за фінансової підтримки сімейства Медічі для пропаганди наукових знань. Проіснувала академія всього десять років, проте її діяльність стала нади-хаючим взірцем для інших країн Європи.

У середині XVII ст. були засновані Лондонське королівське товариство і Паризька академія - своєрідні «республіки вчених», члени яких поставили свої знання на службу науці. Почали також виходити наукові часописи, що полегшило обмін науковою інформацією та сприяло поширенню знань.

«Полювання на відьом». Доба наукового перевороту співпала з розпалом «полювання на відьом», коли небачені хвилі жорстоких переслідувань захлеснули Європу.
Віра в «темні сили» існувала здавна. Часті епідемії, тривалі війни, виснажливі голодні роки вимотували людей. Це породжувало страхи й бажання покарати винуватців. Ворога знаходили в подобі відьми. За повір'ям, чаклунськими знаннями, або відьомством, були наділені ті, хто вступив у союз із дияволом. Отримавши від нього надзвичайну могутність, такі люди начебто могли надприродним шляхом впливати на навколишній світ, інших людей, тварин. Відьмами називали також тих, хто знав цілющі властивості лікарських рослин і вмів лікувати травами.

У чаклунстві звинувачували переважно жінок. Адже в християнському світі, де головували чоловіки, жінки вважались істотами нижчими і слабкими. Цього, за тогочасними уявленнями, вистачало, аби вони стали здобиччю диявола. Для притягнення до суду не потрібно було доказів, вистачало просто скарги сусідів. Хвороба або смерть, неврожай, пропажа молока у корови, навіть краса — усе це і безліч іншого могло викликати наклеп. Коли ж нещасна жертва потрапляла до рук суддів, ті легко збивали
з пантелику перелякану до смерті жінку І витягували з неї зізнання в неймовірних злочинах. Згодом до числа звинувачених почали потрапляти й чоловіки. З XVI ст. головним засобом «обробки» підсудних на процесах стали тортури, доти заборонені.
« Полювання на відьом » було прибутковою справою. Донощик отримував частину майна своєї жертви, а судді й кати — високу платню. Із середини XVI до середини XVII ст. в Європі відбулось понад 50 тисяч відьомських процесів. З однаковим заповзяттям їх проводили і католики, і протестанти. Лише поодинокі люди наважувалися протистояти загальному безумству. Коли згасли вогнища, на яких спалювали звинувачених у відьомстві, похмура тінь лягла на колись квітучі краї. Цілі сім'ї були знищені або залишали ріднідомівки, їхнє господарство занепало. «Полювання на відьом» - це масове вбивство невинних, одна з найдраматичніших сторінок людської історії.

XVI ст. Із «Історії міста Тріра» священика Йохана Лідена
Усі настільки повірили, що тривалі неврожаї викликані відьмами... що бея країна піднялася, аби знищити їх. Цей рух був підтриманий багатьма церковними діячами, які шукали багатства в попелі спалених відьом. Отже,... по містах і селах... стрімко пересувалися спеціальні обвинувачі, Інквізитори, судді та інші, які притягали до суду і піддавали тортурам істот обох статей, спалювали їх у величезній кількості.
Мало хто із звинувачених уникав покарання. Навіть представників грірської влади не обійшла ця доля. Отже, були спалені суддя, два бургомістри, декілька ратманів і помічників суддів. У цій катастрофі загинуло чимало священиків... Безумство людської злоби і судів, які прагнули крові і здобичі, поширилося так далеко, що навряд чи залишився хтось, кого не зачепила підозра в цьому злочині... Було багато підстав для сумнівів, чи всі засуджені винуваті...

1. Які умови сприяли піднесенню саме природничих наук?
2. Чому особливе обурення церкви викликили відкриття в галузі астрономії?
3. Чим можна пояснити той факт, що водночас і.і розвитком науки відбувалося «полювання на відьом»?
4. Проти яких середньовічних поглядів доводімося виступати медикам?

ЗАВДАННЯ
1. Прочитайте уривок з „Нової Атлантиди” Фрєнсіса Бекона. Що автору здається головним у читанні книжок? Що він мав на увазі, коли називав себе «трубачем»?
2. Спираючись на повідомлення Йохана Лідєна, поміркуйте, як слід розуміти слова, що деякі церковні діячі «шукали багатства в попелі спалених відьом». Тільки священики прагнули такої мети?
3. Використовуючи додаткову літературу, підготуйте розповідь про одного з видатних учених ХVI-ХVІІ ст.

 акселеративні методи на уроці                         національні особливості
 виділити головне в уроці - опорний каркас             нічого собі уроки
 відеокліпи                                            нова система освіти
 вправи на пошук інформації                            підручники основні допоміжні
 гумор, притчі, приколи, приказки, цитати              презентація уроку
 додаткові доповнення                                  реферати
 домашнє завдання                                      речовки та вікторизми
 задачі та вправи (рішення та відповіді)               риторичні питання від учнів
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)    рівень складності звичайний І
 знайди інформацію сам                                 рівень складності високий ІІ 

 ідеальні уроки                                      рівень складності олімпійський III
 ілюстрації, графіки, таблиці                          самоперевірка
 інтерактивні технології                               система оцінювання
 календарний план на рік                               скласти пазл з різних частин інформації
 кейси та практикуми                                   словник термінів 
 комікси                                               статті
 коментарі та обговорення                            тематичні свята
 конспект уроку                                        тести
 методичні рекомендації                                шпаргалка 
 навчальні програми                                    що ще не відомо, не відкрито вченими