ФРАНЦІЯ В ЗЕНІТІ МОГУТНОСТІ

Король-сонце Людовік XIV. Вийшовши переможницею з Тридцятилітньої війни, Франція в другій половині XVII ст. перетворилася на одну з найсильніших держав Європи. Після смерті Людовіка XIII королем став його п'ятирічний син, Людовік XIV (1643-1715), а королевою-регентшею - мати малолітнього монарха, Анна Австрійська. Фактично влада опинилася в руках її всесильного фаворита, першого міністра, кардинала Джуліо Мазаріні. Талановитий дипломат, він проводив непопулярну серед французів внутрішню політику, що призвело до громадянської війни — Фронди. Покінчивши з нею, французький абсолютизм вступив у свою найблискучішу добу, пов'язану з ім'ям Людовіка XIV.

Французький монарх був переконаний у божественному походженні королівської влади і впевнений в її безмежності. Ще в 17-річному віці він висловив це в знаменитій фразі, адресованій непокірним членам верховного суду: «Ви думали, панове, що держава - це ви? Держава — це я!»

Прозвання Король-сонце виникло вперше, коли 15-річний Людовік станцював в одному з придворних балетів партію „Сонця, що розганяє темряву”. Воно швидко і міцно злилося з іменем монарха, який, ставши дорослою людиною, свідомо заохочував живописців та скульпторів зображувати його у вигляді міфічного Аполлона - бога сонця.
Ідею власної величі Людовік XIV втілив у Версалі - грандіозному палацовому ансамблі, розташованому поблизу Парижа. Творіння кращих архітекторів та садівників, Версаль вражав чіткістю й вишуканістю форм, ідеальною впорядкованістю парку. Він став небаченим доти символом королівської могутності, взірцем для всіх монархів Європи. Людовік переніс сюди свою резиденцію, перетворивши королівський двір на центр політичного й громадського життя Франції.

Король завжди тримався просто й ввічливо: він кланявся в палаці навіть покоївкам. Разом з тим саме за правління Людовіка XIV виник пишний і строгий придворний церемоніал, покликаний звеличувати особу короля. Кожний його крок - від ранішнього пробудження та вдягання до вечірнього відходу до сну - перетворювався на складне ритуальне дійство, за яким шанобливо спостерігали численні придворні. Людовік створив справжній культ монарха. В Європі не було двору, який би не прагнув копіювати цей стиль придворного життя.

Король вникав в усі деталі державного управління і міцно тримав у своїх руках важелі влади. Що б не пропонували його міністри, останнє й остаточне слово завжди залишалося за Людовіком. Існувала лише одна людина, без з'ясування думки якої кополь не приймав жодного важливого рішення, - міністр фінансів Жан Батіст Кольбер (1619—1683).

Хранитель королівської скарбниці. Кольберу було прекрасно відомо, що сила держави залежить від стану фінансів, які, у свою чергу, тісно пов'язані з економікою. Тому міністр постійно приділяв увагу промисловому розвитку країни, всіляко заохочував французьких підприємців і комерсантів. З Його ініціативи мануфактури отримували кредити і податкові пільги. Вони швидко зайняли пануючі позиції на внутрішньому ринку. Якість національних товарів покращилась, що забезпечило їм вихід на європейські ринки. Повсюди високо цінувалися виготовлені у Франції шовкові тканини, гобелени, мереживо. Водночас, захищаючи французький ринок від іноземної конкуренції, Кольбер увів високі мита на іноземні товари. їх надходження до Франції різко впало. Свою політику - протекціонізм — Кольбер здійснював майстерно та впевнено.

Улюбленим дітищем Кольбера був флот, на потреби якого міністр ніколи не шкодував коштів. І зміни на ньому відбулися просто разючі: з трьох кораблів та шести галер французький флот зріс до 270 кораблів і 60 галер.

Кольбер мав на меті знищити морське переважання головних торгових суперниць Франції - Голландії та Англії і забезпечити їй першість на морях. Тому він завжди знаходив кошти для будівництва торгових суден. У Франції виникли потужні торгові компанії: Ост-Індська вела справи на території сучасної Індонезії, а Вест-Індська - в Америці. Вони торгували всім - від цукру до рабів, але так і не змогли потіснити Голландію в міжнародній торгівлі. План Кольбера провалився, однак його політика благотворно вплинула на стан французької економіки.

  XVII ст. Жан Батіст Кольбер. З «Листів, спогадів і настанов»
Крім тих вигод, які само по собі могло б принести надходження в Королівство великих грошових коштів, ми б завдяки мануфактурам забезпечили хлібом насущним мільйон простого люду, який животіє нині через відсутність занять. Звідси ж виникне багато роботи й морякам, і морським портам, а... значне зростання числа кораблів ще більше посилить велич і могутність держави. Ось такими, на мій розсуд, є цілі, якими належало б керуватися королю в необмеженому його царюванні, в доброті та любові його до народу...
Якщо до природної могутності Франції король зможе приєднати силу, яку дають промисловість і торгівля... то велич і могутність короля зростуть до небувалих розмірів.

Війни Людовіка і європейські держави. За правління Людовіка XIV його армія не залишала поле битви впродовж ЗО років. Претендуючи на роль «загальноєвропейського монарха», король проводив політику територіальних загарбань. Без будь-яких підстав французькі війська захопили вільне місто Страсбург. Це викликало в європейських країнах хвилю обурення.

Ситуація загострилася в 1685 р., коли Лю-довік скасував Нантський едикт. Гугенотів почали переслідувати: їхні храми руйнували, пасторів виганяли, школи закривали. Самих гугенотів силою змушували переходити в католицтво. У такий спосіб Людовік сподівався встановити у своїй державі релігійну єдність, але результат виявився зовсім іншим. Близько 200 тис. гугенотів, переважно досвідчених ремісників та комерсантів, покинули Францію. Вони знайшли притулок у сусідніх протестантських країнах і в Новому Світі, куди не тільки вивезли величезні кошти, а й секрети свого ремесла. Масовий вихід гугенотів завдав відчутного удару французькій економіці.

На агресивну політику Людовіка Європа відповіла створенням анти французької коаліції. Зіткнення між сторонами ставало неминучим, а необхідний привід, як завжди, знайшовся.

У 1700 р., не залишивши прямих спадкоємців, помер король Іспанії Карл II. Він заповів свій трон онуку Людовіка XIV за умови, що іспанська і французька корони ніколи не з'єднаються в одних руках. Проте Людовік не збирався дотримуватися цього застереження. Як тільки його онук був оголошений в Іспанії королем Філіппом V, Людовік заявив: «Піренеїв більше не існує!» Адже в Іспанії і Франції тепер правила одна династія - Бурбони, власники велетенських володінь.

Надмірне посилення Франції викликало загальноєвропейську війну за іспанську спадщину. Вона супроводжувалася важкими поразками Франції, тому мир, підписаний у Версалі після її закінчення, не випадково вважали «рятівним». За ного умовами іспанський престол зберігся за Філіппом V, але йому довелося відмовитися від спадкоємних прав на французьку корону. Переважанню Франції в Європі, що встановилося після Тридцятилітньої війни, було покладено край.

Ця війна виявилась останньою для Людовіка XIV. Невдовзі після її закінчення король, який правив у Франції майже три чверті століття, пішов із життя. Він не був ані великим політиком, ані великим полководцем, проте саме за Людовіка XIV у Франції остаточно припинилися міжусобиці й було завершено формування держави. Правління Короля-сонце ознаменувалося також створенням справжніх шедеврів у сфері культури.

Французький класицизм. Символом культури Франції став новий художній стиль — класицизм (від лат. - зразковий). Точніше ця назва означає - «заснований на класиці», тобто на творах, визнаних вершиною досконалості. Такими для митців класицизму були пам'ятки античності та мистецтва Відродження. Ідеалом, гідним наслідування, вони вважали насамперед сюжети з античної міфології та історії. Класицизм утвердився у Франції в середині XVII ст., коли абсолютна монархія досягла розквіту. Мистецтво тоді цінувалося дуже високо, держава заохочувала митців, але намагалася змусити їх служити своїм інтересам.

Головне гасло класицизму - «Розум і порядок в усьому». Його теоретики були переконані, що основу краси в мистецтві закладають чіткі правила. Їх треба неухильно дотримуватись, відкинувши все фантастичне й неправдоподібне. Кожний жанр, кожний витвір мистецтва необхідно створювати за певними законами, не виходячи за їх межі. Вищі досягнення класицизму пов'язані з театром. Першорядна роль відводилася драматургії. Вона мала спиратися на правило трьох єдностей - часу, місця та дії. Усі події класичної п'єси повинні були вкладатися в одну добу, відбуватися в одному місці й розвиватися в рамках лише однієї сюжетної лінії з невеликою кількістю персонажів. У театрі виникла певна система інтонацій і жестів. Актори піднесено декламували, зображувані ними герої і героїні мусили завжди залишатися величними.

Біля витоків театру, побудованого на них принципах, стояв П'єр Корнель (1606-1684). У своїх трагедіях на історичні сюжети („Сід”, «Горацій»)він зобразив героїв, вірних громадянському обов'язку і служінню на благо держави. Іншим видатним драматургом епохи класицизму був Жан Расін (1639-1699). Основу його творів («Андромаха», «Федра») складали античні сюжети, герої яких завжди приносили свої сильні почуття в жертву існуючим законам.

Репертуар французького театру доби класицизму включав також комедії. Творцем їх став Жан Батіст Мольєр (1622-1673). Він тісно поєднав у своїх п'єсах комічне Й трагічне, висміював вади тогочасного суспільства: нахабне лицемірство священиків („Тартюф”), безглузде прагнення розбагатілого буржуа бути подібним до дворянина („Міщанин-шляхтич”), дурість і жадібність («Витівки Скапена»).

Вершиною французького класицизму в живопису стала творчість Школа Пуссена (1594-1665). Більшу частину життя художник, надзвичайно освічена людина, працював в Італії. Сюжети його картин переважно навіяні античними образами та мають літературну основу («Танкред і Ермінія», «Аркадські пастухи»). Чимало полотен - це пейзажі, завжди населені міфологічними Й біблійними героями («Пейзаж з Геркулесом», цикл «Чотири пори року»). Пуссен оспівував могутній розум, прекрасний світ і досконалих героїв, вірних своєму громадянському обов'язку.

Втіленням нового стилю в архітектурі став Версаль - плід спільної праці численних архітекторів, скульпторів і садівників. Глибокий шанувальник класицизму Людовік XIV запросив їх для створення ансамблю, покликаного прославляти монархію. У королівській резиденції класична архітектура поєдналася з розкішним інтер'єром — медальйонами, арками й колонами, виготовленими з бронзи, мармуру й цінних порід деревини, а також із художнім розписом стін і склепінь, скульптурою й меблями, ландшафтом і парком.

Версальський парк розкинувся на три кілометри. Проте його легко оглянути завдяки строгій впорядкованості. Кущі акуратно підстрижені, алеї перетинаються під прямими кутами, квітники утворюють правильні геометричні фігури, басейни мають дзеркально гладку поверхню. Такий парк отримав назву регулярний, або французький.
Творці класицизму вірили, що мета мистецтва полягає в перетворенні світу й людини, у втіленні ідеалів краси в життя. Однак на службі монархії новий стиль дедалі більше набував ознак пишної і холодної урочистості.

Інші європейські країни відчули на собі його вплив, але в цілому зберегли в XVII ст. вірність бароко.

1. Яку ідею вкладав Людовік XIV у побудову Версалю? Чи. вдалося йому досягти своєї мети?
2. Чого прагнув Людовік XIV, скасовуючи Нантський едикт? Чи відповідав реальний результат планам короля?
3. Що мав на увазі Людовік XIV, коли після оголошення його онука іспанським королем Філіппом V заявив: «Піренеїв більше не існує»?
4. У чому полягали особливості, класицизму? Чому він виник саме у Франції і саме в середині XVII ст.?

Завдання
1. На основі наведеного уривка з документа, спробуйте з 'ясувати: що, на переконання Жана Батіста Кольбера, становило основу могутності держа -ви. Чому таке велике значення французький міністр надавав будівництву флоту і якої мети прагнув цим досягти? Проводячи свою політику, Кольбер дбав лише про велич короля чи думав також про потреби простого народу? Свої міркування обґрунтуйте.
2. Використовуючи додаткову літературу, підготуйте повідомлення про творчість одного з видатних представників французького класицизму.

 акселеративні методи на уроці                         національні особливості
 виділити головне в уроці - опорний каркас             нічого собі уроки
 відеокліпи                                            нова система освіти
 вправи на пошук інформації                            підручники основні допоміжні
 гумор, притчі, приколи, приказки, цитати              презентація уроку
 додаткові доповнення                                  реферати
 домашнє завдання                                      речовки та вікторизми
 задачі та вправи (рішення та відповіді)               риторичні питання від учнів
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)    рівень складності звичайний І
 знайди інформацію сам                                 рівень складності високий ІІ 

 ідеальні уроки                                      рівень складності олімпійський III
 ілюстрації, графіки, таблиці                          самоперевірка
 інтерактивні технології                               система оцінювання
 календарний план на рік                               скласти пазл з різних частин інформації
 кейси та практикуми                                   словник термінів 
 комікси                                               статті
 коментарі та обговорення                            тематичні свята
 конспект уроку                                        тести
 методичні рекомендації                                шпаргалка 
 навчальні програми                                    що ще не відомо, не відкрито вченими