Автори цих казок, на відміну від народних, відомі, му такі казки називають літературними, або авторськими.
Тут дібрано казки українських письменників, написані у різні часи. Деякі з них своїм змістом подібні до лодних казок.

Читай! Порівнюй!
 
ЛИСИЧКА І ЖУРАВЕЛЬ
Лисичка з Журавлем дуже заприятелювали. От Лисичка і кличе Журавля до себе в гості.
—    Приходь, Журавлику! Приходь, любчику! Чим хата багата, тим і вгощу.
Іде Журавель на прошений обід, а Лисичка наварила кашки з молочком, розмазала тоне¬сенько по тарілці та й поставила перед Журавлем.
—    Призволяйся, не погордуй. Сама варила. Журавель стук, стук дзьобом — нічого не
спіймав. А Лисичка тим часом лиже та й ли¬же кашку, аж поки сама всієї не з'їла. А коли кашки не стало, вона й мовить:
—    Вибачай, кумочку, більше не маю чим угощати.
—    Спасибі й за те,— пісним голосом промовив Журавель.— А ти б, Лисичко, до мене завтра в гості прийшла.
—    Добре, Журавлику, прийду, чому не прийти,— каже Лисичка.
Другого дня приходить Лисичка, а Журавель наварив м'яса, буряків, квасольки, картопель¬ки. Покришив дрібненько, склав у високий глечик з вузькою шийкою та й поставив на столі перед Лисичкою.
—    їж, кумонько. Не погордуй, люба моя,— припрошує Журавель.
Нюхає Лисичка — смачно пахне. Встромлює голову в глечик — не йде голова. Пробує лапкою — не витягне. Крутиться Лисичка, скаче навколо глечика, а Журавель їсть соб: шматочок за шматочком, поки всього не виїв.
— Вибачай,, любонько, — каже, випорожнивши глечика,— чим хата багата, тим і рада, І більше на цей раз нічого немає.
Розсердилася Лисичка, навіть не подякува¬ла за гостинність. Вона, бачите, думала, що на цілий тиждень наїсться, а тут прийшлося додому йти бблизня спіймавши. Відтоді й зареклася Лисичка з Журавлем приятелювати.
Іван Франко

Призволяйся — тут: пригощайся. Облизня спіймавши — ні з чим.
? Про що ця казка? Чи знайома вона тобі? Прочитай, як Лисичка частувала Журавля. Як Журавель віддячив Лисичці? Чому Лисичка зареклася дружити з Журавлем? Поділи казку на дві частини. Як би ти назвав кожну з них?
? Які почуття слід передати, читаючи слова Журавля, коли він був у гостях у Лисички і в себе вдома?
? Підготуйся стисло розповісти казку.
? Будь дослідником! Порівняй українську народну казку «Лисичка і Журавель» і казку «Лисичка і Журавель», записану Іваном Франком. Чим вони подібні і чим відрізняються?

Прислів'я
Є в глечику молоко, та голова не влазить.
 
ВОВК І КОЗЛЯТА
До козиної до хати
з лісу стежечка веде.
В хаті маму ждуть козлята,
а коза із лісу йде.
Ясне сонечко заходить,
в небі місяць блискотить.
До воріт коза підходить, у ворота стукотить:
—    Відчиніться, відімкніться!
Ваша матінка прийшла,
ваша матінка із лісу
молочка вам принесла!
Відчиняють їй козлята,
з ними вірний пес Рябко.
І заходять всі до хати
пити свіже молоко.
Якось сірий вовк підслухав,
що коза пішла у ліс,
до воріт прибіг щодуху,
під ворота сунув ніс.
«Зараз,— думає,— козляток
проковтну одним ковтком!»
І почав він промовляти
ніжним-ніжним голоском:
—  Відчиняйте, козенята, я несу вам молока!
—  Чуєм, чуєм, це не мати в неї пісня не така!
Тут один цапок сміливий
нишком глянув через пліт,
бачить — вовк страшний, жахливий
причаївсь біля воріт.
Сірий вовк цапка не бачить,
витягає гострий ніж
і гукає нетерпляче:
— Відчиняйте-но скоріш!
А козлята: — Ми не проти! —
Не злякались хижака! Відімкнули
враз ворота та як випустять Рябка!
Вовк, побачивши собаку,
підібгав лякливо хвіст,
підстрибнув — та з переляку
як бебехнеться під міст!
Саме йде тут з лісу мати,
молока малим несе.
А назустріч їй козлята
та й розказують про все.
Почала коза радіти:
— Ну й Рябко наш молодець!
Ну й розумні в мене діти!
— Тут і казочці кінець.
Наталя Забіла

? Прочитай казку мовчки. Підготуйся до читання вголос. З якою інтонацією слід читати слова ко¬зи, вовка, козлят?
? Попрацюйте разом! Підготуйте інсценівку за казкою. Скільки буде дійових осіб?
? Будь дослідником! Порівняй удома українську народну казку «Вовк та козенята» з казкою «Вовк і козлята» Наталі Забіли.
? Знайди подібне й відмінне.

БЕЗКОНЕЧНІ КАЗОЧКИ
Скажу, діти, вам казку: приніс зайчик дров в'язку, поколов їх дрібненько, зварив юшку швиденько.
Юшка була солодка — моя казка коротка.
Скажу, діти, і другу: прибіг котик із лугу ліг собі серед печі, муркотів дивні речі. Дасте бубликів в'язку — докажу вам ту казку.
Ще б і третю сказала: мушка в хаті літала, у сметану влетіла, вийти звідти не вміла. Далі — далі не можна, бо це казка тривожна.
Ба, ще знаю четверту: був горобчик упертий, дзьобав скирту він спритно — Змолочу усе жито! Чи змолотить — не знати, доведеться чекати.
Ще послухайте й п'яту: вбіг хлопчина в кімнату, у болоті по вуха, бо він мами не слуха. А що далі — не знаю, хіба маму спитаю.
Скажу шосту вам завтра, сьому й восьму позавтра,  у суботу дев'яту, а в неділю десяту. Певно, будете раді казочок цих громаді.
Марійка Підгірянка

? Прочитай текст мовчки.
? Скільки казочок розповіла поетеса? Яка казкг тобі сподобалась найбільше? Про що свідчить назва «Безконечні казочки»? ? Спробуй і ти придумати коротеньку казку.

ПРО ДІВЧИНКУ НАТАЛОЧКУ І СРІБЛЯСТУ РИБКУ
В чудесному глибокому озері жила маленька срібляста рибка. По тому самому озеру пла¬вав великий білий лебідь з довгою шиєю і чорним дзьобом. Одного разу зустрів лебідь сріблясту рибку і хотів її з'їсти. Стала рибка проситися:
—    Не їж мене, лебедю, красене білокрилий! Сказав тоді лебідь:
—    Дістань мені черевички, бо лапи мої у во¬ді мерзнуть. Не дістанеш — з'їм.
Швидко попливла рибка по озеру шукати черевички. Кругом побувала, на дно опускала¬ся, ніде черевичків для лебедя не знайшла.
Підпливла тоді до берега під очерет і заплакала. Почула той плач зелена жабка-скрекотушка і питає:
—    Рибко срібляста, чого ти плачеш? Розповіла рибка жабці про своє горе.
—    Я тобі допоможу,— сказала зелена жабка,— підожди мене тут.
Залишила рибку між очеретами, а сама на :^рег виплигнула і заквакала:
—    Ква-ква-ква!
Почув це горобчик-молодчик і у відповідь зацвірінчав:
—    Цвірінь-цвірінь, цвірінь-цвірінь! Розповіла жабка горобчикові про біду рибки
сріблястої. Попросила вона допомогти дістати черевички.  Полетів тоді горобчик-молодчик садок, де гуляла маленька дівчинка Ната-і :»чка.
Як довідалась Наталочка, що лебідь рибку хоче з'їсти, швиденько принесла горобчикові черевички і наказала:
—    Лети швидше-швидше, щоб рибку вряту¬вати.
Горобчик-молодчик полетів і віддав чере-зички зеленій жабці-скрекотушці. Жабка плигнула у воду і подала їх рибці сріблястій.
Зраділа рибка, зараз же попливла до лебедя. Черевички ті лебедеві дуже сподобались.
Переказала свою подяку срібляста рибкї жабці-скрекотушці, жабка — горобчикові-молодчикові, а горобчик — Наталочці.
Микола Трублаїн

? Скільки дійових осіб у цій казці? Підготуйся прочитати її в особах. Розкажи казку за малюнками.

ЯК ЛИСКА ГОЛОСОК СОБІ КУВАЛА
Прийшла Лиска —
руда кіска —
у село до коваля
 і тихенько промовля:
— Чи могли б ви, а чи ні,
при ковадлі, при вогні
голос викувать мені?
 —    Голос викувать не важко,
зибирай на смак,
будь ласка:
голос квітів, голос травки,
голос вітру
чи журавки,
голос осені чи літа,
соловейка, а чи жита?
Голос рути, голос м'яти...
То ж який тобі скувати?
Лиска тихо промовля:
—    Отакий, як в солов'я!
І зрадіють в небі зорі,
колос в полі,
риба — в морі,
пташенята і звірята,
—    дорослі, і малята!
От ковалик: цок та цок
і скував їй голосок.
Лиска вихором у хатку,
заспівала пісню татку.
Лис, як пісеньку послухав,
то прищулив зразу вуха.
Заспівала пісню мамі —
з мами з вухами те ж саме!
Всі, хто пісню Лиски слухав
клали зіллячко у вуха!
Розбіглися по хатах
пташата і звірята.
І потекли у Лиски двома струмками слізки.
Тоді озвавсь дідуньо Лис:
— А ти, Лисичко, не журись.
Прислухайсь краще, придивись —
сонце, вітер і діброва —
кожен має свою мову.
І найтонший колосок
має власний голосок.
Власний!
Валентина Каменчук

Ковадло — підставка, на якій кують металеві вироби.

? Які голоси міг викувати коваль Лисці? Який голосок вона собі вибрала? Як рідня слухала її спів?
? Як ти гадаєш, чому з Лиски не вийшло солов'я?
? Поміркуйте разом над словами діда Ли¬са. Чому кожен повинен мати власний голос? Проілюструйте свою думку прикладами.

БУЗИНОВИЙ ЦАР
У садочку-зеленочку ходить вишня у віночку. Хтось їй грає на дуду, подивлюся я піду.
Баба каже: — Не ходи! Темні поночі сади. Там, де вітер шарудить, бузиновий цар сидить.
Брови в нього волохаті, сиві косми пелехаті.
Очі різні, брови грізні, кігті в нього, як залізні, руки в нього хапуни — так і схопить з бузини! Я кажу їй: — Бабо, ні! Очі в нього не страшні.
На пеньочку, як на троні, він сидить собі в короні. Грає в дудку-джоломію, я заграв би, та не вмію.
А навколо ходять в танці квіти — всі його підданці.
Оркестри духові — равлик-павлик у траві. Є у нього для настрашки славне воїнство — мурашки.
Три царівни бузинові мають кожна по обнові — невсипущі павуки тчуть серпанки і шовки.
На царевій опанчі зорі світяться вночі. Він сидить у бузині, усміхається мені!
Ліна Костенко

Дудка-джоломія — тут: чарівна сопілочка.
Опанча — святковий одяг.

? Між ким відбувається розмова? Щр Які дива творяться у садочку-зеленочку?
? Яким уявляє бузинового царя бабуся? А яким — дитина?
? Зістав малюнок і текст казки. Що ти помітив?


ЗАЙЧАТКОВА КАЗОЧКА
Бігло лісом сіреньке Зайчатко. Стриб-скік! Стриб-скік! Гульк, а на стежці лежить... казочка. Перегорнуло Зайчатко сторінку. Ой, як сподобались йому малюнки! І червона морк-винка, і білий кролик, і веселий їжачок. І написана казочка була великими літерами. Тільки Зайчатко все одно читати не вміло.
 
Взяло воно казочку під пахву, скаче лісом і думає: «Якби мені знайти кого-небудь, хто вміє читати. Це, мабуть, дуже цікава казочка!» Тільки подумало так Зайчатко — назустріч Лисиця.
—    Добридень, Зайчику! Що то в тебе за книжка? — питає.
—    Це казка, тітонько Лисице! Ось які малюнки гарні! Почитайте, будь ласка, а я по¬слухаю!
—    Добре, Зайчику! — погодилась Лисиця. На пеньок сіла, книжку розкрила, лапою по
рядках водить:
—    Жили-були дідусь та бабуся. І була в них курочка. Несла вона смачні яєчка, а ще смач¬нішою була сама курочка...
—    Ні, тьотю Лисице,— перебило Зайчатко.— Ви не так читаєте. Тут намальована морквинка, білий кролик і веселий їжачок.
—    Ти бач, Зайчисько нікчемний! — образилась Лисиця.— Мені, Лисиці, віри не йме! Ану тікай, поки цілий!
І книжку на землю кинула. Підняло Зайчатко книжку, далі пострибало. А на дорозі — Сірий Вовк, хазяїн того лісу.
—    Добридень, дядю Вовче! — привіталося Зайчатко і книжечку простягнуло.
—    Добридень, косоокий! — відповідає Вовк, а сам дивується.— Навіщо мені твоя книжечка?
—    А ви почитайте, дядю! — прохає Зайчатко.— Це, мабуть, цікава казочка.
—    Казочка? — перепитав Вовк.— Ну, гаразд, косоокий, можна й — ха-ха! — почитати...
Розкрив Вовк книжку і каже басом:
—    Жила-була бабуся. І було в неї сіреньке козеня. Смачне-пресмачне...
Зайчатко  послухало  трохи  вовчу  казку, а далі й зазирнуло в розкриту книжку. Зазир¬нуло та з дива аж лапками сплеснуло:
—    Дядю Вовче, ви ж читати не вмієте. У вас малюнки в книжечці догори ногами!
—    У-у-у! — розсердився Вовк і шпурнув книжку далеко в кущі.— Забирайся, а то з'їм. Дивись-но, читати, каже, не вмію! Всі каз¬ки — про смачних козенят. У-у-у!
Підхопило бідне Зайчатко свою книжечку і побігло, не бачачи перед собою дороги. З переляку очі в нього ще більш перекосилися, і не помітило Зайчатко, як опинилось на руках у хлопчика, що в лісі гриби збирав.
—    Заспокойся, Зайченятко, заспокойся, сіреньке! — сказав хлопчик ласкаво і погладив Зайча.— Хто скривдив тебе?.. А це що, казоч¬ка? Які малюнки цікаві! Нумо почитаємо її!
І прочитав хлопчик сіренькому Зайчаткові казочку, що була у книжці,— про білого кролика і веселого їжачка.
—    А тепер, Зайчику, тобі пора до мами,— сказав хлопчик і простягнув йому казочку.— Рости скоріше, вступай до лісової школи і те-навчишся читати.
—    Неодмінно! — сказало Зайчатко. І в зеле¬них кущах майнув його смішний хвостик. От і все.
Юрій Ярмиш

? 3 ким зустрілося Зайчатко в лісі?
? Як треба читати слова Зайчика, Лисиці, Вовка, хлопчика?
? Чому Лисиця і Вовк по-різному «читали» ка¬зочку?
? Знайди у тексті казки зачин, основну частину і кінцівку.
? Які епізоди казки зображено на малюнках?
? Попрацюйте разом! Підготуйтеся розігра¬ти цю казку за ролями.

ЧИ Є ЗИМА?

Був холодний осінній ранок. Визирнуло сонце з-за хмарки, скоса кинуло промінці на землю. Зазирнув один з них у нірку до старої черепахи, розбудив її. Виповзла черепаха на луг і неквапливо почалапала шукати собі снідання.
Звісно, сніданок у черепахи простий: зелені листочки, стеблинки, смачні корінці. Довго й шукати не треба. Ось і сніданок надибала.
 
* * *

Раптом чує — хтось гукає її:
—    Доброго ранку, черепахо!
Глянула черепаха вгору, бачить, а то на пеньку сорока сидить.
—    Добридень, сороко-білобоко,— відказала черепаха.— Чого це тебе сюди занесло?
—    Летіла і тебе побачила. Новина є. Вже багато пташок утекли від зими, в теплі краї полетіли. Як же ти втечеш од зими, коли за день і до того дерева не доповзеш?
—    Дурниці ти верзеш. Яка там ще зима?
—    Як яка? Холодна, з морозами. Коли вся земля вкривається снігом і нема чого їсти.
—    Снігом, кажеш, земля вкривається? — перепитала черепаха і похитала головою.— Щось не пригадую такого. Ось скоро тридцять років мені, а ніякого снігу не бачила.
—    Невже ніколи не бачила?
—    Чи я коли брехала? — образилась черепа¬ха.— Зроду-віку не чула. Недарма всі тебе звуть плетухою...
Сорока образилась і забігала по пеньку.
—    Минулого року я на власні очі бачила сніг. Він такий білий-білий і пухнастий, м'якший за мох. А мороз... від нього нікуди не вте¬чеш, скрізь дошкуляє, навіть лапи мерзнуть. І нічого попоїсти. Жах!
—    Не вигадуй,— пробурмотіла черепаха.— Глянь, скільки всякої їжі навколо. Куди вона подінеться?
—    Ах, так! Ну гаразд, ти вже скоре дізнаєшся, що таке зима, і добре наплачеш¬ся! — вигукнула сорока і полетіла до лісу.
***
Наступного дня, побачивши в лісі ворону, сорока одразу заскрекотала:
—    Кумасю, ти тільки послухай. Зустріла вчора я на лузі стару черепаху, попереджаю, що цього року буде люта зима. А вона сміється з мене. Каже, що ніякої зими не буває, ніякого снігу.
Подивилась ворона одним оком на сороку і сказала:
Роз'єднай слова і прочитай кінцівку казки.
—    Черепахапростоніколинебачилазими.Во-назосенізасинаєіспитьаждовесни.
Олег Буцень
 
Почалапала — повільно побрела. Надибала — знайшла.
 
? Прочитай розмову черепахи та сороки. Чому об¬разилась сорока? Чому черепаха не повірила, що настане зима? Знайди відповідь на це запитання в тексті. Прочитай її.
? Поміркуй, з якою інтонацією читатимеш виділені речення.
? Попрацюйте разом! Придумайте заго¬ловок до кожної частини казки і складіть план. Підготуйтеся переказати за ним казку.

Загадки
У кого костяна сорочка? Хто на собі хатку носить?
 
СОЛОВЕЙ І ЖУК
У садку співав Соловей. Його пісня була дуже гарна. Він знав, що його пісню люблять люди. Того й дивився з погордою на квітучий сад, на синє небо й на маленьку дівчинку, що сиділа в саду й слухала його пісню.
А коло Соловейка літав великий рогатий Жук. Він літав і гудів.
Соловей припинив свою пісню та й каже:
—    Перестань гудіти. Ти не даєш мені співати. Твоє гудіння нікому не потрібне. Та й краще, аби тебе, Жуче, зовсім не було.
Жук гідно відповів:
—    Ні, Солов'ю, без мене, Жука, неможливий світ, як і без тебе, Солов'я.
—    Ну й мудрець! — всміхнувся Соловей.— Виходить, що й ти потрібен людям? Ось запи¬таємо дівчинку, вона скаже, хто потрібен лю¬дям, а хто ні.
Полетіли Соловей і Жук до дівчинки та й питають:
—    Скажи, дівчинко, кого треба залишити в світі — Солов'я чи Жука?
—    Хай собі будуть і Соловей, і Жук,— відповіла дівчинка. Тоді подумала й додала: — Як же можна без Жука?
Василь Сухомлинський
 
? Чи погоджуєшся ти з відповіддю дівчинки? Як відповів би ти на запитання Солов'я і Жука? Поміркуй, що хотів сказати нам цією казкою письменник.
? Будь дослідником! Знайди в попередніх розділаз твори Василя Сухомлинського. Про що вони? Як поради дає нам письменник?
 
Що ти знаєш і що вмієш?
 
? Чи знаєш ти?
? З яких казок ці рядки: Покришив дрібненько, склав у високий глек з вузькою шийкою...; Ну й Рябко наш молодець! Ну й розумні в мене діти Лиска тихо промовля: — Отакий, як в солов'я? Чиї це слова: Щось не пригадую такого. Ось скоре тридцять років мені, а ніякого снігу не бачила? Які три основні частини є в кожній казці?
? Чи зрозумів ти?
? Чому наведені в цьому розділі казки називають авторськими? Назви авторів прочитаних казок. Чому і найтонший колосок має власний голосок? Чому у природі мають бути і Соловей, і Жук?
? Знайди відповідність.
? Головній думці яких казок відповідають ці прислів'я: Яке частування, таке й дякування; Бе рись дружно — не буде сутужно?
? Казки яких авторів ти хотів би ще прочитати?
? Які нові слова тобі запам'яталися?

• акселеративні методи на уроці                        • національні особливості
• виділити головне в уроці - опорний каркас            • нічого собі уроки               
• відеокліпи                                           • нова система освіти
• вправи на пошук інформації                           • підручники основні допоміжні
• гумор, притчі, приколи, приказки, цитати             • презентація уроку
• додаткові доповнення                                 • реферати    
• домашнє завдання                                     • речовки та вікторизми       
• задачі та вправи (рішення та відповіді)              • риторичні питання від учнів
• закриті вправи (тільки для використання вчителями)   • рівень складності звичайний І
• знайди інформацію сам                                • рівень складності високий ІІ
• ідеальні уроки                                       • рівень складності олімпійський III
• ілюстрації, графіки, таблиці                         • самоперевірка
• інтерактивні технології                              • система оцінювання
• календарний план на рік                              • скласти пазл з різних частин інформації
• кейси та практикуми                                  • словник термінів
• комікси                                              • статті
• коментарі та обговорення                             • тематичні свята                         
• конспект уроку                                       • тести
• методичні рекомендації                               • шпаргалка     
• навчальні програми                                   • що ще не відомо, не відкрито вченими