Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 10 клас>> Історія всесвітня: Початок Першої світової війни. Бойові дії в 1915-1916 рр

1. Початок війни між державами Антанти і німецьким блоком. Хоч Англія була пов'язана з Росією та Францією, юри¬дично вона не була зобов'язана воювати на їхньому боці. Оскільки криза розвивалася, то чимало англійських урядовців вважали за необхідне оголосити, що у разі війни Англія не¬одмінно битиметься разом з Росією і Францією. Вони сподівали¬ся, що це злякає німців і відверне війну. Та все ж таки бри¬танський уряд на це не погодився. Він намагався уникнути війни шляхом переговорів з Німеччиною.
Тим часом 28 липня Австро-Угорщина оголосила Сербії війну. У відповідь Росія оголосила спочатку часткову, а потім і загальну мобілізацію, проігнорувавши вимогу Німеччини ска¬сувати мобілізацію як недружній щодо Берліна акт. Не одер¬жавши відповіді, Німеччина 1 серпня 1914 р. оголосила Росії війну. Цей день офіційно вважається датою початку Першої світової (або Великої) війни. З серпня війну було оголошено також Франції; того ж дня німецькі війська вторглися у ней¬тральну Бельгію. 4 серпня війну Німеччині від власного імені та своїх домініонів (Канада, Ньюфаундленд, Австралія, Нова Зеландія) оголосила Британія. З-поміж британських домініонів лише Південна Африка не вступила у війну через внутрішню політичну напруженість (симпатії африканерів, які в англо-бурській війні боролися проти Британії, були на стороні Німеч¬чини).
Війна набрала спочатку загальноєвропейського, а згодом і світового характеру. У 1914 р. на бік Антанти стали Сербія, Бельгія, Люксембурґ, Японія, 1915 р. - Італія, 1916 р. - Румунія та Португалія, 1917 р. - Греція й США.
Початок війни спричинив небачений до того розмах націо¬налізму у воюючих країнах. Тих, хто виступав проти війни, як наприклад французький соціаліст Жан Жорес, націоналісти-фанатики просто вбивали.

2. Бойові дії у 1914 р. Головними театрами бойових дій бу¬ли: Західний фронт (на західному кордоні Німеччини), Східний фронт (на східному кордоні Німеччини), північ Італії, Балкани, Османська імперія та німецькі колонії.
Бойові дії на Західному фронті було відкрито 4 серпня німецьким вторгненням (його ударну силу становили майже 60 дивізій) у Бельгію та Люксембурґ в обхід фортифікаційних споруд на французько-німецькому кордоні. Німці ж, відповідно до розробленого у 1905 р. начальником німецького генерально¬го штабу Альфредом фон Шліффеном плану («план Шліффена»), обійшли французьку оборону, яка перетворилася на ніко¬му не потрібний своєрідний «музей бойової техніки»...
На розгром Франції за «планом Шліффена» відводилося не більше одного місяця. Після цього німецькі війська мали бути залізницями перекинуті на Схід і розгромити російську армію. Проте події для німців розгорталися не зовсім так, як вони передбачали. Насамперед, німецькі дивізії наразилися на «незапланований» опір Бельгії (особливо опиралися фортеці Любеж і Антверпен), а тим часом французи вступили в Ельзас-Лотарингію і рушили на Берлін. Ціною надзусиль французьку армію було зупинено й німецькі війська, захопивши Бельгію і Північну Францію, досягли р. Марни.
На початку вересня вони, подолавши опір 92 франко-англо-бельгійських дивізій, були вже у Шантільї, за 25 км від Пари¬жа. Та темпи наступу почали гаснути. Армії Антанти під ору¬дою французького генерала Жоффра зненацька для німецько¬го командування перейшли у контрнаступ і відкинули німців до р. Ени.
Під час битви на Марні (початок жовтня 1914 р.) на фронті за¬вдовжки 230 км 5 німецьких армій (900 тис. чол.) зазнали пораз¬ки від 5 французьких армій і англійського експедиційного кор¬пусу (1082 тис. чол.) й відступили. Фронт стабілізувався по лінії р. Іпр (північна Бельгія) - м. Верден (Франція). На полі битви залишилося близько 600 тис. убитих і поранених з обох боків.
Тим часом на Східному фронті, щоби відволікти сили Цент¬ральних держав від Парижа, у середині серпня дві російські армії (генералів П. Ранненкампфа і О. Самсонова) вторглися у Східну Пруссію. Через неузгодженість між російськими коман¬дувачами і, навпаки, завдяки чудовій взаємодії німецьких ге¬нералів Гінденбурґа і Людендорфа німецькі війська оточили російські армії й у серії воєнних операцій, відомих як битва під Танненбергом, розбили їх. У цій битві Росія втратила 20 тис. убитими, 92 тис. полоненими і всю артилерію. Генерал О. Самсонов наклав на себе руки. У середині вересня росіяни залиши¬ли Східну Пруссію.
Майже одночасно з наступом у Східній Пруссії 8-а російська армія генерала О. Брусилова атакувала німецькі й австро-угорські війська в Галичині. Під час Галицької битви (серпень-вересень) російські війська зайняли Львів, але на територію Ні¬меччини прорватися не зуміли. У цій битві з обох боків брали участь 1,5 млн вояків. Перекинувши два додаткові армійські кор¬пуси, Центральним державам вдалося зупинити О. Брусилова, але сили австрійської армії на Східному фронті були настільки підірвані, що вона могла вистояти лише за німецької підтримки.
Успішно для російського командування складалася ситуація на Балканах, де серби прикували до себе значні австрійські си¬ли під Белградом. Однак невдачі Центральних держав були з лихвою відшкодовані вступом 1 листопада у війну на їхньому боці Туреччини. Дався взнаки багаторічний сильний вплив на цю країну Німеччини. Тепер вона стала цінним набутком Цен¬тральних держав, адже вони отримували міцну опору на стра¬тегічно важливому Середньому Сході. Понад те, турки відкри¬ли для німецького флоту Боспор, що дало змогу німецьким кораблям атакувати російські порти і флот на Чорному морі.
З кінця літа 1914 р. настала «сидяча», або «окопна», війна - війська копали шанці й не вели масштабних бойових дій. У во¬логих шанцях набагато більше солдатів гинули від хвороб, ніж від куль противника.
Для британців «сухопутна» війна стала сюрпризом. Чи не кожний британець був у душі моряком; цілі покоління англійців виховувалися на романтичних історіях морських пригод і перемог британського флоту; кожний з них вважав себе неперевершеним експертом у морських справах.
Упродовж багатьох років британський флот суперничав з німецьким, тому завдяки обачливості Вінстона Черчілля, який тоді обіймав посаду морського міністра Великої Британії, до кінця липня 1914 р. було проінспектовано усі бухти і за 5 днів до початку війни приведено флот у бойову готовність. Начищений впродовж 1914 р. до сліпучого блиску, швидкісний британський флот викликав захват і впевненість серед співвітчизників.
Перший успіх прийшов до британських моряків тоді, коли в Тихому океані австралійський крейсер «Сідней» потопив німецький корабель «Інден». Проте масштабні бойові дії велися лише в Південній Атлантиці. Тут німецька ескадра адмірала Шпее затопила два британські судна біля узбережжя Чилі, але у грудні 1914 р. сама була потоплена ескадрою адмірала Стерді.
Наприкінці 1914 р. німецький флот зосередився у Балтій¬ському морі й контролювався англійцями з морської бази Скапа Флоу. Моря стали вільними від надводних кораблів, а підвод¬на війна німецьких підводних човнів ще не розпочалася...
У цілому воєнна кампанія 1914 р. завершилася на користь Антанти, адже німцям не вдалося досягти головної мети під час блискавичного наступу - завдати поразки Франції з подаль¬шим перекиданням військ проти Росії.

3. Німецько-австрійський наступ на Сході. Усвідомлюю¬чи, що «план Шліффена» зазнав краху, у 1915 р. німецьке ко¬мандування перейшло на Західному фронті до стратегічної обо¬рони, а основні зусилля зосередило на Східному фронті, щоб завдати поразки Росії й вивести її з війни. Навесні німці завда¬ли поразки російським військам біля Мазурських озер і остаточ¬но витіснили їх зі Східної Пруссії. По тому у травні німецько-австрійські війська прорвали російську оборону на південному фланзі російського фронту на ділянці завдовжки у півсотні кілометрів і на осінь зайняли Польщу, Галичину й частину Білорусі та Прибалтики.

4. Вступ у війну Італії. 1915 р. боротьба Антанти й Цент¬ральних держав за залучення нових союзників поширилася й на Італію. Ця країна хоч і була членом Троїстого союзу разом з Німеччиною та Австро-Угорщиною, але з початком війни оголо¬сила про свій нейтралітет.
Власне, позиція Італії залежала від того, який блок запропо¬нує їй більші територіальні надбання, тому вона одночасно вела переговори як з Антантою, так і з Центральними державами.
Урешті-решт, наприкінці квітня 1915 р. Італія підписала таємний Лондонський договір з Англією, Францією та Росією й за 50 млн фунтів англійської позики зобов'язалася через місяць відкрити новий фронт проти Центральних держав. На початку травня вона офіційно вийшла з Троїстого союзу, а 23 травня
1915 р. оголосила війну Австрії. Щодо Німеччини, то до серпня 1916 р. Італія формально залишалася з нею у мирі.
Природно, що вступ у війну Італії - досить слабкої у військо¬вому відношенні країни - не призвів до негайного краху Німеч¬чини та її союзників. Так само, власне, як і приєднання у жовтні 1915 р. до Центральних держав Болгарії.
У підсумку одинадцяти сутичок біля р. Асонзо (1915-1917) австрійські дивізії повністю блокували італійську армію, яка зазнала набагато масштабніших втрат (725 тис), ніж австрійці. Дванадцята битва на р. Асонзо, відома як битва при Капоретто, закінчилася перемогою австрійської армії. Проте переможці були відкинуті й після битви при Вітторіо Венето остаточно відступили.

5. Верденська битва. 1915 р., як і друга половина поперед¬нього року, видався на Західному фронті таким же безрадісним. Ворожі армії тонули в малярійних болотах і гинули від арти¬лерійських снарядів. Артилерія у цій війні набула небаченого раніше значення і її вогонь не давав не те що вести наступальні дії, а навіть голову підняти. Викопавши окопи і траншеї, війська вичікували.
За цей час було споруджено розгалужену систему ходів, про¬кладено телефонні лінії, гірські дороги і залізниці. Союзні армії намагалися вести наступальні операції, але через 2-3 км змушені були зупинятися під артилерійським вогнем противника, втрача¬ючи тисячі солдатів і офіцерів. Жодного скільки-небудь серйозно¬го просування вперед не було; битви повторювалися, отримуючи нові порядкові номери: Друга битва на Іпрі (квітень-травень 1915 р.), Друга битва у Шампані (вересень-листопад)…
Першу серйозну спробу атакувати німці здійснили у травні 1915 р. в районі р. Іпру, уперше застосувавши отруйні гази. У ре¬зультаті німецької газової атаки понад 5 тис. британських і фран¬цузьких вояків загинули, а ще 10 тис. отримали тяжкі отруєння.
Наприкінці лютого 1916 р., зосередивши на вузькій ділянці фронту 1400 гармат і маючи триразову чисельну перевагу, німецьке командування розпочало штурм французького міста Вердена - ключового пункту оборони французів. Розпочалася битва, що увійшла в історію як «верденська м'ясорубка». Вибу¬хи 14-дюймових артилерійських снарядів, які в друзки розтро¬щували старовинні палаци Вердена, сигналізували про поча¬ток жахливого бомбардування слабких оборонних споруд міста.
Підкріплення могли надходити до Вердена лише єдиною до¬рогою, названою Таємним шляхом. Нею французи за час битви перекинули 78 дивізій. Пробираючись до міста, солдати потер¬пали від голоду і нестачі питної води. «Один ковток їжі, один ковток води за час маршруту, один жарт і одна пісня в кор¬пусній роті», - писав французький військовий лікар.
Командувач обороною міста Ф. Петен неухильно виконував наказ за будь-яку ціну утримати Верден. Місто насправді було врятоване, але ціною перемоги стала загибель французької армії. Бойовий дух Франції був підірваний; вона сумувала за жертвами Вердена до закінчення війни. Не меншими були і німецькі втрати. У цілому на полі бою загинуло понад 700 тис. французьких і німецьких солдатів.

6. Контрнаступ військ Антанти на р. Соммі. Мужність захисників Вердена вселила впевненість у командувача бри¬танських сил генерала Хейґа. Він сподівався, що наступ на р. Соммі стане вирішальною операцією, що змусить Німеччину капітулювати. Упродовж восьми днів на німецьку оборону було скинуто 52 тис. тонн боєприпасів, а 1 липня 1916 р. англійці й французи пішли у наступ. Війська атакували, занурившись у хвилі Сомми, майже пліч-о-пліч - ідеальна ціль для німецьких кулеметів…
Коли ж безплідні атаки затяглися до дощового листопада і війська тонули в болотах, настало гірке розчарування. Справді, німці відступили на кілька кілометрів, але це не була панічна втеча - генерал Гінденбурґ організовано відвів уцілілих на за¬здалегідь підготовлені укріплення.
Втративши 400 тис. чол. (втрати серед французів становили 200 тис, а серед німців - 800 тис), англійці здобули менше, ніж було пролито крові, яка забарвила води Сомми в червоний колір…
Не здобула Німеччина перемог і на морі. Спроба німецького флоту під орудою адмірала Шпеє прорвати 31 травня 1916 р. британську морську блокаду біля півострова Ютланд зазнала невдачі. У битві, в якій брали участь понад 250 кораблів, і яка не принесла перемоги жодній із сторін, було розвіяно німець¬кий міф, що одна-єдина «вирішальна» битва може різко повер¬нути кермо війни.

7. Брусиловський прорив. У час, коли на Західному фронті точилися запеклі бої під Верденом, у червні 1916 р. російська армія на чолі з О. Брусиловим прорвала на Східному фронті лінію оборони австрійських і німецьких військ на ділянці близько 350 км. Втративши 1,5 млн чол., німці й австрійці зали¬шили Львів і Чернівці. За 11 днів росіяни просунулися на більш як 70 км, що для Першої світової війни було небаченою раніше швидкістю. Проте для розвитку успіху О. Брусилову за¬бракло сил і він змушений був перейти до оборони. Друга його спроба прорватися через австро-угорську оборону виявилась не¬вдалою, проте дії російських військ істотно посприяли францу¬зам, які з останніх сил утримували Верден. Німецьке команду¬вання, перекинувши з-під Вердена шість дивізій, зуміло до жовтня 1916 р. зупинити російський наступ.
Наступу О. Брусилова сприяв і вступ у серпні у війну Румунії, хоча румунська армія й зазнала блискавичної поразки від бол¬гарських і турецьких військ, у результаті якої впав Бухарест.
На Балканах війська німецького блоку, здолавши Сербію, у жовтні 1915 р. взяли Белград; болгарські та турецькі війська зазнали невдачі у Греції.
Османська імперія виявилася більш стійкою у військовому відношенні, ніж передбачалося. Попри важкі втрати, війська з Австралії, Нової Зеландії та Британії зазнали невдачі в боях проти турків у Галіполі. Тим часом після поразки під Кут аль-Амарою (1915) припинилася Месопотамська кампанія.

8. Підводна війна у 1915-1916 рр. Починаючи з 1915 р. і до закінчення війни Британія й Німеччина вели запеклу боротьбу на морі. Британці наполягали на своєму праві протидіяти, роз¬шукувати і7 якщо ці пошуки будуть успішними, захоплювати нейтральні кораблі, запідозрені в перевезенні вантажів до Німеччини. Після Ютланда німці також заявили, що для про¬тидії вантажним поставкам до Британії ними буде вжито рішу¬чих заходів - застосовано «необмежену» підводну війну.
Головну роль німці стали відводити не надводним кораблям, які вже не мали шансів на успіх, а діям підводних човнів («U-боутів»). Щоправда, їхня активність у 1914-1915 рр. була невисо¬кою. Полювання на транспортні та пасажирські судна, торпедні атаки з підводних човнів мали не стільки військовий, скільки психологічний ефект. Так, у травні 1915 р. німецький підвод¬ний човен торпедував біля північного узбережжя Ірландії бри¬танський трансатлантичний лайнер «Лузитанія», що йшов з Нью-Йорка в Англію. У морських хвилях знайшли свою смерть 1 198 людей, зокрема 198 громадян США. Останню обставину Президент США Вудро Вілсон використав у 1917 р., щоб пере¬конати конгрес у необхідності оголошення війни Німеччині.

Всесвітня історія 10 клас. Полянський П. Б.

_{Планування з всесвітньої історії, підручники та книги онлайн, курси та завдання з всесвітньої історії для 10 класу}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.