УПАС САМЧУК
(1905—1987)

«ЗА НАМИ ДОВГЕ СКИТАНИЯ»

16 липня 1941 р. Улас Самчук і Олена Теліга як члени культурницької референтури ОУН поверталися в Україну. Вбрід перейшли річку Сян, де пролягав кордон. Незабутні почуття переживали вони в той момент: "Схвильовані виходимо на другий берег і швидко біжимо далі травою до якогось поламаного плоту і ховаємося в кущах. Тут нас не видно. Кидаемо речі на землю і вітаємось, як є: мов на Великдень. Потім цілуємо рідну землю, робимо це без сорому, без страху, що нас побачать небажані очі. Ми вже говоримо вголос, хоча притишено. — Вітаю тебе, рідна! —виривається в мене в напрямку сходу, і я потрясаю в небо рукою. Олена в екстазі. Вона зовсім тратиться і говорить в захопленні патетичні слова. Під нашими ногами Україна. За нами довге скитания. Перед нами... невідоме".

Улас Самчук із юних літ мріяв про велику Україну. Однак і це повернення було короткочасним. Його життя в цілому так і пройшло в Європі, потім у Канаді.

А народився майбутній прозаїк 20 лютого 1905 р. в селі Дермань на Волині, що перебувала тоді під владою Польщі (нині Рівненська область). Із п'ятьох дітей у родині вижив тільки він. Батько був заможним селянином. Про нього У. Самчук згадає так: «Ціле його життя було виповнене працрю на землі, громадськими справами і турботами "вивести в люди" своїх дітей. Моє письменство було для нього не дуже потішаючим явищем, він знав, що це "не дасть йому хліба", але за своєю звичкою він мені в цьому не перечив. Мої батьки хотіли б бачити мене якимсь доктором чи інженером».

Спочатку була народна школа в Тилявці, куди переїхала родина, потім Дерманська двокласна школа при семінарії, Кременецька гімназія ім. І. Стешенка, яку не скінчив через мобілізацію до війська. Служив у Західній Польщі, але скоро дезертирував до Німеччини.

Ще раніше, 1924 р., спробував нелегально перейти кордон і потрапити до Києва. Молодий хлопець мріяв про справжню освіту, яку сподівався здобути лише там, де «бушувала Україна Скрипника й Хвильового, мене тягнуло туди багато магнітів, а головне... моє нестерпне, безупинне, невідступне бажання писати. Бути письменником. Ще бувши дома, я згрішив новелькою в журналі "Наша бесіда" (Варшава) навесні 1926 року... але що новелька. У моїй теці лежали грубі рукописи, а в моїй голосі ще грубіші пляни. Десь з 17 роком мого життя посіла в мені ця пропасниця, з якою не міг дати ради. Я писав днями й ночами, я занедбав навчання, за мене почали хвилюватися батьки: "От буде босяк-ледащо, не здібне навіть до хазяйства"».

З 1927 р. по 1929 р. Самчук працював у Німеччині, одночасно студіюючи у Бреславському (тепер Вроцлавський) університеті. Тоді ж друкується в журналі «Літературно-науковий вісник" (Львів), «Самостійна думка» (Чернівці), «Розбудова нації» (Берлін). У 1929 р. переїздить до Чехо-Словаччини, навчається в найпрестижнішому для української еміграції вищому навчальному закладі Європи — Українському вільному університеті у Празі.

У той час там було жваве українське культурно-мистецьке життя. Перед вела, звісно, національно свідома студентська молодь: Є. Маланюк, Л. Мосендз, О. Ольжич, О. Теліга, О. Лятуринська та ш. Сюди потрапляла преса з Радянської України, приїздили делегації письменників. Ті роки найбільше вплинули на становлення світобачення Самчуха. Тоді ж одружився з Марією Зоц, фармацевтом за фахом. Це їй він присвятить трилогію «Волинь», над якою вже почав працювати. Тим часом друкуються перші його великі твори: «Волинь», „Кулак”, «Марія», збірка новел «Віднайдений рай».  У  1933—1939 рр. як кореспондент працює в Закарпатті. У 1940 р. переїздить до Польщі, поселяється в Кракові.

З початком війни Самчук потрапляє до Львова, а невдовзі — на окуповану німцями Україну. Київ, омріяний з юних літ, зустрів Уласа Самчука, інших українських патріотів ще теплим жовтневим сонцем. Щоб уявити тодішню атмосферу в столиці, варто перегорнути спогади митця, правдивого очевидця тих далеких подій. «Ольжич, Ротач, Штуль, Олійник, Чемєринський і кілька десятків інших. Збирають людей, формують організацію, видають газети. Ольжич управляє політикою. Його Національна рада з деякими надіями на повторення Центральної Ради вже пущена у рух. Виявилось, що ми потрапили тут у справжній вир найрізноманітнішої діяльності. Літератори, актори, кіномайстри, видавці, фінансисти, господарники. І навіть політики. Не всі вірили, що можна буде робити якусь політику, але всі прагнули "щось робити" і в тому "щось" було немало конкретного. От хоч би налагодити видавничий рух. Країна голодна на справжню українську книгу, журнал, газету. Десятиліттями кормили її пропагандою. Необхідно видати нові підручники, відновити театр, кіностудію, кооперацію, банки. Всі сходились, радились, планували. Хотілось щось робити, хотілось багато зробити»,—так описує У. Самчук діяльність українських націоналістів в окупованому Києві. Дещо поталанило зробити, наприклад, видавати газету «Українське слово», а після її заборони —журнал «Літаври». Організовано Спілку письменників, яку очолила Олена Теліга... Окупантам не сподобалася така активність із боку українців, цих «пропагаторів із заходу» з їхніми незалеж-ницькими амбіціями. Скоро почалися заборони, арешти, розстріли...

Щоправда, Улас Самчук був у Києві недовго, але постійно стежив за тамтешніми справами. Ідентичною була його діяльність у Рівному. Очолив українську газету «Волинь». Усі зусилля спрямовував на те, щоб вона була «максимально своя, не лише мовою, а й змістом». У ній друкує твори, заборонені радянською владою. Спочатку фашисти особливої уваги на газету не звертали, але після опублікування 22 березня 1942 р. патріотичної передової головного редактора «Так було—так буде!» заборонили. А вже 23 березня Уласа Самчука арештували. На щастя, ув'язнення тривало місяць—якось викрутився. Виїхав до Німеччини.

Ще в листопаді 1943 р. відвідав рідні місця. Зустрічі з численними родичами, односельцями, друзями дитинства ще довго живитимуть його творчість.

Залишатися в Україні ставало дедалі небезпечніше. Одружившись із Тетяною Праховою, в минулому акторкою, монтажистом, емігрує до Німеччини, Там перебуватиме до 1948 р., в таборах для переміщених осіб зазнає поневірянь. Про все це він згодом напише в мемуарах «П'ять по дванадцятій».

1945 рік. Улас Самчук входить до ініціативної групи зі створення МУРу, стає першим його головою. Це було об'єднання українських письменників за кордоном, які займали антикомуністичну позицію. МУР відіграв значну роль у згуртуванні творчих сил та активізації інтересу до української літератури в Європі.

У 1948 р. У. Самчук переїздить до Канади. Став одним із засновників об'єднання українських письменників «Слово», яке утворилося 1954 р. в Нью-Йорку. Щоправда, організаційним питанням Улас Самчук приділяв уваги менше, аніж найголовнішому —художній творчості.

У Канаді написано трилогію «Ост», інші романи й повісті, мемуари. Ось як у 50-х рр. Самчук розцінював свій пройдений шлях: «Маю сорок років життя. Народився під час війни, зрів під час війни. Одинадцять років війни і революції, 15 років вигнання, 14 миру. Польська, німецька, мадярська в'язниці. Тричі нелегальний перехід кордонів. Свідок повстання України, Польщі, ЧехоСловаччини, Карпатської України, протекторату, Генерального губернаторства, Райхскомісаріату України, Другого Райху, Третього Райху. Свідок їх упадку. Свідок двох найбільших воєн в історії світу. Царі, королі, імператори, президенти, диктатори. Муссоліні, Гітлер, Сталін. Голод 1932—1933, концентраційні табори... І вічне вигнання».

Помер Улас Самчук 9 липня 1987 р. у Торонто.

У 1988 р. у Торонто відкрито музей-архів Уласа Самчука.

«ГОМЕР УКРАЇНСЬКОГО ЖИТТЯ XX ст.»

Упродовж усього життя Улас Самчук був «у вічному вигнанні». Донедавна і твори його видавалися лише за кордоном. В УРСР вони заборонялися як шкідливі, антира-дянські, а самого письменника офіційна критика називала співцем куркульства і націоналістом.

Насправді він був палким патріотом України. Це підтвердили його життя і творчість. Уболівав за майбутнє Вітчизни, хотів, щоб вона «вирвалася з мінімалістично-пасивного. солодко-елегій ного, нейтрально-споглядального настановлення і набула трохи динаміки драматизму, шорсткості прози, тверезості математики». Йому імпонували «пристрасті Марка Пола, Колумба»—постійний неспокій пошуку, розширення світогляду. Як зізнавався, не ідеалізував «ставок, млинок, вишневий садок», хоч і не заперечував. З рідної ДерманІ, з родини батька, спадкового селянина, Улас Самчук одержав інтенсивний духовний потенціал, який живив його впродовж багатьох років. Але світоглядна позиція Самчука-прозаїка, суворого й прискіпливого аналітика своєї доби, безперечно, визрівала та формувалася в процесі пізнання життя інших народів і країн. Ось чому він робить такі цікаві висновки, варті уваги й нині: «Соромно за нас, за наш світ, за більшовизм, за Леніна, за Маркса. Хотілося в когось просити вибачення, до когось апелювати... Здавалося, як легко було з нашої людської маси зробити людей, народ, націю. Приклад Тилявки, Балабів, Андру-щуків, Бухалів. Чи не могла з цього постати Данія, Англія. Америка? Але на місці того ця тотальна, універсальна духова і фізична руїна. Кому і для чого це потрібне?

Чому ми найкращих наших людей знеславили, покарали, вигнали? За їх розум, за їх ініціативу, за їх труд. Чому віддали життя в руки ледарів, бідних духом, хворих і немічних, яким треба було помогти, але яким не можна було віддавати в руки керма правління?»

Як бачимо, він відчуває і особисту причетність до долі України, йому болять глибокі рани її народу.

Власне, особисте життя, життя своїх односельців, рідних, друзів як невеликі, але невід'ємні частки долі всієї української нації, стають найправдивїшим джерелом його творів.

За типом світобачення Улас Самчук реаліст. Проте він сповідує ідеал сильної української особистості, більш притаманний романтикам. Ця особистість може і вміє протистояти злу, знайти вихід із будь-якого становища, оборонити свою гідність. Ця риса притаманна українській літературі, що творилася в еміграції. Для О. Ольжича, О. Теліги, Є. Маланюка, І. Багряного це була не накинута кимось ідея, а глибоке переконання, віра, без якої вони просто не змогли б вижити там, далеко від рідної землі, не змогли б уберегти власне «Я» в тому вільному, новому, але чужому для них світі.

Творча спадщина Уласа Самчука досить велика, хоча не з усіма його романами і повістями можемо ознайомитися і зараз.

Систематично почав друкуватися, потрапивши до Праги. У 1929 р. в «Літературно-науковому віснику» з'явилася новела «Образа». У 1936 р. майже вся мала проза складе збірку «Віднайдений рай».

В українській літературі Улас Самчук відомий насамперед як романіст, автор епопеї «Волинь» і роману «Марія».

Але в його творчому доробку є ще й повість «Кулак» (у двох частинах), написана і надрукована 1932 р. Тематично вона перегукусться з «Волинню». Свого часу саме цей твір Уласа Самчука привернув увагу Олени Теліги. В ті роки писалась і «Марія».

Про визвольну боротьбу гуцулів ідеться в романі «Гори говорять» (1934, Чернівці).

Роман «Юність Василя Шеремети» (1943) писався під час поневірянь автора дорогами зруйнованої Європи. Він був наслідком ностальгічних спогадів про гімназійну юність, які повели на рідну Волинь, «оживили» тодішнє товариство, нагадали про перше кохання. У 1944 р. твір відзначено премією «Українське видавництво» у Львові.
Проживаючи в Канаді, упродовж багатьох років Улас Самчук працював над трилогією «Ост» (І948—1982). Вона складається з трьох книг: 1. «Морозів хутір» (1948), 2. «Темнота» (1957), 3. «Втеча від себе» (1982). Це масштабний, багатоплановий твір. Дія відбувається в Україні, у третій книзі—в Німеччині та Канаді. У центрі твору — родина Морозів, що стала учасницею всіх складних подій в Україні, починаючи з 1917 і аж до 60-х рр.

Про героїчну боротьбу Української повстанської армії на Волині, що уособлювала національний рух Опору проти двох імперій (фашистської та радянської), йдеться в пригодницькому романі «Чого не гоїть вогонь» (1948—1958 рр.). В українській літературі Улас Самчук порушив цю тему першим. Твір має захоплюючий сюжет. Головні герої Яків Балаба і його кохана Поліна викликають щирі симпатії як патріоти своєї землі та як люди, чиї долі склалися так непросто.

У романі «На твердій землі» (1967) розповідається про життя в Канаді українських переселенців.

Улас Самчук—автор мемуарів "П'ять по дванадцятій"(1954), «На білому коні» (1956), «На коні вороному»(1974). У книзі «Планета Ді-Пі» (1979) зібрано щоденникові записи, листи письменника.

Уласа Самчука справедливо називали «Гомером українського життя XX от.». Він створив неповторну художню панораму своєї епохи, показав рідний народ у періоди вирішальних випробувань, особливо в епопеях «Волинь», «Ост».

Це —письменник-традиціоналіст, реаліст, епік. Його індивідуальний стиль відзначається детальними, розлогими, «спокійними» описами побуту, праці різних суспільних верств, але насамперед селян. Він спромігся глибоко проникнути у внутрішній світ українського селянина, психологічно вмотивовано передати його емоції, переживання, думки.

Щоправда, іноді в ці об'єктивовані описи вкраплюються публіцистичні відступи —Улас Самчук все ж не стримується і вирізняє в зображуваному якісь важливі моменти, аналізує ті чи ті життєві ситуації, хоча в більшості випадків свої висновки чи узагальнення вкладає в уста провідних героїв. Публіцистичність притаманна всій еміграційній літературі 20—30-х рр., бо життя багатьох письменників за кордоном було продовженням тієї ідеологічної боротьби за вільну Україну, яку вони проводили Вдома. Звісно, це відбилося на тематиці, ідейній спрямованості, стильових особливостях їхніх творів. Публіцистичність, яка часто проникала в текст, зменшуючи його художню вартість, викликана насамперед тими важливими для відродження національної свідомості, хоч і не мистецькими функціями, що їх ця література мусила виконувати в репресійні роки. Та все ж українські митці прагнули там, далеко від рідної землі, але й далеко від усякого ідеологічного тиску, творити, за висловлюванням Уласа Самчука, «велику літературу» (так називалася його доповідь на першому з'їзді МУРу в 1945 р.).

Образи-персонажі творів Самчука живі, яскраві, без штучної ідеалізації. По сторінках романів розсипано чудові українські пейзажі. Тут Самчук—справжній поет, залюб-лений у красу рідної землі, хоча ту красу більше доводилося носити з собою в серці, аніж спостерігати в дійсності.

Водночас пейзаж його не перенасичений метафорами та епітетами, навпаки, дуже точний, ощадний, доречний, реалістичний. В основному він переданий через сприймання героя, через його враження від природи, є своєрідним відбитком настрою.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Як, на вашу думку, розвивалася б творчість Уласа Самчука, якби він жив в УРСР?
2. Хто ще з українських письменників 20—30-х рр. писав про українське село?
3. У чому, на ваш погляд, новаторство Самчука-романіста?
4. Як би ви прокоментували висловлювання Я. Розумного про Уласа Самчука: «Самчуків нахил до монументальності й барокової різьби та «"ідеальної" людини...»? А цей: «"Волинь" —це широка панорама своєї епохи, ...вннклива студія світу людини, яку ця епоха зростила й чого вона від цієї людини очікувала»?
5 Прочитайте роман-епопею "Волинь".
6. Назвіть найголовніші проблеми, порушені в цьому творі.
7. Як би ви сформулювали тему «Волині»?
8. Поясніть назву цього твору.
9. Простежте еволюцію світоглядного становлення Володька Довбенка.
10 Схарактеризуйте образ Матвія Довбенка.
11. Які риси національного характеру втілено в ньому?
12. Ознайомтеся з мемуарами У. Самчука «На білому коні», «На коні вороному». Якою мірою в його творчості відбилися автобіографічні моменти?
13. Які роздуми і почуття викликають у вас висловлювання головних героїв Матвія і Володька Довбенків про становище українського селянства, долю України?
14. Прочитайте «Марію» У. Самчука. Яка тема твору?
15. Схарактеризуйте образи Гната, Корнія, Марії.
16. Які риси українського жіноцтва втілив Самчук в образі Марії?
17. Як «звучить» тут мотив батьків і дітей?
18. Чи проявилась у даному творі така риса стилю митця, як монументалізм зображення?

19. Простежте за текстом, як проявляється в ньому мотив життєлюбства, пріоритет природного, життєвого начала?
20. Охарактеризуйте об раз-лейтмотив сонця в «Марії». Випишіть із тексту твору відповідні цитати на підтвердження своїх міркувань.
21. Знайдіть у тексті роману узагальнюючі, монументальні картини-описи. Якою є їхня роль?
22. Якими художніми засобами передає автор почуття своїх героїв?
23. Поміркуйте над роллю пейзажу в «Марії».
24. Які почуття виникли у вас після прочитання роману?
25. Що спільного між «Марією» та "Волинню"?
26. Напишіть твір-роздум на одну з тем: «Специфіка українського національного характеру (за творами У. Самчука)», «Марія в "Біблії" та в творі У. Самчука», «Доля українського селянства (за "Волинню" У. Самчука)».

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Самчук У. Волинь: Роман у трьох частинах.— К., 1993.
2. Самчук У Марія. Хроніка одного життя: Ромал.—К., 3991.
3. Самчук У. На білому коні // Дніпро.— 1993.—№ 2—5.
4. Самчук У. На коні вороному//Дзвін.— 1994.— № 6—8.
5. Самчук У. П'ять по дванадцятій//Дзвін.— 1995.—№ 5—7.
6. Розумний Я. Улас Самчук//Сучасність.—198?.— № 12.
7. Костюк Г. Образотворець «времени лютого» // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст.—К., 1994.— Кн. 2.
8. Історія української літератури XX ст.— К., 1994.—Кн. 2.— Ч. 1.
9. Улас Самчук: Дослідження, бібліографія.—Рівне, 1994.
10. Жив'юк А. Дерманські обереги Уласа Самчука//Слово і час— 1995, — № 1.

11. Миронець  Н.  Улас  Самчук  і  його  «Волинь»//Українське слово.— 1995.— 23 лютого.

12. Слоньовська  О.  Аve, Маріє! (Розгляд роману У. Самчука «Марія») // Дивослово.— 1995.— № 7.

• акселеративні методи на уроці                        • національні особливості
• виділити головне в уроці - опорний каркас            • нічого собі уроки               
• відеокліпи                                           • нова система освіти
• вправи на пошук інформації                           • підручники основні допоміжні
• гумор, притчі, приколи, приказки, цитати             • презентація уроку
• додаткові доповнення                                 • реферати    
• домашнє завдання                                     • речовки та вікторизми       
• задачі та вправи (рішення та відповіді)              • риторичні питання від учнів
• закриті вправи (тільки для використання вчителями)   • рівень складності звичайний І
• знайди інформацію сам                                • рівень складності високий ІІ
• ідеальні уроки                                       • рівень складності олімпійський III
• ілюстрації, графіки, таблиці                         • самоперевірка
• інтерактивні технології                              • система оцінювання
• календарний план на рік                              • скласти пазл з різних частин інформації
• кейси та практикуми                                  • словник термінів
• комікси                                              • статті
• коментарі та обговорення                             • тематичні свята                         
• конспект уроку                                       • тести
• методичні рекомендації                               • шпаргалка     
• навчальні програми                                   • що ще не відомо, не відкрито вченими