БОЛГАРІЯ

1. Прихід комуністів до влади після війни. Ліквідація монархії
Під час Другої світової війки Болгарія була союзницею Німеччини, яле у війні проти Радянського Союзу участі не брала. У боротьбі проти гітлеризму і монархо-фашистської диктатури сформувався союз антифашистських і патріотичних сил — Вітчизняний фронт (ВФ). Провідні позиції у ВФ прагнула захопити компартія, яка спиралася на зростаючий партизанський рух.

6 вересня 1944 р. партизани розгорнули бойові дії, їхні загони рушили на столицю. В ніч проти 9 вересня було завдано удару по основних урядових установах у Софії. О 6-й годині ранку народ Болгарії почув по радіо звістку про те, що народне повстання перемогло і сформовано уряд Вітчизняного фронту на чолі з лідером угруповання "Ланка" Кимоном ГеоргІєвим. У новому уряді переважали комуністи.

Перемозі народного повстання сприяв вступ на територію Болгарії Радянської армії 8 вересня 1944 р. Новий уряд спирався на присутність радянських військ у країні. Підписавши наприкінці жовтня 1944 р. перемир'я з країнами антигітлерівської коаліції, Болгарія вступила у війну проти Німеччини.

Вирішальні для комуністів події сталися восени 1945 р. 4 листопада 1945 р. з багаторічної еміграції до країни повернувся Георгій Димитров, останній генеральний секретар розпущеного 1943 р. Комінтерну, голова ІДК Болгарської робітничої партії (комуністів) — БРП(к). 18 листопада відбулися вибори до Великих народних зборів — парламенту Болгарії. У виборах брали участь лише партії, що входили до Вітчизняного фронту; вони висунули спільних кандидатів і здобули повну перемогу. Опозиційні партії ці вибори бойкотували.

Захід відреагував жорстким невизнанням результатів виборів 1945 р. Одначе 8 вересня 1946 р. в Болгарії відбувся референдум про форму державної влади. 93% учасників проголосували за ліквідацію монархії, 15 вересня Болгарію було проголошено Народною республікою, а їі тимчасовим президентом став Василь Ко-ларов. У жовтні 1946 р. було призначено нові вибори до Великих народних зборів, у яких взяли участь і представники опозиції. За кандидатів БРП(к) Проголосували 50%. Уряд очолив Г. Димитров, парламент — В. Коларов. Підписавши в лютому 1947 р. мирну угоду з Болгарією, західні країни фактично визнали нову владу.

Ухвалена у грудні 1947 р. конституція Болгарії закріпила прихід комуністів до влади. У серпні 1948 р. БРП(к) і БСДРП об'єднались у Болгарську комуністичну партію (БКП).

Усередині самої БКП встановився культ її лідерів Г. Димит-рова (помер 1949 р.) і В. Червенкова, а спроби деяких болгарських комуністів, як, скажімо, секретаря ЦК БКП і голови уряду Трайчо Костова, провадити самостійну політичну лінію, зменшити вплив Москви скінчилися судом і розправою.

2. Правління Т. Живкова
Після смерті Сталіна в Болгарії було здійснено несміливі спроби критики культу особи В. Червенкова у стилі М. Хрущова. XX з'їзд КПРС фактично вирішив долю "головного сталініста Болгарії". Радянське керівництво було мевдоволене повільними - змінами в Болгарії і тим, що в країні нічого не робилося для
Підтримки лінії Хрущова. За допомогою Кремля В. Червенкова було знято з посади голови Ради міністрів, а згодом виведено з політбюро і виключено з партії. Москва зробила ставку на Тодо-ра Живкова і по-своєму не помилилась.

Тодор Живков перебував при владі протягом 35 років. За цей час Болгарія пережила піднесення і спади в економічній та соціально-політичній сферах.
Поворотним став 1971 р. На черговому з'їзді БКП було проголошено завдання будівництва "розвиненого соціалістичного суспільства". Нова конституція (1971 р.) закріпила керівну роль БКП у країні.

60—70-ті рр. були досить успішними в економічному аспекті. З'явилися нові галузі господарства, в тому числі електротехнічна та електронна. Швидкими темпами розвивалися машинобудування, енергетика, хімічна промисловість. Стабільно розвивався аграрний сектор. Болгарія постійно експортувала до країн РЕВ продукцію сільського господарства та переробної промисловості. Велике значення в цьому мали особисті контакти Т. Живкова з Л. Брежнєвим. СРСР надавав Болгарії енергоносії і інші товари на дуже сприятливих умовах. Живков не залишився в боргу: Болгарія була найнадійнішим союзником СРСР у 60— 80-х рр.

Проте в середині 80-х рр. економіку Болгарії вразила криза. Сотні підприємств стали збитковими, собівартість вироблюваної продукції зростала, а якість їі залишалася низькою; імпорт перевищував експорт. Бюрократизм і централізоване планування були несумісні з ефективним розвитком економіки.

3. Революція 1989 р.
Влітку 1989 р. становище у Болгарії різко загострилося. У країні зростав товарний голод, прогресувала інфляція. Т. Живков, оголосивши "перебудову" в Болгарії, поступово втрачав важелі управління країною. Перші протести легальної болгарської опозиції викликали явне невдоволення системи, заснованої на ідеї безальтернативного розвитку.

Живков був занепокоєний створенням нових партій у Польщі та Угорщині, ситуацію в СРСР він розцінював як критичну. За кілька тижнів до 10 листопада 1989 р. болгарський лідер висловлював наростаючу Тривогу: "Ми не втримаємось у Болгарії самотужки". Втеча населення на Захід, яка розпочалась у НДР, стала каталізатором подій у Болгарії. Насильницька християнізація болгарських турків і закон про вільний виїзд із країни привели до масової втечі мусульманського й тюркомовного населення.

У вищому керівництві країни, яке доти вдавало гурт однодумців, наростав конфлікт. Член політбюро ЦК БКП, міністр закордонних справ Петр Младенов 24 жовтня 1989 р. надіслав різкого листа Живкову, в якому висловлював незгоду з його стилем І методами роботи, і подав у відставку. У Москві розуміли, що час Живкова безповоротно минув, і зробили ставку на П. Младено-ва, хоч активно у конфлікт не втручалися. 10 листопада керівництво БКП примусило Живкова піти у відставку з усіх посад.
У країні з'являлися десятки нових партій, організацій, рухів. Були спроби реформувати і БКП. XIV позачерговий з'їзд партії у січні 1990 р. відмовився від керівної ролі БКП у суспільстві, проголосив побудову "оновленого соціалізму". Т. Живкова та його оточення було виключено з партії. Незабаром БКП перейменували на Болгарську соціалістичну партію (БСП).

У країні скасовувалися закони, які обмежували демократичні права громадян, деполітизувалися армія, правоохоронні органи, відбувалася реабілітація колишніх політичних в'язнів. 7 грудня 1989 р. було засновано Союз демократичних сил (СДС), який проголосив ідею розбудови Болгарської держави на принципах демократії та приватної власності. Керівником СДС став доктор філософських наук Желю Желев.

1 серпня 1990 р. Великі національні збори назвали Ж. Желева президентом Болгарії, а після виборів 19 січня 1992 р. він став першим всенародно обраним президентом країни.

4. Сучасне становище Болгарії
Ухвалення Великими народними зборами 12 липня 1991 р. нової конституції стало важливим етапом у переході країни до демократичного державного устрою. Нова конституція Республіки Болгарія (такою стала офіційна назва держави) регламентує основні принципи і засоби побудови демократичної політичної системи. Згідно з конституцією Болгарія є республікою з парламентським управлінням. Законодавчу діяльність здійснюють Народні збори (парламент), що складаються з 240 народних представників. Кабінет міністрів І президент здійснюють виконавчу владу. Останній володіє обмеженими повноваженнями та обирається громадянами строком на п'ять років. За конституцією, судова влада є незалежною.

А от економічні перетворення в Болгарії відбувалися важко. Ще 1991 р. було ухвалено закон про землю, але земельна реформа в країні просувалася повільно. Багато- проблем спричинила поквапна, непродумана ліквідація адміністративним способом (аж до введення військ) рільницьких кооперативів (вельми прибуткових, із європейськими ринками збуту продукції") ще до створення нових структур власників. Це призвело до розпродажу більшої частини худоби, зокрема племінного стада, техніки, будівель та іншого майна.

Об'єктивні показники свідчили про поглиблення кризи в економіці. Кількість безробітних І 993 р. сягнула 600 тис, а реальна заробітна платня того ж року впала на 75% проти 1990 р.

У 1994—1996 рр. ситуація в економіці ще більш погіршилася. До кінця 1996 р. інфляція досягла рівня понад 150%, з початку року національна валюта — лев — девальвувалася на 70%, було вичерпано золотий запас країни, потік іноземних інвестицій припинився. Приватизація тупцювала на місці, в економіці, що контролювалася державою, як і раніше, домінували громіздкі й нерентабельні підприємства, типові для соціалістичної епохи. Відчувалася гостра нестача не тільки м'яса, а й навіть хліба.
На президентських виборах 3 листопада 1996 р. (другий тур) переміг лідер антикомуністичного блоку — Об'єднання демократичних сил (ОДС) — 44-річний адвокат із Пповдива Петр Стоянов.

Він намагається стати "президентом усіх болгар". В останні роки економічні показники в Болгарії дещо покращилися. Це пов'язано з продуманою політикою приватизації, залученням іноземних інвесторів. Нині болгари з жахом згадують порожні прилавки магазинів за часів правління соціалістів і назад повертатися не хочуть.

Наприкінці 90-х рр. з еміграції після півстолітнього проживання в Іспанії повернувся Симеон II, син останнього царя Болгарії Бориса. Розгорнувши активну політичну діяльність, він створив Антикорупційну партію, навесні 2001 р. виграв із нею вибори до парламенту і за підтримки Турецької партії, що захищає інтереси турецької меншини в Болгарії, став прем'єр-міністром і сформував уряд, продекларувавши скорочення на 10% державного апарату,, рішучу боротьбу проти корупції та швидкі й успішні реформи в економіці. У країні зростає кількість прихильників реставрації монархії.

Якщо до 1989 р. Болгарія у зовнішній політиці слухняно рухалась у фарватері Москви, то після революції головним у діяльності країни на міжнародній арені стала інтеграція до Європи І загальноєвропейських структур.

Одним із важливих кроків на шляху прилучення Болгарії до Європи стало прийняття її до Ради Європи.

Болгарію завжди пов'язували тісні відносини з Україною. Суверенні держави 1992 р. підписали в Софії Угоду про дружні взаємовідносини та співробітництво. Особливо активно контакти між державами розвиваються у сфері туризму, транспорту і зв'язку.

Перевірте себе
1. Яким чином Болгарія вийшла з Другої світової війни?
2. За яких обставин комуністи в Болгарії доступилися до впади? Хто очолив перший комуністичний уряд?
3. У чому полягають особливості внутрішньополітичного розвитку і зовнішньої політики Болгарії у 60—80-ті рр.?
4. Які причини мала болгарська революція 1989 р.?
5. В якому напрямі розвивалася Болгарія після 1989 р.?
6. Який характер мають українсько-болгарські відносини?

Виконайте завдання
1. Зробіть хронологічний ланцюжок подій.
Перемога народного повстання в Софії____________________________________________Перехід Болгарії на шлях демократії та ринкових відносин

1. Ухвалення демократичної конституції Болгарії.
2. Тодор Живков очолив БКП.
3. Референдум про державний устрій Болгарії.
4. Відставка Т. Живкова на пленумі БКП.
5. Всенародне обрання президентом Болгарії Ж. Желева.
6. Обрання президентом Болгарії П. Стоянова.

2. Стрілочками поєднайте прізвища політичних діячів та назви полі-
тичних партіи і рухів, що їх вони очолювали.
Г. Димитров • • ОДС
Т. Живков • • ВКП
К. Георгісв • • СДС
Ж. Желев • • БРП(к)
П. Стоянов • • "Ланка"

3. Визначте, про кого йдеться.
1) Доктор філософських наук, керівник Союзу демократичних сил, президент Болгарії
2) Керівник Комінтерну, очолював уряд Болгарії
3) За фахом юрист, адвокат, очолював об'єднання демократичних сил, президент Болгарії

Питання для обговорення у групі
1. Чим революційні події у Болгарії 1989 р. відрізнялися від інших країн Центральної та Південно-Східної Європи?
2. Як ви розумієте слова П. Стоянова про прагнення "стати президентом усіх болгар"?
3. Що мав на увазі президент Л. Кучма, кажучи про небезпеку "болгарського сценарію" для України?

Документи свідчать
Тодор Живков (1911-1998). Із книги "Сто великих правителів XX століття"

"Ця людина 35 років владарювала в країні. Небагато знайдеться правителів, які в змозі вихвалятися таким політичним довголіттям. Досить зазначити, що Тодор Живков керував Болгарією довше, ніж разом узяті Хрущов, Брежнєв, Андропов і Черненко Радянським Союзом. За роки його правління Болгарія пережила народження, розквіт І занепад соціалізму.

У внутрішній політиці Живков спирався на органи державної безпеки з їхніми практично необмеженими технічними можливостями і всеохопною системою таємних агентів. Це дозволяло Жинкову одразу ж знищувати будь-які зародки бунту...

Забезпечивши собі стабільну владу, Тодор Живков сповна задовольнив свої "інтелектуальні" амбіції, відкриваючи різноманітні "закони" та "закономірності" в царині суспільно-економічного розвитку країни. Він мав феноменальну пам'ять й невичерпну працездатність, тому зібрання його творів перевищувало 30 томів. Його твори вивчалися Й конспектувалися в усіх навчальних закладах Болгарії як "видатні наукові праці". Цинізм Живкова полягав у тому, що сам він не дуже то й вірив у те, що робив: у жовтні 1990 р- скинутий болгарський лідер заявив в інтерв'ю декільком кореспондентам західник газет, що соціалізм — це "недоносок", а соціалістична система від самого початку виникнення була невдалою, оскільки будувалася на хибній основі".

Запитання до джерела
1. Як узгоджуються слова автора про подвійну мораль Т. Живкова з усім його життям, розвитком Болгарії в 50—80-х рр.?
2. Чому, на ваш погляд, саме такий керівник так довго перебував при владі у Болгарії?

Запам'ятайте дати:
• 9 вересня 1944 р. — створення уряду Вітчизняного фронту.
• 15 вересня 1946 р. — Болгарію проголошено Народною Республікою.
• Липень 1991 р. — ухвалення демократичної конституції Болгарії.

Ладиченко Т.В. Всесвітня історія 11 клас

Вислано читачами з інтернет-сайту

 акселеративні методи на уроці                         національні особливості
 виділити головне в уроці - опорний каркас             нічого собі уроки
 відеокліпи                                            нова система освіти
 вправи на пошук інформації                            підручники основні допоміжні
 гумор, притчі, приколи, приказки, цитати              презентація уроку
 додаткові доповнення                                  реферати
 домашнє завдання                                      речовки та вікторизми
 задачі та вправи (рішення та відповіді)               риторичні питання від учнів
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)    рівень складності звичайний І
 знайди інформацію сам                                 рівень складності високий ІІ 

 ідеальні уроки                                      рівень складності олімпійський III
 ілюстрації, графіки, таблиці                          самоперевірка
 інтерактивні технології                               система оцінювання
 календарний план на рік                               скласти пазл з різних частин інформації
 кейси та практикуми                                   словник термінів 
 комікси                                               статті
 коментарі та обговорення                            тематичні свята
 конспект уроку                                        тести
 методичні рекомендації                                шпаргалка 
 навчальні програми                                    що ще не відомо, не відкрито вченими