§9. Духовний світ людини

Людина — не тільки мікрочастинка Космосу, а й велетенський, дуже складний і багато в чому ще непізнаний нами світ. Внутрішній, або духовний, світ людини — це теж безмежний всесвіт найрізноманітніших відчуттів і почуттів, емоцій і настроїв, задумів та ідей, понять і образів, фантазій і ідеалів, цінностей і теорій. Тому пізнання внутрішнього світу людини не менш необхідне і важливе, ніж пізнання навколишньої дійсності.

Психічні властивості і стани людини. Основу людської психіки становлять чуттєві форми відображення дійсності. Чуттєвий світ людини надзвичайно складний. Деякі психологи вважають, що людина здатна розрізняти десятки тисяч відтінків різних почуттів, для означення яких: у неї існує лише 5—6 тисяч слів. А це означає, що ми навіть не спроможні назвати кожен із відтінків. Тому ми часто "змушені називати одними і тими самими словами у чомусь відмінні між собою почуття, втрачаючи їх відтінки, які частково можуть передаватися інтонацією або тембром голосу, поглядом, мімікою, жестами тощо.

Почуття людини — це психічна форма прояву її різноманітних потреб, відображення нею своєї реальної залежності від тих предметів або умов, які необхідні для задоволення цих потреб. Тому зрозуміло, що чим більше у людини різноманітних потреб, тим багатшим і різноманітнішим буде її чуттєвий світ. Водночас, розвиваючи і ускладнюючи якусь свою потребу, людина розвиває і робить складнішими чи витопче ніш йми пов'язані з нею почуття.

Почуття людини не є незмінними: вони проходять різні етапи свого розвитку. Спочатку вони можуть проявляти себе як не зовсім ясні потяги. Пізніше — переростають у бажання. Якщо потреби, якими вони викликані, не задовольняються, то почуття набувають форми стійких прагнень. Нарешті, коли почуття сягас найвищого рівня, воно проявляє себе як жага. Але після задоволення потреби почуття поступово згасає і витісняється іншими, сильнішими.

Конкретним виразом почуттів або їх безпосереднім переживанням людиною є емоції. Можна сказати також, що емоція —це внутрішнє позитивне чи негативне реагування людини на ті предмети чи умови, які сприяють чи заважають задоволенню людських потреб.

Наприклад, голодна людина стає подразливою, роздратованою, сердитою, якщо чомусь затримується обід. Будь-яка перешкода при цьому підсилює її незадоволення, і навпаки, все те, що сприяє або допомагає найшвидшому задоволенню н потреби, викликає у неї позитивну реакцію.

Залежно від багатьох причин наші почуття й емоції можуть бути тривалими або короткочасними, бурхливішими або спокійнішими, стійкими або швидкоплинними, можуть із часом посилюватися або слабшати.

Короткочасні її бурживі почуття, емоції називаються афектами. Це, наприклад, відчай або нестримна радість, жах чи повна розгубленість, напад невгамовного сміху або захоплення, які на певний час повністю оволодівають людиною, позбавляючи її самовладання і самоконтролю.

Причинами афектів найчастіше бувають якісь неочикувані події чи ситуації, які мають для нас надзвичайно важливе позитивне або негативне значення чи, принаймні, так нами сприймаються. Іншими причинами афектів можуть бути довге стримування наших бажань, надмірне напруження внаслідок їх незадоволення.

Подібними до афектів яскраво вираженими емоційними станами людини, які теж викликаються ситуаціями надмірної напруженості, є стреси. Стресові стани — це певні захисні реакції організму у відповідь на надмірно сильні зовнішні впливи (перевтому, небезпеку, необхідність оперативно прийняти якесь надзвичайно відповідальне рішення тощо). При стресах можуть відбуватися негативні зміни не тільки у поведінці, айв організмі людини, тому бажано, по можливості, уникати стресових ситуацій і не створювати їх для інших.

Певне емоційне забарвлення, але й більшу сталість, мають і такі психічні стоки людини, які називаються настроями. Хороший чи поганий настрій людини може залежати і віл стану її здоров'я, і від погоди, і від стосунків з іншими людьми, і від ефективності її дій, і від багатьох іншим причин. Кожен із нас, мабуть, із власного досвіду знає, що «зіпсувати» настрій людині, особливо, коли вона дуже вразлива, невпевнена у собі і в сво'іх силах, втомлена або живе у важких умовах, дуже легко. Значно складніше, але й благородніше вміти підносити настрій людям.

Науко вже давно довела, що хороший настрій і позитивні емоції збільшують продуктивність праці, зменшують кількість нещасних випадків на виробництві, покращують якість продукції, Тому на сучасних підприємствах створюються спеціальні психологічні служби, які займаються налагодженням «людських взаємовідносин» в окремих підрозділах або цехах. Для психологічної розрядки та відпочинку обладнуються також спеціальні приміщення,

Велике значення має вміння людний керувати власними почуттями, це важливий показник її культури. До того ж слід пам'ятати, що ця культура не дається людині з її народження, а формується вихованням чи самовихованням. Людино не народжується стриманою чи розбещеною, такою вона стає у процесі свого становлення і розвитку. Культура почуттів знаходить свій вияв у доброзичливому ставленні до інших людей, умінні співчувати їм, з готовністю відгукуватися на їхні болі та радощі, умінні належним чином проявляти свої почуття й емоції у різних ситуаціях. І навпаки, безтактність, грубість, байдужість до інших і нестриманість у своїх почуттях і настроях, як правило,— свідчення низької культури почуттів, а відповідно — і невихованості людини. Навіть коли людина багато вчилася, а не вміє стримувати своїх почуттів, керувати ними, псуючи настрій іншим людям і відштовхуючи їх від себе, таку людину не можна назвати культурною чи інтелігентною.

Одне з найвищих досягнень людської культури — це почуття любові й дружби, які змушують одну людину ототожнювати себе з іншою, прагнути до постійного спілкування з нею, робити все для того, щоб тільки бачити її щасливою. «Любити —отже жити життям того, кого любиш»,— писав Лев Толстой.

Проте любов межує з ненавистю, дружба — з ворожнечею, відповідальність — з безвідповідальністю, милосердя — з жорстокістю тощо. І, мабуть, немає людини, яка б тією або іншою мірою не відчувала цього. Тому навіть та людина, яку називають людиноненависною чи жорстокою, не може прожити без того, щоб не відчувати до когось любові чи милосердя. І часто в самій людині відбувається боротьба між цими почуттями. У цьому зв'язку було б абсолютно неправильно навішувати на людину якісь «ярлики», остаточно, назавжди записувати її у розряд «злочинців» чи «благодійників». Навпаки, людяність і мудрість полягають у тому, аби у кожній людині побачити щось хороше, пробудити у ній її кращі почуття І допомогти подолати темні, негідні людського звання прояви її особистості. Так само і стосовно себе: кожен повинен прагнути культивувати, розвивати в собі добрі почуття і переборювати ті, які характеризуються негативним ставленням до людей.

Темперамент і характер.</u Кожна людина має свої індивідуальні психологічні властивості, які знаходять свій прояв у її поведінці, спілкуванні, діяльності. Сукупність індивідуальних психологічних особливостей людини називається її темпераментом. А найстійкїші та найважливіші властивості людської психіки, які виражають її відношення до навколишньої дійсності, називаються характером.

Темперамент людини характеризується інтенсивністю, темпом і ритмом її психічних процесів і станів. Залежно, насамперед, від емоційності та активності людини виділяють чотири типи її темпераменту: <u>сангвінічний, холеричний, меланхолічний І флегматичний.</u

Сангвінічний темперамент - це такий тип нервової діяльності, який характеризується швидкою зміною різноманітних почуттів. Люди, які мають цей темперамент, легко спілкуються і знаходять спільну мову з іншими людьми, швидко пристосовуються до незвичних умов життя, плідно працюють, коли зацікавлені якоюсь справою, але швидко «згасають» і починають нудьгувати, коли такої цікавої справи нема.

Холеричний темперамент відзначається надзвичайною рухливістю, швидкістю, неврівноваженістю, підвищеною збудливістю, поривчастістю. У холерика виразна міміка, швидка мова, стрімкі рухи. Він із захопленням береться за справу, але швидко втрачає до неї інтерес і може покинути її.

Флегматичний темперамент характеризується повільністю, неспішністю, врівноваженістю дій. Флегматик завжди спокійний, урівноважений, наполегливий. Але в певних умовах ці якості можуть перерости в байдужість до усього навколишнього і до самого себе, перетворитися у лінощі та безвілля.

Нарешті, меланхолічний темперамент — це такий тіш нервової діяльності, який характеризується повільним перебігом психічних процесів, пасивністю і замкненістю. У той же час почуття меланхоліків відзначаються глибиною, великою силою і тривалістю. Меланхоліки важко переносять невдачі, образи, важко пристосовуються до нових умов життя, схильні до самотності.

Навіть із цих стислих характеристик можна побачити, що кожен із названих типів темпераменту має як позитивні, так і негативні сторони. Враховуючи це, людина повинна обирати для себе такий спосіб діяльності й такі умови життя, які б дали можливість найповніше розкритися її кращим властивостям.

Видатний російський учений <u>І. П. Павлов</u (1849— 1936) експериментально довів, що індивідуальні психологічні особливості обумовлені характером прояву та співвідношення двох іоловни.х нервових процесів — гальмування і збудження, яким і визначається існування головних типів вищої нервової діяльності.

Але слід враховувати, що поряд із ними існує чимало і проміжних, і змішаних типів цісї діяльності. Тому визначити, до якого саме з цих типів належить людина. Інколи буває дуже непросто. А робити не необхідно для того, щоб свідомо використовувати сильні (жвавість і рухливість у сангвініка, швидкість реакції та активність у холерика, витриманість і спокій у флегматика, чуйність і чутливість у меланхоліка) або нейтралізувати негативні риси (млявість у флегматика, нестриманість у холерика, нестійкість у сангвініка і замкнутість у меланхоліка), які легко можуть проявлятися за певних умов у різних людей.

Не менш важливе значення для характеристики людини має також її характер. Знаючи характер людини, ми можемо наперед сказати, як вона поведеться у тій чи іншій ситуації, то зробить або що скаже. У характері об'єднуються інтелектуальні, емоційні й чуттєві якості ти особливості, які виражають певне ставлення людини до навколишньої дійсності та до самої себе, її спрямованість. Ці якості людини називаються також рисами її характеру.

Різноманітних рис характеру існує величезна кількість. Це насамперед риси, що обумовлюють певне ставлення людини до суспільства та до інших людей: чуйність, чесність, доброта, правдивість, патріотизм, відданість та інші. Ллє ці риси можуть буги також негативними: черствість, лицемірство, егоїзм, нечесність...

Окрему групу утворюють риси, у яких виражено ставлення людини до самої себе. Це скромність, самокритичність, почуття власної гідності, впевненість у собі, або ж, навпаки, нескромність (зазнайство), хвалькуватість, приниженість, невпевненість тощо.

Певні риси характеру визначають також ставлення людини до праці: працелюбність чи лінощі, ініціативність чи безініціативність, відповідальність чи безвідповідальність та багато інших.

Особливе значення мають вольові риси характеру — цілеспрямованість, самостійність, наполегливість, рішучість, витримка, які визначають здатність людини свідомо долати як зовнішні, так і внутрішні труднощі.

Повнота і цільність характеру залежать від поєднання різних рис, а також від умов життя, виховання та розвитку. Тому залежно від цих факторів характер людини може змінюватися протягом усього її життя.

Навіть у найдосконалішої людини можуть бути якісь негативні риси характеру. Але кожна людина може і повинна над собою працювати, займатися самовдосконаленням, розвиваючи позитивні і позбавляючись негативних рис свого характеру. І надзвичайно важливо навчитися робити це у вашому віці. Від характеру або безхарактерності людини залежать і наслідки її діяльності, її успіхи у праці чи навчанні, її особисте щастя, а часто — і щастя близьких їй людей. Тому людина, яка усвідомила це, не пошкодує зусиль для самовдосконалення.

Запитання і завдання
1. Підберіть синонім до слова «душа».
2. Що таке почуття й емоції?
3. Чому негарно й шкідливо псувати настрій іншим людям?
4. Яким чином вам вдається покращувати настрій близьких вам людей?
5. Чи вмієте ви керувати власними почуттями, і навіщо це потрібно робити?
6. Що таке темперамент і характер?
7. Спробуйте визначити свій тип темпераменту,
8. Проаналізуйте свій характер і визначте, що можна зробити для його вдосконалення.

Арцишевський Р.А., Бондарук С.О., Бортников В.І., Возняк С.С., Кондратик Л.Й., Остапйовський І.Є., Провальський С.Р., Сищук А.А. Людина і суспільство 11 клас

Вислано читачами з інтернет-сайту

 акселеративні методи на уроці                         національні особливості
 виділити головне в уроці - опорний каркас             нічого собі уроки
 відеокліпи                                            нова система освіти
 вправи на пошук інформації                            підручники основні допоміжні
 гумор, притчі, приколи, приказки, цитати              презентація уроку
 додаткові доповнення                                  реферати
 домашнє завдання                                      речовки та вікторизми
 задачі та вправи (рішення та відповіді)               риторичні питання від учнів
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)    рівень складності звичайний І
 знайди інформацію сам                                 рівень складності високий ІІ 

 ідеальні уроки                                      рівень складності олімпійський III
 ілюстрації, графіки, таблиці                          самоперевірка
 інтерактивні технології                               система оцінювання
 календарний план на рік                               скласти пазл з різних частин інформації
 кейси та практикуми                                   словник термінів 
 комікси                                               статті
 коментарі та обговорення                            тематичні свята
 конспект уроку                                        тести
 методичні рекомендації                                шпаргалка 
 навчальні програми                                    що ще не відомо, не відкрито вченими