ЄВГЕН ПЛУЖНИК
(1898—1936)

ЯСКРАВА ЗІРКА УКРАЇНИ

Це літературне ім'я одного з найзначніших майстрів поетичного слова України XX ст. Скромний, гранично щирий і цілісний, що визначило і Плужникове словесно-образне мистецтво, він стрімко прогресував як літератор уже в 20-х рр. В облозі тоталітарної ночі сталінщини, яка злочинно перетворила наше відродження на розстріляне, поет-філософ до останніх днів на Соловках залишився вірним собі, власній шляхетній і чесній музі. З осягненням поетичної, прозової та драматургічної спадщини Є. Плужника його творчий внесок усвідомлюватиметься дедалі вагомішим.

26 грудня 1898 р. уже багатодітна родина дрібного купця Павла Плужника поповнилася сином Євгеном — наймолодшим і найулюбленішим. Сталося це у слободі Кантемирівці на Воронежчині (край був заселений козаками з України в XVII ст.). Змалку опанував рідну українську мову, в гімназійні роки запізнався добре і з літературою—звісно, в час поза навчанням. Учився, поки було йому цікаво; зате читав досхочу, ласуючи цукерками. Мусив міняти гімназії (Воронеж, Богучар, Ростов), закінчивши освіту аж 1918 р. в місті Боброві. Тамтешній учитель-словесник на підставі ранніх проб поетичного пера російською мовою провістив юнакові майбутні літературні успіхи. Пролягали Євгенові шляхи І на Полтавщину —спершу в канікулярний час. А того ж 1918 р. вже вдівцем батько Євгена Павло перебрався туди, у свої рідні краї над Пслом, аби порятувати вцілілих дітей від родинних сухот і знайти безпечніший притулок за тривожної доби.

Плужник-молодший учителював на Миргородщині, вів театральний гурток, скуштував і нелегкого хліба мандрівного актора. З 1920 р.—в Києві. Провчившися рік у ветеринарно-зоотехнічному інституті, за покликом серця вступив до музично-драматичного інституту ім. М. Лисенка. Став тут улюбленим учнем педагога В. Сладкопєвцева. Знайшов свій «голос» —манеру спокійно-гідну, в якій декламував як актор, а невдовзі творив як лірик. Урешті зустрів любов і зумів здобути серце І руку вірної полтавки Галини Коваленко, дружини та берегині архіву. їй присвятив поезії, для оприлюднення не призначені; тоді ж (1923) під псевдонімом «Кантемирянин» опублікував у періодичних виданнях низку віршів. Ними засвідчив: вибір здійснено не на користь театру. Справою життя назавжди було обрано літературу.

Провідні мотиви віршів 1923—1924 рр. та художня їх реалізація розкрили надії, що їх автор пов'язав із жовтнем 1917 р.. з оновленням землі за співпраці рук селянина і робітника («Серп і молот»), з перебудовою світу «натхненним сходом» (вірш «На 1924 рік»). Та й у цих писаннях, що мали в ту пору численних літературних "двійників"-відповідників у інших молодих поетів нового покоління, де-не-де подибуємо блискітки визріваючого хисту Плужника. Так, поезія «Пригадай» влучно і правдиво передає стан селян («Драні... Темні... Голодні... Босі... Сорочки зчервонила кров...»). Поряд із вірою, що невдовзі виявилася ілюзорною, але коштувала дорого,—в Леніна, відгуком на кончину якого був вірш «Він»,—художній світ лірика вбирає цінності вічні й рідні. Розмисел над значущістю в долі України й українців Учителя і Генія, зроджений подарованим дружиною дорогим портретом Шевченка, в однойменному вірші переріс у провіщення кращого часу «на його оновленій землі» (маємо тут оперування Шевченковим образом «І на оновленій землі Врага не буде супостата, А буде син і буде мати, І будуть люди на землі») та впевненою констатацією:
    

     Щасливий нарід, що його відродин
     Був на землі воістину пророк!
                                     («Шевченко»)

На час виходу першої збірки «Дні» (1926) Євген Плужник заслужив уже фахове визнання (літературознавця Ю. Меженка, авторитетних «неокласиків» М. Зерова і П. Филиповича) як багатообіцяюча постать літературного руху. Став членом угруповання «Ланка». Об'єднавши кращі сили — Г. Косинку, Б. Антоненка-Давидовича, В. Підмо-гильного, Т. Осьмачку та ін., цей гурт провідних майстрів узяв за орієнтир вимогу щирості й безпосередності творчого вислову, намагався синтезувати традиції класики та естетичні потреби нового часу.

Р.В.Мовчан, Ю.І.Ковалів, В.Ф.Погребенник, В.Є.Панченко. Українська література 11 клас
Вислано читачами з інтернет-сайту'

 акселеративні методи на уроці                         національні особливості
 виділити головне в уроці - опорний каркас             нічого собі уроки
 відеокліпи                                            нова система освіти
 вправи на пошук інформації                            підручники основні допоміжні
 гумор, притчі, приколи, приказки, цитати              презентація уроку
 додаткові доповнення                                  реферати
 домашнє завдання                                      речовки та вікторизми
 задачі та вправи (рішення та відповіді)               риторичні питання від учнів
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)    рівень складності звичайний І
 знайди інформацію сам                                 рівень складності високий ІІ 

 ідеальні уроки                                      рівень складності олімпійський III
 ілюстрації, графіки, таблиці                          самоперевірка
 інтерактивні технології                               система оцінювання
 календарний план на рік                               скласти пазл з різних частин інформації
 кейси та практикуми                                   словник термінів 
 комікси                                               статті
 коментарі та обговорення                            тематичні свята
 конспект уроку                                        тести
 методичні рекомендації                                шпаргалка 
 навчальні програми                                    що ще не відомо, не відкрито вченими