Природа для людини — джерело життя, мудрості і краси. Вона постійно змінюється, вражаючи нас розмаїттям своїх проявів. Тому книга Природи безмежна і дуже цікава. Вона може багато сказати розуму і серцю людини, змінити настрій, викликати добрі почуття.
     Ви прочитали вже багато віршів та оповідань про красу і велич природи. У цьому розділі на вас чекають твори українських письменників, які люблять рідну природу і захоплено про неї розповідають. 

ЯК НЕ ЛЮБИТЬ ТОЙ КРАЙ...
      Художники малюють картини фарбами, а письменники — словами. У віршах і оповіданнях, що ти прочитаєш, про пори року, явища природи написано так влучно і виразно, що їх можна легко уявити.
     Читаючи, звертай увагу, які настрої та почуття передано у творах, які слова вжито, щоб змалювати побачене; вчися порівнювати різні за жанрами твори.

     Як не любить той край, де вперше ти побачив солодкий дивний світ, що ми звемо життям, де вперше став ходить, і квіткою неначе в його теплі зростав, і усміхавсь квіткам!
Володимир Сосюра

    Про який край пише поет? Як ти вважаєш, поет запитує чи стверджує? З яким почуттям ти прочитаєш вірш? Вивчи вірш напам'ять.
    Поміркуйте   разом!   Якими словами «говорить» природа? Як навчитися розуміти її мову?
РІДНІ КРАЄВИДИ
Ось і осінь. Чого б її не любити, як навколо така невимовна краса! Вона тебе заворожує на кожному кроці. Із самого ранку ти помітив — твій високий білолист озолотився. Спочатку подумав: його сонце ранковим промінням освітило, і він аж засяяв. Але придивився
й щиро подивувався: то він од листя такий. Ти похвалився мамі, що з твоїм білолистом зробилося, а вона й каже:
— А ясен, сину, вже одсвітив своє, тепер метеликам лад треба дати...
Ти знаєш, про які це метелики йдеться? Про сережки. Ти не раз діставав їх по парі й чіпляв на вухо, оті сережки. У них — насіння. Його й має посіяти ясен, щоб нові ясенки піднімалися. А яка смакота це для снігурів!
Кожен день приносить тобі цікаву несподіванку. Ото пішли ви з сестрою до лісу. А там усе таке барвисте: берези стоять золоті, клени — помаранчеві*, осики — малинові, берести* — аж червоні, а дуби — наче їм і нічого. Зеленіють собі дуби — пізно весною прокинулись, пізно й листя скинуть. А декотрі й цілу зиму не скидатимуть — не линятимуть. Того й назва така в них — дуб-нелинь.
На високій горі дуб-нелинь стояв, корінням з Дніпра води набирав.  Нарвала ягід шипшини та горобини, сіла на пеньочку й давай собі намисто низати. А тоді як наділа три разки доброго намиста — чим не мавка лісова! І очі світяться — чи то від радості, чи від того яскравого намиста. Показує тобі сестра на горобину, а на ній такі гарні пташки сидять, ягоди клюють. — Омелюхи,— каже сестра.
А то ходив ти в поле. Став і прислухався. Жайвора вже не чути. Хіба що якийсь обізветься та й затихне. І йому в дорогу пора. Зате коники виграють — раді, що самі у полі зосталися, що тепер і їх далеко чути. Але, буває, не дуже довго їх і послухаєш. Ураз зашуміло, загомоніло, залементувало — налетіла не зграя, а ціла хмара граків. І так стрімко кружляють, вирують, шугають*. Ото базар!
А як посідають вони на берези, то білі берези стають тоді чорні. Ти часто тепер у березовий гай ходиш. Горіхи збирати. Так, так, у березняк по горіхи. Хтось ще подумає: це все одно, що на вербу по груші лізти. А воно й ні. Он діти з чистого поля, з пасовиська, повні кишені горіхів приносять. їх там граки гублять. А вони до горіхів ласі. Ото затиснуть лапкою горішок і викльовують з серединки зернятко. А, гляди, чогось там сполохалися граки, злетіли — горіхи зосталися долі.
Ось після холодних днів стало сонячно, тепло, немов улітку. Засновигали* метелики, зашерхотіли прозорими крильцями бабки, а павучки — у повітрі літають, верхи на павутинні.  Простяглися срібні ниті у повітрі, поснувалися між деревами, кущами... А небо синє-синє, повітря чисте, а вода в озерах — мов дзеркало. Така тиша, і спокій, і радість, і смуток, радість, що літо. Смуток, що літо бабине... Це останнє тепло...
Роз'єднай слова і прочитай.
Хочуденьіприпікаєласкавосонце, таївечораімизаляга-тудолинахтумани, насилаютьназемлюхолод. Мовби тощевипросиловосенітрохиднівнадолужитипрогаяне.
Дмитро Чередниченко
 
Андрій Малишко (1912—1970) — відомий український поет. Народився він в Обухові, поблизу Києва, у багатодітній селянській родині. Вірші почав друкувати ще у студентські роки. У своїх творах оспівував любов до рідної землі, дорогих йому людей. Багато віршів Малишка стали улюбленими народними піснями — «Вчителько моя», «Рідна мати моя», «Київський вальс». Пригадай твори Андрія Малишка, які читав раніше. Про що вони? Прочитай вірш «Яблука», спробуй відчути захоплення поета красою і щедрістю осінніх дарунків.

ЯБЛУКА
Я люблю, як буває осінню
пахне яблуками у хаті.
Он лежать вони, повні просині,

повні сонця, немов на святі;
крутобокі і вітром точені,
на весілля десь приурочені,

повисають на гільце зрубане
і самі бубонять, як бубони...
Звуться зорями і ранетами,
повні пахощів, соком гожі,

доспівали попід планетами,
і планети — на них же схожі.
Мились росами десь під тучею,
в землю падали в добрім літі,
і ставала земля пахучою,
ніби яблуко на орбіті...
 
Г і л ь ц є — обрядове весільне дерево, що прикрашене квітами, колосками, плодами тощо.
Як поет описує своє захоплення яблуками? Якими слособами сказано у вірші про їх колір, форму, смак? За якими с ознаками поет порівнює яблуко з планетою, бубном? Пригадай запах яблук. Як ти розумієш вислів стала земля пахучою, ніби яблуко?
 
    Пригадай вірші Ліни Костенко, які читав раніше. Про що вони? Прочитай ще один твір поетеси. Про яку саме пору осені вона пише?

ЗДИВОВАНІ КВІТИ
Сю* ніч зорі чомусь колючі, як налякані їжачки. Сю ніч сойка кричала в кручі, сю ніч ворон сказав: «Апхчи!» Сю ніч квітка питала квітку: — Що ж це робиться, поясни? Тільки вчора було ще влітку, а сьогодні вже восени!
Ліна Костенко

Сю — цю.

     Чим були здивовані квіти? Якими словами передано раптовість змін у природі? Знайди порівняння. Як ти його розумієш?

ЗАВОРОЖЕНИЙ САД
Ще учора чорнобривці майоріли у садку, і жоржини красувались за шипшиною в кутку.
А сьогодні... Де все ділось? Білим снігом замело — ні жоржин, ні чорнобривців, наче їх і не було!
Біля ґанку вишня — біла, наче знову зацвіла, а ялинка на верхівку білу шапку натягла.
Біло, тихо все навколо,— хтось садок заворожив і пухкий сріблястий килим самоцвітами розшив.
Катерина Перелісна
 

     Хто заворожив сад?
     Які картини постають у твоїй уяві, коли читаєш вірш? Як у ньому вжито порівняння?
     У якому темпі треба читати вірш? Після яких слів зробиш найдовшу паузу?
Попрацюйте разом!Порівняйте вірші Ліни Костенко «Здивовані квіти» і Катерини Перелісної «Заворожений сад». Чим вони подібні і чим різняться?
     Про дощ написано безліч творів. Як тільки про нього не говорять: дрібний, грибний, раптовий, ласкавий, прозорий... А ще виявляється є сліпий дощик... Які ще назви дощу ти знаєш?
У творах, що вміщено далі, тобі відкриються нові образи цього явища природи.

ДОЩИК
Вихопивсь дощик поміж заграв: чоботи сині, синя сорочка, сині мелодії понапинав з неба широкого аж до листочка, синіми стрілами закресав, сині лис*гочки дрібно писав — людям, озерам, лукам за обрій, ох і смішний же! І добрий-добрий! І запрозорились водні гущі, і посміхнулись темні пущі, навіть дуби із важкої породи чухали голови від насолоди. ...Вихопивсь дощик поміж заграв.
Андрій Малишко

     Яким змальовано дощик у вірші? Який колір переважає у його опису? Яким ти уявляєш цей дощик? Які слова вказують на те, що дощ з'явився раптово і що він дуже сильний? Які слова передають ставлення автора до дощика? Як їх треба читати?

 ДРІБНИЙ ДОЩИК
Дрібний Дощику! Чому ти такий дурненький?
Три дні й три ночі ти усе ллєш та ллєш на дахи, а вони лише блищать, посміхаючись, і зовсім не розмокають.
Прохолодний Дощику! Навіщо ти все кропиш та й кропиш річку, води так багато, а купатись під дощиком холодно.
Набридливий Дощику! Ось я візьму піднімусь на хмару і знайду те велике сито, крізь яке ти сієшся. Я закрию в ньому маленькими хмаринками непотрібні дірочки й залишу тільки потрібні.
А ще я зроблю в хмарі віконце — для Сонечка й перекину над Землею барвисту Веселку.
І коли побачу, як додому з роботи Матуся йде,— крикну Сонечку:
Матуся йде!
Крикну тобі, дурненький Дощику:
—    Сійся, лийся на лани, на зелені килими — хай
Матуся радіє, а на доріжку, якою вона йде,— не треба!
Скажу Веселці:
—    Сяй —  переливайся  всіма своїми барвами.  Он
моя Матуся йде!
А потім стрибну з хмари на Веселку і покочуся вниз прямо на доріжку:
—    Добрий вечір, Матусю!
Юрій Ярмиш

     Як ти думаєш, хто звертається до Дощика?
     Яким видається Дощик оповідачу?
     Про що свідчать звертання до Сонечка, Веселки?
     Читаючи вголос, зверни увагу на слова, що підказують силу голосу, темп та інтонацію читання.
Попрацюйте   разом!Поставте один одному запитання за прочитаним.

АКРОВІРШ
Двох ворон і галок трьох Охопив переполох — Щось сипнуло, мов гороху

Василь Довжин

АКРОВІРШ
Давно ця річка славна Народи три єднає. І в Чорне море плине. Простори України Розкішно прикрашає, Очиці милує дитини.

Микола Романченко

КАМІНЬ
У лузі, під гіллястим дубом, багато років була криниця. Вона давала людям воду. Під дубом біля криниці відпочивали подорожні. Одного разу до криниці прийшов хлопчик. Він любив пустувати. Він подумав: «А що воно буде, як я візьму оцей камінь і кину його в криницю? Ото, мабуть, булькне».
Підняв камінь, кинув його в криницю. Булькнуло та ще й дуже. Хлопчик засміявся, побіг і забув про свої пустощі.
Камінь упав на дно криниці й закрив джерело.
Вода перестала прибувати.
Криниця засохла.
Засохла трава навколо криниці, і дуб засох, бо підземні струмки потекли кудись в інше місце.
На дубі перестав мостити гніздо соловейко. Він полетів на інший луг.
Замовкла соловейкова пісня.
Сумно стало в лузі.
Минуло багато років. Хлопчик став дідусем. Одного разу він прийшов на те місце, де колись був зелений луг, стояв гіллястий дуб, співав соловейко, вабила студена криниця.
Не стало ні лугу, ні дуба, ні соловейка, ні криниці. Довкола пісок, вітер здіймає хмару пилюки.
«Де ж воно все поділося?» — подумав дідусь.
Василь Сухомлинський

      Як би ти відповів на запитання дідуся?  Як у тексті описано причину події, а як — наслідок?
      Поміркуйте разом! Як по-іншому можна назвати оповідання?

      У віршах Олександра Олеся (1878— 1944) краса природи перелита у мелодійне слово. Хлопчиком кожне літо він проводив у гостях у свого діда Василя Грищенка, який знав безліч народних легенд, казок, пісень і пробудив у майбутнього поета любов до рідної природи та українського слова. Олександр Олесь згадував: «Дитинство мені уявляється одним золотим днем. І все, що я бачив там, у степу, в саду, на річці Сулі, здається мені суцільною казкою природи».
      Коли читаєш вірші Олександра Олеся, здається, що поет звертається до кожного з нас: полюби ці трави, квіти, степ, пізнай усе живе!

ЗГАДУЮ: ТАК Я В ДИТИНСТВІ ЛЮБИВ...
Згадую: так я в дитинстві любив вибігти вранці із хати, тільки послухати шелести нив, з вітром пісні поспівати.
Що говорив мені в лісі струмок, що мені поле шуміло — мозок не міг зрозуміть їх думок, серце ж моє розуміло.
Дивною казкою був мені світ,— так, наче він мені снився. Безліч пройшло з того часу вже літ,— світ же, як сон, і лишився...
Про що з такою любов'ю згадує поет?
Зверни увагу на вислів серце ж моє розуміло. Можливо,
хлопчик сприймав природу через почуття, настрій, але
не міг чітко висловити свої думки? А як ти зрозумів ці
слова?
Підготуйся до читання вірша вголос. Зверни увагу на межі
речень. Після яких слів зробиш найдовшу паузу? Чому?
Попрацюйте   разом! Знайдіть у вірші слова, що римуються.

СТЕП
Степ весною — наче килим,

сонце кидає нитки,

вишиває візерунки,

то розводи, то квітки.

Зеленіє степ весною,

з кожним днем пишніш стає,

то обсиплеться росою,

то враз пахощі поллє.
розіслався навкруги,
хто його обійде зором,   
хто углядить береги?!
Ось подув південний вітер,
захиталось море трав.
Справді, гляньте: степ   
широкий   
буйним сизим морем став!
Мов пустеля неоглядна,
степ пожовклий восени.
Мов пісок, рудіють трави,
не шумлять уже вони.   
Не почуєте вже співу
голосних дзвінких пташок,   
не побачите ніде вже
ні розводів, ні квіток.   
Степ зимою — мов перина,

біла, рівна і м'яка.

Спить на ній зима холодна —

баба люта і лиха.

Мертвий сон старої баби

злі морози стережуть,

доки їх вітри південні

у яри не заметуть.

      Прочитай, як поет описує степ у різні пори року.
      Знайди порівняння. Чому степ виглядає по-різному: наче
килим, море, пустеля, перина?
 Попрацюйте разом! Які прикметники вжито для опису степу, моря, пташок, зими?
      Які образні вислови виявились для вас новими, несподіваними?
      Поміркуйте, якими мають бути інтонація і темп читання кожної строфи вірша, які слова слід виділити логічним наголосом, які прочитати запитально, а які — заклично.

     Тобі вже добре знайоме ім'я Максима Рильського. У багатьох творах він оспівує рідну землю. І це не випадково. Адже в дитинстві він багато часу проводив на лоні природи — блукав лісом, милувався річкою Ужавою, що на Житомирщині, слухав співи птахів, придивлявся до життя звірів і комах. Любов до рідної землі, щире захоплення її красою і багатством звучать і в тих віршах, що ти прочитаєш.

РОЗМОВА З ДРУГОМ
Ліс зустрів мене як друга

горлиць теплим воркуванням,

пізнім дзвоном солов'їним,

ніжним голосом зозулі,

вогким одудів гуканням,

круглим ципанням дроздів.
Ліс зустрів мене як друга

тінню від дубів крислатих,

смутком білої берези,

що дорожчий нам за радість,

кленів лапами густими,

сосен гомоном одвічним.
І до друга я звернувся
із промовою такою:
— Ти рости на втіху людям,
бережи нам світлі ріки,
що полям несуть вологу.

Роз'єднай слова і прочитай.

Азакожнудеревину,
щоіпіденамнабудови
чинащогли кораблеві,
миновігаїпосадим,
щобземлябулавесела,
яквеселептаствовлісі,
яквеселідерева.
Максим Рильський

 
     Як зустрів поета ліс? Чи зрозумів ти, чому вірш має таку назву?
     Зверни увагу, які різні слова дібрав поет, щоб розказати про пташиний спів. Знайди відповідні рядки і прочитай. Якими словами передано своєрідність і неповторність кожного дерева в лісі?
     Прочитай звернення автора до лісу так, ніби говориш зі своїм другом.

Прислів'я
Дерево міцне корінням, а людина — працею.

ЗИМОВИЙ РАНОК
Дрімає білий ліс,
мов чарами повитий,
а місяць із небес алмази сипле скрізь
і сяйвом облива зимові сніжні квіти...
Дрімає білий ліс.
А між кущами зайчики маленькі
вже гулянки веселі почали
і в'ються у танку,
неначе пух легенький,
у тихім морі мли.
І сиві хмароньки
у небесах дивують,*
як гарно зайчики
ведуть свої танки,
і бачить ліс крізь сон,
як зайчики танцюють,
і шепче їм казки...
Максим Рильський

Дивують — тут: дивуються.

     Які картини змальовано у вірші? Якими словами передано казковість зображеного?
Знайди у вірші порівняння. З якою метою їх ужито? Яку інтонацію і темп читання підказують виділені рядки? Вивчи вірш напам'ять.

ЛІСОВА КНИГА
Весь ліс у білій ризі*,

але нерівний сніг:

по нім, як знаки в книзі,

сліди звіриних ніг.
Ніхто з людей у лісі

сюди вночі не йде.

Хто ж біг по цім узліссі?

Куди цей слід веде?

То лиса хитрі кроки,

в село він, певно, біг...
 
Там вовчі лапи стали,

там вивірки* сліди

і зайчиків, що мчали,

напевно, від біди...
Тут кожного звіряти

пригода, втеча, бій,—

зумій лиш прочитати

у книзі лісовій.
Леонід Полтава
 
Риза — тут: парадний одяг. Вивірка — білка.

     Чому ліс порівнюється у вірші з книгою? Хто може її прочитати?

Прислів'я
Ліс — не школа, а всіх навчає.

ТРИ ЛИЖНІ
Хочеш — вір, а хочеш — ні,

ми проклали три лижні

у глухий зимовий ліс —

в царство кленів і беріз.

Перша звивиста лижня

другу й третю обганя.

То Левко для диких кіз

сіна в'язочку повіз.

А по другій по лижні

мчати випало мені.

Прихопив я для зайців

і капусти, й пагінців.

Третя — Грицева лижня,

перші дві наздоганя.

Серед глоду і ялиць...

Постривай, а де ж це Гриць?
—    Ей,— гукнули ми.— Агов!
—    ...ов — лиш відгомін пішов.
А тим часом спритний Гриць
годував з руки синиць.
Вадим Скомаровський

      Перекажи зміст вірша своїми словами. Якими ти уявляєш хлопчиків?
      Читаючи вголос, передай розповідну, пояснювальну і запитальну інтонації.

ЛИСТ ДО ПТАХІВ
Як живеться вам,
птахи,
на гребінчиках дахів?
На вітрах зимових,
лютих,
ви не мерзнете,
птахи?

Залітайте-но

до мене,

поговоримо в теплі,
чаю вип'ємо
з варенням

та з'їмо духмяний хліб.
Ви розкажете мені

про життя
в височині,

навчите мене
літати і виспівувать
пісні.
Ну, а я
казок навчу вас —
буду вам
щодня читати,
хай улітку вас почують
ваші славні
пташенята.

Так і будемо стрічатись
ми щовечора.

А коли весна настане —
защебечемо!

Анатолій Костецький

       Як ти думаєш, чому поет написав цей лист? Про що у ньому йдеться? До чого нас має спонукати цей твір? Підготуйся прочитати вірш вголос: зверни увагу на розділові знаки і межі речень. Які рядки прочитаєш співчутливо, а які — заохочувально?
      Чи уважно ній читав?
З яких творів ці рядки: Сестра нарвала ягід шипшини та
горобини, сіла на пеньочку й давай собі намисто низати;
Добрий вечір, Матусю!; Де ж воно все поділося?
Назви вірші, у яких зображено природу, що дрімає.
      Хто написав про здивовані квіти?
      Пригадай, коли степ, наче море, а коли, мов перина.