Скільки б іграшок, книжок, розваг у тебе не було, без справжнього друга? Без нього сумно і нецікаво, це тільки з другом можна поділитися радістю, смутком, поговорити про все, що тебе цікавить, весело погратися... Але виявляється, не така це проста справа — дружити.
У цій темі ти прочитаєш вірші, оповідання, казки, яких розповідається про роздуми, переживання, вчинки твоїх ровесників.
* * *
Вірші Анатолія Костецького тобі вже знайомі.
Про що пише поет? Про те, як дружать діти, як навчаються, що люблять, про що мріють... У його віршах відчувається щирість і бажання змінити світ на краще. Читаючи вірші, звертай увагу, які почуття їй передають, до чого поет закликає читачів.

БУВАЄ ВСЕ...
На світі

все буває:

і сніг,
і дощ,
і вітер.
Буває злива навіть

тоді, як сонце світить.

Буває, втратять колір

всі квіти у саду...

Лиш не бува ніколи,
щоб друг
тебе
забув.
А як забуде раптом

тебе твій друг — то що ж:

ніякий він не справжній,

а просто так
— ніщо!..
Анатолій Костецький

     Читаючи, зверни увагу на будову вірша. Після яких рядків треба робити коротку паузу, а після яких — довгу? На яких словах в останньому реченні треба зробити логічний наголос? Вивчи вірш напам'ять.
Поміркуйте разом над словами поета Лиш не бува ніколи, щоб друг тебе забув. Чи погоджуєтесь ви з ними?

КРАЩЕ — З ДРУЗЯМИ РАЗОМ!
Чи вірте,

чи не вірте —

найкраще на санчатах

зимовим днем
із гірки удвох із другом
мчати.
Це — здорово! Повірте!..
Свистить у вухах вітер,

і сонце вам сміється,

і всім навкруг
здається, що ви удвох —
всесильні, єдині,
цільні,
спільні.
Та що там говорити,

візьміть —
і перевірте!..
От вчора ми удвох
з Юрком,
моїм найкращим другом,

на санках їздили разом,

ще й так — аж свист у вухах!
Мчимо — і весело обом:
йому,
й мені,
і нам разом!..
Аж раптом бачимо —
Славко,
стоїть один,
без санок.
— Мерщій до нас! —

гукнув Юрко.—

Кататимешся
з нами!
А той — мовчить,
такий дивак.
Не вірить, мабуть,
що «за так»

ми візьмемо —
повірте! —

його на нашу гірку.
Ні, не забули
ми з Юрком,
як влітку хизувався
велосипедом
цей Славко —
і сам-один катався.
Давно він, мабуть,
сам-один
кататись
призвичаївсь.
Не розуміє, мабуть, він,
як гарно
з другом
мчати!
Забув
хлопчачу дружбу -
і от йому —
сутужно
Та є вона! Та є вона!

Для друзів це — не дивина:

коли тобі
сутужно —

прийде на поміч
дружба!..
І от —
та що там говорить! —
Славко
уже до нас
біжить, летить
на нашу гірку!

Не вірите?
Повірте!

Ще й санки знизу
нам обом притяг!

А був — ледащо!..
Він зрозумів:

усім разом кататись
значно краще!
Анатолій Костецький
 

       Якими словами розпочинається вірш? Про які почуття розповідає хлопчик?
Наведи рядки, що передають захоплення друзів катанням
Чому Славко забув хлоп'ячу дружбу? Як друзі його «перс
виховали»?
Попрацюйте   разом!Знайдіть слова, у яких виражено головну думку вірша.
       Пофантазуйте! Розкажіть, якими ви уявляєте хлопчиків, де вони живуть, що з ними могло трапитися далі.
       Уявіть, що маєте створити мультфільм за цим віршем. Які події та у якій послідовності мають бути у ньому зображені
 
СЛОВНИК СЛАВКА
Славко:
—    Нехай!..
Попроси його:
—    Змінися! —
Засміється він:
—    Дурниці!..
—    Ну його!
—    Пусте!
—    Дарма! —
в нього
інших слів
нема...
У Славка —

словник незвичний,

він його
з дитинства вивчив,

і з тих пір для всіх часів

він вживав десяток слів.
Запитай його про справи —

він махне рукою:
—    Зайве!
Що ж,
з подібними
словами
Славі
буде важко
з нами.
Врешті-решт

знайомі й друзі

скажуть теж йому:
—    Байдуже! —
як про щось
попросить він.
—    Залишайся
сам-один<u</u>.
 
Попрацюйте    разом!   Виберіть слова із «словника» головного героя. Про що вони свідчать? Яка небезпека чатує на Славка? Яку інтонацію читання підказують виділені слова? Поміркуйте   разом! Які слова слід частіше вживати, щоб спілкування приносило задоволення?
* * *
В оповіданнях Василя Сухомлинського розповідається про такі випадки зі шкільного життя, коли у начебто звичайних ситуаціях розкриваються невідомі досі риси характеру дітей. Прочитай і поміркуй, що схвалює, а що засуджує автор.

ЯК ПАВЛИК СПИСАВ У ЗІНИ ЗАДАЧУ
Павлик був стурбований. Дома він сидів над зада-чею й не міг розв'язати. Тож до школи Павлик прийшов зарано, щоб у когось її списати. Бо працювати сам не любив.
Ось прийшла Зіна. Вона добре вміла розв'язувати задачі. Павлик й питає:
На скільки питань задача?
—    На  троє,—  відповідає  Зіна.—  А хіба  ти  не
розв'язав?
—    Не вийшла... Дай списати...
—    Ой, Павлику, чого ж ти сам не хочеш працювати? — питає Зіна.
Але таки дала йому свій зошит.
Павлик став списувати. Одна дія, друга, ось уже третя, а в третій дії він помітив у Зіни помилку. Там, де треба було написати 23, вона написала 32.
У своєму зошиті Павлик написав правильно, а Зіні не сказав, що в неї помилка.
Учителька зібрала зошити, щоб перевірити. Наступного дня їх і принесла.
—    У Павлика  «п'ять»*,— сказала вчителька.—
Молодець, Павлику, добре попрацював над задачею.
А в тебе, Зіно,— «чотири». Помилку зробила...
Зіна поблідла. Вона глянула на Павлика. Павлик почервонів і похнюпив голову.
Василь Сухомлинський

«П'ять» — тут: найвища оцінка.
Чи знайома тобі ситуація, описана в оповіданні?
Які риси характеру Павлика виявились у його вчинку?

Поміркуйте   разом!   Як далі можуть скластисястосунки Зіни й Павлика?
Розіграйте сценку за прочитаним.

НАЙКРАЩА ЛІНІЙКА
Микола й Роман сидять за однією партою. У Миколи за письмові роботи завжди найкращі оцінки, а в Романа — погані.
Ось і сьогодні роздала вчителька зошити з тим диктантом, що вчора писали. У Миколи найвища оцінка, а в Романа ніякої, бо забагато помилок. Написала вчителька: «Треба краще працювати».
Засумував Роман.
Після уроку мови пішли діти в майстерню. Там був урок ручної праці. Кожному учневі вчитель дав дощечку й загадав зробити лінійку.
Микола й Роман працювали поруч. У Миколи вийшла лінійка крива, кострубата. А в Романа — рівна, гладенька, гарна.
Учитель сказав:
—    У  Романа  лінійка  найкраща.   Йому  ставлю найвищу оцінку. А тобі, Миколо, ніякої не можу поставити. Треба краще працювати.
Засумував Микола.
Закінчився урок. Роман просить учителя:
—    Дайте мені ту лінійку, що я зробив.
—    Бери,— дозволив учитель.
Роман взяв лінійку, приніс її в клас і поклав на парту, поруч із зошитом, у якому за диктант немає ніякої оцінки.
За Василем Сухомлинським

Поміркуйте  разом! Які здібності виявили Микола і Роман? Як і чому у хлопчиків змінювався настрій? Чи переживали ви подібні почуття?
Бажаю вам ніколи не втрачати віри у свої сили!

Веселі вірші

БАЗІКА
Будував Базіка дім —

сім дверей і вікон сім.
Торохтій допомагав:

язиком дошки тесав.
Метушився Пустомеля:
—    Скоро будуть стіни й стеля!
І Патякало не плакав:
—    Я усе покрию лаком.
Балакуха щебетала,

нахвалялась, обіцяла

для гостей спекти в печі

пиріжки і калачі.
В дім без вікон і дверей

Талалай скликав гостей.
На гостину гості йшли, але...

дому не знайшли,

ані даху, ні стіни...

Ось такі балакуни!
Оксана Сенатович

    Як імена дійових осіб пов'язані з їхніми вчинками? Поміркуй, які рядки треба читати глузливо, а які повчально.
 
ВИСТУПАЙЧЕНКО
Виступайченко Панас

завжди виступає.

А для чого? В котрий раз?

Сам того не знає.
А рука його, рука,—

мов крило у вітряка.

А язик — ой леле! —

лопотить та меле!
Захлинається, кричить

і веде до того,

як в порожнє перелить

воду із пустого.
Може, є і серед вас

Виступайченко Панас?

Ви йому, братове,

не давайте слова!
Грицько Бойко

ОБІЦЯЛЬНИК

Митрофанка в школі й дома
Обіцяльником звемо ми.

Та і як його не звать?

Любить хлопець обіцять.
Тільки те, що обіцяє,

він одразу ж забуває...
Всі сміються з Митрофанка:

— На наступних зборах ланки,

коли будеш виступать, обіцяй...

не  обіцять!
Грицько Бойко

      Який зв'язок між вчинками хлопчиків і назвами віршів «Виступайченко» та «Обіцяльник»? Від чого нас застерігає поет? Прочитай вірші так, щоб відчувалося твоє ставлення до героїв.
Прочитай і вивчи мирилки. У спілкуванні завжди прагни згоди, уникай образ.

МИРИЛКИ
Мирилка летіла, на плече сіла,
сказала тихенько:
— Миріться швиденько!
* * *
Ти — не ворог, я — не ворог.   
Нам сваритись просто сором.

Помирились, помирились,

щоб ніколи не сварились.
* * *
Ти не плач, не плач, не плач

і скоріш мені пробач,

і на мене ти не сердься,

бо у тебе добре серце.

Будемо завжди дружити

і ніколи не сваритись!
Варвара Гринько
 
Прислів'я
Нових друзів наживай, а старих не забувай. Все добре переймай, а злого уникай.
* * *
      Цю казку написала для своїх учнів письменниця Марія Чумарна.  Вона живе у Львові,  працює у школі. Учні цієї школи складають казки, вірші, які потім друкують у власній газеті.
Сподіваюся, що ця казка сподобається і тобі.

КАЗКА ПРО ДРУГА
Ви знаєте, як непросто знайти друга. Люди дуже часто називають один одного друзями: скажімо, хтось поділився з тобою цукерками чи зіграв у якусь цікаву гру — і ти вже радієш, що у тебе є друг. А завтра приятелеві захочеться піти в гості до когось іншого, він забуде, що обіцяв тобі зустрітися аби разом кудись піти. І ти вже зовсім самотній...
Сьогодні зі мною так повівся мій однокласник Сашко. Я увесь вечір просидів за комп'ютером, граючи у свою улюблену гру: це була гра про космічні подорожі з другом. З комп'ютерним другом, котрий потрапляє з тобою на іншу планету.
Мій друг Компутик — дуже розумний і винахідливий. Він має спеціальні фотопристрої, котрі вловлюють наближення стороннього предмета, в нього є свій власний маленький космічний корабель, котрий він може збільшувати до потрібних розмірів аби повернутись на Землю. Він уміє добре стрибати, залазити у всі шпарки, все чути і все бачити. Я намагаюсь встигати за ним, щоб не вийти з гри.
Але коли ми з Компутиком подолали всі перешкоди і опинилися на найвищій горі планети Тайн, я раптом знову згадав про Сашка — і мені стало сумно.
Компутик весь час стрибав, бігав, щось оглядав, вимірював, а я сидів і роздивлявся планету Тайн. Вона була дуже красива: рожеве небо із золотистими марками низько пливло над золотими і срібними річками. Червоні дерева майже закривали високі трикутні споруди, що були схожі на єгипетські піраміди, це були міста жителів планети Тайн. Самі жителі були невидимими: ми з Компутиком докладали чимало зусиль, аби не попастися їм в руки. Звірів на планеті и теж не бачили, хоча Компутик дослідив, що вони ивуть у підземеллях.
Сидячи на горі, я раптом відчув, що мені не хочеться більше оглядати чужу планету. Я згадував, як влітку ми з Сашком ходили на рибалку, каталися на моторному човні. Сашко навчив мене пірнати, і ми ловлювали із дна річки красиві камінці. А потім бували з них на піску фортецю. Сьогодні ми збиралися разом збудувати нове місто з конструктора «Лего». сам його придумав і намалював. А ще Сашко допомагав мені виконувати домашні завдання з математики.
Цікаво, як між собою спілкуються ці невидимі істоти? Чи вміють вони сміятися, плакати, розказувати шві історії? Чи у них є друзі? Раптом я побачив, що Компутик сигналізує мені на своєму маленькому рані: «Ти повинен рухатися далі, бо вийдеш із гри  і лишишся на планеті Тайн!»
Компутику, чому ти не вмієш розмовляти? Чому не привертаєш уваги на те, що я сиджу і нудьгую, що мені сім не хочеться продовжувати гру? Ще вчора я виділявся перед своїми однокласниками: «Мені з вами зовсім не цікаво! У мене є друг Компутик — я можу  по всьому світу подорожувати!»

Куди потрапив хлопчик? Як виглядала планета Тайн? Над чим замислився герой? Що його тривожило?

* * *
Раптом екранчик погас — разом із Компутиком. Я лишився сам на чужій планеті! Мені стало страшно. Я дивився на краєвид довкола — і відчував, як від страху почали холонути руки і ноги. Тепер мені ніхто допоможе!
Напевно, я просидів дуже довго, бо колір неба зовсім змінився: воно стало фіолетовим, дерева і міста засвітилися ніжним рожевим світлом. Я не знав, чи це була ніч, чи день. Але мені стало тепло. Здавалось, що хтось поклав на плечі якесь покривало. Високо вгорі світила велика різнокольорова зірка. Я почав уважно її розглядати — і раптом упізнав: це була наша планета Земля! Зовсім така, як глобус у моїй кімнаті. Вона була так близько і так далеко!
Я знову згадав про Сашка і про те, що тато й мама будуть дуже хвилюватися, якщо я не повернусь додому. Але вони не знатимуть, де мене шукати. Напевно, Компутик знає, як мене повернути додому, але він сам не здогадається це зробити. Він же не людина. Йому байдуже, що мене нема поруч. Він грає у свою гру. А Сашко, напевно, вже вдома,— готується до уроків або дивиться телевізор. Я розповів би йому, які цікаві тут будинки, які незвичайні дерева і рослини. Ми разом намалювали б жителів планети, хоча я їх і не бачив.
Мій друг дуже гарно малює різних фантастичних істот. А головне — він уміє мене слухати і сам розповідає безліч цікавих історій, які вичитує в книжках. І, напевно, він би знайшов мене, якби знав, що трапилося!
Я поринув у свої думки — і раптом мені здалось, що хтось мене уважно слухає. Наче я комусь розповідаю про себе, а він мені щось підказує. Я оглянувся довкола. І несподівано виразно почув чийсь тихий голос: «Ти вважаєш, що твій друг може тобі допомогти? То скажи йому про це!» «Як я можу сказати щось Сашкові, коли він так далеко?» «Зовсім не далеко: ти ж увесь час про нього думаєш. Пошли йому свою думку!»
Я встав і почав здивовано оглядатися довкола. Це, напевно, був невидимий інопланетянин.
«Це планета Тайн,— знову почувся голос.— Тут кожен може дізнатися щось про самого себе. Сьогодні ти дізнався, що для тебе не просто важливо грати в гру чи робити якусь роботу,— ти хочеш, аби тебе розуміли, слухали, цінували. Це може тільки уважне любляче серце. Може, для твого Сашка це теж важливо? Може, ти не завжди буваєш уважним до свого друга?»
«Чи був я уважним до свого друга?» — подумав я. Не завжди... Сашко тиждень прохворів, а я дивився вдома мультики. Мені не подобається, коли Сашка хвалить вчителька, бо він добре вчиться, а мені робить зауваження. Я ображаюсь на нього, коли він не дає списувати домашнє завдання, а пропонує його виконувати разом. І я завжди сам граюся з Компутиком — не хочеться, аби Сашко переграв мене.
Напевно, щоб мати друга, треба вміти самому бути другом. Мені стало так прикро за самого себе, що я подумав: «Ну і нехай, нехай я залишусь на цій планеті». [ розплакався. А потім заснув.
Хтось розбудив мене,— і яким було моє здивування, шли я побачив над собою маму! Світило сонце, я лежав У своєму ліжку.
«Вставай, бо проспиш перший урок, соню!» По дорозі до школи я забіг до Сашка. Він саме виходив з під'їзду.
— Класна в тебе гра! — сказав мій друг.— Я вчора заходив, а тебе не було. На екрані твого комп'ютера світився напис: «Натисніть клавішу, щоб продовжні гру». Я натиснув — і побачив тебе на якійсь планеті А цей Компутик весь час давав команду: «Натисніть клавішу, щоб продовжити гру!» Я будував якийсь космічний корабель, садовив тебе в нього, а потім керував польотом, щоб повернути на Землю. У тебе в рука була якась блискуча кулька з написом «Таємниця». Т її привіз із собою на Землю. До речі, а де ти був? Коли я закінчив гру, твоя мама сказала, що ти вже спиш. Я не помітив, коли ти прийшов.
«Оце так дива!»— подумав я.
—    Сашко, я тобі все розповім! Давай сьогодні разом зіграємо!
—    Давай, тільки не сьогодні, бо ми з батьками їдемо в гості до бабусі.
—    Добре, коли ти зможеш! — сказав я Сашкові.
На уроках я був уважним і спокійним. Мені здавалось, що переді мною на парті лежить невидима сяюча кулька з написом «Таємниця».
Марія Чумарна

у Підземеллях, спеціальні фотопристрої, інопланетянин.

     Які пригоди описано у другій частині? Знайди і прочитай роздуми хлопчика. Які слова у його міркуваннях тебе вразили? Що звучить як порада-застереження? Підготуйся вдома переказати казку так, ніби ти став учасником подій.
Поміркуйте разом! Скільки дійових осіб у казці? Яким ви уявляєте оповідача? Як він повернувся на Землю? Як ви вважаєте, що в казці фантастичне, а що — реальне? Як ви зрозуміли, хто справжній друг хлопчика?

МИ РОЗБИЛИ СКЛЯНКУ З ЧАЄМ
—    Ти розбив!
—    Ні, ти розбила!
—    Ти штовхнув!
—    А ти впустила!
—    Ти тюхтій.
—    А ти незграба.
—    Баобаб!
—    Ти баобаба!
Вже школярка
наче хмарка —
очі повні сліз.
Школярка дмухає
на пальчик свій.
—    Обпекла?
—    А ти радій!
Та школярик посмутнів:
—    Я... ти вибач, не хотів,
я штовхнув.
—    А я впустила.
—    Я розбив.
—    Це я розбила.
Оксана Сенатович

       Як побудовано вірш?
       Підготуйся прочитати вірш вголос. Який настрій слід передати?
       Чому у співрозмовників змінилось ставлення один до одного?
       Твори яких жанрів ти прочитав? Назви авторів віршів.
       Хто написав «Казку про друга»? На якій планеті побували герой цієї казки?
       З яких творів ці речення: Бо працювати сам не любив,
       Пошли йому свою думку?
       Які мирилки ти запам'ятав? Хто їх автор?