ОДНАКОВО ДУМАЮТЬ
—    Як ти гадаєш, Павлику, є люди, які думають зовсім однаково?
—    Звичайно, є! От хоча б у нашому класі Микола Семен. Адже їхні твори подібні один до одного, як дві краплі води.

КУДИ ПОСПІШАТИ
—    Швидше збирайся, а то запізнишся в школу,— каже мама синові.
—    Ні, мамо, школа відчинена цілий день!

ЩО БУЛО ДО ТЕЛЕВІЗОРА?
—    Татусю, що мали люди до того, як був винайдений телевізор?
—    Тишу та спокій.

ХТО ЧИМ ХВАЛИТЬСЯ
В третім класі до дзвінка суперечка йшла така:
—    Починаю я завжди першим перекличку!
—    А я першим на труді вистругав поличку!
—    А я першим весь урок руку піднімаю!
—    А я першим... на дзвінок з класу вибігаю!
Грицько Бойко

  
      Попрацюйте   разом!    Прочитайте вірш в особах, передаючи інтонацією його гумористичний характер.

 

МАЛЮЮ СОНЦЕ
Стоїть зима. Кипить зима.

Як мур, моє віконце.
 На весну й натяку нема,
і я малюю сонце.
Красивим вийшло сонце те:

сміються очі сині,
юрить волосся золоте,
і ніс у ластовинні,
Іще червоним я мазнув —
сонце аж палає.
Мороз у шибку зазирнув.
- Ану облиш! —
гукає.—
Малюй мене, лише мене,
Бо я владар віднині,
Тож славить царство крижане
Довік усі повинні.—

сонце справжнє морг мені:
- Не бійся, хай поскаче,
Ось я пригрію навесні,
І він тоді заплаче.
Малюй усе, що любиш ти,
Що радувати може.—
І на малюнок зирк:— Гляди,
А здорово я схоже!
Петро Бондарчук

       Як ти думаєш, чому саме сонце малює хлопчик? А що  любиш малювати ти?
З якою інтонацією треба читати слова мороза? А сонця? Яке значення передають вислови: кипить зима; горить волосся золоте*?
       Пофантазуйте! Придумайте казку, в якій діють сонце, мороз і птахи.
 
       Далі ти прочитаєш оповідання відомого українського письменника-гумориста Остапа Вишні (1889—1956, справжнє ім'я — Павло Михайлович Губенко). Чому гумориста? Бо він писав твори про смішні випадки, кумедні пригоди. Письменник багато розповідав і про спілкування людини з природою, з улюбленими тваринами.

ВЕСЕЛІ АРТИСТИ
—    Ку-ку-рі-ку!
Таким веселим викриком зустрічає свого вчителя й друга циркового артиста-коміка Едуарда Середу його учень і товариш по роботі Петька.
Петька, почувши голос Едуарда Йосиповича, б'є крильми, кукурікає і біжить-летить до свого хазяїна-учителя. Хазяїн ласкаво вітається з Петькою:
—    Здрастуй, Петю!
—    Ко-ко-ко-ко! — сокорить Петька і дивиться артистові в руки, бо Петя знає, що йому зараз дадуть чогось смачного: крихти з булки, грудочку цукру або жменьку добірної пшениці. Петька, дзьобаючи зерно, кличе своїх подруг — білявеньку й сіреньку курочок:
—    Ко-ко-ко!
Курочки підбігають, Петька і їх частує крихтами з булки або пшеничним зерном.
Едуард Середа, Петьчин друг і хазяїн, дуже весела людина. Він розмовляє з Петькою, мов із людиною, лоскоче Петьку, смикає його за червону борідку. Петька удає, що він дуже сердиться, і намагається клюнути хазяїна в руку.
Едуард Йосипович заспокоює Петю:
—    Не гнівайся, Петю! Давай краще попрацюємо!
—    Ко-ко-ко-ко! — відповідає Петька. Артист бере звичайнісінькі  граблі,   Петька  стрибає  на  граблі, вмощується на них:
—    Ко-ко-ко-ко! Готовий!
І починається циркова вистава...
Артист балансує* граблями з Петькою на руці, на голові, на підборідді.... Петька сидить на граблях, як справжній артист, і не ворухнеться... Тільки на непомітний знак Едуарда Йосиповича він б'є крильми вітає «глядачів»:
— Ку-ку-рі-ку!
Так щодня репетирує з Петькою артист державного цирку Едуард Середа. А ввечері Петька це все проробляє цирковій арені... І ні бравурна* музика, ні сліпуче світло, ні оплески захоплених глядачів — дітей і дорослих не лякають Петьку-артиста. Він своє діло знає добре!
Петька-артист дуже здібний і талановитий. Придбав о собі Едуард Середа у місті Куйбишеві, на Волзі.
Петька тоді був манюсіньким, пухнастим курчатком,— він тільки-но вилупився з яєчка в інкубаторі.
В Едуарда Середи був тоді другий півень, з яким він працював у цирку, але він помер. Велике горе для артиста втратити вченого звіра чи птицю.
Почав Едуард Середа вчити молодого півника Петь-ку. Молодий півник виявився дуже здібним і вже через вісімнадцять днів виступив з хазяїном на виставі. І ні разу не помилився... Це дуже короткий строк для навчання птиці і взагалі звіра...
З того часу Петька та Едуард Йосипович разом працюють і міцно один одного люблять. А їх обох люблять циркові глядачі — і великі, і маленькі.
—    Крошка! Аллє!
На арену цирку вискакує величезний чорно-рябий собака Крошка... Артист падає на арену, перекидається, як по-цирковому кажуть,— робить кульбіти, а Крошка перестрибує через артиста. Музика грає скажений галоп, на арені вертиться якийсь клубок із собаки й артиста.
Хто такий Крошка? Крошка народився на Кавказі, артистові його подарували в Тбілісі. Батько Крошки — мисливський собака з породи пойнтерів, а мати — знаменитої на Кавказі породи так званих кавказьких вівчарів, вірних друзів гірських чабанів. Вівчарі прекрасні сторожі овечих отар, вони не підпускають до овець ні чужої людини, ні звіра...
Не судилося, як бачите, Крошці ні полювати, як батько, ні стерегти овець, як мати,— вийшов із Крошки прекрасний цирковий артист.
—    Крошка, аллє! — Крошка підбігає до артиста.
—    Скажи — «мама»! —Крошка дивиться на хазяїна.
—    Ну, ну, швидше! Скажи — «мама»! — Крошка
виразно вимовляє: «Ма-ма!»
За це Крошка одержує цукор від хазяїна-артиста і гучні оплески від глядачів...
Крошка дуже різнохарактерний артист: він грає з Едуардом Йосиповичем у м'яча, він підбігає до телефону, бере телефонну трубку і викликає хазяїна.
—    Гав! Гав! Гав! — Дзвонять! Просять до теле-фону!
Крошка — талановитий математик: він рахує, додає, віднімає, множить і ділить до десяти.
—    Крошка! Скільки буде чотири та два? Крошка відповідає:
—    Гав! Гав! Гав! Гав! Гав! Гав! — Шість!
А як хтось із глядачів дає задачу на числа більші, як стоять, тоді Крошка стає на задні лапи і щось ніби юрить на вухо хазяїнові.
—    Що Крошка говорить? — цікавляться глядачі.
—    Крошка говорить, чи той, хто запитує, сам знає, скільки буде тринадцять та дванадцять?
А. як чудесно Крошка удає, як школяр, якому не хочеться йти до школи, валяється в ліжку вранці і як сердиться, коли мама його будить:
—    Вставай! Пора до школи!
брошка валяється-перевертається на килимі, стогне, сито гарчить і гавкає:
—    Не хочу, мовляв, уставать, іти в школу! Хочу
тать, у ліжку поваляться...
Срошка — прекрасний жонглер... »ін дуже веселий пес, чудесно грається з Лялькою ленькою чорненькою Чітою. Чіта— теж циркова артистка: вона вміє стояти на двох і на одній передній лапі вниз головою на долоні в Едуарда Йосиповича, отепний і веселий цирковий артист Едуард Середа! Веселі і талановиті його друзі: Лялька, Крошка, Чіта,  й Петька!
За Остапом Вишнею

Циркового, сокорить, дзьобаючи, звичайнісінькі, манюсіньким, кульбіти, пойнтерів, різнохарактерний.
балансує — зберігає рівновагу, роблячи відповідні ухи.
Бравурний — гучний, веселий.

     Що нового ти дізнався з оповідання? Який «артист» тебе найбільше зацікавив?
Як спілкується Едуард Середа зі своїми друзями?
     Прочитай виразно оповідання, дібравши відповідну інтонацію. Зверни увагу на розділові знаки і слова автора. Які твори про артистів-тварин тобі відомі? Підготуй про це розповідь.
 
Вечірній час...
Метелиця мете.
Вітрисько дме

в шибки та у причілок ...
Татусь читає,
мама щось плете,—
зима для хлібороба — відпочинок.
Під завірюхи нескінченний спів

вмикаєм телевізор — я і тато,—

і на екрані «Танець лебедів»

танцюють молоденькі лебедята.
Я музику сполохати боюсь,

вона прекрасна, ніби дивне диво.

Заслухавсь, зачарований, татусь,

і мама посміхається мрійливо...
Шкода, не чує музики-краси,

не бачить лебедят сестра Оленка:

вона у нас завжди у ці часи вже міцно спить,

бо зовсім ще маленька.

Лідія Компанієць Іричілок

       3 яким почуттям хлопчик розповідає про свою сім'ю?
Прочитай рядки, що найвиразніше передають його ставлення до рідних. Читаючи вірш уголос, спробуй передати настрій твору, дібравши відповідну інтонацію.

«КАНІКУЛИ! КАНІКУЛИ! ВЕСЕЛАЯ ПОРА!»
І справді, зимові канікули — весела пора: Новий рік, ялинка, санки й ковзани, кіно, цікаві вистави в театрах і море вільного часу — майже два тижні! І звідки взялися канікули і скільки їм років? Слово канікули, можна сказати, зоряного походження, іка зірка — Сіріус. Латинська її назва — Канікула. зірка із сузір'я Пса, а пес у латинській мові — іс, звідси і Канікула. Сонце у сузір'ї Пса перебуває з 22 липня по 23 серпня. У цей час у Римі починалася нестерпна спека, і всі школи змушені були переривати заняття. Згодом цей час став постійною узаконеною перервою шкільних занять у різних країнах.
Коли б вас запитали: «Ану пригадайте, чим пахнуть зимові канікули?», ви б сказали: «Ялинкою!» І справді, зимові канікули — це запах хвої у кожному домі і навіть на вулиці, це запах бенгальських вогнів і свічок, запах апельсинів і мандаринів.
Першу ялинку прикрасили у Франції чотири століття тому. А вже далі вона поступово завойовувала все нові й нові землі.
Новий рік — дуже давнє свято, тому в кожного народу поступово складалися свої звичаї відзначати його. У нашого народу був звичай посипати один одного зерном, бажаючи цим щедрого врожаю й доброго здоров'я. А оскільки Новий рік — це велике свято, то обов'язково у кожного народу мали бути і святкові страви. Наші предки готували їх з того, що їм давала матінка-природа. Нива давала пироги, вареники, кашу з пшеничного зерна, ліс давав гриби, річки й озера — рибу.
Так само було і в інших народів: у чехів, наприклад, на новорічному столі обов'язково мав бути короп. Ця риба відома людям давно. Назва її походить з давньої німецької мови. Ласують нею усі народи Європи — і на свята, і в будні.
Окрасою новорічного столу в американців вважається індик. І не дивно: адже індик, хоч за назвою «індієць», за походженням — американець. Чому так? Зараз довідаєтесь.
В Америці індиків приручили ще задовго до появи там європейських переселенців. Тому місце на святковому столі в Америці індики займають «законно». В українську мову це слово прийшло на початку минулого століття.
У наш час бажані гості на новорічному столі, на ялинці і в подарунках — апельсини і мандарини. Для наших країв вони — чужинці.
Батьківщина апельсинів — Південний Китай. Порту-гальці завезли їх у XV столітті в Європу. В XVI столітті ди апельсинового дерева вже були відомі і в Росії. %и їх привозили з Голландії, а голландці до себе — з гаю. З Голландії прийшла до нас і назва цих плодів: апельсин — це складне слово, яке утворене з двох простих слів: аппель — «яблуко» і Сіна — «Китай». В українській мові апельсин має ще одну назву — помаранча. Це італійське слово складене з двох слів: італійського помо — «яблуко» і перського оранж — анжевий колір», — так італійці називали апельсин. ІТАЛІЙЦІ ж словом помаранча називають не всі апельсини, а тільки один їх сорт — гіркі апельсини. Мандарини з'явилися в Європі значно пізніше, ніж апельсини,— лише в XIX столітті. На їх батьківщині { Японії та в Китаї — їх вирощували здавна. В португальській мові є слово мандар — „наказувати”, «розпоряджатися». Португальці мали в Китаї теорії — колонії. Цими землями управляли місцеві китайські чиновники, яких португальці називали мандарин» — «той, хто наказує». Про цю назву і про цих мандаринів — вищих чиновників Китаю — {далися в Європі. А коли на базарах європейських г з'явилися у продажу плоди, якими начебто ласували китайські мандарини, їх, ці плоди, теж стали називати мандаринами — «мандаринськими апельсинами».

За Аллою Коваль

Сузір'я, узаконеною, бенгальських, чужинці, апельсиновою, розпоряджатися.

    Назви слова, походження яких пояснюється у тексті. Що з наведеного у творі тобі було відомо, а що виявилося новим?
Звичаї яких народів згадуються у тексті?
Поміркуйте    разом! Який жанр цього твору?
Доведіть свою думку.
Перевірте за текстом, чи правильно наведено речення:
А оскільки Новий рік — це свято, то у кожного народу
мали бути і святкові страви; Окрасою новорічного столу
в американців є індик.
Які твори Алли Коваль ви читали раніше?
 
ЩО РОЗПОВІЛИ МАСКИ...
Учні сусідньої школи запросили мене на святкування Нового року.
У спортивній залі мене вразила розкішна красуня-ялинка. Вона сяяла електричними вогнями, була вбрана яскравими іграшками.
—    Молодці! Як чудово ви її прикрасили!  - вигукнув я захоплено.
—    То не ми... то дядечки й тітоньки з бюро добрих
послуг так постаралися! — погасила моє захоплення
кумедна заяча маска, що спритно пробігла неподалік.
Ну гаразд, думаю, діти ще маленькі, не все їм під силу, а от маски вони, напевно, самі зробили.
—    Маско,  маско! Хто тебе зробив? — цікавлюся
вовчої маски.
—    Мене ніхто не робив! Я в магазині куплена!
—    А Дід Мороз і Снігуронька звідки взялися?
—    То наші шефи-старшокласники. Вони зобов'язані нас розважати! — пояснила ведмежа маска.
Я підійшов до ялинки й запитав у масок, що тісно оточили новорічну красуню:
—    Любі дітки! Що б ви хотіли побажати собі у новому році?
—    Щоб вчителі не ставили поганих оцінок!
—    Щоб довшими були перерви!
—    Щоб менше було уроків!
—    Щоб батьки не сварили!
—    Гаразд, а зараз покажіть мені свої здібності: прочитайте вірші,  поспіваймо пісень! — запропонував господарям свята.
—    Але ж ми не готувалися до цього! — вигукнула котяча маска.— Кому потрібна наша самодіяльність, що батьки до нас запросили справжніх артистів? От й вони й розважають...
Я нахилився до хитрої лисиччиної маски й запитав:
—    Лиско, поясни, будь ласка, для чого ви тут зібралися?
—    Як це — для чого? — здивувалася маска, шморгнувши простудженим носом.— Ми тут зібралися для того, щоб одержати свої ПО-ДА-РУН-КИ!
Як тільки на ялинці пригасли яскраві вогні, я непомітно зник за дверима. Зовсім невесело було мені цього новорічного вечора. Може, тому, що я був без новорічної маски? Під нею, кажуть, можна приховати пише справжнє обличчя, але й багато чого іншого.
Ігор Січовик

     З ким розмовляв автор?
Що його розчарувало? Чи поділяєш ти його почуття? А як ти готуєшся до новорічного свята?
Бажаю тобі не лише чекати на радість, а й дарувати її іншим!
 
НОВОРІЧНА ПРИГОДА
В нашу хату зайшов уночі
Дід Мороз із мішком на плечі
і говорить: «Із темних дібров
я до вас дуже довго ішов...»
А мене бере сумнів чогось:
хто насправді оцей Дід Мороз?

Може, він не із темних дібров,
а з бюро добрих послуг прийшов?

Дід Мороз ці думки відгадав,
та ні слова мені не сказав.
Він лише мені руку потис —
і я інеєм білим обріс.
Анатолій Качан

      Хто розповідає про пригоду?
З яким настроєм треба читати вірш? Як його можна продовжити?
***
Що нас жде в Новому році? —

Дні й весняні, й зимові,

що не день, на кожнім кроці —

відкриття й знання нові.
Будуть знов заняття в школі,

любі друзі й вчителі,

і дива, що їх ніколи

не бувало на землі!
А як пройдуть в русі вічнім

всі дванадцять місяців,—

знов привіти новорічні

полетять з усіх кінців.
Побажаймо ж добрим людям,

щоб щасливо всі жили

і щоб був по всіх усюдах

мир і спокій на землі!
Наталя Забіла
 

ЩЕДРИЙ ВЕЧІР
Щедрий вечір! Добрий вечір!

Смерекова гілка, золотий горіх!

Щедрий вечір! Добрий вечір!

Зоряна щедрівка і веселий сміх!

Одчиняє брами новорічна ніч!

Щастям і піснями сіє навсібіч!*

Щедрий вечір! Добрий вечір!—

Пташці і дитині, зірці і бджолі!

Мир вам у родині! Мир на всій землі!
Богдан Стельмах

Навсібіч — навкруги.
 
 
ЩЕДРІВКА
Українська народна пісня
Прийшли щедрувати до вашої хати.
Щедрий вечір! Добрий вечір!
Тут живе господар — багатства володар.
Щедрий вечір! Добрий вечір!
А його багатство — золотії руки.
Щедрий вечір, добрий вечір!
А його потіха* — хорошії діти.
Щедрий вечір, добрий вечір!

Потіха — тут: радість.

     Які   побажання   висловлено   в   авторській   і   народній щедрівках? Чим вони подібні?
З яким настроєм та з якою силою голосу слід читати щедрівки?
Поміркуй, у чому виявляється щедрість різдвяного вечора.
Вивчи одну з щедрівок напам'ять,  привітай нею своїх рідних, друзів.
Бажаю тобі і твоїм друзям веселих новорічних свят!
   Як ви зрозуміли назву розділу? З яких тем він складається?
Яка з них видалась вам найцікавішою? Чим саме?   Про що пишуть поети Анатолій Костецький і Грицько Бойко? Пригадайте назви їхніх віршів. Які думки і почуття викликали у вас оповідання Василя Сухомлинського?
   Які нові слова, вирази,«прислів'я вам запам'яталися?    Які з прочитаних творів гумористичні, а які — науково-популярні? Хто їх автори?
   Обміняйтеся думками:  як  готуватися до  виразного читання твору.
Підготуйтеся до підсумкового уроку за «Читанкою»
Перегляньте зміст «Читанки». Яким розділом вона розпочинається? Які «бібліотечні» слова ви запам'ятали?
   Який розділ найбільший за обсягом? Чим цікава книга Природи? Які автори відкрили вам її красу?   Пригадайте, де вміщено слова Це було за царя Горошка, коли людей було трошки. Твори яких жанрів є у цьому розділі?
    Яку книгу називають Вічною?
    Розкажіть, чим літературні казки відрізняються від народних. Назвіть авторів казок, вміщених у «Читанці».
    У яких віршах йдеться про дружбу? Хто їх написав?
    Які твори вам сподобались найбільше? Чим саме?
    Проведіть конкурс на кращого знавця прислів'їв і загадок.