Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 11 клас. Повні уроки>>Зарубіжна література: М Булгаков Життєвий і творчий шлях письменника Булгаков і Київ

Тема: Михайло БУЛГАКОВ (1891–1940).Життєвий і творчий шлях письменника.

15 (3) травня 1891 року в Києві в сім'ї викладача духовної академії Опанаса Івановича Булгакова народився син Михайло, старший з сімох дітей Булгакових.

   Ні родовід, ні дитячі і юнацькі роки самостійного життя не пророчили  такого майбутнього.   Сім'я Булгакових – звичайна провінційна інтелігентна сім'я, назавжди залишиться для Михайла Опанасовича світом тепла, інтелігентного побуту з музикою, читанням вголос вечорами, святом ялинки і домашніми спектаклями. Сім'я Булгакових – велика, дружна, культурна, музична, театральна”, – згадує дружина молодшого брата Михайла Булгакова. Ця атмосфера знайде потім віддзеркалення в романі “Біла гвардія”, в п'єсі “Дні Турбіних”. Ця атмосфера і по сьогоднішній день залишається в їх сімейному будинку на Андрієвському узвозі,13.

Батько письменника, Опанас Іванович, був сином сільського священика і кар'єрою зобов'язаний лише власним здібностям і працьовитості. Одночасно з викладанням в академії він служив в Київській цензурі, отримав чин статського радника, завдяки чому Булгакови зробилися потомственими дворянами.   Мати,  Варвара Михайлівна, вроджена Покровськая, походила з сім'ї протоїрея Казанської соборної церкви міста Карачаєво Орловській губернії. На цю енергійну і добру жінку випала основна турбота по вихованню дітей. Саме від матері Михайло успадкував любов до музики і книг.   Батьківського заробітку  вистачало для безбідного існування. Але в 1907 році сім'ю спіткало нещастя: від спадкового гіпертонічного нефросклероза, не доживши навіть до 50 років, помер Опанас Іванович. Близьким після його смерті залишилася пенсія, не менша, ніж колишня платня на двох службах. Мати, працьовита  і діяльна жінка, зуміла дати синові освіту. До осені 1900 років Михайло вчиться удома, потім поступає в перший клас Александровськой гімназії 

де вчилися діти російської інтелігенції і були зосереджені кращі викладачі Києва. Вже в гімназії Булгаков проявляє свої всілякі здібності: пише вірші, малює карикатури, грає на роялі, співає, вигадує усні розповіді і прекрасно їх розповідає.   Після закінчення гімназії в 1909 році не без коливань (вабила дорога артиста або літератора) стає студентом медичного факультету Імператорського університету святого Володимира, де вчиться майже сім років (університетський статут дозволяв повторювати програму того або іншого курсу).
Сім’я Булгакових  жила  з початку на Воздвиженській,

потім на Печерську, в Кудрявськом провулку, а в 1906 році переїхали на Андріївський узвіз

в будинок № 13 – знаменитий будинок “Турбіних”.

У 1913 році майбутній  лікар, студент університету, Михайло Булгаков, одружується на Тетяні Миколаївні Лаппа, дочці керівника Саратовської казенної палати.   Любов Булгакова до Тетяни Миколаївни рясніла драматичними моментами. Батьки по обидва боки були проти цього зв'язку. Проте молоді вирішили одружитися, і батьки змирилися з цим. 30 березня 1913 року Варвара Михайлівна Булгакова писала дочці Наді до Москви: Молоді знімають собі окрему кімнату.
У 1916 році М. Булгаков закінчує університет, отримує диплом з відзнакою і вирушає в Смоленську губернію земським лікарем. Враження цих років відгукнуться в забарвлених гумором, сумних і яскравих картинах “Записки юного лікая”, що нагадують чеховськую прозу.
Громадянська війна застала Булгакова в Києві. В цей час він намагається займатися приватною практикою. Найменше хоче бути залучений в політику. “Бути інтелігентом зовсім не означає бути ідіотом”, – відзначить він згодом. Але йде 1918 рік. Пізніше Булгаков напише, що налічив в Києві тієї пори чотирнадцять переворотів. “Добровольцем він зовсім не збирався йти нікуди, але як лікаря  його постійно мобілізовували: то петлюрівці, то Червона Армія. Ймовірно, не по добрій волі він попав в денікінськую армію і був відправлений з ешелоном через Ростов на Північний Кавказ”. У його настроях тієї пори, як відзначає Ст. Лакшин, голосніше всього одне – втома від братовбивчої війни.
Через тиф  Булгаков залишається у Владикавказі, коли денікінці відступають. Щоб не померти з голоду, пішов співробітничати з більшовиками – працював у відділі мистецтв, читав просвітницькі лекції про Пушкіна, Чехова, писав п'єси для місцевого театру. У травні 1921 року успішна постановка “Синів мулли” дала йому достатньо грошей для від'їзду з Владикавказу  в Тіфліс. У Тіфлісі, а потім і в Батумі в Булгакова була можливість емігрувати, але він залишився в Росії. Булгаков прийняв рішення оселитися в Москві, одному з головних літературних центрів країни.

До Москви він прибув у вересні 1921 року після короткої зупинки в Києві. Із столицею виявилися нерозривно зв'язані вся подальше життя і творчість Булгакова. Віднині він лише на короткий час виїжджав з Москви на Кавказ, до Криму, до Ленінграду, до Києва. Період мандрів, зміни місць закінчився. Важке життя письменника було в Москві і такі умови все частіше наштовхували письменника на роздуми -  Що таке істина:

Досвід недавніх бурхливих років Булгаков втілив в багато своїх творах, не лише у ряді розповідей “Білій гвардії”, “Днях Турбіних”, “Бігу”, але і у вершинному своєму романі “Майстер і Маргарита”. 

Булгаков і Київ
Ех, перлина - Київ! Неспокійне ти місто, - так писав Булгаков про рідне місто. І дійсно, неспокійне. Всі квапляться, квапляться у своїх справах, не помічаючи перебігу часу. А воно відносить удалину ті часи, коли ступав по київській землі Михайло Опанасович Булгаков...
Булгаков дуже добре знало своє рідне місто. Осьтаким був Київ у ті часи, Київ Михаіла Булгакова:

Коли він вчився в гімназії, його вчитель часто водив своїх учнів на екскурсії по Києву. Побували на Аскольдовій могилі, в Києво-печерській лаврі, в церкві Спаса на Берестові  і біля Золотих воріт, у Царському парку і біля Центрального мосту, зробили екскурсію пароплавом до Дніпровських  порогів. Хлопчика вразила сила, яку несли в собі води Дніпра.  В “Білій гвардії” Булгаков дуже точно відтворив ту картину, яка назавжди залишилася в його пам'яті: “Прямовисні стіни... переходили в берегові гаї... в'юнкі по берегу великої річки, яка вирушала туди, куди навіть з міських висот не вистачає очей, де сиві пороги, Запорізька Січ, і Херсонес, і далі море”. Після цієї екскурсії, не дивлячись на заборони, часто один катався на байдарці по Дніпру. Це захоплення Булгаков передав героєві “Білої гвардії” Ніколці.

Київ був з М. А. Булгаковим завжди. Це місто збережене в багатьох його творах. Місто — в “Білій гвардії”. Батьківщина Максутова — в “Театральному романі”. У “Майстрові і Маргариті” — опис “весняних розливів Дніпра” і “сонячних плям, що грають весною на цегельних доріжках Володимирської гірки”: пейзажі, до яких був байдужий нічого не розуміючий Поплавський, за що і був покараний Воландом. Булгаков любив Київ так ніжно і пристрасно, який буває лише перше, світле кохання.Відчуття це не змогли затьмарити найпрекрасніші міста і екзотичні куточки на землі. “Ах, які зірки на Україні. Ось сім років майже живу в Москві, а все-таки тягне мене на батьківщину. Серце щемить, хочеться інколи болісно в поїзд... і туди. Знову побачити обриви, занесені снігом, Дніпро... Немає красивіше за місто на світі, чим Київ. Ех, Перлина-Київ!” — скаже він в нарисі “Київ-місто”.

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.