Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 11 клас. Повні уроки>>Зарубіжна література: Модернізм як некласична модель культури. Повні уроки

Мета:

Тип уроку':
'
ХХ століття подарувало світу те, чого не знала вся історія культури: небачена різноманітність шкіл і напрямів, об'єднаних з потреби широким терміном "модернізм". Оглядаючи руїни минулого, художник ХХ століття виявив пропажу свого матеріалу -- "об'єктивній реальності". Вона виявилася продуктом, сконструйованою мовою і культурою. Разом з нею зникла і наша особа. Після Маркса і Фрейда людина стала вважатися грою класових сил або підсвідомих бажань. Що пережило нищівну, але і живильну  кризу мистецтво повернулося до вихідного, ще не розчленованого концепціями стану світу. Так народився модернізм: він був не розвалом, а "звалищем" -- безцінним досвідом синтезу, прообразом першої планетарної культури. Художня ідея, писав Альберт Швейцер, однакова всюди, але говорить вона на різних мовах: словами у поетів, фарбами у художників, звуками у композиторів.
Модернізм -- провідна художня ідея століття -- виразив себе в творчості рівно великих і рівно несхожих геніїв. Серед них -- Матісс, Пікассо, Брак, Томас Манн, Пруст, Джойс, Кафка, Гессі, Фолкнер, Валері, Еліот, Паунд, Рільке, Лорка, Уоллес Стівенс, Стріндберг, Піранделло...У Росії в модернізму -- свій пантеон. Це і наше Срібне століття, це і зухвалий авангард, це і краща російська поезія аж до того, що завершив вітчизняну епоху модернізму Йосифа Бродського. Озираючись на сто років, ми бачимо, як на рубежі двох століть "урвався зв'язок часів", як різко обірвалася червона нитка, яка проходить крізь тисячоліття західного мистецтва.  Виною тому був прогрес. Свідки і учасники перманентної науково-технічної революції, ми звиклися вважати саме себе її героями і жертвами. Але насправді ми -- лише спадкоємці тих воістину доленосних відкриттів і винаходів, які сто років тому потрясли всі основи життя, змінивши душу і тіло людини, його долю і характер.
Хемінгуей писав, що, лише побачивши, як виглядає земля з ілюмінатора аероплана, він зрозумів живопис кубістів. Технологія ХХ століття народжувала нове сприйняття. Впродовж життя одного покоління здійснилося стільки змін, скільки їх -- ні до, ні після -- не знала історія. Торжество телефону і телеграфу, винахід грамзапису і радіо, народження авіації і кіно -- всі ці технічні новини міняли фундаментальні координати нашого буття: швидкість життя, щільність місця існування, інтенсивність контактів, форми і напряму думки.
У ХХ столітті світ став іншим. І хай нас не обманюють старовинні фотографії із статечними буржуа і пані в кринолінах. У цьому патріархальному середовищі з її дрімучою обивательською традицією народжувалося зухвале мистецтво художників, що зуміли добитися того, до чого їх закликав апостол модернізму, великий американський поет Езра Паунд -- "Зробити світ новим".
"На зламі століть сталося немало виняткових, таких, що здавалися раніше неймовірними подій, на зразок бездротового зв'язку Марконі. Ці чудеса мали і естетичне значення: якщо інформація може передаватися по повітрю, то, отже, душевний стан людини сповна здатний залежати від електрики, вступати з ним в зв'язок і у взаємодію! Це не могло не хвилювати поетів і художників, адже саме вони інстинктивно відчували прихований доки від інших сенс технологічної революції, що далеко не обмежується технікою. Якщо простір більше не мірявся швидкістю кінського алюру, то і простір художнє вимагало іншого підходу. У ці роки Фрейд вже запропонував своє тлумачення сновидінь, яке подвігло багатьох художників на збагнення нової візуальної реальності. На якусь -- і значну -- частина несвідомого було "пролито світло". Скрізь йшов розпад, розлом, руйнування" (Норман Мейлер. "Портрет Пікассо в юності").
Так на зламі століть технічний прогрес підготував самий революційний в історії всього світового мистецтва переворот. ХХ століття народив свій стиль -- модернізм.
Модернімзм  (італ. modernismo -- «сучасна течія»; від латів. modernus -- «сучасний, недавній») -- напрям в мистецтві і літературі XX століття, що характеризується розривом з попереднім історичним досвідом художньої творчості, прагненням затвердити нові нетрадиційні початки в мистецтві, безперервним оновленням художніх форм, а також умовністю (схематизацією, абстрагованістю) стилю.
Модерністська парадигма була однією з тих, що лідирують в західній цивілізації першої половини XX століття, в другій же половині століття вона була піддана розгорнутій критиці. Термін «модернізм» властивий лише вітчизняній мистецтвознавчій школі, в західних джерелах -- це термін «modern». Оскільки в російській естетиці «модерну» означає художній стиль, передуючий модернізму, необхідно розрізняти ці два поняття, щоб уникнути плутанини. До передумов формування ідей Модернізму може бути віднесено: 1) конституювання комплексу ідей про самодостатність людського розуму (елімінація із структур відповідних філософських міркувань трансцендентно-божественного розуму як підстави розуму в його людській артикуляції);  2) складання комплексу уявлень про креативну природу Розуму, з одного боку, і про його історичну обмеженість - з іншою. (Ідея абсолютності, універсальності і тотальності Розуму була поставлена під сумнів ще і. Кантом, що висунув стратегію "критики" різних, - "чистого" і "практичного" - розумів.); 3) позитивістські ідеї (починаючи від Канта), згідно з якими людський розум за своєю природою концекптуалний  і здатний трансформувати соціальну реальність (відповідно до правил соціології як дисциплінарно організованої науки), і аналогічна цим ідеям програма, запропонована в рамках марксизму, згідно якої розум вважався історично мінливим і здібним до помилок (ідеологія як "помилкова свідомість"); завдання філософської рефлексії убачалося в "зміні світу" ("Тези про Фейєрбаха" Маркса).
Таким чином, ідеал віддзеркалення дійсності і когнітивний пафос класичного світогляду заміщався установкою на соціальний конструктивізм. Таким чином, тези історичної мінливості розуму у всіх його вимірах (від політичного до художнього), соціального конструктивізму через осмислену діяльність людини, позитивності "розриву" з класичною традицією склали основу М. як особливого типа філософствування.
Стиль модерну реалізував себе в різних видах мистецтва, проявивши достатню гнучкість і многолікость, приймаючи при цьому різні втілення, що дозволило згодом теоретикам докоряти модернізму у відсутності стильової єдності, і навіть в праві іменуватися стилем.  Модернізм в літературі найяскравіше представлений творчістю австрійського письменника Франца Кафки. Для цього письменника характерне уявлення про світ як про початок ворожому людині. Кафка, в своїх романах «Замокнув», «Процес», «Америка», з приголомшливою силою показав нездатність людей до взаємних контактів, безсилля людини перед механізмом влади.
У архітектурі діапазон засобів виразності модерна тягнувся від підкреслено декоративних, розкутих і витончених пластичних архітектурних форм до строгих, чисто геометричних рішень, що втілили уявлення про ідеальне архітектурне середовище. Найяскравіше ці межі є видимими в спорудах архітекторів стилю модерну--X. ван де Вельде в Бельгії, І. Ольбріха і О. Вагнера в Австрії, А. Гауді в Іспанії, Ф. Шехтеля в Росії.
У театральному модерне спостерігається тяга до лінії, узору, до свого роду візуалізації музики, перетворенню гри акторів у фантасмогорічеськую симфонію ліній і фарб. Такими були постановки В. Мейерхольда на початку XX ст. Живопис стилю модерну був наповнений поетикою символізму, поєднуючи характерні для нього образи із складним ритмом, лінійною композицією в союзі з декоративною колірною плямою.  Модерн виявляє пристрасть до певних сюжетів і тем. Це алегоричні мотиви: війна, смерть, гріх, любов; мотиви, що виражають імпульсивні прояви пристрасті: трепет, гру, вихровий рух. Всю цю гамму тим і сюжетів втілювало творчість До. Сомова, М. Врубеля, Би. Кустодієва, Ст Борісова-Мусатова.

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.