Гіпермаркет Знань>>історія всесвітня>>Всесвітня історія 8 клас>>Всесвітня історія: Поширення Реформації та Контрреформація.

Жан Кальвін і Реформація в Женеві. Хвилі Реформації розійшлися по всій Європі. У середині 30-х років XVI ст. її важливим центром стало Швейцарія. На відміну від Німеччини, вона не знала тиску імператорської і князівської влади і значно слабше відчувала вплив католицької церкви. Це дозволило швейцарським реформаторам діяти рішучіше за лютеран.
Розвиток Реформації у Швейцарії пов'язаний з ім'ям Жана Кальвіна (1509-1564).

Жан Кальвін народився у Франції в сім'ї юриста. У 14 років вступив до університету, отримав прекрасну гуманістичну і правову освіту. Після того як у Франції почалися жорстокі переслідування прибічників Реформації, Кальвін був змушений залишити батьківщину. На запрошення магістрату Женеви він став проповідником у цьому великому торговельно-банківському місті.

Суворий аскет із залізною силою волі, Кальвін був людиною рідкісної працездатності: повне зібрання його творів становить 59 томів.

Головний твір Кальвіна - «Настанова в християнській вірі» - містить струнку систему релігійних поглядів, яка заклала основу нового напряму в протестантизмі. Кальвін стверджував, що людина не є вільною у виборі свого життєвого шляху. Її доля заздалегідь визначена Богом: одні приречені на вічне прокляття й скорботу, іншим даровані спасіння та вічне блаженство. Змінити цей вирок або уникнути його ніхто не може. Проте якщо людина правильно виконає своє життєве покликання, вона може сподіватися на спасіння. Тому необхідно бути активним, завзятим, багато працювати і не відступати перед труднощами. Кожна людина - від правителя держави до звичайного слуги - має виявити всі здібності, закладені в неї Богом, і прагнути досягти успіху в тій справі, якою займається. Саме в цьому полягає її головне служіння Богові та віра в нього. Лінощі - це найбільша вада, а заслуги, багатство, успіх і навіть звичайна вдячність є виявом божественної прихильності, знаком майбутнього спасіння душі.

Вчення Кальвіна переконувало в необхідності старанно і плідно працювати, націлювало на виховання в людині дисципліни, зібраності, вольових якостей. Воно знайшло розуміння і підтримку з боку ощадливого бюргерства і ранніх підприємців. Настанови женевського проповідника якнайкраще відповідали духу і потребам часу — добі зародження капіталізму.

Разом з тим Кальвін вимагав від віруючих помірності у витратах грошей на харчування, одяг, прикрашання житла. Він вважав, що людина працює і накопичує гроші не для того, аби бездумно розважатись, а для здобуття Царства Небесного. У Женеві було різко скорочено число святкових днів і встановлено суворий контроль за поведінкою мешканців. їм заборонялося не лише грати в азартні ігри й танцювати на бенкетах, а й читати розважальну літературу, дивитися вистави, супроводжувати музикою процесії. Женевці мусили вдягатися у скромне темне вбрання та відмовитися від усіляких коштовностей. Особливо суворо наглядали за відвідуванням церковних служб, заохочували доноси сусідів на порушників цього правила. Неслухів виганяли з міста, а інколи навіть страчували. За свою суворість і непримиренність Кальвін отримав прізвисько вженевський папа.

Ще недавно весела й радісна Женева, де вирувало життя, перетворилася на похмуре місто з настороженими та підозрілими мешканцями. Не дивно, що противники Кальвіна зробили все, аби добитися його вигнання. Однак через два роки, коли до влади в магістраті прийшли прибічники Кальвіна, проповідника покликали назад. Повернувшись до міста, він незворушно продовжив свою проповідь саме з того слова, на якому зупинився, коли мусив залишити Женеву.

Кальвіністська церква. Устрій кальвіністської церкви помітно відрізнявся не лише від католицької, а й від лютеранської. Вона не мала церковної ієрархії. Усі справи вирішувала община, яка об'єднувала декілька десятків віруючих. Вони обирали керівника общини - пресвітера. Кожна община була самостійною і незалежною від Інших, але між собою вони підтримували зв'язки для обміну досвідом, а в разі необхідності й для спільних дій. Пресвітери мали право втручатись у сімейне та особисте життя членів общини і навіть карати їх. Часом такий суворий контроль і заохочення доносів на сусідів закінчувалися гострими конфліктами між городянами.

Не існувало в кальвіністів і зведеного в сан духовенства. Правив службу і читав проповідь пастор, якого обирали з числа людей освічених і красномовних. Періодично пресвітери і пастори проводили спільні збори. Вони називалися консисторією, яка була вищим органом керівництва духовними й світськими справами общини. Кальвіністський церковний культ вимагав виняткової простоти й суворості, 3 храмів видаляли вівтарі, розп'яття, свічки, пишний одяг і прикраси. Заперечувалося вшанування ікон і реліквій, використання органної шулики. Ніщо не повинно було відволікати від зосередженої молитви.

Кальвіністська церква мала демократичнішу, порівняно з іншими, організацію, і це викликало симпатії до неї простих людей. Частину дворянства, незадоволеного посиленням королівської влади, приваблювало те, що Кальвін визнавав за підданими право на повалення правителя. Женевський реформатор стверджував: якщо правитель заважає справі віри, опір йому — священний обов'язок. Ділові кола гідно оцінили ідеали праці, накопичення і ощадливості, закладені у вченні Кальвіна. Всі ці достоїнства забезпечили кальвінізму безліч прихильників. Поряд з лютеранством він поширився на значні території. До кальвінізму прилучилася частина населення Англії, Франції, Нідерландів, Німеччини, Скандинавських країн, Шотландії, Угорщини, Чехії, Польщі. Згодом ті європейці, кому через релігійні переконання довелося рятуватися від переслідувань властей та емігрувати, перенесли ідеї кальвінізму до Америки.

Наступ на Реформацію. За всю свою довгу історію католицька церква не знала такого глибоко потрясіння, яким стала для неї Реформація. За підтримки правителів католицьких країн папський Рим почав активну боротьбу з «протестантською єрессю». Система заходів, спрямованих на припинення і викоренення реформаційних ідей і рухів, отримала назву Контрреформація.

Початок наступу на Реформацію ознаменувався відродженням середньовічної інквізиції, у вогнищах якої загинули сотні «протестантських єретиків». Інквізитори взяли під свій контроль книговидання. Без їхнього дозволу не можна було надрукувати жодного твору, а «шкідлива» література вносилася до спеціального «індексу заборонених книжок» і підлягала спаленню.

Надійним провідником політики Контрреформації у життя стало «Товариство Ісуса», або Орден єзуїтів, заснований у 1540 р. Ігнатіем Лойблою (1491-1556).
Ігнатій Лойола походив зі знатного іспанського роду, і в юності вів досить легковажне життя молодого придворного. Ставши офіцером, колишній паж виявив справжні чудеса хоробрості, але в одній з битв отримав важке каліцтво, яке надовго прикувало його до ліжка. У ;замку брата, де Лойола лікувався, не знайшлося жодного з улюблених ним рицарських романів, що змусило його читати «Житія святих».

Після всіх перенесених страждань житія справили на Лойолу величезне враження. Він розпочав нове життя: відмовився від розкоші і вступив до університету, де терпляче зносив глузування : студентів над своєю „темнотою” і поважним віком. Невдовзі Лойола вирішив заснувати новий орден.

Головне завдання «Товариства Ісуса» — зміцнення католицької церкви в боротьбі з єрессю. На відміну від членів інших чернечих орденів, єзуїти не мали монастирів і жили поряд зі звичайними людьми. Вони могли володіти майном і повністю підпорядковувалися владі папи, беззаперечно виконували всі його розпорядження. В Ордені панувала жорстка сувора дисципліна, очолював його довічно обраний генерал,

1549 р. Із твору Ігнатія Лойоли «Духовні вправи»
Хоча дуже похвально служити Богові з чистої любові, однак потрібно старанно рекомендувати також і страх перед Божественною величчю, і не лише той страх, який ми звемо синовнім, але й той страх, який зветься рабським.

Необхідно, аби віра в Бога була настільки великою, що людина, не вагаючись, вирушила б у море на дошці, якщо в неї немає корабля!
Якщо церква стверджує, що те, що нам здається білим, є чорним, - ми повинні негайно визнати це!

Треба відмовитися від нашої власної волі для того, аби перейнятися Божественною волею, висловленою начальником,.. У цьому полягає найвища ступінь покори: треба не лише хотіти так, як хоче начальник, треба відчувати так само, як він, треба підкоряти йому своє судження настільки, щоб благочестива воля могла підкорити розум.

Папі необхідно підкорятися без усіляких розмов, навіть заради гріха, і треба вчинити гріх, смертний чи простий, якщо начальник того вимагає в ім'я Господа нашого Ісуса Христа.
Підлеглий повинен дивитися на старшого, як на самого Христа. Він повинен коритися старшому... як палиця, яка підкоряється всілякому рухові, як куля з воску, який можна змінювати й розтягувати в усіх напрямках...

У боротьбі за душі та уми віруючих важливим напрямом діяльності Ордена стала освіта. Єзуїтські школи відкривалися по всій Європі. їхня популярність пояснювалася високою якістю навчання, яке до того ж було безкоштовним. «Воїни Христові» активно займалися й місіонерством, У XVI-XVII ст. вони проникли в Індію, Японію, Китай, Південну Америку та інші райони, де проповідували католицтво серед місцевого населення. Велику увагу Орден приділяв благодійності. Турбуючись про хворих та знедолених, він створив мережу лікарень і притулків для старих та дітей-сиріт.

Єзуїти повсюди виділялись освіченістю, вишуканими манерами, здатністю виконувати відповідальні таємні доручення. Вони потрапляли в оточення монархів і в інтересах папства впливали на їхню державну політику, їхні спритність і вміння підпорядковувати людей своїй волі зробили поняття «єзуїт» символомхитростій безпрпнцішності. Недарма старовинне прислів'я говорило про єзуїтів: «Мед на язиці, молоко на словах, жовч у серці, омана насправді».

Католицька реформа. Реформація розколола католицький світ навпіл, але в середині XVI ст. чимало європейців сподівались, що ситуацію ще можна виправити. Необхідно лише, щоб у пошуках примирення обидві сторони зробили крок назустріч одна одній. Так думали не лише звичайні віруючі, а й частина кардиналів та єпископів. З їхнього середовища дедалі наполегливіше лунали голоси тих, хто закликав святий престол до проведення реформи церкви.

Римські папи довго вагалися, перш ніж погодитися на перетворення. Нарешті в 1545 р. папа Павло III скликав у місті Тренто (латинізована назва - Тридент) вселенський Тридентсь-кий собор, який з перервами засідав до 1563 р., тобто цілих 18 років.

Із самого початку учасники собору розкололися на дві групи - прибічників католицької реформи та її противників. У запеклих дискусіях перемогли останні. Під їхнім тиском були закріплені основні положення католицької віри, які хотіли знищити протестанти: непорушність церковної ієрархії, меси і сповіді; збереження семи таїнств, поклоніння святим та іконам; підтвердження посередницької ролі церкви і верховної влади папи всередині неї. Разом з тим папству довелося скасувати продаж індульгенцій, а для забезпечення майбутнього католицької церкви створити мережу духовних семінарій. В їхніх стінах мали готувати католицьких священиків нового типу, які своєю освітою не поступалися протестантським проповідникам.

Тридентський собор заклав основу для оновлення католицизму і зміцнення церковної дисципліни. Він показав, що розрив з протестантизмом став остаточним.

1. Чому і які верстви населення підтримали вчення Кальвіна? Які з його настанов не втрачають значення й сьогодні?
2. Чим католицька церква відрізнялася від лютеранської та кальвіністської?
3. Чому папству довелось провести реформу католицької церкви?
4. Чи можна вважати, що Тридентський собор укріпив владу папи?

ЗАВДАННЯ
1. Порівняйте вчення Лютера і Кальвіна. Знайдіть у них спільні риси та відмінності.
2. Спираючись на зміст «Духовних вправ» Ігнатія Лойоли, розкажіть про взаємостосунки між членами Ордена єзуїтів. Чи сприяли встановлені Лойолою норми поведінки досягненню головної мети єзуїтів - зміцненню католицької церкви в боротьбі з єрессю?

_{Вся шкільна программа онлайн, безкоштовні підручники, конспекти уроків з всесвітньої істоорії, рефератів, питання та відповідді.}

 акселеративні методи на уроці                         національні особливості
 виділити головне в уроці - опорний каркас             нічого собі уроки
 відеокліпи                                            нова система освіти
 вправи на пошук інформації                            підручники основні допоміжні
 гумор, притчі, приколи, приказки, цитати              презентація уроку
 додаткові доповнення                                  реферати
 домашнє завдання                                      речовки та вікторизми
 задачі та вправи (рішення та відповіді)               риторичні питання від учнів
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)    рівень складності звичайний І
 знайди інформацію сам                                 рівень складності високий ІІ 

 ідеальні уроки                                      рівень складності олімпійський III
 ілюстрації, графіки, таблиці                          самоперевірка
 інтерактивні технології                               система оцінювання
 календарний план на рік                               скласти пазл з різних частин інформації
 кейси та практикуми                                   словник термінів 
 комікси                                               статті
 коментарі та обговорення                            тематичні свята
 конспект уроку                                        тести
 методичні рекомендації                                шпаргалка 
 навчальні програми                                    що ще не відомо, не відкрито вченими

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.