Тема: Образи Воланда та його почту. Мета: Розглянути ідейно - художній образ використаний Булгаковим для опису сил зла. Визначити роль і значення «Темних сил» закладених Булгаковим в романі «Майстер і Маргарита». Тип уроку: урок дослідження.
Роман Михайла Опанасовича Булгакова «Майстер і Маргарита», за життя автора не був завершений і не публікувався. Вперше він був опублікований лише в 1966 році, через 26 років після смерті Булгакова, і те в скороченому журнальному варіанті. Тим, що це найбільший літературний твір дійшов до читача, ми зобов'язані дружині письменника Олені Сергіївні Булгаковій, яка у важкі сталінські часи зуміла зберегти рукопис роману. Коментатори роману «Майстер і Маргарита» досі звертають увагу на літературне змалювання фігури Воланда; турбували тінь творця «Фауста», допитували середньовічних демонологов. Зв'язок художнього творіння з епохою складний, химерний, неоднолінійний, і, можливо, варто нагадати ще про одне реальне джерело для формування могутнього і похмуро-веселого образу Воланда. Воланд спостерігає булгаківську Москву як дослідник, що ставить науковий досвід, немов він і насправді посланий у відрядження від небесної канцелярії. На початку книги, обдурюючи Берліоза, він стверджує, що прибув до Москви для вивчення рукописів Герберта Аврілакського, - йому відведена роль ученого, експериментатора, мага.Повноваження його великі: він володіє привілеєм караючого діяння, що ніяк не з руки вищому споглядальному добру. До послуг такого Воланда легко вдатися і Маргариті, що зневірилася в справедливості. «Звичайно, коли люди абсолютно пограбовані, як ми з тобою - ділиться вона з Майстром, - вони шукають порятунку в потойбічної сили». Булгаківська Маргарита в дзеркально-перевернутому вигляді варіює історію Фауста. Фауст продавав душу дияволові ради пристрасті до пізнання і зрадив любов Маргарити. У романі Маргарита готова на операцію з Воландом і стає відьмою ради любові і вірності Майстрові. Нечиста сила чинить в Москві, з волі Булгакова, немало різних неподобств. У Воланда недаремно дкже буйна свита. У ній зібрані фахівці різних профілів: майстер пустотливих витівок і розіграшів - кіт Бегемот, красномовний Коров’ев, що володіє всім говором і жаргонами, - від напівблатного до великосвітського, похмурий Азазелло, надзвичайно винахідливий в сенсі вибивання різного роду грішників з квартири № 50, з Москви, навіть з цього на той світ. І то чергуючись, то виступаючи удвох або утрьох, вони створюють ситуації, часом і моторошні, як у випадку з Римським, але частіше комічні, не дивлячись на руйнівні наслідки їх дій. Те що Воланд з’являється у Москві не один, а в оточенні свити незвично для традиційного втілення біса в літературі. Адже зазвичай сатана, з'являється сам по собі - без спільників. У Булгаківського біса є свита, причому свита, в якій панує строга ієрархія, і в кожного - своя функція. Самий близький до дияволові по положенню – Коров’ев-фагот, перший по рангу серед демонів, головний помічник сатани. Фаготу підкоряються Азазелло і Гелла. Декілька особливе положення займає кіт-перевертень Бегемот улюблений блазень і свого роду повірений «князя тьми». І здається, що Коров’ев, він же Фагот, - самий старший з підлеглих Воланду демонів, такий, що представляється москвичам перекладачем при професорові-іноземцеві і колишнім регентом церковного хору, має немало схожості з традиційним втілення не дуже впливового біса. Ось його портрет: «…прозорий громадянин дуже дивного вигляду, На маленькій голівці жокейський картуз, картатий куций піджачок, громадянин зростанням в сажень, але в плечах вузький, худий неймовірно, і фізіономія, прошу відмітити, глумлива»; «…вусики у нього як куряче пір'я, очки маленькі, іронічні і напівп'яні».
Кіт-перевертень і улюблений блазень сатани, мабуть, найзабавніший у свиті Воланда, набільш запам'ятовується. Відомості про Бегемота автор «Майстра і Маргарити» почерпнув з книги М.А. Орлова «Історія стосунків людини з дияволом» (1904г.), виписки з якої збереглися в булгаківському архіві. Там, зокрема, описувалася справа французької ігумені, що жила в XVII ст і одержимої сім'ю дияволами, причому п'ятий біс був Бегемот. Цей біс зображався у вигляді чудовиська із слоновою головою, з хоботом та іклами. Бегемот в демонологчній традиції - це демон бажань шлунку. Звідси його надзвичайна обжерливість. Перестрілка Бегемота з сищиками в квартирі № 50,
шаховий поєдинок його з Воландом, змагання зі стрілянини з Азазелло - все це чисто гумористичні сценки, дуже смішні і навіть в якійсь мірі що знімають гостроту тих життєвих, етичних і філософських проблем, які роман ставить перед читачем. У цих персонажів роману, виявляється, існує своя історія не пов'язана з біблейською історією. Так фіолетовий лицар, як з'ясовується, розплачується за якийсь жарт, що виявився невдалим. Кіт Бегемот був особистим пажем фіолетового лицаря. І лише перетворення ще однієї слуги Воланда не відбувається: зміни, події, з Азазелло не перетворили його на людину, як інших супутників Воланда - в прощальному польоті над Москвою ми бачимо холодного і безпристрасного демона смерті.
Ім'я Азазелло утворене Булгаковим від старозавітного імені Азазел. Так звуть негативного героя старозавітної книги Єноха, занепалого ангела, який навчив людей виготовляти зброю і прикраси. Ймовірно, Булгакова залучило поєднання в одному персонажі здатності до зваблювання і до вбивства. Гелла є членом свити Воланда, жінкою-вампіром:
«Служницю мою Геллу рекомендую. Розторопна, тямуща і немає такої послуги, яку вона не зуміла б надати». Ім'я «Гелла» Булгаков почерпнув із статті «Чаклунство» Енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона, де наголошувалося, що на Лесбосі цим ім'ям називали передчасно загиблих дівчат, після смерті тих, що стали вампірами. Цікаве спостереження робить один з дослідників: ««І нарешті Воланд летів у своєму справжньому вигляді» Якому? Про це не сказано ні слова». Нетрадиційність образів нечистої сили ще і в тому, що «зазвичай нечиста сила в романі Булгакова зовсім не схильна займатися тим, що за традицією вона буває зайнята -- спокусою і спокусою людей. Навпаки, зграя Воланда захищає доброчесність, чистоту вдач. Насправді, чим по перевазі зайняті він і його прибічники в Москві, з якою метою автор пустив їх на чотири дні гуляти і бешкетувати в столиці?». Насправді, сили пекла грають в «Майстрові і Маргариті» декілька незвичайну для них роль. Так або інакше, але все безперечніше виступає думка: нахаби з компанії Воланда грають лише ролі, які ми самі для них написали? Є таке порівняльне положення: где помрачнее -- там уже бегает глумливый и хихикающий «клетча-тый» с клыкастым напарником, а где совсем тяжко -- сгущается черный Воланд, уставя в эту точку пустой глаз. Список використаних джерел: Урок на тему : Воланд – незвичний образ зла в романі ., Кірілюкк Н. М. учителя всітової літератури, сш №21, м Вінниця. Урок на тему : Містика і реальність в романі М. Булгакова Майстер і Маргарита ., Кручик О. М. учителя зарубіжної літератури, сш №1, м Маріуполь. Галінськая І. Л. Загадки відомих книг - М.: Наука, 2006 Грознова Н. А. Творчество Михайла Булгакова: Дослідження. Матеріали. Бібліографія - Л.: Наука, 2001 Соколов Б. В. Булгаковська енциклопедія - М.: Міф, 2007 Соколов Б. В. Три життя Михайла Булгакова - М.: Елліслак,2007 Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.
