Просмотр — Гипермаркет знаний

KNOWLEDGE HYPERMARKET
Євген Гуцало. «Сім’я дикої качки». Твір про людину і світ крізь призму морально-етичних проблем.
У вас нет разрешения на действие «исправление этой страницы» по следующей причине:
Запрошенное действие могут выполнять только участники из группы giper.
Вы можете просмотреть и скопировать исходный текст этой страницы:
'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]&gt;&gt;[[Українська література|Українська література]]&gt;&gt;[[Українська література 7 клас|Українська література 7 клас]]&gt;&gt;Українська література: Євген Гуцало. «Сім’я дикої качки». Твір про людину і світ крізь призму морально-етичних проблем. '''<metakeywords>Українська література, 7 клас, урок, на тему, Євген Гуцало, Сім’я дикої качки, Твір про людину, світ крізь призму морально-етичних проблем   </metakeywords><br> 

[[Image:ukr28.jpg]]<br> 



Український письменник, журналіст.

<br>Найвідоміші твори: оповідання «Лось», «Олень Август», «Дениско», «З горіха зерня»; книжки для дітей «Саййора», «Пролетіли коні».

<br>Лауреат літературної премії імені Юрія Яновського (1982), Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка (1985)

<br>Твори Євгена Гуцала ти вже читав у 5 і 6 класах (оповідання «Лось» та «Олень Август»), а також ознайомився із біографією письменника. Він народився в селі Старому Животові, що на Вінниччині, 14 січня 1937 р. в родині вчителів.

<br>Майбутній письменник почав писати досить рано, десь у 5-му чи 6 класі. За хатою, у кущах, Євген змайстрував столика з грабових жердин і спекотни-ми літніми днями писав оповідання й вірші, ховаючись у затінку.

<br>Мабуть, на літературну творчість Є. Гуцала найбільше вплинули його батьки — учителі української мови й літератури. Тому й не дивно, що любов до рідного слова й природи в усій її красі письменник проніс через творче життя. Яскравим прикладом цього є оповідання «Лось», «Сім'я дикої качки», з яким ти ознайомишся під час цього навчального року, та багато інших.

<br>СІМ'Я ДИКОЇ КАЧКИ<br>Добре дихалося зранку в старому дубовому лісі. Повітря пахло зволоженим листям, воно голубіло між стовбурами, і далина над верхівками дерев була кришталево чиста, кришталево дзвінка. Юрко йшов по стежині, що пролягала між заростями кінського щавлю, що світилася білим піском поміж великими, із тремткими краплинами в жолобках, лопухами, і в його душі було так само ранково й прохолодно, як у літньому лісі. Він радів, що сьогодні таки проснувся вчасно, що не очікував ні на батька, ні на матір, а подався сам до річки, щоб порибалити. Вудочка, як великий промінь, лежала на його плечі, вудочка обіцяла йому такі радощі, що в передчутті їх Юркові хотілося не йти, а бігти, не мовчати, а співати.

<br>Він не втримався, щоб не крикнути. «А-а-а!» — легко й сріблисто вирвалося з його грудей, покотилося колесом по стежці й погасло в гущавині попереду. Ліс на хвилю заслухався, а потім зразу і збайдужів. «А-а-а!» — вже лункіше крикнув він, і тепер навколишня тиша немов кинулася стрімголов увсібіч, перелякана і тремтяча. «А-а-а!» — закричав на повні груди хлопець, і голос, неначе вибух, порскнув угору й по боках, а Юрко зостався в пустці, яка все збільшувалась, бо грім одкочувався все далі й далі, поки весь ліс не перетворився на величезну пустку.

<br>У дзеркало ріки дивилось і не могло на себе надивитись небо. Юрко закинув вудочку, і поплавець хитнувся посеред блакиті. На нього зразу ж сів метелик, з жовтими плямами на крильцях, і довго сидів, поки по воді не побіг вітерець і не поніс того метелика геть-геть на середину. Як добре, як щасливо було Юркові!

<br>Гуп-гуп-гуп! — почулося за спиною, і всі його думки розлетілися, як сонячні зайчики. Він озирнувся — й не помилився у своїх передчуттях: Тося таки прийшла слідом за ним, як і обіцяла звечора. Він демонстративно відвернувся, не бажаючи вступати з нею ні в які розмови, а вона, відчуваючи свою провину, зовсім тихо присіла неподалік. Тепер вона й сама була не рада, що прийшла, бо сподівалася на те, що Юрко стріне привітно, а він...

<br>Отак довгенько не розмовляли. Хоч хлопець уже й перестав гніватись, але все ще не обзивався до Тосі. А вона, не зважившись повернутись і піти одразу, тепер дедалі почувала себе ніяково й пригнічено. її засмучувало й те, що Юрко нічого не зловив. Якби зловив, то почав би радуватись, і тоді вони б якось помирилися.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ти ж знаєш, — мовив, нарешті, Юрко, — що риба боїться, коли багато людей.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Так уже й багато тут, — буркнула вона.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Це через тебе не ловиться, — таки допік він.<br>Проте вона не хотіла погодитися з тією несправедливістю:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; То ти такий умілець!..<br>Юрко почав сопти. Він тільки недавно приїхав із міста в гості до бабусі, але вже встиг кілька разів посваритись і помиритись із Тосею. Вона з першого ж дня прив'язалася до нього, весь час намагалася бути в його товаристві, не спускала з нього очей. Спочатку Юркові подобалась її увага, але скоро та увага стала йому надокучати й заважати.<br>Нічого не піймав. А потім таки найшов на кого звернути:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Через тебе усе!<br>Тося й не думала здаватися:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ти, мабуть, черв'яка не тим боком стромляв на гачок, а на мене складаєш.<br>Поверталися од річки вдвох, хоч Юрко, йдучи з порожніми руками, хотів би повертатися сам, без свідків. Повітря посухішало, блакить між стовбурами зблякла. Тося назбирала зеленцю1 й хотіла вгостити Юрка, але той відмовився. Через кілька ж кроків не втримався — сам нарвав і почав ласувати.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Колись ми з батьком піймали були сома, — збрехав Юрко, бо батько тоді ходив рибалити без нього і зловив тільки великого коропа, а не сома. — Півтора пуда заважив.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Та ну?! — здивувалася Тося.<br>Юркові було приємне її захоплення, а тому він вигадував далі: <br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; А як тельбушили його, то всередині знайшли краснопірку на кілограм.<br>І вона ще була жива!<br>Насправді ж ту краснопірку батько зловив іншим разом, і також без Юрка. Але здогадатись про все це Тося не могла, вона тільки вигукнула зачудовано:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ти бач!<br>Хлоп'яча уява й далі вела:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Якось до нас у місто приїхав пересувний зоопарк. Там були леви, жирафи, макаки, вовки, лисиці, а також крокодили. Одного разу маленький крокодил десь пропав... То я його в озері на вудку через день зловив!<br>Але спостерігши, що вона не поспішає захоплюватись, а тільки недовірливо так дивиться, взявся глузувати з неї:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Це я набрехав, щоб побачити чи ти розумна...<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Тс-с-с, — зашепотіла раптом Тося, не слухаючи його й приклавши палець до вуст. — Подивись ген туди!..<br>Поміж кущами йшла качка, а за нею — цілий виводок каченят. Спершу Юрко подумав, що то свійські, але по тому, як качка витягувала шию, як сторожко озиралась, якими дрібненькими полохливими клубочками котилися каченята по землі, зрозумів, що то дикі. Щойно вони сховалися за кущем, як Юрко, кинувши свою вудочку, стрімголов шугнув уперед. Сіра качка, помітивши небезпеку, скрикнула і разом із каченятами дременула в траву. Проте Юрко й не думав одставати. Він тільки побоювався, що виводок ось-ось добіжить до річки, плесне на воду — і втече. Тому забіг наперед, відрізаючи їм дорогу на берег. Качка, не наважуючись покинути дітей, не злітала в повітря, вона кидалася то туди, то сюди, захищаючи їх. Каченята, стомлені й перелякані, збилися під ліщиною. Коли Юрко кинувся до них, розставляючи руки, щоб вони не повтікали, качка злетіла вгору. Хлопець поспіхом узявся ховати каченят за пазуху. Одне... Друге... Од річки долетів розпачливий материн крик. Третє відважилося тікати, але у високій траві заплуталось, і він його також посадив за пазуху. Зовсім близько пролетіла качка, сіла на землю, пробігла в напрямку до дітей, — і знову зірвалася, гнана страхом і розпукою. Четверте й п'яте також одважилися на втечу, але й на них чекала неволя.

<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Що ти з ними робитимеш? — запитала Тося.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Це ж дикі!<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Випусти, — сказала Тося, — бо вони повмирають без води.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; І що ти тямиш? — напустився на неї Юрко. — Я їх доглядатиму й<br>приручу.<br>Знову долинув крик сірої качки, але він нітрохи не схвилював Юрка. Дрібнота терлася в нього за пазухою, лоскотала тіло дзьобиками, крильцями, ніжками, — його аж холодок пронизував од того лоскоту. Не пощастило наловити риби, то має ген цілісінький виводок. Жаль тільки, що качку стару не додумався зловити, — ото було б про що розповідати. Він уявляв, як повезе каченят у місто, як показуватиме своїм товаришам, як вони заздритимуть. Він ішов — і пританцьовував. Оля-ля-ля!.. Тра-ля-ля!.. Який він меткий і проворний. Оля-ля-ля!.. А Тосі було сумно... Може, й справді вона даремно побоюється, а Юркові вдасться їх доглянути й приручити?.. У її вухах стояв отой качиний крик, довго ще стояв, навіть тоді, коли вони вийшли з лісу й через городи йшли до хати.

[[Image:ukr29.jpg]]<br>Юрко випустив каченят у великий ящик. Вони спочатку порозбігалися в різні кутки, а потім збилися докупи. їхні малесенькі очі були схожі на голочки гострого суму. Вони тулилися одне до одного, ніби в близькості шукали порятунку. Юрко налив у черепок води, але жодне з них не підступило до черепка. Тоді він брав їх по черзі, стромляв дзьобик кожного у воду, щоб пили. Каченята пручались, краплі стікали по грудях, але, мабуть, щось попадало і в горло. Поблизу ящика почала кружляти кицька, але Юрко нагнав її дрючком. Півень, відчуваючи тривогу, ходив попід ворітьми і гортанно покрикував. До каченят, здається, все те не доходило, — вони були полонені своїм розпачем. Юрко приніс їм вареної картоплі, але вони й не доторкнулися. Думав, що клюватимуть пшоно, але й пшоно їх не привабило. Поступово вони ставали все млявіші, в'яли, як рослини в спеку. Юрко не сподівався, що так зразу вони стануть нецікаві. Ще трохи позазирав у ящик, а потім вирішив:<br>— Вони бояться нас. Коли ми підемо, то вони й наїдяться, й нап'ються.

<br>Тося мусила піти, плекаючи надію, що, може, й справді похоробрішають, коли залишаться самі. Вона хотіла податися разом із Юрком, щоб слухати його розповіді про місто, про те, чого їй ніколи не випадало бачити. Коли вона була з Юрком, то здавалося, що на неї падає чарівливе світло його знань, що вона на якийсь час переселяється в той світ, що постає з його розповідей. Проте Юркові набридло, щоб за ним цілісінький день нав'язливою тінню волочилось оце дівчисько, — і він сів на велосипед та й утік до хлопців.<br>Тося залишилася сама. Спочатку сиділа під своєю хатою й намагалась помітити, як сонячне проміння падає на землю. Але так нічого й не помітила. Потім з кленового пагінця робила свистки, але всі вони свистали не так, як той, учорашній, який грав тоненьким, наче аж зеленим звуком. Притулялася до берези, що росла на їхньому подвір'ї, хотіла підслухати, про що вона шумить, але сьогодні чомусь береза крилася від неї, не бажала повідати своїх думок. Ну, чого ж це все їй ниньки не дається, все тікає од неї, наче змовилось?

<br>Стало гірко Тосі, гірко. І тут вона пригадала, як вставала раненько, як ішла назирці за Юрком, і в недоброму передчутті стислося її серце. Вона через садок майнула на сусідський двір, до ящика, а каченята вже деякі лежать на траві, а деякі ледве голівки тримають. Вона на них водою прискати, вона їх трусити, але хіба це поможе? Не тямлячи себе, хапала їх і ховала за пазуху.<br>Вони діткнулися зів'ялими тільцями її грудей, але й не ворушились. Через городи — в ліс. А потім отією стежкою, по якій ішла назирці, — до берега. Дуби співчутливо поглядали на неї, ніби хотіли допомогти. Тільки кущі перепиняли їй дорогу, тільки кущі шмагали по литках, ніби мстилися невідомо за що.

<br>Неслухняними руками витягувала з-за пазухи, спускала на воду й благала душею й очима: попливіть! Попливіть! Попливіть! Але вони, як квітки кульбаби, простилались на воді, яка їх не оживляла й не оздоровляла. Виглядала з усіх боків дику качку, кликала її так, як свійську:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Тась, тась, тась! — але й качка не припливала, мабуть, із горя далеко залетіла. Вона сама ладна була стати тією качкою, сама ладна була попливти разом з ними, тільки якби вони пливли. Таки роздяглася, долонями підштовхувала їх на глибоке, благала:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Пливіть, рідні, пливіть, ненаглядні!..<br>Коли Юрко привів із собою хлопців, щоб показати їм каченят, то зразу ж здогадався, де вони могли подітись. Навіть не задумуючись, усі побігли до річки. Про себе Юрко погрожував Тосі якнайстрашніше, він, нарешті, пообіцяв собі розправитися з нею, щоб знала своє місце, щоб не лазила слідом за ним, щоб не втручалася. Коли вони побачили Тосю в воді, то спершу й не зрозуміли, що вона робить.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ану йди сюди! — закричав Юрко. Проте вона не йшла.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ти де каченята поділа?<br>Але хлопці, з якими він прибіг до річки, вже зрозуміли, що вона нікуди їх не поділа, що ото вона їх посилає на воду, а вони вже не пливуть. І собі кинулися в річку, й собі взялися їх підштовхувати, підтримувати знизу долонями, щоб не потонули. Тося всміхалася хлопцям, рада допомозі, тепер уже вона не сумнівалася, що пощастить їх урятувати, ось де тільки ота сіра качка, їхня мати, чому вона не летить, не пливе?<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Тась-тась-тась, — кликала, з надією озираючи зарості лепехи й рогози.<br>Після того Юрко вже не товаришував із сільськими хлопцями. Чи то вони не приймали його до свого гурту, чи то, як казав Юрко, він не захотів більше з ними знатися. А коли батьки запитували, чому ж Тося не приходить, то відповідав, що дуже йому надокучила, і він її прогнав. Що, мовляв, од неї й слова живого не почуєш, а все дивиться й дивиться на тебе, розкривши рота. Ще задовго до від'їзду й перед самим від'їздом він бігав до річки, хотів побачити сім'ю дикої качки. Але так і не побачив. Переконував себе, що каченята вижили, але подалися в інше місце. А коли зладнали чемодани й сідали в машину, щоб їхати на вокзал, то Юрко все не хотів сідати. Казав, що ліхтарика забув, а коли ліхтарик виявлявся в батьковій кишені, то казав, що ножик десь пропав. Усе затягував від'їзд, ждучи, чи не появиться Тося. І вона й справді появилась. Стала біля своєї хати й дивилась, як вони сідають у машину, їй дуже кортіло підійти, але вона не наважувалась.

<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Поклич її, — сказала мати Юркові.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; А-а, — махнув той рукою й одвернувся, скривившись.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Поклич, попрощаєшся.<br>Але поки їхав у машині, то тільки про те й думав: він би покликав, але чи підійшла б вона? І, переживаючи болісний сором, був певен, що, мабуть, не підійшла б... 

<br>1.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Яке з оповідань не належить перу Євгена Гуцала: а) «Олень Август»; б) «Лось»; в) «Сім'я дикої качки»; г) «Федько-халамидник»?<br>2.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Яким є жанр твору Євгена Гуцала «Сім'я дикої качки»: а) оповідання; б) новела; в) притча; г) повість?<br>3.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Який із названих елементів твору є сюжетним: а) монолог; б) розвиток дії; в) пейзаж; г) портрет героя?<br>4.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Які фрагменти в оповіданні свідчать про Тосину любов до природи? Підтверди свою відповідь уривками з тексту. Як ти розумієш виділені слова в такому реченні: «Притулялася до берези, що росла на їхньому подвір'ї, хотіла підслухати, про що вона шумить, але сьогодні чомусь береза крилася від неї, не бажала повідати своїх думок»?<br>5.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Знайди й прочитай уривок, у якому описано поведінку каченят у неволі (коли Юрко помістив їх у великий ящик). Визнач, які суфікси автор використовує для творення слів у цьому описі. Як називаються такі суфікси?<br>6.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Як ти вважаєш, чому наприкінці оповідання ні Тося, ні Юрко не наважилася підійти одне до одного? Хто з них першим повинен був зробити крок назустріч? Відповідь обґрунтуй.<br>7.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Визнач, якою є композиція оповідання Євгена Гуцала «Сім'я дикої качки». Які її особливості? Знайди в композиції оповідання природні пейзажі. Яку роль вони відіграють у творі?<br>8.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Використовуючи як зразок план характеристики образу Планетника (с. 222), охарактеризуй образи Тосі та Юрка (усно).<br>9.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Як ти вважаєш, якби Юрко прочитав перед приїздом у село оповідання Євгена Гуцала «Сім'я дикої качки», чи повівся би він так із качиною сім'єю? Чому саме?<br>10.&nbsp;&nbsp;&nbsp; З огляду на попереднє запитання визнач одне з головних завдань художньої літератури.<br>11.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Поділи текст оповідання на сюжетні елементи й добери до кожного з них заголовок.<br>12.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Як далі, на твою думку, могли б розвиватися події в оповіданні? Пофантазувавши, запропонуй однокласникам власну версію подальшого розвитку подій у творі (усно).<br><br>1.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Підготуйся до усного переказу сюжету оповідання.<br>2.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Напиши Юркові листа, яким би ти зміг помирити його з Тосею.<br>

<br> О.М. Авраменко "Українська література 7 клас" 

Вислано читачами інтернет-сайту 

<sub>[[Гіпермаркет_Знань_-_перший_в_світі!|Підручники та книги]] по всім предметам, [[Українська_література|плани конспектів уроків]] із української літератури, [[Українська_література_7_клас|реферати та конспекти уроків із української літератури]] 7 класу</sub> 

 '''<u>Зміст уроку</u>'''
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] конспект уроку і опорний каркас                      
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] презентація уроку 
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] акселеративні методи та інтерактивні технології
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] оцінювання 
 
 '''<u>Практика</u>'''
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] задачі та вправи,самоперевірка 
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] практикуми, лабораторні, кейси
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] домашнє завдання 
 
 '''<u>Ілюстрації</u>'''
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] реферати
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] фішки для допитливих
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] шпаргалки
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати
 
 '''<u>Доповнення</u>'''
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] підручники основні і допоміжні 
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] тематичні свята, девізи 
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] статті 
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] національні особливості
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] словник термінів                          
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] інше 
 
 '''<u>Тільки для вчителів</u>'''
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/Idealny_urok.html ідеальні уроки] 
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] календарний план на рік 
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] методичні рекомендації 
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] програми
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/forum/ обговорення]

<br> Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам]. 

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].
Возврат к странице Євген Гуцало. «Сім’я дикої качки». Твір про людину і світ крізь призму морально-етичних проблем..
Источник — «http://edufuture.biz/index.php?title=%D0%84%D0%B2%D0%B3%D0%B5%D0%BD_%D0%93%D1%83%D1%86%D0%B0%D0%BB%D0%BE._%C2%AB%D0%A1%D1%96%D0%BC%E2%80%99%D1%8F_%D0%B4%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D1%97_%D0%BA%D0%B0%D1%87%D0%BA%D0%B8%C2%BB._%D0%A2%D0%B2%D1%96%D1%80_%D0%BF%D1%80%D0%BE_%D0%BB%D1%8E%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D1%83_%D1%96_%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82_%D0%BA%D1%80%D1%96%D0%B7%D1%8C_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BC%D1%83_%D0%BC%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE-%D0%B5%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B5%D0%BC.»
При использовании материалов ресурса
ссылка на edufuture.biz обязательна (для интернет ресурсов - гиперссылка).
edufuture.biz 2008-© Все права защищены.
Сайт edufuture.biz является порталом, в котором не предусмотрены темы политики, наркомании, алкоголизма, курения и других "взрослых" тем.
Разработка - Гипермаркет знаний 2008-
Ждем Ваши замечания и предложения на email:
По вопросам рекламы и спонсорства пишите на email: