Просмотр — Гипермаркет знаний

KNOWLEDGE HYPERMARKET
В. Королів-Сатрий. Казка "Хуха-Моховинка"
У вас нет разрешения на действие «исправление этой страницы» по следующей причине:
Запрошенное действие могут выполнять только участники из группы giper.
Вы можете просмотреть и скопировать исходный текст этой страницы:
'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]&gt;&gt;[[Українська література|Українська література]]&gt;&gt;[[Українська література 5 клас]]&gt;&gt;[[Українська література 5 клас]]&gt;&gt; Українська література: В. Королів-Старий. Казка «Хуха-Моховинка» ''' 

<u>'''<metakeywords>Українська література, клас, урок, на тему, 5 клас, В. Королів-Старий, казка "Хуха-Моховинка"</metakeywords>ХУХА МОХОВИНКА'''</u>'''<br>'''Вона була останньою.<br>Народилася не ранньою весною, як усі її сестри та брати. Було тоді вже тепле, ясне, веселе літо. Тим-то вона була найменшою в родині, «мізинчиком». її дуже жаліли й любили, але ж любили не тільки за те, що була вона манісінька, як кошенятко. Була вона добра, лагідна, плоха, звичайненька, слухняна, роботяща. А граючись з іншими малими хухами, радо приставала на всяку забавку, до якої її кликали. І ніколи ніхто не бачив, щоб вона колись гнівалась, чи була роздратованою, або ж мала якісь примхи.<br>Коротко кажучи, це була дуже гарна хушка, може, ліпша, як всі інші хухи в тому лісі.<br>Звали її Моховинка.<br>Ми, люди, всіх хух звемо просто хухами, так само, як і вони кажуть на всіх нас просто люди. А тим часом хухи бувають різні. Ті, що живуть у лісі, звуться лісовими; ті, що по проваллях та скелях, — печерницями; що понад річками та озерами, — очеретянками; ті, що у високій траві та бур'янах, — бур'янками. Бувають ще степовички, байрачні, левадні. Тільки немає болотянок, бо всі хухи, як котики, не люблять вогкого.<br>Моховинка була зроду лісовою хухою. Й не тільки лісовою, а ще й боровинкою, бо народилась вона у густому-густому старому бору, де споконвіку жив увесь її славний рід. Відомо ж бо, що хухи з роду в рід живуть по одних і тих самих місцях. Переселяються ж тоді, коли щось зруйнує милу їм їхню батьківщину.<br>А це буває дуже, дуже тяжко, й вони гірко плачуть. Правда, люди здебільшого того плачу не розуміють, думають, що то стогне вітер, чи скриплять дерева в лісі, або пищать миші в полі. Бо ж люди дуже рідко помічають та розуміють чужі сльози...<br>Однак тому великому бору, в якім жила Моховинка, нічого не загрожувало. Лісник<br>доглядав, щоб ніхто не кинув сірничка, хлопці глибоко всередину ходити боялися, рубали ж ліс тільки невеличкими частками, й він швидко виростав знову. <br>У тім бору, між корінням великої сосни, зробила на осінь Моховинка собі хатку. Заблудити вона не могла ніколи, бо ту сосну легко було впізнати: на прикорні вона ділиться на три товстих стовбури. Моховинка заложила всі дірки сосновими галузками, а щілини й зокола<sup>1</sup>, і зсередини — м'яким і зеленим мохом.<br>Була вона й сама така пухка, як мох. Мала довгу вовночку, що, мов шовком, вкривала все її тільце. Сама тільки мордочка була голенька й нагадувала садову жовто-фіолетову квіточку — братки. Та були ще в неї&nbsp; голенькі зісподу<sup>2</sup> рожеві лапки.<br>Як і всі інші хухи, Моховинка так само мала мінливу вовночку, яка враз сама собою робилася того кольору, що й ті речі, біля яких бувають хухи. Моховиночка найчастіше була зеленою, бо рідко відбігала від своєї зеленої хатки. Але ж коли вона бігала по соснових старих глицях, що лежали на землі, то ставала такою ж рудувато-червоною, як вони. Біля потоку була вона блакитною, як вода, на піску — жовтою, як пісок, між кущами шипшини — рожевою, на вересі<sup>3</sup> — фіолетовою, на снігу ставала білою.<br>Через те люди так рідко й помічають хух. Хоча ж і те треба сказати, що люди взагалі дуже неуважні: вони мало дечого помічають<br>навколо себе.<br>До того ж, далеко-далеко не кожний може<br>побачити хуху...<br>Одного дня Моховинка прокинулася спозаранку: ще й не світало. Прокинулася, бо їй стало холодно. Вона виглянула у віконце й побачила, що по лісу на глицях<sup>4</sup> й на деревах лежить якась срібна пелена. Спочатку вона помислила, що то була імла, але ж коли придивилась краще, то помітила, що те було і не подібне ні на імлу, ні на важкий туман,<br>що часом котив бором. А був то перший сніг, бо вже зачинався підзимок.<br>Щоби не змерзнути, Моховинка витягла зі своїх зимових запасів сухого моху й затулила щільненько вхід у хатку. Потім знову скрутилася клубочком та й заснула. Але недовго вона спала. Збудив її якийсь страшний звук. Почула вона, неначе хтось міцно гупнув біля неї, аж у вухах задзвеніло. Сама ж вона так підплигнула на своєму ліжку, що аж її ніжки вгрузли в мох, а манісінька подушечка з м'якенької кульбаби покотилася на долівку. Тої ж хвилини щось гупнуло знову, ще дужче. Хуха прожогом відчинила віконце й побачила чоловіка. . То був дід у великих повстяниках<sup>5</sup>, що майже цілком застували їй дивитися. Він вихнувся, щось блиснуло в повітрі, й те блискуче вдарило по її сосні. Знову аж луна пішла від того дзвінкого удару, а її сосна жалібно застогнала.<br>Перелякана Моховинка притьмом плигнула до дверей і між дідовими ногами проскочила надвір. Навколо стояло вже чимало інших хух і сумно дивилися, як дід рубав сосну. їм було боляче слухати, як плаче та красна троїста сосна. Але ж що вони, малесенькі, могли зробити? Як могли їй допомогти?<br>Тільки ж один старий, мудрий і досвідчений Хо-Суковик<sup>6</sup> надумався.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; По тому, як той дід поспішає та оглядається, — промовив Суковик, — я бачу, що він робить не по правді! А біжіть лишень, діти, до лісника, пищіть, шкрябайте йому у віконце, аж поки він не прокинеться. Забіжіть котрась по дорозі до Лісовика, скажіть і йому — він щось вигадає...<br>Хухи мерщій покотили до лісникової хатинки. Там вони пищали, хрокали, стукали у вікна, аж поки не прокинувся лісник.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Що воно за знак? — промовив він сам до себе. — Дерева стоять і не поворухнуться, а воно щось шумить та пищить. Чи не хухи<br>часом?<br>Тоді хухи почали ще дужче шкрябатися&nbsp; по шибах. Лісник накинув кожушину на&nbsp; плечі й вийшов на поріг. Тут його призвичаєне вухо здалеку вловило стук сокири. Він хутчій вхопив рушницю й побіг у ліс. А поперед нього біг його ловецький пес, а ще поперед пса котили щасливі хухи. Та тільки ж дід ще здалеку зачув небезпеку й подався<br>тікати.<br>І таки втік. Але ж Моховинчину хатинку було знищено, сплюндровано. Одну стіну було зовсім вивалено, мох понівечено й розкидано, а всередину не можна було й пролізти: стільки там валялося великих і малих трісок та кори. Прийшла на Моховинку біда...<br>Що було робити?.. Проситися до когось у хатку було незручно, бо у хух такий звичай, що кожна доросла хуха повинна мати свою окрему хатинку. Через те вони й будують такі манісінькі хатки, що навіть удвох там не можна зручно поміститися. Турбувати ж хоча б і рідних батьків, чи там сестер або братів жодна хуха собі не дозволить. Отож лишалося одне: шукати нового помешкання, дарма що всі родичі та знайомі кликали Моховинку до себе жити.<br>Одубілими рожевими лапками побігла хуха по білому, холодному снігу, заглядаючи під кожне дерево, під кожний кущик. Але ж у тому лісі було повно хух. Скрізь, де тільки було дупло чи якась нірка, — там уже була інша хуха або хо.<br>Моховинка бігла все далі й далі. Була вже й обідня пора, а вона ще зранку нічого не їла. Охляла, знесилилась, перемерзла. Ледве пересувала ноженятами, але ж мандрувала все далі. Нарешті скінчився ліс, і Моховинка вийшла на узлісся. Там побачила вона незрозумілі їй величезні білі купи. Здалека вони були подібні до того, в чому жив лісник. Коли ж вона наблизилась до них, то вчула, що відтіль тягне теплом і чимось дуже смачно пахне.<br>З одного боку меншої купи вгледіла вона&nbsp; дощану соснову стіну. Під нею було кілька щілин, якими можна було пролізти. Моховинка заглянула в дірку й побачила велику теплу хату. В тій хаті лежали дві великі білі тварини, подібні до диких кіз або сарн. Вони мали роги й довгі, як у Водяника, бороди, але дивились на неї лагідно своїми жовтими очима.<br>Моховинка часто бачила диких кіз, навіть влітку гралася з деякими козенятками, то й тепер вона не злякалася цих незнайомих створінь, бо вони трохи нагадували тих, що були в лісі. Через те вона привіталася й пролізла щілиною під ворітьми в козячий хлівець...<br>Тут було тепло, було багато запашного сіна, що так само гарно пахло, як і її улюблений мох. Господарі були лагідні, дуже співчутливо вислухали, яке трапилося їй нещастя, й самі запросили її тут лишитись — та оселитись. І хоча, звичайно, хухи не живуть по хлівах, Моховинка не мала чого іншого робити.<br>Так і стала хуха-боровинка хухою хлівною...<br>Через якийсь час відчинилися ті дверцята, під якими пролізла Моховинка, й у хлівець вступила дівчинка. Вона була гарнесенька, білява, з блакитними очицями. І одразу сподобалась Моховинці.<br>Дівчинка увійшла з дійницею та шматочком хліба, що був дуже смачний, бо хуха потім знайшла на соломі три крихітки й наїлася досхочу. Дівчинка пестила кіз, цілувала їх у рожеві мордочки, подоїла молочко, щільненько затулила дверцята й пішла собі. Так щодня приходила вона кілька разів у хлівець. Так само приходив сюди й сам господар, що<br>приносив козам їсти. А коли стало кілька тепліших днів, то вкупі з дівчинкою щоразу був і манесенький хлопчик. Він був такий самий милий, як і його сестриця...<br>Минав день за днем. Тихо й спокійно жила в козячому хліві Моховинка. Було їй тут тепло, мала вона м'яку постіль, їжа була смачна та поживна. Могла вона їсти досхочу запашного сіна, майже щодня знаходила кілька крихіток хліба, а часто могла ще й полизати краплинку молочка, що іноді вибризкувалось з дійниці на сіно.<br>Одного бракувало Моховинці: не було тут ніде поблизу жодної іншої хухи. А кожний знає, як тяжко жити без рідного товариства в чужій стороні!..<br>І хуха мріяла й удень, і вночі, коли ж прийде час, що вона зможе повернутись до своєї батьківщини. Однак тільки мріяла, бо що далі, то все ставало холодніше, а Моховинка боялася виткнути на мороз свою жовто-фіолетову мордочку. Вона ще не знала, що по зимі завжди приходить весна. Сподівалася ж тільки того, що, коли вже вона зовсім виросте й у неї зробиться дуже густа вовноч-ка на кожушку, — тоді тільки зможе вона, не боячись морозів, повернути до рідного краю.<br>Одного дня в хліві трапилось нещастя. Як приходив увечері господар з великим оберемком сіна для кіз, то його зненацька покликали з хліва. Він поспішав й забув узяти із собою ту сітку, в якій звичайно приносив сіно. Отже, вночі в ту сітку й заплуталась старша коза Лиска. Чим дужче вона борсалася в ній, тим дужче заплутувалась. Уранці Моховинка побачила Лиску зовсім безпорадною. Вона лежала зі спутаними ногами, голова також застромилася в поплутані мотузки, бідна коза не могла поворухнутись, а тільки жалібно мекала. Менша кізка Оришка ходила навколо своєї подружки, лизала її, обнюхувала,<br>також мекала, але не могла їй нічим допомогти.<br>Тоді Моховинка кинулася кликати дітей. <br>Вискочила вона щілинкою під дверима й побігла до хати. Тут вона вищала, муркотала під вікнами й під дверима, але ніхто в хаті не чув її ніжного голосочка. І тільки тоді, коли вже господар, виходячи надвір, відчинив двері, могла хуха проскочити в хату. Тут вона враз ускочила в ліжко до дітей.<br>Але хухи не можуть говорити, доки бувають&nbsp;&nbsp; невидимі. Вони тільки пищать, як мишки, або ж муркочуть, як котики. Сили вони І також не мають, бо легесенькі, як пушинка, і а м'якесенькі, як вата. Тим-то хоч як не намагалася Моховинка розбуркати діток, нічого не могла зробити. Вони тільки крізь сон і чули її пухнате тільце, чули, як ніжно вона лоскоче їх своїми лапками по обличчю, й, І посміхаючись, спали далі.<br>І тільки тоді, коли вже мама зварила снідання, пробуркалися дітки. Вони прокинулися веселі й почали розповідати, який гарний їм снився сон.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ненечко! — гукали вони одне поперед одного. — До нас у ліжко вскочило щось — таке, мов котик. Тільки то не був котик. Гарнесенький, м'якесенький. Мордочка мов квіточка, а голосок як у мишки.<br>Але мама їм відповіла:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; То вві сні таке часом ввижається. В житті ж такого не буває. їжте, дітки, кулешик.<br>Бідна ж хуха бігала навколо дітей й не могла їм нагадати про Лиску, що лежала спутана в хліві. І вже аж тоді, коли з хати вийшли тато й мама, Моховинка наважилась показатись дітям. Вона могла це зробити, бо ж ті дітки були дуже добрі. А відомо, що тільки дуже добрі дітки, які ніколи нікого не уразять, тільки ті можуть побачити на власні очі живу хуху.<br>Дуже зраділи дитинчата, коли перед ними з'явилося те миле звірятко, що вони бачили<br>його уві сні. Хлопчик нахилився до Моховинки, щоб узяти її на руки, але ж вона вислизнула в нього з-поміж пальчиків й тонесеньким голосочком, як струна, продзвонила:<br>— Хутчій! У нас нещастя! Коза Лиска заплуталася в сітку! — Із тими словами вона побігла до дверей. А за нею побігли й діти...<br>Так&nbsp; хуха врятувала свою приятельку Лиску, яка дозволила їй жити в теплому і&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; хлівці.<br>Діти були їй дуже вдячні. Тепер вони, приносили Моховинці крихітки всього того, що їм давали найсмачнішого. А хуха, коли ніде поблизу не було когось із людей, показувалася дітям, гралася з ними, дуже їх бавила.<br>Ще проминуло чимало часу. Колись на Масляній тато й мама поїхали до другого села в гостину до бабусі. Діти ж запросили Моховинку до хати. Там вони весело забавлялися, бо хуха була моторна й уміла вигадувати всілякі виграшки. Саме тоді, коли вона показувала, як по деревах стрибає вивірка<sup>7</sup>, нечутно відчинилися двері й у хату увійшов отой самий дід, що хотів колись зрубати сосну, в якій жила Моховинка.<br>— Тікайте, діти! То ж хуха! — закричав він страшним голосом, угледівши Моховинку, й кинув на неї сокиру, щоб її вбити. І Хуха враз стала невидимою. Однак вона не встигла як слід відскочити, й гостряк сокири влучив її по ніжці. Вона болісно запищала і, шкандибаючи, попід лавками покотилася до дверей. А той лихий дід почав її лаяти й ганити увесь хушачий рід.<br>— То — лихі тварини! — говорив він дітям. — Вони тільки те й роблять, що чинять якесь лихо людям. Та й нема ж чого дивуватись, бо то ж — нечиста сила!..<br>Діти слухали й не йняли тому віри. Вони вже й самі добре знали хуху. Бачили вони навіч, яка вона мила, добра, нешкідлива. Знали<br>вони, як Моховинка вболівала, коли кому була якась прикрість, пам'ятали, як вона врятувала їхню Лиску. Й тому не могли вони повірити словам злого діда, що говорив про те, чого сам не знав, а тільки чув від&nbsp; інших, також незнаючих людей. <br>Навпаки, дуже вони жаліли бідну моховинку винку, скрізь шукали її, кликали, приносили їй найсмачнішої їжі. Але їжа лишалася незайманою. Хуха ніде не обзивалася...<br>Поранена Моховинка мовчки чекала під лавкою, аж поки хтось не відчинив з хати дверей. Тоді вона вискочила надвір. На хвилинку забігла в хлівець, попрощалася, красненько подякувала гостинним козам за їхню ласку й пошкандибала до свого рідного бору.<br>У лісі вже зачинав танути сніг. Починало вже пригрівати весняне сонечко. Тепер Моховинка вже й без того не боялася холоду, бо ж вона була зовсім дорослою. В лісі вона знайшла маленьку ямочку під каменем, надряпала з-під снігу м'якого моху й зробила собі тимчасову хатинку. Там вона перебувала аж до літа, коли вже могла знайти собі житло.<br>Усі хухи-боровинки раділи з її повернення. Залюбки вони слухали її цікаві оповідання про те, як цілу зиму прожила вона з козами та людьми. Й з того часу почали її кликати Хатньою хухою, або Кривенькою Моховинкою.<br>Минув після того цілий рік. Знову в лісі нападало багато снігу. Тільки ж тепер Моховинка вже не боялася зими. За допомогою своїх родичів вона вибудувала собі гарнесеньку хатку, наносила повну хижку запасів: сушених грибків, меду, в'ялених ягідок, корінців, суничного чаю. І жилося їй дуже<br>добре. Удень вона працювала по господарству, а ввечері йшла кудись у гості до подружок. Також робила все, що хухам загадували мавки.<br>Якось довелося їй іти далеко, аж на другий бік лісу на іменини старого, мудрого й всіма поважаного Хо-Суковика. Надворі було дуже холодно. Крутила така віхола, що й світу Божого не було видно.<br>Моховинка котила з кучугури на кучугуру і вже перебігла аж до середини лісу, коли зненацька вчула стогін. Прислухалась і впізнала: стогнала якась людина. Вона метнулась у той бік і угледіла в заметі майже зовсім заметеного снігом злого діда. Біля нього лежала, зрубана сосна. Він знесилів, задубів і, почуваючи, що йому надходить кінець, голосно молився.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Господи! — стогнав він. — Пробач мені мої гріхи... Я не хотів би покинути цей світ, не покаявшись...<br>І він почав перелічувати всі злочини та кривди, що вчинив протягом свого життя.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Але ж, — говорив він, — коли б мені<br>врятуватися на цей раз, то заприсягаюся, що до смерті вже не зроблю жодного лихого вчинку. Не крастиму, не лаятимусь, нікого,<br>нікого, навіть мухи не скривджу!..<br>Шкода стало Моховинці старого, безпомічного діда. Забула вона і про те, як він зруйнував її хатку та вигнав з батьківщини, як хотів він її зарубати сокирою та на все життя зробив кривенькою. Швидше покотила вона туди, куди йшла, бо знала, що там здибає цілу громаду хух. Там вона розповіла, що бачила, і прохала допомогти. Недовго їй довелося прохати, бо ж всі хухи мають добре серце. Вони гуртом кинулись до діда, що вже ледве дихав. Одні огорнули його зі всіх боків своїми теплими кожушками; інші здмухували з нього сніг; ще інші лапками розгрібали замет.<br>Дідові стало тепліше. Він почув, як знову побігла його жилами затужавіла кров. Потім<br>простяг одну руку, вона була вільна, обперся <br>другою на сучок і висмикнув одну ногу, а по тім і другу.&nbsp;&nbsp;&nbsp; <br>Радий та щасливий, виліз він із замету&nbsp;!<br>і став на снігу.&nbsp;&nbsp;&nbsp; <br>Було все навколо сіро. Віхола крутила так, що не можна було вгадати, куди буде праворуч, а де — ліворуч. Дід постояв, а потім застогнав знову.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Яка з того поміч, що я здолав вилізти<br>з снігу? Все одно в цій віхолі не знайду я до рогу додому. Так чи інакше мені помирати, бо ж хто мені покаже дорогу?!<br>Тоді перед ним об'явилася хуха Моховинка.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Хуха! — затрусився він і закричав не<br>своїм голосом, шукаючи сокири.<br>Він одхилився з твердого місця і знову загруз у заметі. Там стояв безпомічний, мов закам'янілий. Але в тій хвилі почув тонісінький голосочок:<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Так, я — хуха! І навіть та сама, якій ти<br>зруйнував торік хатку, а потім у хаті в добрих людей хотів мене зарубати своєю сокирою...<br>Дід затрусився ще дужче. Він був певен, що тепер хуха помститься йому.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Але ж тобі нема чого мене боятися! —<br>продовжувала Моховинка. — Знай, що всі хухи на світі ніколи не шкодять людям, а, навпаки, дуже часто їм допомагають. Ми —<br>добрі й не пам'ятаємо лихого. Це ж ми, хухи, допомогли тобі вилізти із замету. А тепер я допоможу тобі вийти й з лісу. Не бійся<br>нічого й іди за мною!<br>Дід все ще стояв нерухомо. Щелепи в нього трусилися, зуби цокотіли, і він не міг вимовити жодного слова.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Ну, не марнуй часу. Ходім! — ще раз<br>звернулася до нього Моховинка й потихеньку покотила вперед.<br>На узліссі, коли вже стало видко, як блимають по селянських хатах вогники, Моховинка спинилась.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Тепер вже я буду вдома! — радісно промовив дід. — Як же я тобі віддячу? — спитав він потім хуху.<br>—&nbsp;&nbsp;&nbsp; Хухи не потребують подяки. Вони роблять добро з повинності<sup>8</sup>. Але ж на пам'ятку цього дня я б просила в тебе ось про що.<br>Не забудь, що ти обіцяв, коли вже замерзав<br>у заметі. А по-друге, розкажи людям, що з<br>тобою трапилось. А тепер ходи здоров!..<br>Тої ж миті Моховинка зникла, але ж вона ще чула, як дід щиро їй дякував.<br>Швиденько вона покотила на хушині збори, де чекали її веселі вечорниці у старого Хо.<br>А дід щасливо дійшов до своєї хати і з того часу почав переконувати і дітей, і дорослих, що не слід боятися маленьких, добрих і гарнесеньких хух..<br><br><sup>1</sup>Зокола — зовні<br><sup>2</sup> Зісподу — з нижнього боку, знизу.<br><sup>3</sup>Верес — вічнозелений низенький кущик із дуже дрібним листям та лілово-рожевими квітками.<br><sup>4</sup> Глиця — лист деяких дерев у вигляді голок, шпильок; хвоя.<br><sup>5 </sup>Повстяники — валянки<br><sup>6</sup> Хо-Суковик —один із духів-лісовиків.<br><sup>7</sup> Вивірка — білка<br><sup>8</sup> Повинність — тут: обов'язок.<br><br>Перевірте правильність поданих тверджень.<br>•&nbsp;&nbsp;&nbsp; Хухи жаліли й любили Моховинку за те, що вона була найменшою в родині.<br>•&nbsp;&nbsp;&nbsp; Серед хух розрізняють лісових, печерниць, очеретянок, бур'янок, болотянок.<br>•&nbsp;&nbsp;&nbsp; Люди взагалі дуже неуважні: вони мало що помічають навколо<br>себе.<br>•&nbsp;&nbsp;&nbsp; Моховинчину хатинку було знищено, сплюндровано дідовою сокирою.<br>•&nbsp;&nbsp;&nbsp; Хуху Моховинку ніхто з родичів до себе не запросив.<br>•&nbsp;&nbsp;&nbsp; Хуха врятувала свою приятельку Лиску, яка заплуталася у сітці.<br><br>1.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Якими рисами наділяє письменник Моховинку? Як змальовує її<br>зовнішність? Зачитайте ці рядки з казки.<br>2.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Що зробила хуха для своєї приятельки Лиски, яка дозволила їй<br>жити в теплому хлівці?<br>3.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Які стосунки склалися у дітей з Моховинкою? Що їх приваблювало<br>в її характері?<br>4.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Якого лиха завдав Моховинці дід? Чому не любив її?<br>5.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Яка пригода трапилася зі злим дідом через рік? Як Моховинка<br>врятувала діда, відплативши добром за зло?<br>6.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Чи сподобалась вам Моховинка? Чим саме?<br>7.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Які персонажі твору є реальними, а які — казковими?<br>Чи існують, на вашу думку, у реальному житті домовики, потерчата і хухи? Чи можуть вони бути небезпечними?<br>1.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Доберіть заголовок до кожного розділу казки «Хуха Моховинка»<br>Василя Королева-Старого.<br>2.&nbsp;&nbsp;&nbsp; Намалюйте, якою ви уявляєте собі Моховинку.&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp; <br>'''<br>'''Українська література 5 клас. Шабельникова Л. П.<br>Вислано читачами інтернет-сайту<br> 

<sub>[[Українська література 5 клас|Календарно-тематичне планування]] української літератури, [[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|завдання школяру]] 5 класу, курси учителю української літератури 5 класу </sub> <sub>Гіпермаркет знань, Українська література, Українська література 5 клас</sub> <sub>Онлайн бібліотека з підручниками і книгами, плани-конспекти уроків [[Українська література|з української літератури 5 класу]], книги та підручники згідно каленадарного плануванння української літератури 5 класу</sub> 

<br> 

 '''<u>Зміст уроку</u>'''
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] конспект уроку і опорний каркас                      
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] презентація уроку 
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] акселеративні методи та інтерактивні технології
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] оцінювання 
 
 '''<u>Практика</u>'''
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] задачі та вправи,самоперевірка 
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] практикуми, лабораторні, кейси
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] домашнє завдання 
 
 '''<u>Ілюстрації</u>'''
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] реферати
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] фішки для допитливих
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] шпаргалки
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати
 
 '''<u>Доповнення</u>'''
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] підручники основні і допоміжні 
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] тематичні свята, девізи 
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] статті 
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] національні особливості
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] словник термінів                          
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] інше 
 
 '''<u>Тільки для вчителів</u>'''
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/Idealny_urok.html ідеальні уроки] 
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] календарний план на рік 
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] методичні рекомендації 
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] програми
 [[Image:1236084776 kr.jpg|10x10px]] [http://xvatit.com/forum/ обговорення]
 

<br> 

<br> 

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам]. 

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].
Возврат к странице В. Королів-Сатрий. Казка "Хуха-Моховинка".
Источник — «http://edufuture.biz/index.php?title=%D0%92._%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B2-%D0%A1%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%B9._%D0%9A%D0%B0%D0%B7%D0%BA%D0%B0_%22%D0%A5%D1%83%D1%85%D0%B0-%D0%9C%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B0%22»
При использовании материалов ресурса
ссылка на edufuture.biz обязательна (для интернет ресурсов - гиперссылка).
edufuture.biz 2008-© Все права защищены.
Сайт edufuture.biz является порталом, в котором не предусмотрены темы политики, наркомании, алкоголизма, курения и других "взрослых" тем.
Разработка - Гипермаркет знаний 2008-
Ждем Ваши замечания и предложения на email:
По вопросам рекламы и спонсорства пишите на email:
Акція для всіх передплатників кейс-уроків 7W!
