KNOWLEDGE HYPERMARKET


Джек Лóндон (1876—1916). “Жага до життя”.

Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 6 клас >>Зарубіжна література: Джек ЛОНДОН (1876-1916)."Жага до життя".


                             Джек ЛОНДОН (1876-1916)."Жага до життя".

                                                      ...Я зробив людину предметом свого поклоніння.

                                                                                                           Джек Лондон

З раннього дитинства Джека Лондона супроводжували злидні й тяжка праця. До світанку, коли його однолітки ще солодко спали, він мусив підніматися і йти торгувати ранковими газетами, аби заробити якийсь дріб'язок. «Кожен цент я приносив додому, а в школі згорав від сорому за свою шапку, взуття, одяг. Обов'язки — понад усе, відтепер і назавжди у мене не було дитинства...» — із гіркотою згадував письменник. У школі йому постійно хотілося їсти. Одного разу він поцупив сніданок, який звабливо визирав з ранця однокласниці. То був найсмачніший бутерброд у його житті, але від того дня він більше ніде ніколи нічого не крав, хоч би як було сутужно. Здавалося, від такого життя хлопчик повинен був замкнутись у собі, образившись на весь світ. Але не таким був Джон Гріффіт (це справжнє ім'я Джека Лондона), адже він знав, що поруч із злом у житті людини трапляється багато доброго, треба вміти лише його вчасно розгледіти.

Свого батька Джон ніколи не бачив: той відмовився від сина ще до його народження. Замість нього в житті з'явився вітчим — веселий, добрий фермер Джон Лондон, який дбав про хлопчину як про рідну дитину. У школі вчителі відразу помітили життєрадісного та допитливого школяра і залюбки приносили йому книжки. Найбільше хлопчик любив читати про мужніх і суворих чоловіків, які вирушали в небезпечні подорожі й відкривали невідомі землі. Здавалося, ще трохи і маленький Джек опиниться поруч із ними, щоб пліч-о-пліч зустрітися з небезпекою й перемогти в жорстокій боротьбі з невідворотністю... Та натомість треба було покинути початкову школу, бо вітчим потрапив під потяг і не міг більше утримувати родину. І Джек улаштувався працювати на консервну фабрику. Йому було лише тринадцять років, а робочий день тривав десять довгих годин. Хлопчик рахував кожен цент, не дозволяв собі нічого зайвого, але грошей не вистачало. Саме тоді Джек прибився до гурту «устричних піратів». Вони промишляли браконьєрством і контрабандою, за вдалу ніч заробляючи стільки, скільки Джек не міг отримати за декілька місяців каторжної роботи на фабриці. Спочатку «пірати» поблажливо поставилися до свого нового компаньйона, але дуже швидко юнак примусив себе поважати: він не дозволяв, щоб з нього кепкували, і на своїй шлюпці виходив у море навіть тоді, коли найсміливіші вважали за краще залишитися на березі. Здавалося, як і його нові приятелі, він усе своє життя проведе біля шинквасу, щоб або загинути у п'яній бійці, або потонути в бурхливих водах океанської затоки. Але Джек Лондон найнявся матросом на корабель, який ішов до Японії полювати на морських котиків. То було надзвичайно складне плавання, адже йому необхідно було скласти певний іспит на мужність і дорослість перед моряками, чиї обличчя задубіли від океанських вітрів і назавжди пропахли морською сіллю.

Коли Джек Лондон повернувся додому, Сполучені Штати Америки переживали важку економічну кризу. Сімнадцятилітньому дужому юнакові надзвичайно поталанило — йому вдалося знайти роботу. Правда, прожити на те, що він заробляв, було майже неможливо, але безробітних на той час було, як тоді жартували, більше ніж покійників. Якось мати Джека Лондона звернула увагу сина на літературний конкурс, який оголосила одна з газет Сан-Франціско. За її порадою юнак відправив на конкурс нарис «Тайфун біля берегів Японії». 12 листопада 1893 року нарис, що здобув перше місце, був надрукований у газеті, а письменник-початківець отримав грошову винагороду — 25 доларів (майже стільки він заробляв тяжкою фізичною працею за місяць).

Після цього успіху в житті молодого письменника майже нічого не змінилося, і неспокійна вдача знову поманила його в дорогу. Шляхи Америки в той час були переповнені шукачами кращої долі й заробітку. Веселий товариський юнак умів привернути до себе серця зневірених людей, бо був одним із них: працював за тарілку супу, мерз довгими зимовими ночами і навіть потрапив до в'язниці за бродяжництво. Дорога стала для Джека Лондона справжньою школою і пробудила в ньому бажання щось змінити в житті. І тоді він сів за шкільну парту. Джеку Лондону в школі було незатишно: він жив на випадкові заробітки прибиральника, мийника вікон, йому було важко порозумітися з однокласниками, молодшими за нього. Тоді Джек Лондон вирішив залишити школу і вступити до Каліфорнійського університету, в якому вдалося провчитися лише один семестр, адже йому треба було утримувати не лише себе, а й матір із вітчимом. Він намагався заробити на життя письменницькою працею, але жоден журнал не друкував його творів. Інший впав би у відчай, а Джек Лондон, не цураючись ніякої роботи, пішов працювати у пральню. Це була справжнісінька каторга. Та дорога знову покликала письменника: на Алясці знайшли золото. Разом із тисячами земляків Джек Лондон «захворів» на золоту лихоманку й вирушив до Клондайку. Звідти він привіз щось дорожче за золотий пісок — героїв своїх майбутніх творів, адже на Півночі в хижу Джека Лондона залюбки заглядали численні шукачі пригод: безпечні авантюристи й невдахи-пройдисвіти, золотошукачі й мисливці, які залюбки ділилися з гостинним господарем безкінечними життєвими історіями. Саме вони і стали головними героями його відомих «північних» оповідань, до яких належить і «Любов до життя». Цинга примусила Джека Лондона повернутися додому. І знову почалася жорстока боротьба за існування. Письменник на останні гроші накупив поштових марок і в усі газети та журнали відправив свої оповідання. Видавці мовчали, а Джек Лондон напружено працював над новими творами. Саме в той час, коли здавалося немає жодної надії, один відомий журнал надрукував його оповідання про Аляску «За тих, хто у дорозі». Америка, а за нею й увесь світ, дізналися про нового письменника, співця сильних і мужніх людей — Джека Лондона.

Ю.І.Ковбасенко, Л.В.Ковбасенко. Зарубіжна література 6 клас.

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь- форум.