<br> До теперішнього часу відомі чотири види основних
+
<br> До теперішнього часу відомі чотири види основних фундаментальних взаємодій: гравітаційне; електромагнітне; сильне; слабке. Між двома точковими тілами діє сила притягання, прямо пропорційна добутку їхніх мас й обернено пропорційному квадрату відстані між ними. Передбачається, що гравітаційна взаємодія обумовлюється якимись елементарними частками - гравітонами, існування яких до теперішнього часу експериментально не підтверджений. Електромагнітна взаємодія пов'язане з електричними й магнітними полями. Електричне поле виникає при наявності електричних зарядів, а магнітне поле - при їхньому русі. У природі існують як позитивні, так і негативні заряди, що й визначає характер електромагнітної взаємодії (притягання або відштовхування). Сильна й слабка взаємодія описує деякі види ядерних процесів. Звичайно для кількісного аналізу перерахованих взаємодій використають дві характеристики: безрозмірну константу взаємодії, що визначає величину взаємодії, і радіус дії. Розглянемо види взаємодії на конкретних прикладах
-
+
-
фундаментальних взаємодій: гравітаційне;
+
-
+
-
електромагнітне; сильне; слабке.
+
-
+
-
Між двома точковими тілами діє сила притягання, прямо
+
-
+
-
пропорційна добутку їхніх мас й обернено пропорційному
+
-
+
-
квадрату відстані між ними. Передбачається, що
+
-
+
-
гравітаційна взаємодія обумовлюється якимись
+
-
+
-
елементарними частками - гравітонами, існування яких
+
-
+
-
до теперішнього часу експериментально не
+
-
+
-
підтверджений. Електромагнітна взаємодія пов'язане з
+
-
+
-
електричними й магнітними полями. Електричне поле
+
-
+
-
виникає при наявності електричних зарядів, а магнітне
+
-
+
-
поле - при їхньому русі. У природі існують як
+
-
+
-
позитивні, так і негативні заряди, що й визначає
+
-
+
-
характер електромагнітної взаємодії (притягання або
+
-
+
-
відштовхування). Сильна й слабка взаємодія описує
+
-
+
-
деякі види ядерних процесів. Звичайно для кількісного
+
-
+
-
аналізу перерахованих взаємодій використають дві
+
-
+
-
характеристики: безрозмірну константу взаємодії, що
+
-
+
-
визначає величину взаємодії, і радіус дії. Розглянемо
+
-
+
-
види взаємодії на конкретних прикладах
+
'''Сила земного притягання, або гравітація''', утримує
'''Сила земного притягання, або гравітація''', утримує
-
Місяць на орбіті, а атмосферу - поблизу земної
+
Місяць на орбіті, а атмосферу - поблизу земної поверхні. Через обертання Землі й дії відцентрової сили гравітація на її поверхні трохи зменшується. Силоміць земного притягання обумовлене прискорення вільного падіння предметів, величина якого становить приблизно 9,8 м/с2. Неоднорідність земної поверхні визначає розходження гравітації в різних районах. І все-таки: чому тіла падають? Можна сказати, внаслідок гравітації або земного притягання. Адже слово «гравітація» латинського походження й означає «важкий» або «вагомий». Можна сказати, що тіла падають тому, що вони важать. Але тоді чому тіла важать? І відповісти можна так: тому, що Земля притягає їх. І, дійсно, усі знають, що Земля притягає тіла, тому, що вони падають. Так, фізика не дає пояснення тяжінню, Земля притягає тіла тому, що так улаштовано природу. Однак, фізика може повідомити багато цікавого й корисного про земне тяжіння. Исаак Ньютон (1643-1727) вивчив рух небесних тіл - планет і Місяця. Його не раз цікавила природа сили, що повинна діяти на Місяць, щоб при русі навколо землі вона втримувалася на майже круговій орбіті. Ньютон також замислювався над незв'язаної, здавалося б, із цим проблемою гравітації. Оскільки падаючі тіла прискорюються, Ньютон уклав, що на них діє сила, яку можна назвати силою тяжіння або гравітації. Але що викликає цю силу тяжіння? Адже якщо на тіло діє сила, значить вона викликається з боку якого-небудь іншого тіла. Будь-яке тіло на поверхні Землі випробовує дію цієї сили тяжіння, і де б тіло ні перебувало, сила, що діє на нього спрямована до центра Землі. Ньютон уклав, що сама Земля створює силу тяжіння, що діє на тіла, перебувають на її поверхні. Історія відкриття Ньютоном закону всесвітнього тяжіння досить відома. По легенді, Ньютон сидів у своєму саду й звернув увагу на падаюче з дерева яблуко. <br> [[Image:Den 7 9 1.jpg]] <br> У нього зненацька виник здогад про те, що якщо сила тяжіння діє на вершині дерева й навіть на вершині гір, те, можливо, вона діє й на будь-якій відстані. Так думка про те, що саме притягання Землі втримує Місяць на її орбіті, послужила Ньютону основою, з якої він почав побудову своєї великої теорії гравітації. Усе, що має масу - а маса властива будь-якій формі, будь-якому виду матерії, - повинне випробовувати гравітаційні взаємодії. При цьому загородитися від гравітаційних сил неможливо. Для всесвітнього тяжіння немає перешкод. Завжди можна поставити непереборний бар'єр для електричного, магнітного поля. Але гравітаційна взаємодія вільно передається через будь-які тіла. Екрани з особливих речовин, непроникних для гравітації, можуть існувати тільки в уяві авторівнауково-фантастичних книг. Отже, гравітаційні сили всюдисущі.Чому ж ми не відчуваємо притягання більшості тіл? Якщо підрахувати, яку частку від притягання Землі становить, наприклад, притягання Евересту, то виявиться, що лише тисячні частки відсотка. Сила ж взаємного притягання двох людей середньої ваги при відстані між ними в один метр не перевищує трьох сотих міліграма. Так слабкі гравітаційні сили. Той факт, що гравітаційні сили, загалом кажучи набагато слабкіше електричних, викликає своєрідний поділ сфер впливу цих сил. електричними силами. Гравітаційні сили стають відчутними, а часом і грандіозними, коли у взаємодії фігурують такі величезні маси, як маси космічних тіл планет, зірок і т.д. Так, Земля й Місяць притягаються із силою приблизно в 20 000 000 000 000 000 тонн. Навіть такі далекі від нас зірки, світло яких роки йде від Землі, притягаються з нашою планетою із силою, що виражається значною цифрою, - це сотні мільйонів тонн.
-
+
-
поверхні. Через обертання Землі й дії відцентрової
вільного падіння предметів, величина якого становить
+
-
+
-
приблизно 9,8 м/с2. Неоднорідність земної поверхні
+
-
+
-
визначає розходження гравітації в різних районах. І
+
-
+
-
все-таки: чому тіла падають? Можна сказати, внаслідок
+
-
+
-
гравітації або земного притягання. Адже слово
+
-
+
-
«гравітація» латинського походження й означає «важкий»
+
-
+
-
або «вагомий». Можна сказати, що тіла падають тому, що
+
-
+
-
вони важать. Але тоді чому тіла важать? І відповісти
+
-
+
-
можна так: тому, що Земля притягає їх. І, дійсно, усі
+
-
+
-
знають, що Земля притягає тіла, тому, що вони падають.
+
-
+
-
Так, фізика не дає пояснення тяжінню, Земля притягає
+
-
+
-
тіла тому, що так улаштовано природу. Однак, фізика
+
-
+
-
може повідомити багато цікавого й корисного про земне
+
-
+
-
тяжіння. Исаак Ньютон (1643-1727) вивчив рух небесних
+
-
+
-
тіл - планет і Місяця. Його не раз цікавила природа
+
-
+
-
сили, що повинна діяти на Місяць, щоб при русі навколо
+
-
+
-
землі вона втримувалася на майже круговій орбіті.
+
-
+
-
Ньютон також замислювався над незв'язаної, здавалося
+
-
+
-
б, із цим проблемою гравітації. Оскільки падаючі тіла
+
-
+
-
прискорюються, Ньютон уклав, що на них діє сила, яку
+
-
+
-
можна назвати силою тяжіння або гравітації. Але що
+
-
+
-
викликає цю силу тяжіння? Адже якщо на тіло діє сила,
+
-
+
-
значить вона викликається з боку якого-небудь іншого
+
-
+
-
тіла. Будь-яке тіло на поверхні Землі випробовує дію
+
-
+
-
цієї сили тяжіння, і де б тіло ні перебувало, сила, що
+
-
+
-
діє на нього спрямована до центра Землі. Ньютон уклав,
+
-
+
-
що сама Земля створює силу тяжіння, що діє на тіла,
+
-
+
-
перебувають на її поверхні. Історія відкриття Ньютоном
+
-
+
-
закону всесвітнього тяжіння досить відома. По легенді,
+
-
+
-
Ньютон сидів у своєму саду й звернув увагу на падаюче
+
-
+
-
з дерева яблуко. <br> [[Image:Den 7 9 1.jpg]] <br> У
+
-
+
-
нього зненацька виник здогад про те, що якщо сила
+
-
+
-
тяжіння діє на вершині дерева й навіть на вершині гір,
+
-
+
-
те, можливо, вона діє й на будь-якій відстані. Так
+
-
+
-
думка про те, що саме притягання Землі втримує Місяць
+
-
+
-
на її орбіті, послужила Ньютону основою, з якої він
+
-
+
-
почав побудову своєї великої теорії гравітації. Усе,
+
-
+
-
що має масу - а маса властива будь-якій формі,
+
-
+
-
будь-якому виду матерії, - повинне випробовувати
+
-
+
-
гравітаційні взаємодії. При цьому загородитися від
+
-
+
-
гравітаційних сил неможливо. Для всесвітнього тяжіння
+
-
+
-
немає перешкод. Завжди можна поставити непереборний
+
-
+
-
бар'єр для електричного, магнітного поля. Але
+
-
+
-
гравітаційна взаємодія вільно передається через
+
-
+
-
будь-які тіла. Екрани з особливих речовин, непроникних
+
-
+
-
для гравітації, можуть існувати тільки в уяві авторів
+
-
+
-
науково-фантастичних книг. Отже, гравітаційні сили
+
-
+
-
всюдисущі.Чому ж ми не відчуваємо притягання більшості
+
-
+
-
тіл? Якщо підрахувати, яку частку від притягання Землі
+
-
+
-
становить, наприклад, притягання Евересту, то
+
-
+
-
виявиться, що лише тисячні частки відсотка. Сила ж
+
-
+
-
взаємного притягання двох людей середньої ваги при
+
-
+
-
відстані між ними в один метр не перевищує трьох сотих
+
-
+
-
міліграма. Так слабкі гравітаційні сили. Той факт, що
+
-
+
-
гравітаційні сили, загалом кажучи набагато слабкіше
+
-
+
-
електричних, викликає своєрідний поділ сфер впливу цих
+
-
+
-
сил. електричними силами. Гравітаційні сили стають
+
-
+
-
відчутними, а часом і грандіозними, коли у взаємодії
+
-
+
-
фігурують такі величезні маси, як маси космічних тіл:
+
-
+
-
планет, зірок і т.д. Так, Земля й Місяць притягаються
+
-
+
-
із силою приблизно в 20 000 000 000 000 000 тонн.
+
-
+
-
Навіть такі далекі від нас зірки, світло яких роки йде
+
-
+
-
від Землі, притягаються з нашою планетою із силою, що
+
-
+
-
виражається значною цифрою, - це сотні мільйонів тонн.
+
{{#ev:youtube|9rhXjm3tp5o}}
{{#ev:youtube|9rhXjm3tp5o}}
-
Взаємне притягання двох тіл убуває в міру їхнього
+
Взаємне притягання двох тіл убуває в міру їхнього видалення друг від друга. Подумки проробимо такий досвід: будемо вимірювати силу, з якої Земля притягає яке-небудь тіло, наприклад, пудову гирю. Перший досвід нехай відповідає таким умовам, коли гиря поміщена на дуже великій відстані від Землі. У цих умовах сила притягання (яку можна вимірювати за допомогою самих звичайних пружинних ваг) практично буде дорівнює нулю. У міру наближення до Землі з'явиться й буде поступово зростати взаємне притягання, і, нарешті, коли гиря виявиться на поверхні Землі стрілка пружинних ваг зупиниться на розподілі «20 кілограмів», оскільки те, що ми називаємо вагою, відволікаючись від обертання землі, є ні що інше, як сила, з якої Земля притягає тіла, розташовані на її поверхні(див. нижче). Якщо ж продовжити експеримент й опустити гирю в глибоку шахту, це зменшить діючу на гирю силу. Це видно хоча б з того, що якщо гирю помістити в центр землі, притягання з всіх сторін взаємно зрівноважиться й стрілка пружинних ваг зупиниться точно на нулі.
-
+
-
видалення друг від друга. Подумки проробимо такий
+
-
+
-
досвід: будемо вимірювати силу, з якої Земля притягає
+
-
+
-
яке-небудь тіло, наприклад, пудову гирю. Перший досвід
+
-
+
-
нехай відповідає таким умовам, коли гиря поміщена на
+
-
+
-
дуже великій відстані від Землі. У цих умовах сила
+
-
+
-
притягання (яку можна вимірювати за допомогою самих
+
-
+
-
звичайних пружинних ваг) практично буде дорівнює нулю.
+
-
+
-
У міру наближення до Землі з'явиться й буде поступово
+
-
+
-
зростати взаємне притягання, і, нарешті, коли гиря
+
-
+
-
виявиться на поверхні Землі стрілка пружинних ваг
+
-
+
-
зупиниться на розподілі «20 кілограмів», оскільки те,
+
-
+
-
що ми називаємо вагою, відволікаючись від обертання
+
-
+
-
землі, є ні що інше, як сила, з якої Земля притягає
+
-
+
-
тіла, розташовані на її поверхні(див. нижче). Якщо ж
+
-
+
-
продовжити експеримент й опустити гирю в глибоку
+
-
+
-
шахту, це зменшить діючу на гирю силу. Це видно хоча б
+
-
+
-
з того, що якщо гирю помістити в центр землі,
+
-
+
-
притягання з всіх сторін взаємно зрівноважиться й
+
-
+
-
стрілка пружинних ваг зупиниться точно на нулі.
+
-
+
-
'''Електрична взаімодія. '''Електричний заряд - це
+
-
пов'язане з тілом властивість, що дозволяє йому бути
+
'''Електрична взаімодія. '''Електричний заряд - цепов'язане з тілом властивість, що дозволяє йому бути
джерелом електричного поля й брати участь в
джерелом електричного поля й брати участь в
Строка 409:
Строка 191:
вирівнювати магнітні домени можна й іншими способами,
вирівнювати магнітні домени можна й іншими способами,
-
наприклад: Помістити метал у сильне магнітне поле в
+
наприклад: Помістити метал у сильне магнітне поле в північно-південному напрямку. Рухати магніт у
-
+
-
північно-південному напрямку. Рухати магніт у
+
північно-південному напрямку, постійно вдаряючи по
північно-південному напрямку, постійно вдаряючи по
Строка 491:
Строка 271:
також полів. Прикладена до масивного тіла сила є
також полів. Прикладена до масивного тіла сила є
-
причиною зміни його швидкості або виникнення в ньому
+
причиною зміни його швидкості або виникнення в ньому деформацій.
-
+
-
деформацій.
+
<br>
<br>
Строка 501:
Строка 279:
<br><br> '''Список використаних джерел:'''
<br><br> '''Список використаних джерел:'''
-
<br><br>1. Янчук В. Довідник школяра: 5-11 кл., 2002,
+
<br><br>1. Янчук В. Довідник школяра: 5-11 кл., 2002, Київ
-
Київ
+
2. Коршак Є. В., Ляшенко О. І., Савченко В.Ф. Фізика 7 клас: Підруч. для для загальноосвітніх навч. закл. - Ірпінь: Перун, 2002.
-
2. Коршак Є. В., Ляшенко О. І., Савченко В.Ф. Фізика 7
+
3. Сергеев А. В. Наблюдения учащихся при изучении физики на первой ступени обучения: Пособие для учителей. - К.: Рад. шк., 1987.
-
клас: Підруч. для для загальноосвітніх навч. закл. -
+
4. В.Г. Разумовский, Л.С. Хижнякова. Современный урок физики в средней школе. – М.: Просвещение, 1983.
-
+
-
Ірпінь: Перун, 2002.
+
-
+
-
3. Сергеев А. В. Наблюдения учащихся при изучении
+
-
+
-
физики на первой ступени обучения: Пособие для
+
-
+
-
учителей. - К.: Рад. шк., 1987.
+
-
+
-
4. В.Г. Разумовский, Л.С. Хижнякова. Современный урок
+
-
+
-
физики в средней школе. – М.: Просвещение, 1983.
+
5.Энциклопедический словарь юного физика.
5.Энциклопедический словарь юного физика.
Строка 525:
Строка 291:
''Отредактировано и выслано Борисенко И. Г.''
''Отредактировано и выслано Борисенко И. Г.''
-
<br><br><br>Если у вас есть исправления или
+
<br><br>Если у вас есть исправления или
-
+
-
предложения к данному уроку,
+
-
+
-
[http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите
+
-
нам]. <br><br>Если вы хотите увидеть другие
+
предложения к данному уроку, напишите нам]. <br><br>Если вы хотите увидеть другие
корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь -
корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь -
До теперішнього часу відомі чотири види основних фундаментальних взаємодій: гравітаційне; електромагнітне; сильне; слабке. Між двома точковими тілами діє сила притягання, прямо пропорційна добутку їхніх мас й обернено пропорційному квадрату відстані між ними. Передбачається, що гравітаційна взаємодія обумовлюється якимись елементарними частками - гравітонами, існування яких до теперішнього часу експериментально не підтверджений. Електромагнітна взаємодія пов'язане з електричними й магнітними полями. Електричне поле виникає при наявності електричних зарядів, а магнітне поле - при їхньому русі. У природі існують як позитивні, так і негативні заряди, що й визначає характер електромагнітної взаємодії (притягання або відштовхування). Сильна й слабка взаємодія описує деякі види ядерних процесів. Звичайно для кількісного аналізу перерахованих взаємодій використають дві характеристики: безрозмірну константу взаємодії, що визначає величину взаємодії, і радіус дії. Розглянемо види взаємодії на конкретних прикладах
Сила земного притягання, або гравітація, утримує
Місяць на орбіті, а атмосферу - поблизу земної поверхні. Через обертання Землі й дії відцентрової сили гравітація на її поверхні трохи зменшується. Силоміць земного притягання обумовлене прискорення вільного падіння предметів, величина якого становить приблизно 9,8 м/с2. Неоднорідність земної поверхні визначає розходження гравітації в різних районах. І все-таки: чому тіла падають? Можна сказати, внаслідок гравітації або земного притягання. Адже слово «гравітація» латинського походження й означає «важкий» або «вагомий». Можна сказати, що тіла падають тому, що вони важать. Але тоді чому тіла важать? І відповісти можна так: тому, що Земля притягає їх. І, дійсно, усі знають, що Земля притягає тіла, тому, що вони падають. Так, фізика не дає пояснення тяжінню, Земля притягає тіла тому, що так улаштовано природу. Однак, фізика може повідомити багато цікавого й корисного про земне тяжіння. Исаак Ньютон (1643-1727) вивчив рух небесних тіл - планет і Місяця. Його не раз цікавила природа сили, що повинна діяти на Місяць, щоб при русі навколо землі вона втримувалася на майже круговій орбіті. Ньютон також замислювався над незв'язаної, здавалося б, із цим проблемою гравітації. Оскільки падаючі тіла прискорюються, Ньютон уклав, що на них діє сила, яку можна назвати силою тяжіння або гравітації. Але що викликає цю силу тяжіння? Адже якщо на тіло діє сила, значить вона викликається з боку якого-небудь іншого тіла. Будь-яке тіло на поверхні Землі випробовує дію цієї сили тяжіння, і де б тіло ні перебувало, сила, що діє на нього спрямована до центра Землі. Ньютон уклав, що сама Земля створює силу тяжіння, що діє на тіла, перебувають на її поверхні. Історія відкриття Ньютоном закону всесвітнього тяжіння досить відома. По легенді, Ньютон сидів у своєму саду й звернув увагу на падаюче з дерева яблуко. У нього зненацька виник здогад про те, що якщо сила тяжіння діє на вершині дерева й навіть на вершині гір, те, можливо, вона діє й на будь-якій відстані. Так думка про те, що саме притягання Землі втримує Місяць на її орбіті, послужила Ньютону основою, з якої він почав побудову своєї великої теорії гравітації. Усе, що має масу - а маса властива будь-якій формі, будь-якому виду матерії, - повинне випробовувати гравітаційні взаємодії. При цьому загородитися від гравітаційних сил неможливо. Для всесвітнього тяжіння немає перешкод. Завжди можна поставити непереборний бар'єр для електричного, магнітного поля. Але гравітаційна взаємодія вільно передається через будь-які тіла. Екрани з особливих речовин, непроникних для гравітації, можуть існувати тільки в уяві авторівнауково-фантастичних книг. Отже, гравітаційні сили всюдисущі.Чому ж ми не відчуваємо притягання більшості тіл? Якщо підрахувати, яку частку від притягання Землі становить, наприклад, притягання Евересту, то виявиться, що лише тисячні частки відсотка. Сила ж взаємного притягання двох людей середньої ваги при відстані між ними в один метр не перевищує трьох сотих міліграма. Так слабкі гравітаційні сили. Той факт, що гравітаційні сили, загалом кажучи набагато слабкіше електричних, викликає своєрідний поділ сфер впливу цих сил. електричними силами. Гравітаційні сили стають відчутними, а часом і грандіозними, коли у взаємодії фігурують такі величезні маси, як маси космічних тіл планет, зірок і т.д. Так, Земля й Місяць притягаються із силою приблизно в 20 000 000 000 000 000 тонн. Навіть такі далекі від нас зірки, світло яких роки йде від Землі, притягаються з нашою планетою із силою, що виражається значною цифрою, - це сотні мільйонів тонн.
Взаємне притягання двох тіл убуває в міру їхнього видалення друг від друга. Подумки проробимо такий досвід: будемо вимірювати силу, з якої Земля притягає яке-небудь тіло, наприклад, пудову гирю. Перший досвід нехай відповідає таким умовам, коли гиря поміщена на дуже великій відстані від Землі. У цих умовах сила притягання (яку можна вимірювати за допомогою самих звичайних пружинних ваг) практично буде дорівнює нулю. У міру наближення до Землі з'явиться й буде поступово зростати взаємне притягання, і, нарешті, коли гиря виявиться на поверхні Землі стрілка пружинних ваг зупиниться на розподілі «20 кілограмів», оскільки те, що ми називаємо вагою, відволікаючись від обертання землі, є ні що інше, як сила, з якої Земля притягає тіла, розташовані на її поверхні(див. нижче). Якщо ж продовжити експеримент й опустити гирю в глибоку шахту, це зменшить діючу на гирю силу. Це видно хоча б з того, що якщо гирю помістити в центр землі, притягання з всіх сторін взаємно зрівноважиться й стрілка пружинних ваг зупиниться точно на нулі.
Електрична взаімодія. Електричний заряд - цепов'язане з тілом властивість, що дозволяє йому бути
джерелом електричного поля й брати участь в
електромагнітних взаємодіях. Ще в далекій давнині було
відомо, що янтар, потертий об вовну, притягає легкі
предмети. А вже наприкінці XVI століття англійський