Версия 13:55, 19 декабря 2010

Гіпермаркет Знань>>Біологія>>Біологія 7 клас. Повні уроки >> Біологія: Листок. Зовнішня будова листка. Повні уроки

Мета: розказати про загальну будову листка, описати різні форми, яки він може приймати.

Хід роботи:

1 Розкати про загальну будову листка.

2 Описати форми, які може приймати листова пластинка.

3 Описати форми складних листків.

4 Розповісти про жилкування листка.

Листок, як правило,  - плаский дорсивентральний орган, форма і розміри якого сприяють утворенню максимальної фото синтезуючої поверхні при оптимальних значеннях транспірації. Кількість листків на рослині дуже різне. Вважається, наприклад, що одне дерево дуба несе на собі до 250000 листків. Пласка форма робить листки біфациальними, тобто двосторонніми. Тому можна говорити про верхню та нижню сторони листка, маючи на увазі орієнтацію цих сторін по відношенню до верхівки пагона. Верхню сторону можна також назвати брючною, або адаксильною, а нижню – спинною, або абак сильною. Це пов’язане з положенням листового зачатку у бруньці. Верхня та нижня сторони нерідко дуже різняться між собою за анатомічною будовою, характеру жилкування та забарвленню. Відео 1 допоможе вам краще зрозуміти загальну будову листка.

Відео 1. Будова листка.

Розміри листків часто різняться у межах від 3 до 10 см, однак відомі величезні листя деяких пальм до 15 м довжиною. Крупні листя відомого амазонського латаття вікторії королівської досягають 2 м у діаметрі. Розміри, форма та ступінь розсіченості листків, хоча і являються спадковими ознаками виду, дуже часто мінливі і залежать від умов існування. Це наглядно іллюструє мал. 1.

                                                                                        Мал. 1 Різноманіття листків.

Дорослий листок зазвичай розчленований на пластинку або декілька пластино у складних листків та черешок – вузьку стеблоподібну його частину, що поєднує пластинку та вузол пагону. Сама нижня частина листка, прикріплена до стебла, називається основою листка. Часто при основі листка помітні різного розміру та форми парні бічні вирости – прилистки.  Подивіться на мал. 2, де схематично зображені частини листка.

                                                                                                    Мал. 2 Будова листка.

Пластинка – головна частина листка, що, як правило,  виконує його основні функції. Редукується пластинка дуже рідко, і тоді її функції приймають або розширений листовидний черешок – філлодій (австралійська акація), або крупні листовидні прилистки.

Черешок зазвичай округлий або сплюснутий у поперековому розрізі. Крім опорної та провідної функції він, довгий час зберігаючи здатність до вставного росту, може регулювати положення пластинки, вигинаючись у напрямку до світла. Нерідко черешок не розвивається, і тоді листок називають сидячим. Лист з черешком називають черешковим.

Основа листа приймає різну форму. Дуже часто вона звужена або має вигляд невеликого потовщення (листова подушечка). Однак не рідко, особливо у злаків та зонтичних, вона розростається і утворює замкнену або незамкнену трубку, що зветься листовою піхвою. Листова піхва захищає пазушні бруньки, сприяє довгому збереженню інтеркалярної меристеми стебла і нерідко слугує засобом додаткової опори пагона.

У процесі формування листка прилистки розростаються раніше пластинки і грають захисну роль, складаючи частину брунькових покривів. Після розгорнення бруньок прилистки часто опадають або підсихають. Іноді вони мають такі ж розміри як і листкова пластинка (особливо у складних листків) і функціонують як фото синтезуючі органи. У родині гречішних прилистки у результаті зростання утворюють розтруб, що охоплює стебло над вузлом у вигляді короткої плівчастої трубки. 

Листки дуже різняться за формою, характером основи, верхівки та іншими особливостями листової пластинки. Особливо великий поліморфізм у листків водних рослин. У частини з них, що має плаваюче і занурене листя, вони різко розрізняються за формою. Підводні листя нерідко вузькі лінійні або сильно розсічені. Листя, що плаває на поверхні води або піднімається над її поверхнею, більш менш широке. Регулюються ці відмінності рядом гормонів. Більш детально про листя водних рослин ви дізнаєтесь, переглянувши відео 2.

Відео 2. Листя водних рослин.

При характеристиці листової пластинки звертають увагу на її форму, верхівку, основу і край. Мал. 3 демонструє на скільки може різнитися лише край листків.

                                                                                         Мал. 3 Види розсіченності краю листка.

Пластинка листка або листочка може бути цільною або розсіченою. Розсічення відбувається пальчато або перисто. В залежності від глибини розсічення виділяють лопатні, роздільні та розсічені прості листки або листочки складного листка. Тому можна говорити про пальчато- та перисто-лопатних, пальчато- та перистороздільних і пальчато- і перисто розсічених пластинках листків. У першому випадку виділяють лопаті, у другому долі, у третьому – сегменти. Найчастіше зустрічаються однократно розсічені листки, але у представників деяких родин дводольних (зонтичні та лютикові) відомі двічі-, тричі- та багаторазово розчленовані листові пластинки.

Лист, що має одну пластинку, називається простим. У складного листа на одному черешку розташовано два, три і більше відмежованих пластинок (листочків), що мають свої зчленування та черепочки.  Відео 3 допоможе вам у цьому детально розібратись, а мал. 4 наглядно продемонструє різницю між цими різновидами листя. Частина вісі складного листка, що несе листочки, називається – рахіс. 

В залежності від розташування листочків розрізняють перистокладні та пальчатоскладні листки.  

Відео 3. Прості та складні листя.

У перистих листочки розташовуються двома рядами по обидві сторони рахісу, що представляє собою збільшений витягнутий черешок. Класичний пальчатоскладний листок у видів кінського каштану. У пальчатоскладних і їх окремого випадку- трійчатоскладних листків рахісу немає і листочки  відходять від верхівки черешку. За ступенем розгалуження рахісу розрізняють одно-, двічі- та тричіперистоскладні листки. Якщо рахіс будь – якого порядку перистоскладного листка закінчується на верхівці непарним листочком, лист являється непарноперистоскладним, при відсутності листочків – парноперистоскладним. Тричінепарноперистоскладний тип листка відомий лише у однієї рослини – тропічного виду моринги крилонасінної. Двічіпарноперистоскладні листки звичайні для представників підродини мімозових. Число дрібних листочків такого листка може досягати 10 тисяч.

                                                                                     Мал. 4 Види простих та складних листків.

Зовнішньо листочки деяких рослин дуже нагадують прості листя. Слід, однак, пам’ятати, що у пазухах листків (простих та складних) розташовується пазушна брунька, у пазухах листочків її немає. Листя відходить від стебла у різних площинах, а листочки рахісу у одній площині.

Жилкування у рослин – це система пучків у листових пластинках, за допомогою якої відбувається транспорт речовин. Різноманття жилкування представлено на мал. 5.

                                                                                              Мал. 5 Види жилкування листків.

У більшості папороті та примітивних насінних рослин воно дихотомічне. У більшості хвойних у листі проходить одна або декілька прокольних, не пов’язаних між собою жилок. Жилки однодольних поєднані з провідною системою стебла через основу листка, не зливаючись одна з одною або частково зливаючись біля верхівки листка. Між собою вони поєднані сіткою дрібних поперекових жилок – перемичок. В залежності від особливостей проходження прокольних жилок у пластинці виділяють паралельне та дуго видне жилкування.

Контролюючий блок:

1 На які частини зазвичай розчленований дорослий листок?

2 Яку функцію можуть виконувати прилистки?

3 Якою може бути пластинка листка?

4 Якими бувають складні листки?